Постанова № 27283239, 27.09.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3125/12

"27" вересня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Рацина Р.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2012 року №0001521720 та №00001531720,-

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3 (надалі по тексту -СПД-ФО ОСОБА_3 або позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі по тексту -Тернопільська ОДПІ або відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2012 року №0001521720 та №00001531720.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими, встановленими з неправильним застосуванням та з порушенням норм чинного законодавства України. Позивач не погоджуються із винесеними податковими повідомленнями -рішеннями Тернопільської ОДПІ від 20 липня 2012 року №0001521720 та №00001531720, в зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Закону України «Про податок на додану вартість»відповідно до спірних правовідносин.

Зокрема, позивач наголошує на тому, що включення СПД-ФО ОСОБА_3 вартості ниток на загальну суму 33 463,59 грн. придбаних у ПП «ТКЛ «Форнітура»як складової виготовлених журналів та інших періодичних видань, «Вишиті картини», «Узори вишивок», «Вишиванка»відноситься до валових витрат виробництва друкованої продукції яка звільняються від оподаткування з ПДВ, а тому така операція є законною і будь-яких занижень сум податкових зобов'язань з ПДВ на суму 6693,00 грн. не відбулося, оскільки операцій щодо продажу самих ниток не відбувалося, а тому вважає, що підстав для збільшення суми грошового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій у Тернопільської ОДПІ не було.

Позивач зазначає, що специфічність періодичних видань полягає в тому, що вони за своєю сутністю є джерелом інформації. У зв'язку з цим попит покупців на періодику, що надійшла у продаж, тим вищий, чим свіжіший та актуальніший пропонований матеріал. Друкована продукція, що викликає значний інтерес і тому добре розкуповується в перші дні надходження у продаж, не реалізована у відповідний період з часом втрачає для покупця свою цінність як товар. Як правило, це пов'язане з тим, що інформація, наявна на сторінках «застарілого»періодичного видання, із часом може стати неактуальною для покупця. З метою стимулювання збуту нереалізованої (поверненої) друкованої продукції СПД може прийняти рішення про її продаж за зниженими цінами, у тому числі й за цінами нижче їх собівартості. Адже право встановлювати ціну реалізації продукції належить тільки суб'єктам підприємницької діяльності - учасникам договірних відносин, навіть якщо залежно від обставин ця ціна виявиться нижчою за собівартість такої продукції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та додатково пояснив, що документи, які підтверджують валові доходи та витрати пов'язані з виготовленням, реалізацією та уцінкою друкованої продукції були подані перевіряючому органу і відображені у податковій декларації.

Зокрема пояснив, що сума різниці між собівартістю друкованої продукції та зниженою ціною реалізації списується на витрати звітного періоду. Якщо платник здійснює уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то у податковому обліку відповідно до п. 5.9 Закону про податок на прибуток така уцінка (дооцінка) не змінює балансову вартість запасів для цілей перерахунку і не впливає ні на валові доходи, ні на валові витрати такого платника.

Виходячи з наведеного, вважає, що будь-яких перекручень даних декларацій про одержані доходи та понесені витрати за 2010-2011р. СПД-ФО ОСОБА_3 допущено не було, а навпаки правильно проведено розрахунки податку з доходів фізичних осіб з урахуванням собівартості уціненої продукції.

З врахуванням викладеного, представник позивача просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року №0001521720 та №00001531720.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представник податкового органу обґрунтував тим, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року. Проведеною перевіркою зроблено висновок, що СПД-ФО ОСОБА_3 по операціях з продажу уцінених періодичних видань не отримувала оподатковуваного доходу. У зв'язку з цим до складу валових витрат відповідних періодів можуть відноситись суми собівартості уціненої продукції в частині, що відповідає отриманню доходу, тобто: 5765,47 грн. у 2010 році та 30 021,35 грн. у 2011 році. Відповідно різниця між даними сумами та повною собівартістю уцінених періодичних видань в сумі 294 650,83 грн. у 2010 р. та 1 665 221,99 грн. у 2011 р. не можуть відноситись до складу валових витрат відповідних періодів, оскільки вони не формують оподатковуваного доходу.

Представник відповідача вважає, що податковим органом правомірно встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання ОСОБА_3 валових витрат в сумі 1 959 872,82 грн. (294 650,83 грн. за 2010 р. та 1 665 221,99 грн. за 2011 р.) чим порушено абз. 2-3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп.164.1.1-164.1.3 п. 164.1 ст.164, п. 167.1 ст.167, п. 177.1-177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Також зазначив, що перевіркою встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_3 допущено перекручення даних декларацій про одержані доходи за 2010-2011 роки чим порушено п.п «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 177.5 ст.177 Податкового кодексу України.

Що ж стосується податку на додану вартість, то перевіркою встановлено його заниження всього в сумі 6 693,00 грн. у т.ч. 1283,00 грн. за березень 2011 р., 860,00 грн. за квітень 2011 р., по 480,00 грн. за травень - серпень 2011 р., 560,00 грн. - вересень 2011 р., 1260,00 грн. - жовтень, 840,00 грн. - листопад 2011р.

Зокрема пояснив, що в ході перевірки встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_3 здійснювала реалізацію журналів «Вишиті картини», «Узори вишивок», «Вишиванка». У вище перелічених журналах були використані як вставки - нитки в асортименті, що були придбані у ПП «ТКЛ «Форнітура». Дані нитки були включені до складу вартості журналів по ціні придбання на загальну суму 33 463,59 грн., а тому вважають, що вартість ниток не може підпадати під звільнення від оподаткування згідно п.п. 197.1.25 п. 197.1 ст.197 Податкового кодексу України.

З врахуванням викладеного, представник Тернопільської ОДПІ, вважає висновки викладені в акті перевірки правомірними, а податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, - законними і обґрунтованими, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка -ОСОБА_4, інспектор податкової служби І-го рангу пояснив, що порушення виявленні під час проведення перевірки СПД-ФО ОСОБА_3 дійсно мали місце і належним чином зафіксовані в акті перевірки.

Крім пояснень представників сторін, свідка, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача, свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків 00291546) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року.

Результати перевірки відображені в акті від 07.07.2012 року № 2620/17-226/НОМЕР_1.

За наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_3 в наслідок здійснення господарської діяльності, а саме виготовлення, поставка і реалізація періодичних друкованих засобів масової інформації у період з березня 2011 р. по листопад 2011 р. включно, занижено повноту нарахування податку на додану вартість всього на суму 6 693,00 грн., що є порушенням ст. ст.180, 185, 187, 188, 193, 194,та 197 Податкового кодексу України (надалі по тексту -Податковий кодекс України), також перевіркою достовірності відображених показників у поданих платником Деклараціях про доходи за періоди з 01.07.2010 р. по 31.12.2011р. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання валових витрат всього в сумі 195 872,82 грн., в тому числі за 2010 р. в сумі 249 650,83 грн., за 2011 р. в сумі - 1665 221,99 грн., чим порушення вимог пп.164.1.1-164.1.3 п. 164.1 ст.164, п. 167.1 ст.167, п. 177.1-177.4 ст.177 ПК України, ч. 2,3 ст.13 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян від 26.12.1992 р. щодо завищення задекларованих валових витрат пов'язаних з уціненням не реалізованої друкованої продукції.

За розглядом акта перевірки 07.07.2012 року №17-226/НОМЕР_1 Тернопільською ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 20 липня 2012 року №0001521720, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість з врахуванням штрафних санкцій на загальну суму 8 366,25 грн. з яких 6 693,0 грн. - ПДВ, 1 673,25 грн. - штрафні санкції та №00001531720 яким донараховано грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб врахуванням штрафних санкцій на загальну суму 398 507,29 грн. з яких 327 285,36 грн. - податок з доходів фізичних осіб, а 70 771,93 грн. штрафні санкції.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року №0001521720, яким донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість з врахуванням штрафних санкцій на загальну суму 8 366,25 грн. з яких 6 693,00 грн. - ПДВ, 1673,25 грн. - штрафні санкції, суд прийшов до висновку про його протиправність, виходячи з наступного:

Відповідно до п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно із п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання дл виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків, відповідно до п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України.

Згідно п. 194.1 ст.194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Відповідно до підпунктом 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПК та пп. 5.1.2 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування ПДВ операції з поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови; доставки таких періодичних віщань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.11.92 N 2782-ХІІ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

Друкований засіб масової інформації вважається виданим, якщо він підписаний до виходу в світ і видрукований будь-яким тиражем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про видавничу справу» видавнича продукція - сукупність видань, призначених до випуску або випущених у світ видавцем (видавцями). Видання - твір (документ), який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних актів щодо видавничого оформлення, поліграфічного і технічного виконання. Ст. 22 Закону наводить примірний перелік об'єктів видавничої справи, які розрізняються за певними ознаками, - зокрема, офіційні, наукові, науково-виробничі, громадсько-політичні, рекламні, довідкові, художньо-літературні видання, бібліографічні, оглядові, образотворчі видання, текстові, нотні, карткові, листівки, періодичні (газети, журнали, збірники, бюлетені, дайджести, календарі) та неперіодичні видання (книжки, брошури) та ін.

Крім того, ч. 2 ст. 22 Закону України «Про видавничу справу»вказує, що об'єктом видавничої справи можуть бути й інші види видавничої продукції, визначені стандартами. В сфері видавничої справи на даний час чинний Державний стандарт України 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення». Отже, видавнича продукція - твори, що містять інформацію, призначену для поширення, пройшли редакційне опрацювання та є об'єктом видавничої справи.

