Рішення № 27278672, 05.11.2012, Сніжнянський міський суд Донецької області

Справа № 0545/9284/2012

Провадження № 2/0545/1179/2012

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

"05" листопада 2012 р. Сніжнянський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.

при секретарі Сухоненко О.О..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 20.09.2012 року із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна звернулась ОСОБА_1. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01.09.2008 року вона разом з відповідачем проживала в квартирі №55 б. 118 по вул.. Советській в м. Сніжне. Під час спільного проживання в цій квартирі був зроблений капітальний ремонт на загальну суму 50200 грн., крім того за час спільного проживання на спільні кошти вони придбали майно у вигляді меблів, побутової техніки, предметів побуту на загальну суму 46780 грн.

З 22.04.2012 року спільне проживання припинене, відповідач віддав позивачці люстру для зала вартістю 2700 грн., пральну машинку «Индезіт» вартістю 2300 грн., частину коштів за кухонний гарнітур в сумі 3000 грн., всього на суму 8000 грн. просить поділити порівну між нею та відповідачем майно, яке було придбане в період проживання однією сімєю та виділити їй в натурі наступне майно: люстру 2700 грн., машинку пральну «Індезіт»- 2300 грн., шафу-купе 7500 грн., стінку для коридору 3000 грн., двоспальне ліжко - 3000 грн., на загальну суму 18500 грн. та стягнути з відповідача на її користь частку у витрачених на ремонт грошових коштів в сумі 25100 грн.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним.

Відповідач в судове засідання не зявився, його інтереси представляв за договором адвокат ОСОБА_3, який позов не визнав. Відповідач подав письмові заперечення, в яких пояснив, що квартира №55 б. 118 по вул.. Радянська в м. Сніжне в якій вони мешкали разом з позивачкою належить його матері ОСОБА_4 з 21.12.2005 року, одразу після придбання квартири він почав допомагати матері робити ремонт в квартирі. Весь час спільного проживання він працював. Після припинення спільного проживання позивачка забрала свої речі, а також майно, яке було придбане ними під час спільного проживання а саме: люстру, пральну машину «Веко», швейну машинку, 2 телевізори, домашній кінотеатр, штори, посуд. Разом був придбаний кухонний гарнітур за який він сплатив позивачці 3000 грн., а також гараж, який був переданий для користування позивачці.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка та відповідач проживали однією сімєю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 01.09.2008 року по 22.04.2012 р. за адресою м. Сніжне вул.. Советська, 118/55. Вказані обставини визнаються позивачкою та не заперечуються відповідачем.

Вказана квартира на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2005 року належить на праві власності ОСОБА_5, яка є матірю відповідача, і яка, допитана в якості свідка, в судовому засіданні повідомила, що в цій квартирі дозволила жити позивачці та своєму синові, доки вони не придбають собі житло. Ремонт який проводився в квартирі, робився з її дозволу, але для неї, бо вона в майбутньому має намір проживати в цій квартирі та за її кошти.

Згідно ст..74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього кодексу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Свідки допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили, що позивачка та відповідач проживали разом в квартирі №55 б. 118 по вул.. Советській в м. Сніжне. За час спільного проживання придбали майно, позивачка приймала участь в ремонті, а саме: клеїла шпалери, готувала стіни для подальшого ремонту. Але ж вартість майна придбаного за час проживання їм відома лише зі слів позивачки.

Свідок допитаний в судовому засіданні за клопотанням відповідача ОСОБА_9, пояснила, що кв. №55 б. 118 по вул.. Советській в м. Сніжне належить ОСОБА_5 Ремонт, який проводився в цій квартирі за час спільного проживання сторін, проводився за кошти, які надавала ОСОБА_5, маючи намір в подальшому проживати в цій квартирі, кошти на придбання предметів побуту також надавала ОСОБА_5

Позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог щодо найменування та вартості придбаного за час спільного проживання з відповідачем майна, проведеного ремонту та строй матеріалів.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Судом позивачеві розяснювався її обовязок надати докази на підтвердження своїх вимог, але вона не скористалася своїм правом, не зважаючи на пропозицію суду.

Отже, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт понесених витрат позивачкою на капітальний ремонт в квартирі №55 б. 118 по вул.. Советській в м. Сніжне на загальну суму 50200 грн. за час спільного проживання та за спільні кошти з відповідачем, а також факт придбання майна у вигляді меблів, побутової техніки, предметів побуту на загальну суму 46780 грн., оскільки ці доводи не підтверджені належними доказами, тому позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.

Суддя:

ОСОБА_10