Ухвала суду № 27270716, 02.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2012 року справа №2а/0570/11375/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Сіваченка І.В., Губської Л.В.

секретар судового засідання Казакова Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Нейрановський А.О. - за довір. від 01.09.2012 року

від відповідача - Іванченко В.А. - за довір. від 25.07.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/11375/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2011 року № 0000022330/0 в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 70559,25 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17640,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/11375/2011 (суддя Ушенко С.В.) позовна заява задоволена частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 року № 0000022330/0, винесене Макіївською об'єднаної державною податковою інспекцією у Донецькій області, в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 87116,75 грн., з яких 69693,25 грн. - за основним платежем, 17423,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3 грн. та оплати за проведення експертизи у сумі 5025 грн. 24 коп.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що пп. 3.1.3 п. 3 Акту № 5651/23-2/35833631 від 16.07.2009 року встановлено факт відсутності нарахування амортизаційних відрахувань та встановлено, що у підприємства ТОВ "Мінова Україна" відсутні основні фонди за перевіряємий період, а саме: з 31.03.2008 року по 31.03.2009 року.

Також зазначає, що позивачем невірно оформлені акти введення в експлуатацію від 01.12.2008 року, наказ № 1, від 01.12.2008 року, наказ № 2, від 01.12.2008 року, наказ № 3, в яких не вказано: первісна балансова вартість об'єкта; рахунок, субрахунок; інвентарний номер; заводський номер; код рахунка та об'єкта аналітичного обліку; норми амортизаційних відрахувань; перелік технічної документації; коротка характеристика об'єкта; відмітка бухгалтерії про відкриття картки або переміщення об'єкта; дата, місяць, рік (по кожному окремому об'єкту), не вказано, де місцезнаходження об'єкта у момент його приймання (передачі).

Наголошує на тому, що за результатами проведеної експертизи складено висновок від 30.03.2012 року № 4524/24-5194/25, але відповідачем надавались заперечення та позивач поступово надав документи, які оглядались судом і долучались до матеріалів справи без надання їм належної правової та економічної оцінки.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, заслухавши представників сторін та експерта, колегія суддів встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" 27.03.2008 року зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області, включено до ЄДРПОУ, перебуває на податковому обліку у Гірницькому відділенні Макіївської ОДПІ з 31.03.2008 року.

На підставі направлень від 13.10.2010 року № 1293, від 23.11.2010 року № 1517, виданих Макіївською ОДПІ у Донецькій області, згідно із частиною l ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіку проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання, Макіївською ОДПІ у Донецькій області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Мінова Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010року.

Перевірка позивача проводилась з 14.10.2010 року по 15.12.2010 року, термін проведення перевірки продовжувався з 25.11.2010 року по 15.12.2010 року на підставі наказу Макіївської ОДПІ від 23.11.2010 року № 895.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт № 11035/23-2/35833631 від 22.12.2010 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року та встановлені наступні порушення:

1) п.п. 5.3.9, п. 5.1, п. 5.3 ст. 5, пп.8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 150 666,00 грн.

2) пп. 8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вірно задекларовано суму амортизаційних відрахувань за звітним наростаючим підсумком за 3 квартали 2009 року та 2009 року, у зв'язку з чим завищено суму амортизаційних відрахувань (3 квартал 2009 року) на загальну суму 282 237,00 грн.

Згідно акту перевірки ТОВ «Мінова Україна» задекларовано амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал:

- за 2 квартал 2009 року у сумі 0,0 грн., з наростаючим підсумком за півріччя 2009 року у сумі 0,0 грн., за даними ОДПІ амортизаційні відрахування за звітний період з наростаючим підсумком у сумі 0,0 грн.;

- за 3 квартал 2009 року у сумі 128175,00 грн., з наростаючим підсумком у сумі 410 412,00 грн., за даними ОДПІ амортизаційні відрахування за звітний період з наростаючим підсумком у сумі 128175,00 грн. (відхилення у сумі 410412 - 128175 = 282237 грн.).

- за звітний (податковий) період за 2008 рік, 2009 рік ТОВ «Мінова Україна» задекларовані у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань»: півріччя 2008 року - 0 грн., 3 квартали 2008 року - 0 грн., 2008 року - 0 грн., 1 квартал 2009 року - 0 грн., півріччя 2009 року - 0 грн., 3 квартали 2009 року - 410 412 грн.

Відповідно до додатку К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Мінова України» за 3 квартали 2009 року «Розрахунок амортизаційних відрахувань» задекларовано амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал (3 квартал) в сумі 128175,00 грн., наростаючим підсумком за 3 квартали 410412,00 грн.

Згідно розрахунку суми амортизаційних відрахувань ТОВ «Мінова Україна» за 1-3 квартал 2009 року вбачається, що амортизаційні відрахування розраховані виходячи з балансової вартості основних фондів ІІ та ІІІ групи, а саме по рахункам 104 «обладнання» та 105 «транспортні засоби».

10.01.2011 року відповідачем на підставі акту перевірки, згідно пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та підпунктом п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2010 року № 0000022330/0, яким відповідачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 150666,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 37666,50 грн.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке наявно в матеріалах справи, датовано 10.01.2010 року, але фактична дата прийняття рішення - 10.01.2011 року, про що свідчать документи, про його реєстрацію у податковому органі.

Таким чином, колегія суддів приймає до уваги, що предметом спору є оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000022330/0 від 10.01.2011 року.

Не погодившись з висновками акту перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення № 0000022330/0 від 10.01.2011 року до Державної податкової адміністрації в Донецькій області та Державної податкової адміністрації України.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової адміністрації в Донецькій області № 5090/1025-113-1 від 18.03.2011 року та рішенням Державної податкової адміністрації України № 10210/6/25-0115 від 02.06.2011року податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 року № 0000022330/0 залишено без змін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2011року призначено судово-економічну експертизу.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи № 4524/24-5194/25 від 30.03.2012 року сума амортизаційних відрахувань за 3 квартали 2009 року за даними бухгалтерського обліку ТОВ «Мінова Україна» по рахунку 131 «Знос основних засобів» - 410412,00 грн. частково не відповідає сумі амортизаційних відрахувань за даними дослідження - 406947,88 грн. За даними дослідження зменшення по сумі нарахованих ТОВ «Мінова Україна» амортизаційних відрахувань за 3 квартали 2009 року складає 3464,00 грн.

Розбіжності даних дослідження з даними ТОВ «Мінова Україна» склалися внаслідок не надання ТОВ «Мінова Україна» в повному обсязі первинних документів, що підтверджують витрати по оформленню вантажно-митної декларації від 12.08.2007р. №700000005/8/008907 та від 30.07.2008 року №700000005/8/008138 і вартості поліпшень по автомобілю «Dacia».

Як свідчать податкові декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року ТОВ «Мінова Україна» не значаться задекларованими суми амортизаційних відрахувань по рядку 07 декларації. Разом з тим, у декларації за 3 квартали 2009 року, яка згідно п. 16.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» складається наростаючим підсумком з початку року, відображено суму амортизаційних відрахувань в розмірі 410412,00 грн., що частково не відповідає даним результатів дослідження - 406947,88 грн.

В результаті проведеного дослідження висновок акту перевірки Макіївської ОДПІ від 22.12.2010 року за № 11035/23-2/35833631 в частині завищення ТОВ «Мінова Україна» амортизаційних відрахувань за 3 квартали 2009 року документально підтверджується в розмірі 3464,00 грн.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_4, підтримала наданий висновок.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує тільки на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 54.3.1 - 54.3.6. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Порядок визначення оподатковуваного прибутку, формування валових витрат та валового доходу, ставки податку на прибуток визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12., 7.13., 7.14., 14.1., 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року -повну.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі виграти з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

- капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Пунктом 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Основні засоби" передбачено, що нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Згідно ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Пунктом 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який, зокрема, містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що підставою для бухгалтерського та податкового обліку підприємства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та на даних яких повинні ґрунтуватися облікові регістри підприємства.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 10.01.2011 року № 0000022330/0 в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 70559,25 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17640,00 грн., оскільки застосовані норми амортизації ТОВ "Мінова Україна" до основних фондів, введених в експлуатацію та врахованих у податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2009 року, відповідають встановленим нормам амортизації п.8.6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; згідно п. 16.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сума амортизаційних відрахувань підприємства відображена наростаючим підсумком з початку року; фактичні дії ТОВ "Мінова Україна" з вказаного приводу, відповідають п. 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року в частині права платника податків не подавати уточнюючий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/11375/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року у справі № 2а/0570/11375/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податку на прибуток приватних підприємств - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.11.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 07.11.2012 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Л.В.Губська

І.В.Сіваченко