Судом встановлено, що згідно до даних реєстраційної справи Б-989 заведеної Тернопільською ОДПІ, та свідоцтва про державну реєстрацію СПД-ФО ОСОБА_3 основним предметом її діяльності визначено видавничу справу, зокрема, видання журналів та інших періодичних видань, серед яких журнали: «Вишиті картини», «Узори вишивок», «Вишиванка»українською мовою з періодичністю видання 1 раз на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, придбання ниток на загальну суму 33 463,59 грн. у ПП «ТКЛ «Форнітура»підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому відносяться до валових витрат та включені до вартості виготовлених журналів, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що включення СПД-ФО ОСОБА_3 вартості ниток на загальну суму 33 463,59 грн. придбаних у ПП «ТКЛ «Форнітура»як складової виготовлених журналів та інших періодичних видань, «Вишиті картини», «Узори вишивок», «Вишиванка»відноситься до валових витрат виробництва друкованої продукції, яка відповідно до підпункту 197.1.25 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу та пп. 5.1.2 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування з ПДВ, а тому така операція є законною і будь-яких занижень сум податкових зобов'язань з ПДВ на суму 6693,00 грн. не відбулося, оскільки операцій щодо продажу самих ниток не відбувалося.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. а, п. 180.1 ст. 180, пп. а, п. 185.1, ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, пп.193.1 ст.193, 194, 197.1.25, ст.197 ПК України.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року №00001531720, яким донараховано грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб врахуванням штрафних санкцій на загальну суму 398 507,29 грн. з яких 327 285,36 грн. - податок з доходів фізичних осіб, а 70 771,93 грн. штрафні санкції, суд прийшов до висновку про його протиправність, виходячи з наступного:

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п.177.3 ст.177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як

платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).

Тобто, норма п. 177.4 ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницької діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до абз. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на витрати на утримання основних засобів, до яких відноситься і амортизація та інші витрати пов'язані з виготовленням продукції.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України всі витрати повинні бути підтверджені первинними документами, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі Закон № 996-ХІУ), господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІУ).

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо порушення позивачем п.п. а п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тобто не ведення позивачем книги обліку доходів та витрат та п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.а п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(який діяв на момент виникнення податкових зобов'язань) вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Як зазначено у пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат. Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства і надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»надає фізичній особі - підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання пально-мастильних матеріалів, тощо.

Відповідно до п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, що підтверджують валові доходи та витрати пов'язані з виготовленням, реалізацією та уцінкою друкованої продукції були подані податковому органу і відображені у податковій декларації, що і не заперечується відповідачем.

Виходячи зі змісту статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до абзацу 3 статті 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до цієї Інструкції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що специфічність періодичних видань полягає в тому, що вони за своєю сутністю є джерелом інформації. У зв'язку з цим попит покупців на періодику, що надійшла у продаж, тим вищий, чим свіжіший та актуальніший пропонований матеріал. Друкована продукція, що викликає значний інтерес і тому добре розкуповується в перші дні надходження у продаж, не реалізована у відповідний період з часом втрачає для покупця свою цінність як товар. Як правило, це пов'язане з тим, що інформація, наявна на сторінках «застарілого»періодичного видання, із часом може стати неактуальною для покупця.

Судом встановлено, що з метою стимулювання збуту нереалізованої (поверненої) друкованої продукції СПД може прийняти рішення про її продаж за зниженими цінами, у тому числі й за цінами нижче їх собівартості. Право встановлювати ціну реалізації продукції належить тільки суб'єктам підприємницької діяльності - учасникам договірних відносин, навіть якщо залежно від обставин ця ціна виявиться нижчою за собівартість такої продукції. Виняток становлять тільки товари, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно з п. 24 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. При чому, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли чи в інший спосіб утратили первісно очікувану економічну вигоду, запаси відображаються за чистою вартістю реалізації - зниженою ціною реалізації, тобто мають бути уцінені (п. 25 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246).

При чому, якщо вже протягом звітного періоду відомо, що чиста вартість реалізації менше первісної вартості, то уцінку слід провадити на дату, коли цей факт став відомий бухгалтеру.

Судом встановлено, що сума уцінки відображається в порядку, передбаченому п. 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, згідно з яким сума різниці між собівартістю друкованої продукції та зниженою ціною реалізації списується на витрати звітного періоду (субрахунок 946 «Втрати від знецінення запасів»рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності»). Якщо платник здійснює уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то у податковому обліку відповідно до п. 5.9 Закону про податок на прибуток така уцінка (дооцінка) не змінює балансову вартість запасів для цілей перерахунку і не впливає ні на валові доходи, ні на валові витрати такого платника.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що будь-яких перекручень даних декларацій про одержані доходи та понесені витрати за 2010-2011р.р. СПД-ФО ОСОБА_3 допущено не було, а навпаки правильно проведено розрахунки податку з доходів фізичних осіб з урахуванням собівартості уціненої продукції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп.164.1.1-164.1.3 п. 164.1 ст.164, п. 167.1 ст.167, п. 177.1-177.4 ст.177 ПК України, ч. 2,3 ст.13 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян від 26.12.1992 р. щодо завищення задекларованих валових витрат пов'язаних з уціненням не реалізованої друкованої продукції.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 20 липня 2012 року №0001521720 та №00001531720, суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Конституції України, Податкового кодексу України, не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Крім того, приходячи до переконання про задоволення позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зазначити, що встановлені ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними, а тому використовуючи право надане ч.2 ст.11 КАС України, суд частково виходить за межі позовних вимог і вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 20 липня 2012 року №0001521720 та №00001531720.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69, 70, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 20 липня 2012 року №0001521720 та №00001531720.

Повернути з державного бюджету України на користь СПД-ФО ОСОБА_3 2 147 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.