Ухвала суду № 27272383, 23.10.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. Справа № 125505/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

за участю секретаря Сідельник Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року у справі №2а - 14245/11/1370 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13 грудня 2011 року № 0002102301 та № 0002092301, якими ТзОВ «ВТФ «Західенергоремонт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежами відповідно: по податку на прибуток в сумі 39 946 гривень за основним платежем та 9 987 гривень за штрафними санкціями і по податку на додану вартість в сумі 31 956 гривень основного платежу та 7 989 гривень штрафних санкцій.

На обґрунтування своїх доводів посилається на ті обставини, що висновки акту відповідача, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово - господарської діяльності позивача. Зокрема, в процесі господарської діяльності укладалися договори з контрагентами, на підставі яких підприємство придбало матеріали для монтажу та встановлення системи опалення, які в подальшому використовувались у господарській діяльності позивача. Вказані обставини підтверджується необхідними документами, в тому числі: податковими накладними, видатковими накладними, товарно - транспортними накладними. Контрагенти, ПП «Бізнесгруп» та ПП «Версант» на момент виконання робіт були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість, що надавало право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних тощо.

Відповідачем були подані заперечення на позов, згідно змісту яких реальність поставки товарно - матеріальних цінностей, придбаних позивачем у ПП «Бізнесгруп»та ПП «Версант» не підтверджена, так як відповідно до акту перевірки державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова у вказаних контрагентів відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби. Тобто ними не здійснюється фінансово - господарська діяльність, що, в свою чергу, вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності вказаними контрагентами відповідно договорів, укладених з позивачем.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення від 13 грудня 2011 року №0002102301 та № 0002092301, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежами відповідно: по податку на прибуток в сумі 39 946 гривень за основним платежем та 9 987 гривень за штрафними санкціями і по податку на додану вартість в сумі 31 956 гривень основного платежу та 7 989 гривень штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач - Дрогобицька об'єднана державною податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби України, як правонаступник Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій відповідач, з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом не було враховано, що в ході перевірки позивача не встановлено факту передачі товарів ПП «Версант» та ПП «Бізнесгруп», як Продавцями, позивачу, як Покупцю в зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують транспортування товарів. Крім цього ні позивач, ні його контрагенти не є власниками транспортних засобів, а також не орендують транспортні засоби, а при здійсненні перевезень на договірних засадах обов'язковим документом є товарно - транспортна накладна. Позивачем не представлено сертифікатів якості товарів, паспорти якості. В ході перевірки ПП «Версант» та ПП «Бізнесгруп» не виявлено економічних та інших причин системного придбання та продажу товарів. Вказані підприємства в період взаємовідносин з позивачем не сплачували податки і їх діяльність мала ознаки фіктивного підприємництва. Крім цього, в провадженні органів досудового слідства перебуває кримінальна справа і згідно висновків досудового слідства ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою проведення незаконних фінансових операцій, придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності в тому числі ПП «Версант» та ПП «Бізнесгруп». Тобто, в даному випадку підприємством порушено ст. 228 Цивільного кодексу України і укладено правочини, які суперечать інтересам суспільства.

В судовому засіданні представник позивача не визнав доводів особи, яка подала апеляційну скаргу і вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби України в судове засідання представника не направила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що відповідно до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи без участі представника.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Свої висновки, викладені у оскаржуваній постанові, суд мотивував тим, що на підтвердження обставин щодо фактичної поставки товару позивачем надано наступні докази: договір поставки, видаткову та податкову накладну, виписку по рахунку, оборотно - сальдові відомості, журнал - ордер і відомості по рахунках «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Згідно змісту договору поставки, товар поставляється транспортом, а в окремих випадках можлива доставка самовивозом. Обставина щодо транспортування товару підтверджується товарно-транспортною накладною, доставка товару, що придбавався у ПП «Бізнесгруп», здійснювалась за рахунок ПП «Бізнесгруп» транспортним засобом, який належить вказаному контрагенту. Щодо господарських відносин позивача з ПП «Версант», судом зазначено, що на виконання умов договору поставки ПП «Версант» поставило позивачу товар і на підтвердження обставин щодо фактичної поставки вказаного товару позивачем надано наступні докази: видаткову та податкову накладні, виписки з установи банку, товарно - транспортну накладну. Окрім цього, отримані від контрагентів товарно - матеріальні цінності були використані згідно укладеного договору підряду щодо проведення капітального ремонту системи опалення Вороблевицької загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Дрогобицького району Львівської області, що підтверджується представленими позивачем: зведеним кошторисним розрахунок вартості будівництва, локальним кошторисом, актом про приймання виконаних підрядних робіт, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, податковою накладною. Також, суд послався на те, що встановлення реального місцезнаходження платника податку покладається на органи податкової служби, а не на позивача і неможливість встановлення податковим органом місцезнаходження контрагента позивача не може бути підставою для спростування факту поставки товарно - матеріальних цінностей та подальшого їх використання позивачем у господарській діяльності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оспорюваному рішенні, з огляду на наступне.

Згідно із п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. п. 7.2.6 цього Закону). Господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що право на віднесення певних сум до податкового кредиту надається особам, які зареєстровані як платники податку та за умови реальності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) і наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивач зареєстрований як юридична особа згідно з розпорядженням Дрогобицької міської ради № 204м - р від 03 липня 2001 року. Позивач взятий на облік як платник податків в податковому органі і на даний час перебуває на обліку, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з контрагентами за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки 06 грудня 2011 року складено акт за №842/23 - 1/31505804, у якому податковим органом викладено висновки про допущені порушення: п. 5.1, п п. 5.2.1, п. 5.2, п п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 39 946 гривень; п п. 7.4.1, п п. 7.4.4, п п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 31 956 гривень.

На підставі вказаного акту та висновків перевірки відповідачем 13 грудня 2011 року винесено податкові повідомлення - рішення за № 0002102301 та №000209230, якими позивачу відповідно: збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 49 930 гривень в тому числі за основним платежем - 31 956 гривень та штрафні фінансові санкції у сумі 7 989 гривень та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 49 930 гривень, в тому числі за основним платежем - 39 946 гривень та штрафні санкції - у сумі 9 987 гривень.

Між позивачем та ПП «Бізнесгруп» 15 липня 2010 року укладено договір поставки, на підставі якого ПП «Бізнесгруп» поставило позивачу матеріали для монтажу та встановлення системи опалення в асортименті на загальну суму 35 000 гривень 03 коп..

На підтвердження обставин щодо фактичної поставки вказаного товару позивачем надано: договір поставки від 15 липня 2010 року за № 27, видаткову накладну № РН - 7 - 28006 від 28 липня 2010 року, податкову накладну від 28 липня 2010 року, виписку по рахунку від 03 серпня 2010 року, оборотно - сальдові відомості по рахунку 205 «Будівельні матеріали», журнал - ордер і відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Транспортування товару підтверджується товарно - транспортною накладною № 2380590 серії КМ 003 від 28 липня 2010 року і здійснювалося за рахунок ПП «Бізнесгруп» автомобілем VW LT45, державний номерний знак ВС 3839 СА.

Також, 03 серпня 2010 року між позивачем та ПП «Версант» укладено договір поставки, на виконання умов якого ПП «Версант» поставило позивачу матеріали для монтажу та встановлення системи опалення на загальну суму 156 738 гривень, в тому числі 26 123 гривень 13 коп. податку на додану вартість.

В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують обставин фактичної поставки вказаного товару: видаткова накладна № РН - 8 - 03009 від 03 серпня 2010 року, податкова накладна № 8030000010 від 03 серпня 2010 року, виписки з банку від 18 серпня 2010 року та від 01 вересня 2010 року. Транспортування товару здійснювалося ПП «Версант» автомобілем марки «Mitsubishi», державний номерний знак ВС 4234 АР, що підтверджується товарно - транспортною накладною № КМ 004 від 03 серпня 2010 року.

На підставі укладеного 10 серпня 2010 року між позивачем та відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області щодо проведення капітального ремонту системи опалення Вороблевицької загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів, позивачем проведено комплекс робіт, що підтверджується: зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, локальним кошторисом № 4 - 1 - 1 Форми № 4, Акт № 1 про приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2010 року, податковою накладною від 27 серпня 2010 року № 24.

Таким чином, отриманий від ПП «Бізнесгруп» та ПП «Версант» товар був використаний в господарській діяльності позивача, а відповідач в свою чергу не надав доказів, які б спростували факт придбання позивачем товарів у ПП «Бізнесгруп» та ПП «Версант».

Крім цього, відповідно до постанови Сихівського районного суду м. Львова від 05 вересня 2011 року, залишеної без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 25 листопада 2011 року, постанову органу досудового слідства від 11 серпня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення фіктивного підприємництва, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України скасовано.

Даючи оцінку доводам податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентом правочинів, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному. Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана стаття встановлює презумпцію правомірності правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені Параграфом 2 Глави 16 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказана стаття поділяє недійсні правочини на нікчемні - недійсність яких встановлена законом (визнання такого правочину судом недійсним не вимагається) та оспорювані - недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (такий правочин може бути визнаний судом недійсним).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Податковим органом не надано суду доказів наявності жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними вчинених правочинів щодо купівлі -продажу товарів, виконання робіт.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятих ним рішень. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 06 грудня 2011 року за № 842/23 - 1/31505804, не є достатньо обґрунтованими та не підтверджуються зібраними належними та допустимими доказами. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях щодо неспроможності контрагентів позивача до виконання умов договорів поставки. Також, податковим органом в основу твердження про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача із ПП «Версант» та ПП «Бізнесгруп» покладено, окрім іншого і факт несплати вказаними підприємствами податків, неподання звітності і відповідно наявність у них ознак фіктивного підприємництва. Разом з тим, невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язань щодо подачі декларацій та сплати податків до бюджету тягне за собою негативні наслідки лише для цього контрагента та не може бути підставою для збільшення податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, на підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року у справі №2а - 14245/11/1370 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ «Західенергоремонт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Клюба В. В.

Судді: Онишкевич Т. В.

Попко Я. С.