Постанова № 27282050, 29.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11706/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: о 14 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кочанової П.В.

при секретарі Швидуновій Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальній сумі 47808,68 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Чебаненко Є.О. за довіреністю №03-01/23 від 05.01.2012 р.

від відповідача: Буртмістрова О.А. за довіреністю № 10 від 03.01.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2009 року по справі № 2а-9133/09/0570 у задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального комерційного підприємства "Донецькміськтепломережа" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 47808,68грн. відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 р. апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2009 року по справі № 2а-9133/09/0570 залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2009 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2012 р. касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено частково, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.10.2009 року у справі № 2а-9133/09/0570 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2012 р. прийнято справу № 2а/0570/11706/2012 до свого провадження та призначено до судового засідання.

Так, у мотивування своїх позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 3257 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 130 осіб, проте за даними звіту підприємства працює 128 інвалідів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 130 робочих місць. Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 2 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів. У зв'язку з чим, просив стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію та пеню. За проведеними позивачем розрахунками сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 47 808,68 грн.

На суму заборгованості за період з 16.04.2009 р. по 29.05.2009 р. нарахована пеня в розмірі 752,80 грн. Загальна сума заборгованості, з урахуванням пені, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 47808,68 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов. Відповідач вважає, що Підприємством були створені робочі місця для інвалідів та приймались міри для пошуку останніх для працевлаштування.

Також, відповідач в судовому засіданні наголосив, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Таким чином, вважає що вина відповідача в невиконанні нормативу з працевлаштування інвалідів відсутня, у зв`язку з чим просить відмовити позивачу у задоволені позову у повному обсязі.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон України № 875) саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідач, Комунальне комерційне підприємство «Донецькміськтепломережа», є юридичною особою, та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних-осіб підприємців за номером 33257089.

Згідно Статуту, затвердженого розпорядженням Донецького міського голови від 17.09.2008 р. № 1216, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» є комунальним унітарним підприємством, створеним на підставі рішення 13 сесії Донецької міської ради XXIV скликання від 27.09.2004 року № 13/25 згідно з відокремленої частини комунальної власності міської громади. У своїй діяльності підприємство підпорядковано Донецькій міській раді, її виконкому і входить до сфери головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ АБ № 205518 основними видами діяльності ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» за КВЕД є: постачання пари та гарячої води, ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань, монтаж машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань, будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, діяльність у сфері інжинірингу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано до Донецького міського центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН за звітний період, а саме: звіт про наявність вакансій станом на 30.01.2008р., отриманий Донецьким МЦЗ 30.01.2008р.; звіт про наявність вакансій станом на 29.02.2008р.; звіт про наявність вакансій станом на 28.03.2008р.; звіт про наявність вакансій станом на 30.04.2008р., отриманий Донецьким МЦЗ 06.05.2008р.; звіт про наявність вакансій станом на 30.05.2008р., отриманий Донецьким МЦЗ 04.06.2008р.; звіт про наявність вакансій станом на 30.06.2008р.; звіт про наявність вакансій станом на 31.07.2008р.; звіт про наявність вакансій станом на 29.08.2008р., отриманий Донецьким МЦЗ 02.09.2008р.; звіт про наявність вакансій станом на 30.09.2008р., отриманий Донецьким МЦЗ 30.09.2008р.; звіт про наявність вакансій станом на 31.10.2008р., отриманий Донецьким МЦЗ 04.11.2008р.;

Разом з цим, відповідно до листа вих. № 4418 від 21.11.2008р. Комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа» спрямованого на адресу Донецького міського центру зайнятості, відповідачем було повідомлено, що у зв`язку з погіршенням фінансово-економічного стану на підприємстві тимчасово припинено набір співробітників на запропоновані вакансії по формі 3-ПН від 31.10.2008р., який отримано позивачем 28.11.2008 р.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у листопаді 2008 року взагалі не здійснювався набір співробітників, у тому числі інвалідів, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві, а тому звіт за формою 3-ПН до Донецького міського центру зайнятості за листопад 2008 року не надавався.

При цьому, відповідачем надано суду звіт про фінансові результати за формою № 2 код за ДКУД 1801003, з якого вбачається, що ККП «Донецькміськтепломережа» є збитковим відповідно до балансу станом на 31.12.08 р., кредиторська заборгованість складає 111078 тис. грн.

Також, відповідачем надано до суду довідку, згідно якої заборгованість станом на 01.12.2008 р. складала 92278 тис. грн., у тому числі дебіторська заборгованість населення складала 91904,88 тис. грн., у зв'язку з несвоєчасною та неповною оплатою за отримані послуги населення м. Донецька та іншими споживачами.

Між тим, суд відмічає, що згідно з відповіддю Донецького міського центру зайнятості, наданої на запит Донецького окружного адміністративного суду, до матеріалів справи долучено акт №1-02/12 від 23.01.2012 р. «Про виділення до знищення документів», а саме за 2008 рік знищено 02-37 Журнал реєстрації вхідної кореспонденції (звітів роботодавців по Ф №3-ПН, №5-ПН). При цьому, Донецький міський центр зайнятості повідомив суд, що копії звітів по формі 3-ПН про наявність вакансій за 2008 рік ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» надати неможливо, оскільки термін зберігання звітів 3 роки.

Також, у своєму листі від 05.10.12 р. № 02/3088 центр зайнятості повідомив суд про те, що копії витягів з журналу реєстрації вхідної кореспонденції за період з січня по грудень 2008 року, в якому зазначені надані відповідачем звіти по формі 3-ПН про наявність вакансій надати неможливо, через те, що термін зберігання журналу вхідної кореспонденції 3 роки.

Між тим, судом встановлено, що відповідно до Звіту праці за січень - грудень 2008 року за формою 1-ПВ ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», фонд оплати праці штатних працівників складав 76630535,41 грн., а середньооблікова кількість штатних працівників (за період початку року) складала 3257 осіб.

Так, у зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2008 році кількості визначеної законодавством, Донецьким обласним відділенням фонду соціального захисту інвалідів було нараховано адміністративно - господарські санкції та пеню в розмірі 47808, 68 грн.

Так, сума адміністративно - господарських санкцій за два нестворені робочі місця для інвалідів у 2008 році становить 47055,88 грн., яка розрахована із середньорічної заробітної плати штатного працівника 23527,94 грн. (фонд оплати праці штатних працівників 76630535,41 грн./ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 3257 осіб), перераховано коштів адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця для інвалідів 0,00 грн., суми адміністративно - господарських санкцій: 25527,94 х 2 (47055,88 грн.).

Приймаючи до уваги, те, що відповідачем не сплачено зазначені адміністративно - господарські санкції, то розмір пені розраховується з урахуваннями встановленого розміру облікової ставки НБУ на рівні 12% за формулою: 12,0 х 120/100/365 = 0,04% (одноденний розмір пені). Таким чином, пеня за період з 16.04.09 р. по 25.05.09 р. (40 днів прострочення сплати адміністративно - господарських санкцій) складає 752,80 грн. (47055,86 х 0,04) /100) х 40).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 18 Закону України № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70.

Статтею 19 Закону України № 875 встановлено, що для підприємств, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону № 875 передбачена відповідальність за те, що підприємство, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Виходячи з правового змісту вищенаведених статей, підприємство, самостійно забезпечує працевлаштування інвалідів, тобто на підприємстві повинно працювати необхідна визначена кількість осіб, з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, шляхом забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, за умови їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.

Реалізація обов'язків підприємства полягає у самостійному створені вільних (вакантних) місць для інвалідів в залежності від працюючих осіб на підприємстві, направленні звітів до Фонду, інформації до центру зайнятості, працевлаштуванні таких інвалідів при їх зверненні до підприємства або направлених з відповідного центру зайнятості населення.

Тобто, нормами цього Закону визначено, що підприємство забезпечує працевлаштування інвалідів, у випадку, якщо такі звернулися до нього, або направленні з центру зайнятості, але ж нормами цього закону не передбачений обов'язок підприємства у встановленому порядку проводити такі дії направленні на самостійне відшукування таких інвалідів, запрошування їх до себе на наявні створені місця для них.

Законодавством чітко визначено, що підприємство лише забезпечує працевлаштування таких осіб, тобто оформлює інвалідів на роботу відповідно до вимог трудового законодавства, які прийшли працевлаштовуватися або були направлені з відповідного центру зайнятості.

Відповідальність не може наставати за умови, коли наявні такі місця для інвалідів, про що звітується до центру зайнятості, але ж останні не направлялись на підприємство відповідача або не приходили працевлаштовуватися, тобто не можливо працевлаштувати тих осіб, які не існують.

Аналіз наведених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що обов'язок Підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування й відсутністю інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Разом з тим, суд відмічає, що відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики № 420, відповідачем у встановленому законом порядку протягом 2008 року були надані відомості про наявність вакансій робочих місць для інвалідів шляхом надання звітів про наявність робочих місць за формою №3-ПН, за виключенням листопада та грудня 2008 року, оскільки в цей період на підприємстві взагалі було припинено набір працівників, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві.

При цьому, Донецьким міським центром зайнятості не надано до суду відомостей щодо зафіксованих фактів відмови підприємства з працевлаштування інвалідів у 2008 році на підприємстві.

Між тим, суд зазначає, що у постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09 викладено висновок про те, що нарахування адміністративно господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Аналогічні обставини викладені в Постанові Верховного Суду України від 08 червня 2010 року за винятковими обставинами за скаргою Відкритого акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» у справі за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Заявлені до стягнення санкції є адміністративного - господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Стосовно заявленої до стягнення пені у розмірі 752,80 грн., суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України № 875 пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення, враховуючи те, що ККП «Донецькміськтепломережа» вживав передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, шляхом подання до центру зайнятості інформації про наявність вакансій.

Крім того, суд звертає увагу на вимоги статті 71 КАС України, відповідно до якого обов'язок по доведені своїх вимог або заперечень проти вимог повністю полягає на сторонах. Суд дійшов до висновку про недоведеність з боку позивача правомірності своїх заявлених вимог, які є безпідставними та не обґрунтованими.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем у 2008 році було вжито достатніх та залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій за невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальній сумі 47808,68 грн. не підлягають задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17 - 20, 51, 69 - 72, 86, 94, 158 - 164, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального комерційного підприємства «Донецькміськтепломережа» про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у загальній сумі 47808,68 грн. - відмовити.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 29 жовтня 2012 року.

Повний текст постанови складено та підписано 05 листопада 2012 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кочанова П.В.