Постанова № 27282153, 31.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/10062/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Пономаренко В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост-Енерго», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Донецька залізниця»

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012р. № 0000532341 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 7 344,00 грн. та від 11.06.2012р. № 0000542341 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 983,00 грн., з них 6 386,00 грн. - основний платіж та 1 597,00 грн. - штрафні санкції,-

за участю представників сторін:

від позивача: Біляєв А.А. - за протоколом.

від відповідача: Сєвідова К.М. -представ. за дов. від 04.09.2012 року; Кузьменко Н.Л. - представ. за дов. від 28.09.2012 року.

від третьої особи: Полякова В.С. - представ. за дов. від 16.10.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Рост-Енерго» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012р. № 0000532341 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 7 344,00 грн. та від 11.06.2012р. № 0000542341 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 983,00 грн., з них 6 386,00 грн. - основний платіж та 1 597,00 грн. - штрафні санкції.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив частини 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України - вчинено правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді продажу товарів. Такий правочин, внаслідок якого занижено податок на прибуток, неправомірно сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемним; в результаті чого безпідставно занижено податок на прибуток за 4-й квартал 2011р. на суму 7 344,00 грн. та податок на додану вартість за жовтень 2011р. на суму 8 386,00 грн.

Вказує, що зазначене не відповідає дійсності, оскільки, між ТОВ «Рост-Енерго» та ТОВ «ЛМП-Консалтинг» було укладено договір поставки вугільної продукції, який позивачем та його контрагентом фактично було виконано. Вугілля за вказаним договором було поставлено Державному підприємству «Донецька залізниця». При цьому, факт передачі товарів, підтверджується накладними на відпуск товару, актами прийому-передачі, посвідченнями про якість вугілля.

Факт прийняття товару та сплати за поставлений товар підтверджується виписками банку.

Зауважує, що факти, викладені в акті перевірки не є підставою вважати правочин нікчемним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками перевірки ТОВ «Рост-Енерго» встановлені порушення при оформленні документів на перевезення, крім того, контрагентом позивача - ТОВ «ЛПМ Консалтинг» не надавалась податкова звітність, чисельність працюючих складає 1 особу, співробітниками ГВПМ Алчевської ОДПІ у Луганській області в ході здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності було надано висновок щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рост-Енерго» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за кодом 36935652, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 149 - 150, том 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 11 - 19, том 1) Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост-Енерго» з питання правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року, податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 07.05.2012р. № 169 (арк. справи 201 - 202, том 1).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 07.05.2012р. по 11.05.2012р. ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост-Енерго» з питання правомірності формування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року, податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки начальником податкового органу 11.06.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, за порушення п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000542341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 7 344,00 грн. (арк. справи 20, том 1); за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000532341, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6 386,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1 597,00 грн. (арк. справи 21, том 1).

В акті перевірки зазначено, що при перевірці використано матеріали зустрічних звірок.

Так, відповідно до інформації, отриманої від Первомайської ОДПІ Луганської області ОДПС (акт позапланової невиїзної перевірки від 13.04.2012р. №19/22/35480532 з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р. по взаємовідносинах з ТОВ «Гарбол» та подальшої реалізації ТМЦ, робіт (послуг), отриманих від ТОВ «Гарбол», яким встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ЛМП-Консалтинг» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Співробітниками ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва в ході здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «Гарбол» було встановлено, що за результатами жовтня 2011 року вказане підприємство здійснило значне збільшення податкового кредиту з ПДВ шляхом подання уточнюючих розрахунків з ПДВ, які визнані ДПІ у Печерському ралійні м. Києва недійсними, підприємство не звітує про наявність основних фондів, чисельність працюючих - 1 особа.

Стосовно діяльності ТОВ «ЛПМ - Консталтинг» зазначено, що співробітниками ГВПМ Алчевської ОДПІ у Луганській області в ході здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності було надано висновок щодо ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. При проведенні обстеження податкової адреси: пр. Миру, буд. 8, м. Донецьк, було складено довідку № 330/64 від 02.03.2012р. про не встановлення СГД за юридичною адресою. 30.03.2012р. було здійснено опитування директора та засновника підприємства ОСОБА_5, який пояснив, що до діяльності ТОВ «ЛПМ - Консалтинг» він не причетний. Кримінальна справа проти посадових осіб не порушувалась, однак, підприємство має ознаки фіктивності, що підтверджується поясненнями директора та засновника підприємства ОСОБА_5 та не може здійснювати фінансово-господарську діяльність у зв'язку з тим, що директор та засновник підприємства до фінансово-господарської діяльності не має жодного відношення. Підприємство не звітує про наявність основних фондів, чисельність працюючих - 1 особа.

З урахуванням вищевикладеного, зроблено висновок, що у зв'язку з не підтвердженням факту придбання товару ТОВ «ЛМП - Консалтинг» у ТОВ «Гарбол», подальша його реалізація на користь ТОВ «Рост-енерго» відбувалась з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ останнім. Тобто, вказаний правочин по суті укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Як вбачається з акту перевірки № 388/22-1/36935652 від 11.05.2012р., позивач включив до валових витрат з податку на прибуток та суми податкового кредиту з податку на додану вартість суму коштів за договором поставки вугілля, укладеним з ТОВ «ЛПМ - Консалтинг», за яким ТОВ «ЛПМ - Консалтинг» продає, а ТОВ «Рост-енерго» покупає товар - вугільну продукцію.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 7 344,00 грн.; за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6 386,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1 597,00 грн. (арк. справи 11 - 19, том 1).

Судом встановлено, що позивачем з ДП «Донецька залізниця» було укладено договір поставки № Д/Т-112685/НЮ від 29.08.2011р., згідно з яким ТОВ «Рост-Енерго» (Постачальник) зобов'язується поставити ДП «Донецька залізниця» (Покупець) вугілля кам'яне, а ДП «Донецька залізниця» (Покупець) - прийняти та оплатити вказаний товар. (арк. справи 22 - 28). Вказаний договір укладено за результатами проведення тендерних закупівель у відповідності з встановленою процедурою (арк. справи 145 - 146, том 1, арк. справи 1 - 28, том 2).

З метою виконання вищевказаного договору, позивачем з ТОВ «ЛПМ - Консалтинг» було укладено договір поставки № 07/09-у від 07.09.2011р., згідно з яким ТОВ «ЛПМ - Консалтинг» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Рост-Енерго» вугільну продукцію, а ТОВ «Рост-Енерго» (Покупець) - прийняти та оплатити вказаний товар. Згідно специфікацій до договору, загальна кількість вугілля, яке постачається, складає 900 тон на загальну суму 1 274 421,60 грн. (арк. справи 29 - 36, том 1).

Позивачем отримано накладні на відпуск на сторону по договору № 07/09-у від 07.09.2011р від ТОВ «ЛПМ - Консалтинг» (арк. справи 37 - 39, том 1).

На підставі отриманих від ТОВ «ЛПМ - Консалтинг» податкових накладних (арк. справи 40 - 42, том 1) позивач сформував податковий кредит та відобразив вказані операції у декларації за жовтень 2011р.

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, якими донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції на загальну суму 15 327,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договорів, укладених з ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «ЛПМ - Консалтинг», а також доведення порушення позивачем приписів п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з договорів поставки № Д/Т-112685/НЮ від 29.08.2011р. з ДП «Донецька залізниця», № 07/09-у від 07.09.2011р з ТОВ «ЛПМ - Консалтинг», сторони домовилися про всі істотні для них умови договору та проводили розрахунки з урахуванням зазначених умов.

На час здійснення спірних операцій питання віднесення витрат підприємства до валових витрат визначалось Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем від ТОВ «ЛПМ - Консалтинг» накладних на відпуск на сторону на кількість 548,4 тон вугілля - від 03.10.2011р. № 114, 115, 116 на загальну суму 776 547,56 грн. (арк. справи 37 - 39, том 1); податкових накладних від 03.10.2011р. № 114, 115, 116 (арк. справи 40 - 42, том 2).

До матеріалів справи позивачем також надано залізнично-дорожні накладні на перевезення вугілля, з позначками про вантаж наступного змісту: «Антрацит. Уголь марки АМ (15-25) маркирован известью. Вантаж прямує у власність ДП Донецька залізниця згідно договору № Д/Т - 112685/НЮ від 29.08.2011р. між ДП Донецька залізниця та ТОВ «Рост-енерго»; «Антрацит. Марки АМ (13-25) погрузка ниже бортов». За умовами вказаних накладних графу 20 - відомості про вантаж, заповнює відправник. В даному випадку це ПП «Арагон» та ТОВ «Восточно-регіональне підприємство Шельф» (арк. справи 49 - 56). Якість поставленого вугілля підтверджується посвідченнями про якість рядового вугілля (продуктів збагачення). У вказаних посвідченнях вказано номера залізнично-дорожніх накладних, у яких воно постачалось, що повністю співпадають з номерами, вказаними в накладних (арк. справи 43 - 48, том 1).

Вказане вугілля було відвантажено до ДП «Донецька залізниця», про що свідчать накладні про відпуск на сторону, залізнично-дорожні накладні, акти випробування металів та інших матеріалів, акт приймання-передачі по договору № Д/Т-112685/НЮ від 29.08.2011р. (арк. справи 89 - 99, том 1).

Сплата коштів за придбані товари підтверджена відповідними виписками банків на суму 1 200 000,00 грн. (арк. справи 61, том 1).

Вказані операції відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року (арк. справи 69 - 70, том 1).

Згідно з ГОСТ 19242-73, який затверджено Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 29.10.1973р. № 2613, наведена таблиця класифікації бурих, кам'яних вуглів та антрацитів по розміру кусків, в тому числі клас «мелкий», умовне позначення «М», розмір 13 - 25 мм. Допускаються класи із заміною відповідно верхньої та нижньої межі крупності.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми валових витрат та податкового кредиту, оскільки приписами Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на включення сум до валових витрат та податкового кредиту. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Крім того, отримані за спірними правочинами матеріали були використані позивачем в його господарській діяльності та передані ДП «Донецька залізниця», про що свідчать договір № Д/Т-112685/НЮ від 29.08.2011р., накладні на відпуск товару, посвідчення про якість рядового вугілля.

Згідно з поясненнями позивача, ТОВ «Рост-енерго» планувало графік відвантаження згідно з тендерною документацією та укладеним договором у вересні - грудні 2011 року, однак, після отриманого від ДП «Донецька залізниця» листа від 31.08.2011р. № НЗТ-03/1149 (арк. справи 143, том 1), відвантаження вугілля відбулось раніше. За таких умов відвантаження від ЗАТ ГЗФ Краснолуцька та ПП ОСОБА_6 не було можливим у зв'язку з графіками відвантажень вказаних вантажовідправників (арк. справи 147, том 1, арк. справи 36 - 160, том 2).

Відповідно до Наказу Мінтранса від 21.11.2000р. № 644, яким затверджено Правила оформлення перевізних документів, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до вказаних правил. При цьому, згідно з вказаним додатком відправник заповнює, в тому числі, такі відомості, як найменування вантажу відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (далі - ЄТСНВ) та відмінні ознаки вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді). Вантажі, найменування яких відсутні в ЄТСНВ, зазначаються під тією назвою, під якою вони зазначені в стандартах або технічних умовах на виготовлення продукції; знаки, марки, нанесені на окремі вантажні місця; рід пакування вантажу (наприклад: "ящ.", "корз.", "боч." тощо. Якщо пред'явлено неупакований вантаж, скорочено зазначається "н/у"); кількість, номер, код власника, типорозмір і маса брутто контейнера; найменування транспортного засобу (контрейлера), склад автопоїзда; кількість місць цифрами та окремо за кожним його найменуванням і за кожним видом упакування, а також прописом загальна кількість місць; відмітка про розміщення та кріплення вантажу із зазначенням посади та прізвища відповідального за навантаження працівника (у разі перевезення лісоматеріалів дані про кількість навантажених штабелів і їх висоту); найменування та маса матеріалів і устаткування, які були застосовані для розміщення та кріплення; кількість, знаки, тип та належність (відправник/залізниця) застосованих пломб чи ЗПП. У разі зміни пломб чи ЗПП під час перевезення відомості про пломби, ЗПП змінюються таким чином, щоб можна було прочитати первинні відомості; інші відмітки, передбачені правилами перевезення вантажів.

Тобто, вказане доводить те, що позивач ніяким чином не міг вплинути на заповнення залізнично-дорожньої накладної, цей обов'язок було покладено на відправників вантажу. При цьому, допущена у деяких накладних описка щодо марки вугілля не скасовує по своїй суті фактичне здійснення сторонами господарських операцій по постачанню вугілля.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час розгляду справи (арк. справи 155 - 158), з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «ЛПМ - Консалтинг», ТОВ «Гарбол» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованими.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача - ТОВ «ЛПМ - Консалтинг» на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦКУ встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема дана норма визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами, ДП «Донецька залізниця» або ТОВ «ЛПМ - Консалтинг», договори не віднесені законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме укладені між позивачем та його контрагентами договори порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «ЛПМ - Консалтинг» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, виписками банків, залізнично-дорожніми накладними, посвідченнями про якість рядового вугілля, актами приймання-передачі).

Вищевказане спростовує висновки відповідача про нікчемність правочину, укладеного ТОВ «Рост-енерго» з ТОВ «ЛПМ - Консалтинг».

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем приписів порушення п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 138.1.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість на суму 6 386,00,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 1 597,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ від 11.06.2012р. № 0000532341 є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост-Енерго» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Донецька залізниця» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.06.2012р. № 0000532341 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 7 344,00 грн. та від 11.06.2012р. № 0000542341 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 983,00 грн., з них 6 386,00 грн. - основний платіж та 1 597,00 грн. - штрафні санкції - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 11.06.2012р. № 0000532341 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7 344,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 11.06.2012р. № 0000542341 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 983,00 грн., з них 6 386,00 грн. - основний платіж та 1 597,00 грн. - штрафні санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост-Енерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 153 грн. 27 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 жовтня 2012 року. Постанова у повному обсязі буде складена 05 листопада 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.