Рішення № 27275714, 10.10.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2514/4231/12 Провадження № 22-ц/2590/3292/2012 Головуючий у I інстанції - Хандога В. М.Категорія - цивільна Доповідач - Бечко Є. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Литвиненко І.В., Шарапової О.Л.,при секретарі:Рудик І.І.за участю:пр-ка апелянта ОСОБА_5 пр-ка позивача ОСОБА_6,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 вересня 2012 року у справі за позовом виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_7 про стягнення суми виплаченої допомоги по тимчасовій втраті працездатності, третя особа - Публічне акціонерне товариство «УСК «Гарант-Авто»,

в с т а н о в и в:

13 серпня 2012 року виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ЧОВ ФСС з ТВП) звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_7 суму виплаченої допомоги по тимчасовій втраті працездатності, у розмірі 16596 грн. 68 коп.

Рішенням суду позовні вимоги виконавчої дирекції ЧОВ ФСС з ТВП було задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 на користь виконавчої дирекції ЧОВ ФСС з ТВП суму виплаченої допомоги по тимчасовій втраті працездатності у розмірі 16596 грн. 68 коп.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_7 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 вересня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовну відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що ст.993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. В разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди не передбачено. Також апелянт вказує на те, що страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є обов'язковим особистим страхуванням. Ні основи, ні Закон, ні норми ЦК України не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із Законом, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 листопада 2010 року близько 08 год. 00 хв. по вулиці Шевченка в місті Ніжин ОСОБА_7, керуючи мотоциклом марки «Ракета KQ250-Н», д.н.з. НОМЕР_1, скоїв зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_8, внаслідок чого вона отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 серпня 2011 року ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.286 ч.1 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілою (а.с. 25). Потерпіла ОСОБА_8 перебувала на лікуванні з 08 листопада 2010 року по 29 липня 2011 року включно (а.с. 7-14). Заробіток, не отриманий внаслідок втрати загальної працездатності був відшкодований ОСОБА_8 КП «Служба Єдиного Замовника», де працювала потерпіла, за рахунок ФСС з ТВП у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності на загальну суму 16596 грн. 68 коп. (а.с. 4).

Задовольняючи позовні вимоги та керуючись ст.ст.1187, 1188, 1191 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відшкодував потерпілій її втрачений заробіток в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а тому до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, тобто відповідача у справі.

Проте з такими висновками апеляційний суд не може погодитись за таких підстав.

Так, згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма, що міститься в главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Страхування на випадок тимчасової втрати працездатності є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Статтею 5 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковість фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; відповідальності роботодавців та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим законом.

Згідно з п.1 ст.2 даного Закону суб'єктами страхування є: страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; страхувальник роботодавець; застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи, на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Об'єктом страхування є тимчасова втрата працездатності застрахованою особою.

Таким чином, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є обов'язковим особистим страхуванням.

Законодавство України не передбачає право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача коштів, сплачених ФСС з ТВП, оскільки проведення страхових виплат у такому випадку є обов'язком позивача, проведення таких виплат не є заподіянням шкоди у розумінні ст.1166 ЦК України, а отже до спірних правовідносин положення ст.1191 ЦК України застосуванню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.3, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 вересня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_7 про стягнення суми виплаченої допомоги по тимчасовій втраті працездатності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: