Ухвала суду № 27275813, 01.10.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/4413/2012 Провадження № 22-ц/2590/3107/2012 Головуючий у I інстанції - Сапон А.В.Категорія - цивільна Доповідач - Смаглюк Р. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСмаглюк Р.І.,суддів:Бойко О.В., Шитченко Н.В.,при секретарі:Зіньковець О.О., Лучик Н.В.,за участю:представника позивача Вторих А.В., прокурорів Кузьмича М.П., Дьоміна М.В., відповідачки ОСОБА_7, її представника ОСОБА_8,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2012 року в справі за позовом військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова до ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом виселення, -

в с т а н о в и в:

В червні 2012 року військовий прокурор Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова ( далі - КЕВ м. Чернігова) пред'явив позов до ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом виселення, мотивуючи такими обставинами.

Відповідачці, як працівнику Збройних Сил України, була надана для проживання кімната АДРЕСА_1, яка перебуває на балансі КЕВ м. Чернігова, обліковується як гуртожиток для військовослужбовців, але не зареєстрована таким в органах місцевого самоврядування. Ордер на вселення до цієї кімнати ОСОБА_7 не видавався.

В 2004 році вона звільнена за скороченням штату з роботи, не має відношення до Міністерства оборони України, якому належать будівлі по АДРЕСА_1, підставою для проживання ОСОБА_7 в займаній кімнаті є договір про надання послуг з тимчасового проживання, строк дії якого закінчився 20 березня 2012 року.

В добровільному порядку вона не звільнила займану кімнату, незаконно її утримує, тому прокурор в інтересах держави в особі КЕВ м. Чернігова, яка є власником нерухомого державного майна - кімнати АДРЕСА_1, відповідно до ст. 378 ЦК України просив як особу, що незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа цим майном, зобов'язати ОСОБА_7 повернути займане приміщення в користування КЕВ м. Чернігова шляхом виселення відповідачки з цієї кімнати.

Рішенням суду позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_7 повернути незаконно займане приміщення АДРЕСА_1 в користування КЕВ м. Чернігова шляхом її виселення.

Вирішено питання про судовий збір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить вказане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, мотивуючи неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, висновок прокурора, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд прийшов до висновку про те, що держава в особі КЕВ м. Чернігова є власником приміщення АДРЕСА_1. Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України вона на власний розсуд володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Оскільки відповідачка користується вказаним приміщенням неправомірно, чинить перешкоди власнику в користуванні та розпорядженні майном, суд згідно зі ст. 391 ЦК України зобов'язав її повернути власнику займане нею приміщенням шляхом виселення з нього.

Незважаючи на неточність правового обґрунтування заявлених позовних вимог, апеляційний суд погоджується з цим висновком з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, будівля АДРЕСА_1 є власністю держави, перебуває на балансі КЕВ м. Чернігова з 1979 року, обліковується як казарма під гуртожиток 1/317 / л.с.37-73, 71-72/.

Рішення органу місцевого самоврядування щодо реєстрації цієї будівлі як гуртожитку не приймалося через її невідповідність вимогам ч. 1 ст. 127 ЖК України.

Внаслідок цього всі доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо порушення судом вимог закону при виселенні з гуртожитку є необгрунтованими.

ОСОБА_7 зареєстрована в гуртожитку по АДРЕСА_1 в м. Чернігові з 19 листопада 1998 року / л.с. 69-70/. Однак підставою для її проживання в кімнаті АДРЕСА_1 є не ордер, а договір про надання послуг з тимчасового проживання від 19 березня 2008 року, строк дії якого закінчився на момент пред'явлення позову прокурором / л.с.10-12/.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що спірні правовідносини регулюються не нормами Житлового кодексу України, а нормами Цивільного кодексу України щодо захисту права власності.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власник має право користування, володіння, розпорядження своїм майно за власним розсудом. Відповідно до ст. 391 ЦК України він вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Не звільнивши займане приміщення на вимогу власника після закінчення строку дії договору від 19 березня 2008 року, ОСОБА_7 порушила ці права позивача / л.с. 6-8/.

Тому суд першої інстанції ухвалив рішення про їх захист відповідно до вимог закону.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення, тому вона підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: