Ухвала суду № 27272817, 31.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р. Справа № 31589/10 /9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2010р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Будуніверсалсервіс» до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.02.2010р. позивач Приватне підприємство /ПП/ «Будуніверсалсервіс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Хмельницькому:

№ 0000772301/0/1992 від 15.02.2010р. про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 118535 грн., в тому числі 79023 грн. за основним платежем та 39512 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000782301/0/1991 від 15.02.2010р. про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 92307 грн., в тому числі 61538 грн. за основним платежем та 30769 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.4-9).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2010р. заявлений позов задоволено (а.с.265-270).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у м.Хмельницькому, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення (а.с.273-279).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом не враховані виявлені під час проведення перевірки факти заниження валового доходу на суму 122863 грн. через невірне відображення суми доходу від реалізації товарів та неправильного визначення запасів, які не використані в господарській діяльності позивача, при в цьому в акті перевірки наведений чіткий перелік первинних документів, що досліджені та покладені відповідачем в основу вказаного висновку.

Окрім цього, необгрунтованими є висновки суду в частині правильності формування валових витрат і податкового кредиту по господарським операціям з ТзОВ «Медіа-Холдинг»; надані для перевірки акти виконаних робіт не відповідають вимогам первинного документа (в них не вказані обсяги наданих послуг, не конкретизований їх зміст); під час перевірки не представлені матеріали дизайнерських рішень будівельних проектів, стратегії розвитку та рекламної політики підприємства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як слідує з матеріалів справи, протягом 04.11.2009р. - 16.11.2009р. ревізорами ДПІ у м.Хмельницькому проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Будуніверсалсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.06.2009р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1103/23-5/34313133 від 25.01.2010р. (а.с.10-53, 54-64).

Перевіркою встановлено порушення вимог:

пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств за обревізований період на суму 79023 грн.;

пп.1.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість /ПДВ/ за обревізований період на суму 61538 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0000772301/0/1992 від 15.02.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 118535 грн., з яких 79023 грн. за основним платежем та 39512 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.79);

№ 0000782301/0/1991 від 15.02.2010р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 92307 грн., з яких 61538 грн. за основним платежем та 30769 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.80).

Задовольняючи заявлений позов і скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не містить покликання на первинні документи із зазначенням кореспонденції рахунків, відповідно до яких здійснені операції; судом прийняті до уваги твердження позивача про те, що придбані товари до валових витрат не включалися, оскільки під час перевірки відповідачем факт віднесення придбаних товарів до валових витрат не досліджувався; також протягом судового розгляду підтверджено реальність виконання умов договору з ТзОВ «Медіа-Холдінг»; останнім надані належно оформлені податкові накладні, які слугували підставою для формування податкового кредиту підприємства.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатах проведеної перевірки, які, на думку колегія суддів, повністю підтверджуються матеріалами справи та не спростовані доводами позивача.

Як слідує з акту перевірки відповідачем, встановлено заниження скоригованого валового доходу за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р. в сумі 122863 грн.

Зокрема, в порушенням вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до складу валових доходів доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим занижені вказані доходи на 16126 грн.

При цьому, для визначення доходу від продажу товарів (робіт, послуг) податковим органом використані дані бухгалтерських рахунків 70 «Дохід від реалізації товарів, робіт, послуг» (оборот по Д-ту), 79 «Фінансові результати» (оборот по К-ту), 361.2 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками» (оборот по Д-ту, сальдо на початок періоду по К-ту).

З наведених даних слідує, що сума доходу від продажу товарів складає 116959 грн. (в тому числі за ІІ квартал 2009 року - 72560 грн., півріччя 2009 року - 116959 грн.), а вказана сума в рядку 01.1 декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2009 року відображена в розмірі 100833 грн. (в тому числі за ІІ квартал 2009 року - 56434 грн., півріччя 2009 року - 100833 грн.).

Окрім цього, в порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством невірно визначені запаси, які не використані в господарській діяльності (таблиця № 1 додатку К1/1 рядок 4), що призвело до заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.2 декларації «Приріст балансової вартості запасів» на загальну суму 106737 грн. (в тому числі за IV квартал 2007 року - на 106737 грн., за 2007 рік - 106737 грн.).

Основою для такого висновку є виконання позивачем в липні-грудні 2007 року будівельних робіт, проведення яких засвідчується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2, в яких (рядок 7) визначається вартість матеріалів, виробів та конструкцій, які були списані для виконання будівельних робіт.

Зокрема, в двох актах за листопад 2007 року у вказаному рядку значаться відповідно 397 грн. та 815 грн., в двох актах за грудень 2007 року - відповідно 2052 грн. та 5069 грн.

Відповідно до актів виконаних підрядних робіт форми КБ-2 загальна сума вартості матеріалів, виробів та конструкцій складає 8333 грн.

Разом з тим, згідно даних бухгалтерського обліку за період листопад-грудень 2007 року по рахунку 205 «Будівельні матеріали» (оборот по К-ту) позивачем списано матеріалів на загальну суму 115070 грн. (в тому числі за листопад 2007 року - 60962 грн., та за грудень 2007 року - 54108 грн.).

В порушення приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не доведено, що матеріали в сумі 106737 грн. були використані в господарській діяльності.

Окрім цього, згідно декларації з податку на прибуток підприємств за 2007 рік (додаток К1/1 Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2007 рік, рядок А1) записи на складах, які не використані в господарській діяльності, задекларовані в сумі 0 грн.

За таких обставин, позивачем задекларовані показники приросту балансової вартості запасів в р.01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларації з податку на прибуток підприємств за 2007 рік в сумі 8928 грн., а проведеною перевіркою встановлено приріст балансової вартості запасів за 2007 рік в сумі 115665 грн.

Наведені висновки податкового органу базуються не лише на підставі оборотно-сальдових відомостей рахунку 205 «Будівельні матеріали», а й на дослідженні первинних документів, перелік яких зафіксований в акті перевірки (а.с.15-16). Зокрема, на вивченні актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2, податкової декларації з податку на прибуток підприємств з додатками, актів списання будівельних матеріалів.

Також проведеною перевіркою виявлено завищення скоригованих валових витрат за період 01.01.2007р.-30.06.2009р. в сумі 200959 грн. по господарським операціям з ТзОВ «Медіа-Холдинг».

Зокрема, до складу валових витрат підприємством віднесені витрати на загальну суму 200959 грн. по придбанню в ТзОВ «Медіа-Холдинг» послуг (комплексу дизайнерських рішень та розробку рекламної політики, іміджу, стратегії розвитку підприємства з наступним впровадженням корпоративного сайту в мережі Інтернет, комплексу робіт по супроводу, модернізації та підтримці корпоративного сайту в мережі Інтернет), які, на думку податкового органу, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами; також придбання яких не пов'язано з веденням господарської діяльності підприємства.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з ПДВ - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Надані для перевірки акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам первинного документа, а саме у них не вказані обсяги наданих послуг та не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному виразі.

Платником податків не надані матеріали дизайнерських рішень будівельних проектів, розробленої стратегії розвитку підприємства, рекламної політики підприємства, не вказано обсяги наданих послуг, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі.

Позивачем не представлено документальних доказів того, що роботи (послуги), які вказані в актах виконаних робіт, реально проводились та не надано документів, що підтверджували б зв'язок понесених витрат щодо розробки рекламної політики підприємства, розробки дизайнерських рішень будівельних проектів, розробки стратегії розвитку підприємства, впровадження корпоративного сайту в мережі Інтернет, супроводу, модернізації та інформаційної підтримки сайту, з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, з метою використання цих послуг підприємством у власній господарській діяльності.

За таких умов надані позивачем документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт), підтверджених такими актами, до складу валових витрат, оскільки в актах не розкритий зміст наданих послуг (виконаних робіт), із таких не можливо прослідкувати зв'язок між придбаними послугами та господарською діяльності позивача (використання цих послуг в діяльності підприємства).

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи не вбачається, що послуги ТзОВ «Медіа-Холдинг», які надавались позивачу, були спрямовані на обслуговування його господарської діяльності; позивачем не доведено, що отримання розглядуваних послуг призвело до збільшення кількості покупців та постачальників продукції, розширення товарного асортименту, що вплинуло на збільшення прибутку підприємства.

Колегія суддів критично оцінює показання свідків, допитаних в суді першої інстанції, оскільки такі не узгоджуються з матеріалами справи. Надані під час судового засідання каталоги не містять у собі інформацію про договір, на підставі якого вони складені, дату створення каталогу, відповідальних осіб тощо. У показах свідка ОСОБА_2 (директора ТзОВ «Медіа-Холдинг») та у наданих первинних документах не відображена адреса корпоративного сайту у мережі Інтернет, що ставить під сумнів існування останнього.

У зв'язку з наведеним, проведеною перевіркою встановлено завищення нарахованого податкового кредиту за період 01.01.2007р.-30.06.2009р. на суму 61538 грн.

Зокрема, в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми матеріалів, які не були використані в господарській діяльності позивача, завищено податковий кредит в сумі 21347 грн. (в тому числі за листопад 2007 року - на 11950 грн., за грудень 2009 року - 9397 грн.).

Оскільки будівельні матеріали не використані в господарській діяльності підприємства, тому в силу приписів вказаного Закону підприємство не мало права відносити суми ПДВ по придбаних матеріалах до складу податкового кредиту в розмірі 21347 грн.

Також в порушення пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач до складу податкового кредиту відніс суму ПДВ в розмірі 40291 грн., сплачену у зв'язку з придбанням послуг в ТзОВ «Медіа-Холдинг», які не використовувались ним в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Надані під час перевірки документи (акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні та договори) не є належними доказами, що підтверджують факт надання послуг, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими здійснювались відповідні послуги.

Під час перевірки платником податків не доведено зв'язок зазначених послуг з господарською діяльністю та не надано жодного первинного документа стосовно витрат, зазначених в актах приймання-передачі виконаних послуг.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) ПДВ, та які призначені для використання у господарській діяльності покупця, тобто, мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Наявність у ПП «Будуніверсалсервіс» документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», необхідних для формування податкового кредиту, виданих ТзОВ «Медіа-Холдинг» податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту в зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних, є недостатніми для підтвердження зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми податковий орган надав суду належні докази, які свідчать про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9, пп.8.3.1 п.8.3 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.1.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак й покладених в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому задоволити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Будуніверсалсервіс» до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний