Рішення № 27279481, 31.10.2012, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 2608/14078/12

пр. № 2/2608/6348/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року

Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ТОВ «Бісабі»

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання

незаконним притягнення до матеріальної відповідальності, стягнення

заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку

і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В с т а н о в и в :

22.08.2012р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Бісабі» та просила поновити її на роботі в ТОВ «Бісабі» на посаді менеджера з продажу, визнати незаконним притягнення її до матеріальної відповідальності в розмірі середнього місячного заробітку відповідно до пункту 2 наказу №16-К директора ТОВ «Бісабі» ОСОБА_2 від 23.07.2012р., стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за липень 2012р. в сумі 2 909 грн. 09 коп. і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 758 грн. 52 коп., а також середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.07.2012р. по день постановлення судового рішення, виходячи з розрахунку середньоденного заробітку 122 грн. 49 коп., обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 01.09.2011р. перебувала в трудових відносинах з ТОВ «Бісабі» на підставі наказу №30-К від 01.09.2012р. і займала посаду менеджера з продажу. 20.07.2012р. вона подала до директора ТОВ «Бісабі» ОСОБА_2 заяву про звільнення за угодою сторін, яку відповідач отримувати відмовився, а тому дану заяву нею було відіслано рекомендованою поштою, від отримання якої відповідач, також, відмовився. 23.07.2012р. їй було надано для ознайомлення наказ №16-К від 20.07.2012р., підписаний директором ТОВ «Бісабі» ОСОБА_2, про її звільнення на підставі пункту 2 ст.41 КЗпП України, в якому на місці, де повинно було бути зазначено, в чому саме полягали її винні дії, стояли три крапки. На оригіналі даного наказу вона зробила відмітку про те, що станом на 23.07.2012р. розрахунок не отримала і з актом, який став підставою для її звільнення, не ознайомлена. 23.07.2012р. їй для ознайомлення було надано інший наказ директора ТОВ «Бісабі» ОСОБА_2 про її звільнення на підставі пункту 2 ст.41 КЗпП України під тим же №16-К, але від 23.07.2012р., де підставою її звільнення було вказано вчинення винних дій, які полягають у заниженні відпускних цін на товари в тендерній документації, внаслідок чого ТОВ «Бісабі» зазнало збитків у розмірі 14 476 грн. 61 коп. На оригіналі даного наказу нею був зроблений запис про те, що розрахунку на день звільнення нею не отримано, з актом, що був підставою для її звільнення, вона не ознайомлена і належно оформленої трудової книжки вона не отримала. Крім вирішення питання її звільнення, в пункті 2 наказу №16-К від 23.07.2012р. було вказано про застосування до неї матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну ТОВ «Бісабі» в розмірі середнього місячного заробітку. Звільнення вона вважала незаконним, оскільки при прийнятті на роботу посадової інструкції вона не підписувала, а зі своїми трудовими обов*язками була ознайомлена усно. До кола її трудових обов*язків не входило обслуговування грошових, товарних або культурних цінностей, до яких вона ніколи не мала безпосереднього доступу і на її робочому місці такі цінності відсутні, до кола її трудових обов*язків не входило прийняття, зберігання, розподіл або транспортування таких цінностей, ТОВ «Бісабі» ніколи не приймало участь у конкурсах і державних закупівлях, а вона ніколи не готувала будь-якої тендерної документації і ніколи не визначала особисто відпускні ціни будь-якого товару. Її робота полягала в отриманні замовлень клієнтів на певний товар і направлення цих заявок постачальникам відповідного товару, при цьому в деяких випадках її рукою ставилась ціна на товар в документах, але лише за вказівкою керівництва, оскільки вона ніколи не мала права визначати відсоток націнки, а була лише технічним виконавцем розпоряджень свого керівництва. А тому вважала, що вона не є суб*єктом звільнення на підставі пункту 2 ст.41 КЗпП України, у зв*язку з чи її звільнення за даною підставою є незаконним. Крім цього, вказувала про те, що не заподіювала ТОВ «Бісабі» матеріальної шкоди, оскільки відповідач не надав доказів про прямі збитки Товариству в сумі 14 476 грн. 61 коп., не вказав, при виконанні яких саме посадових обов*язків ця шкода спричинена, які саме посадові обов*язки порушені, чим вони закріплені, в чому саме вона полягає спричинена і чим обґрунтовується її розмір, а також на те, що звернення стягнення на компенсаційні виплати, якою є компенсація за невикористану відпустку, згідно діючого трудового законодавства не здійснюється. Також, вказала, що на день звільнення і на даний час їй не виплатили нараховану за липень 2012р. заробітну плату в сумі 2 909 грн. 09 коп. і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 758 грн. 52 коп. Просила задовольнити позов на підставі ст.ст. 5-1, 41, 47, 130, 138, 116, 117, 138, 221, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки».

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та на порушення її трудових і конституційних прав, а також вказала про те, що підстави для її звільнення за частиною 2 ст.41 КЗпП України у відповідача були надуманими і не відповідають ні дійсності, ні діючому законодавству.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність, а також зазначив про те, що трудові обов*язки ОСОБА_1, в тому числі і щодо підготовки та ведення тендерної документації передбачені наказом №11 про виконання обов*язків від 05.09.2011р., який доведено до відома працівників шляхом його оприлюднення в холі Товариства, а її, позивачки, вина у спричиненні матеріальної шкоди доведена актом від 20.07.2012р., який підписаний директором ТОВ «Бісабі» та членами трудового колективу. Вказав про те, що, на його думку, позивача мала в своїх трудових обов*язках безпосередню роботу з товаром і мала можливість його оглянути, що свідчить про можливість її звільнення за пунктом 2 ст.41 КЗпП України у зв*язку з втратою до неї довіри. В ТОВ «Бісабі» посадова інструкція менеджера з продажу не розроблялась з врахуванням того, що колектив Товариства є невеликим і в цьому не було необхідності, а трудові обов*язки доводились до працівників усно. ОСОБА_1 самостійно і на свій розсуд визначала договірну ціну товару і значно її занизила, що і призвело до спричинення матеріальної шкоди Товариству. Вважав звільнення законним і проведеним відповідно до вимог діючого трудового законодавства.

Заслухавши пояснення позивачки і її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.09.2011р. (а.с. 9 - копія заяви) вона булу прийнята на роботу в ТОВ «Бісабі» з 01.09.2011р. на посаду менеджера з продажу на підставі наказу №30-К від 01.09.2011р. (а.с. 10 - копія наказу) згідно штатного розпису (а.с. 34).

20.07.2012р. позивачка подала до директора ТОВ «Бісабі» ОСОБА_2 заяву про звільнення за угодою сторін з 20.07.2012р. (а.с. 54 - копія заяви), яку як пояснила позивачка, відповідач отримувати відмовився, а тому дану заяву нею було відіслано рекомендованою поштою, що стверджується поштовим конвертом (а.с. 55 - копія) і описом вкладення до нього (а.с. 56) та квитанціями про оплату послуги (а.с. 57 - копії), від отримання якої відповідач, також, відмовився, про що вбачається з повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзв*язку, на якій відсутній підпис одержувача листа (а.с. 58 - копія повідомлення-розписки).

23.07.2012р. ОСОБА_1 було надано для ознайомлення наказ №16-К від 20.07.2012р., підписаний директором ТОВ «Бісабі» ОСОБА_2, про її звільнення на підставі пункту 2 ст.41 КЗпП України, в якому на місці, де повинно було бути зазначено, в чому саме полягали її винні дії, стояли три крапки, на оригіналі якого вона, позивачка, зробила відмітку про те, що станом на 23.07.2012р. розрахунок не отримала і з актом, який став підставою для її звільнення не ознайомлена (а.с. 46 - копія наказу).

23.07.2012р. ОСОБА_1 для ознайомлення було надано інший наказ директора ТОВ «Бісабі» ОСОБА_2 про її звільнення на підставі пункту 2 ст.41 КЗпП України під тим же №16-К, але від 23.07.2012р., де підставою її звільнення було вказано вчинення винних дій, які полягають у заниженні відпускних цін на товари в тендерній документації, внаслідок чого ТОВ «Бісабі» зазнало збитків у розмірі 14 476 грн. 61 коп., на оригіналі якого нею, позивачкою, був зроблений запис про те, що розрахунку на день звільнення нею не отримано, з актом, що був підставою для її звільнення, вона не ознайомлена і належно оформленої трудової книжки вона не отримала (а.с. 11 - копія наказу).

Про існування двох наказів про звільнення позивачки вбачається із виправлень в записах її трудової книжки (а.с. 48-53 - копія трудової книжки).

Крім вирішення питання щодо звільнення позивачки, в пункті 2 наказу №16-К від 23.07.2012р. було вказано про застосування до неї матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну ТОВ «Бісабі» в розмірі середнього місячного заробітку.

26.07.2012. ОСОБА_1 зверталась до ТОВ «Бісабі» із заявою про надання їй довідки про заробітну плату і довідки про заробітну плату для подання її до Центру зайнятості населення (а.с. 59 - копія заяви), в отриманні якої відповідач відмовився, у зв*язку з чим вона направила дану заяву листом (а.с. 60-62 - копії поштових конвертів) з описом вкладення (а.с. 63 - копія, а.с. 64 - копія чеку).

А 07.08.2012р. ОСОБА_1 подала до ТОВ «Бісабі» заяви про надання їй довідки про доходи за весь період її роботи в Товаристві (а.с. 65 - копія заяви) і про повідомлення її про належні їй виплати за липень 2012р. та при звільненні (а.с. 66 - копія заяви), які, також, відповідач, не отримав і ці заяви були відіслані позивачкою рекомендованою поштою.

Як зазначив представник відповідача, посадові обов*язки ОСОБА_1 як менеджера з продажу визначені наказом №11 директора ТОВ «Бісабі» ОСОБА_2 від 05.09.2011р., де вказано про те, що менеджерам з продажу згідно штатного розпису ТОВ «Бісабі» доручити підготовку та ведення конкурсної (тендерної) документації і даний наказ було доведено до відома працівників Товариства, в тому числі і позиваки, шляхом його вивішування в холі Товариства за адресою: 03062, м.Київ, пров.Червонозаводський, 2/13, що про вказано в пункті 2 цього наказу (а.с. 31 - копія наказу).

В матеріалах справи є службова записка директору ТОВ «Бісабі» ОСОБА_2 від ОСОБА_3, де вказано, що менеджер з продажу ОСОБА_1 при розрахунку тендерної пропозиції зазначила ціни нижчі ніж закупівельні (а.с. 32 - копія службової записки).

В обґрунтування вини позивачки у заниженні відпускних цін на товари в тендерній документації внаслідок чого ТОВ «Бісабі» зазнало матеріальної шкоди в розмірі 14 476 грн. 76 коп., представник відповідача надав суду акт від 20.07.2012р., підписаний директором ТОВ «Бісабі» і членами колективу Товариства (а.с. 33 - копія акту).

Задовольняючи позов, суд виходив з наступного.

Згідно пункту 2 чт.41 КЗпП України, крім підстав, визначених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір за ініціативою власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, безпосередньо обслуговуючого грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підставу для втрати довіри до нього зі сторони власника або уповноваженого ним органу.

Тобто, на зазначеній правові підставі можуть бути звільнені лише працівники, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності.

В науково-практичному коментарі до цієї норми права роз*яснено, що безпосереднє обслуговування таких цінностей може полягати у їх безпосередньому прийманні, зберіганні, транспортуванні, розподілення тощо, при цьому визначальними є слова «приймання» і «зберігання». Тобто, до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові, товарні або культурні цінності, можна віднести працівників, які отримують їх під звіт.

Крім цього, для звільнення працівника за даною правовою підставою, повинна бути доведеною вина працівника у вчиненні таких дій.

Звільнення у зв*язку з втратою довіри не є дисциплінарним стягненням, у зв*язку з чим не потребує дотримання вимог трудового законодавства для застосування даного виду стягнення.

В даному спірному випадку відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду належних і допустимих доказів про те, які саме посадові обов*язки мала виконувати ОСОБА_1 в ТОВ «Бісабі», які саме посадові обов*язки нею порушені і в чому саме полягає це порушення.

Наказ №11 про виконання обов*язків від 05.09.2011р., де зазначено про доручення менеджерам з продажу Товариства підготовку та ведення конкурсної (тендерної) документації, який відповідно до пункту 2 цього наказу був вивішений в холі підприємства, не може бути визнаний судом належним доказом визначення кола посадових обов*язків ОСОБА_1 і доведення цих обов*язків до відома позивачки відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки вказаний вище наказ не можна визнати належним чином оформленими посадовими обов*язками менеджера з продажу, оскільки посадові обов*язки оформлюються у вигляді Посадових інструкцій, які по своїй суті є деталізованими і чіткими, а діючим трудовим законодавством не передбачено ознайомлення працівника зі своїми посадовими обов*язками шляхом їх вивішування в загальнодоступних місцях.

Таким чином, в справі відсутні належні і достовірні докази про покладення на позивачку обов*язків щодо роботи з тендерною документацією і не надано доказів, що ТОВ «Бісабі» як юридична особа приймала певну участь в будь-якому тендері.

Службова записка ОСОБА_3 про зазначення позивачкою цін на товари нижчих від закупівельних і відповідний акт від 20.07.2012р. «Про виявлення винних дій менеджера з продажу ОСОБА_1», не можуть бути правовими підставами для звільнення позивачки за пунктом 2 чт.41 КЗпП України, оскільки фактично у вказаних документах викладені суб*єктивні судження, які не ґрунтуються на трудовому законодавстві та не підтверджені належними і достовірними доказами.

Крім цього, суду не надано доказів, що в межах виконання своїх посадових обов*язків, ОСОБА_1 безпосередньо приймала під звіт будь-які грошові, товарні або культурні цінності, зокрема, брала їх на зберігання, для транспортування або розподілення тощо.

На питання суду представник відповідача не зміг надати відповіді про те, де ж саме позивачка могла безпосередньо контактувати з грошовими, товарними або культурними цінностями, зважаючи на те, що на робочому місці позивачки і поруч з ним відсутні будь-які сховища або місця для зберігання таких цінностей або роботи з ними.

Натомість ОСОБА_1 пояснювала, що її робота полягала виключно з паперовими документами, в яких інформацію щодо націнки товару вона могла вносили лише технічно і тільки з вказівки керівництва, оскільки не мала повноважень визначати розмір такої націнки.

Такі пояснення позивачки в судовому засіданні не спростовані.

Вирішуючи спір, судом враховуються обставини справи про те, що відповідач двічі перероблював наказ про звільнення позивачки під одним і тим же номером але від різних дат, що свідчить про те, що останній не зразу визначився з тим, в чому ж саме полягають, на думку відповідача, винні дії позивачки. А також, суд враховує не бажання відповідача отримувати листи та звернення від позивачки.

Оскільки суд прийшов до висновку про незаконність звільнення позивачки за пунктом 2 ст.41 КЗпП України, відсутні і підстави для застосування до неї матеріальної відповідальності в розмірі середнього місячного заробітку відповідно до пункту 2 наказу №16-К від 23.07.2012р.

У відповідності до пункту 2 ст.130 КЗпП України, при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності лише за пряму дійсну шкоду, лише в розмірі та порядку, визначених законодавством, та за умови, що така шкода спричинена підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника…

Відповідно до ст.138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган зобв*язаний довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

В даному випадку відповідач не довів суду, крім особистих пояснень свого представника і зазначення в наказі про звільнення позивачки, дійсність і реальність шкоди, спричиненої відповідачу, в сумі 14 476 грн. 61 коп., з чого дана шкода складається, а також якими саме винними діями позивачки вона спричинена і в чому саме полягає вина ОСОБА_1, тобто не довів наявність підстав для застосування відносно позивачки ст.130 КЗпП України.

Таким чином, судом не встановлено жодної з правових підстав для можливості застосування до позивачки звільнення за пунктом 2 ст.41 КЗпП України.

Відповідач не спростував належними доказами (платіжними відомостями) відсутність у нього заборгованості перед позивачкою по заробітній платі за липень 2012р. в сумі 2 909 грн. 09 коп. та компенсації за невикористану відпустку в сумі 758 грн. 52 коп., але існування заборгованості в іншому розмірі, а тому позовні вимоги і в цій частині суд визнає обґрунтованими.

Згідно частини 1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законних підстав або незаконного переводу на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що вирішує трудовий спір.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в судовому засіданні, відсутність доказів у їх спростування та необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 5-1, 41 п.2, 116, 117, 130, 138, 221, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223, 367 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

ОСОБА_1 поновити на роботі в ТОВ «Бісабі» на посаді менеджера з продажу.

Притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності в межах середнього місячного заробітку відповідно до пункту 2 наказу №16-К директора ТОВ «Бісабі» ОСОБА_2 від 23.07.2012р. - визнати незаконним.

Стягнути з ТОВ «Бісабі» (03062, м.Київ, пров.Червонозаводський, 2/13; ідентифікаційний код 32530386, р/р №26009001038087 в Києво-Святошинському відділенні ПАТ «КБ «Хрещатик» в м.Києві, МФО 300670, код ЄДРПОУ 32530386) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що мешкає в АДРЕСА_1 - 2 909 грн. 09 коп. заборгованості по заробітній платі за липень 2012р., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 758 грн. 52 коп. і середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8 696 грн. 79 коп., а всього: 12 364 (дванадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 40 коп.

Стягнути з ТОВ «Бісабі» (03062, м.Київ, пров.Червонозаводський, 2/13; ідентифікаційний код 32530386, р/р №26009001038087 в Києво-Святошинському відділенні ПАТ «КБ «Хрещатик» в м.Києві, МФО 300670, код ЄДРПОУ 32530386) на користь держави 123 грн. 64 коп. судового збору.

В частині поновлення на роботі допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особам, які приймали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: