Ухвала суду № 27275968, 27.09.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2508/4499/2012

Провадження №

22-ц/2590/2895/2012 Головуючий у I інстанції – Соловей В. В.Категорія – цивільна Доповідач - Мамонова О. Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4, ОСОБА_5за участю:прокурора Булавко О.В., представника відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7, представника позивачки ОСОБА_8 – ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу та скасування усиновлення, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 на утримання ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 343,20 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 31 травня 2012 року; зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково; розірвано укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 шлюб; вирішено питання розподілу судових витрат по справі .

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати усиновлення ОСОБА_6 ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2; поновити актовий запис про народження дитини у відділі реєстрації актів цивільного стану шляхом зміни прізвищ із «Носкова» на «Кольчиєнко», по-батькові дитини з «Олексіївна» на «Михайлівна», інші дані залишити без змін та скасувати в актовому записі запис про батьківство ОСОБА_6; відмовити ОСОБА_8 в стягненні з ОСОБА_6 на утримання дитини аліментів; стягнути з ОСОБА_8 судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки вирішуючи спір між сторонами, місцевим судом не було враховано того, що дитина добровільно вирішила проживати разом із матір’ю, бажання проживати, спілкуватися та підтримувати стосунки з батьком не висловлює, уникає та не прагне налагодженню відносин з батьком, що свідчить про неможливість спільного проживання усиновлювача та дитини і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов’язків.

Апелянт зазначає, що він має сина та непрацездатну матір, яким постійно надає матеріальну допомогу.

Заслухавши суддю–доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про доцільність розірвання шлюбу між сторонами та необхідність стягнення на користь ОСОБА_8 на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_6 аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 343,20 грн., враховуючи нерегулярний і мінливий дохід відповідача. Відмовляючи у задоволенні вимоги про скасування усиновлення, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_6 не було доведено наявності передбачених ст. 238 Сімейного кодексу України підстав, за яких усиновлення може бути скасовано.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.12.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії I-HO №149076 (а.с.4).

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 13 липня 2008 року заяву ОСОБА_6 про удочеріння неповнолітньої ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, задоволено; усиновлено неповнолітню ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, записавши його батьком дитини і визначивши усиновленій прізвище «Носкова», ім’я залишити «Катерина», по-батькові змінити на «Олексіївна», дату і місце народження усиновленої залишити без змін, 06.10.1997 року м. Дебальцево, про що внести відповідні зміни в актовий запис про народження усиновленої, відділом реєстрації актів громадянського стану м. Дебальцеве Донецької області (а.с.5).

З мотивувальної частині вказаного судового рішення вбачається, що свою заяву про усиновлення ОСОБА_6 обґрунтовував тим, що ОСОБА_11 він виховує та утримує з трирічного віку, турбується про її здоров’я, любить її як рідну дочку та бажає її усиновити.

У своєму висновку №01-24/1719 від 11.09.2012 року Орган опіки та піклування Козелецької райдержадміністрації наголошує на недоцільності скасування усиновлення ОСОБА_6 дитини ОСОБА_13, так як таке скасування буде суперечити інтересам дитини.

Приписами ст. 238 Сімейного кодексу України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

Враховуючи вищевказаний висновок органу опіки та піклування та матеріали справи, які не містять доказів на підтвердження передбачених ч.1 ст. 238 СК України підстав, за яких усиновлення може бути скасовано, рішення суду першої інстанції про відмову у скасуванні усиновлення є таким, що повністю ґрунтується на нормах матеріального права та найбільше відповідає інтересам дитини.

Виходячи із положень ч. 4 ст. 232 СК України про те, що усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у тому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини, районний суд дійшов вірного висновку про необхідність стягнення на користь позивача з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_13.

Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт має сина та непрацездатну матір, а усиновлена дитина добровільно вирішила проживати разом із матір’ю не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_6 від обов’язку, визначеного ст. 180 СК України щодо необхідності утримання усиновленої ним неповнолітньої дитини ОСОБА_10 Крім того, посилання апелянта на неможливість встановлення контакту з дитиною, неможливість виконання ним своїх батьківських обов`язків не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 17 липня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: