Рішення № 27269781, 23.10.2012, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 2-2071/11

Провадженя № 2/541/306/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2012 року м. Маріуполь

Приморський районий суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

Головуючого судді - Курбановой Н.М.

При секретарі - Логвіненко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця»про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до державного підприємства «Донецька залізниця»та просить скасувати накази про її звільнення, поновити її на роботі на посаді помічника начальника вагонного депоМаріуполь з кадрів та соціальних питань державного підприємства "Донецька залізниця з 03 жовтня 2011 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 15000 гривень. В ході слухання справи позивачкою було збільшено, а потім частково зменшено розмір позовних вимог, які в остаточній редакції зводяться до наступного: просить суд скасувати накази про її звільнення, а також накази про внесення змін до наказів про її звільнення, поновити її на посаді помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань вагонного державного підприємства "Донецька залізниця з 12 листопада 2011 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути матеріальну шкоду за час знаходження її на лікарняному у сумі 1970, 42 гривні, а також моральну шкоду у розмірі 15000 гривень.

В судовому засіданні, в обґрунтування позову позивачка зазначила, що 12 листопада 2003 року, відповідно до наказу № 47/Л її було прийнято на посаду помічника начальника вагонного депо з кадрів та соціальних питань вагонного депо Маріуполь державного підприємства "Донецька залізниця". 03 жовтня 2011 року наказом № 46/Л-ос її було звільнено з займаної посади згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, а саме за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків. Вказане звільнення вважає безпідставним, необгрунтованим та неузгодженим з нормами діючого законодавства України. Згідно із наказом № 46/Л-ос від 03 жовтня 2011 року при перевірці Головним управлінням кадрової та соціальної політики Укрзалізниці бази АСУ «Кадри пасажирської служби Донецької залізниці» 07 вересня 2011 року було встановлено, що у вагонному депо Маріуполь не виконані накази: від 11 травня 2011 року № 185-Ц "Про затвердження Порядку використання автоматизованої системи відбору кандидатів на вакантні робочі місця працівників поїзних бригад та Порядку використання автоматизованої системи формування поїзних бригад", від 17 травня 2011 року № 303/Н "Про організацію роботи по відбору кандидатів на вакантні робочі місця працівників поїзних бригад та формування поїзних бригад з використанням автоматизованої системи", від 14 червня 2011 року № 86/Л "Про організацію роботи по відбору кандидатів на вакантні робочі місця працівників поїзних бригад та формування поїзних бригад з використанням автоматизованої системи", від 17 червня 2011 року № 293-Ц "Про підвищення годинних тарифних ставок та посадових окладів", що виразилося у не переведенні працівників резерву провідників на нові посади начальника пасажирського поїзда та провідника пасажирського вагона. Відповідач вважав, що вищенаведене стало можливим внаслідок невиконання нею своїх службових обов'язків, передбачених п. 11 посадової інструкції. В той самий час, за результатами проведеної 07 вересня 2011 року перевірки Головним управлінням кадрової та соціальної політики «Укрзалізниці», на її думку, не було виявлено жодною факту невиконання чи неналежного виконані нею посадових обов'язків чи порушені вимоги вишенаведених наказів. Крім того, відповідач взагалі не ознайомив її с актом перевірки, на яку послався в наказі про її звільнення. Також вважає, що пункт 11 посадової інструкції помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань передбачає обов'язок контролювати виконання керівниками підрозділів наказів, розпоряджень з питань роботи з кадрами, але даною перевіркою не було встановлено невиконання перелічених вище наказів керівниками підрозділів, жоден з керівників відділів та підрозділів вагонного депо Маріуполь не був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення чи невиконання наказів № 185-Ц. № 303/Н, № 86/Л, № 293-Ц, таким чином, на її думку, з її боку не було порушень чи невиконання п. 11 її посадової інструкції. Крім того, в наказі про її звільнення № 46/Л-ос від 03 жовтня 2011 року, в порушення вимог ст.147 КЗпП України, не визначено ані суті порушення, ані доказів його скоєння, а вказано тільки перелік наказів, які, начебто вона не виконала. В той самий час, роботодавець вважає, що невиконання нею наказів № 185-Ц, № 303/Н, № 86/Л, № 293-Ц виразилося у не переведенні працівників резерву провідників на нові посади начальника пасажирського поїзда та провідника пасажирського вагона, але вона з цим не згодна. Наказ № 185-Ц від 11 травня 2011 року затверджуэ та вводить в дію выдповыдны Порядки та встановлюють правила та особливості використання автоматизованої системи, при цьому серед переліку відповідальних за виконання цього наказу осіб не вказана посада помічника начальника вагонного депо Маріуполь, отже дія вказаного наказу обмежена колом осіб, до якого вона не входила, наказ № 303/Н від 17 травня 2011 року був розроблений з метою неупередженого відбору кандидатів на роботу за професією провідників пасажирських вагонів та вдосконалення процесу розстановки працівників поїзних бригад та пунктом 4 вказаного наказу вона була призначена відповідальною за підбір кандидатів на вакантні посади працівників поїзних бригад по вагонному депо Маріуполь. Жодних інших обов'язків, в тому числі обов'язків щодо переведення працівників резерву провідників на нові посади, наказом № 303/Н від 17.05.2011 року на неї покладено не було. Наказ № 86/Л від 14 червня 2011 року був розроблений з метою неупередженого відбору кандидатів на роботу за професією провідників пасажирських вагонів та вдосконалення процесу розстановки працівників поїзних бригад та на виконання наказів № 185-Ц від 11 травня 2011 року та № 303/Н від 17 травня 2011 року. Пунктом 4 вказаного наказу вона була призначена відповідальною за підбір кандидатів на вакантні посади працівників поїзних бригад та формування електронного переліку працівників поїзних бригад по вагонному депо Маріуполь, а пунктом 10 вказаного наказу вона була призначена також відповідальною за внесення даних в електрону базу даних інформації кандидатів на вакантні місця працівників поїзних бригад по вагонному депо Маріуполь, жодних інших обов'язків, в тому числі і обов'язків щодо переведення працівників резерву провідників на нові посади, наказом № 86/Л від 14 червня 2011 року на неї покладено не було. Крім того, з наказом № 293-Ц від 17 червня 2011 року "Про підвищення годинних тарифних ставок та посадових окладів" вона не була ознайомлена та дізналась про його існування лише після отримання наказу про звільнення, вважає, що притягнення її до відповідальності за невиконання цього наказу, є протиправним. Крім того, розірвання трудового договору за ініціативою власника за пункт 3 статті 40 КЗпП України можливе лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Роботодавець безпідставно вказав у наказі про її звільнення, що до неї раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення , а саме оголошувалась догана. Наказом № 82/Л від 08 червня 2011 року вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, але рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 19 вересня 2011 року за її позовом накладене на неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани було визнано незаконним, а відповідний пункт наказу № 82/Л від 08 червня 2011 року був скасований. Дане рішення суду залишено без змін та набрало законної сили, про це рішення відповідачу на момент її звільнення було відомо, бо вона особисто ставила до відома і членів профспілкового комітету, і керівництво. Таким чином, на момент притягнення її до дисциплінарної відповідальності наказом № 46/Л-ос від 03 жовтня 2011 року, вона не мала дисциплінарного стягнення, отже звільнення її за систематичне невиконання посадових обов'язків є безпідставним. Крім того, звільняючи її з посади, члени профспілки, які давали згоду на її звільнення, не врахували її пояснень, саме засідання закінчилось після 16 години та видати наказ про її звільнення за підписом начальника пасажирської служби ДП «Донецька залізниця», який знаходиться у м. Донецьку, погодити його з юридичної службою та направити до м. Маріуполь до кінця робочого часу 03 жовтня 2011 року було не можливо, таким чином наказ 03 жовтня 2011 року не видавався, крім того начальник вагонного депо Маріуполь 04 жовтня 2011 року видав розпорядження про оформлення її звільнення, таким чином наказ 03 жовтня 2011 року про її звільнення не міг вручатися їй в день її звільнення, як і трудова книжка, а акт, який зафіксував її відмову проти отримання копії наказу та трудової книжки, не відповідає дійсності, крім того, сама форма акту та його оформлення суперечить локальному нормативному документу роботодавця щодо вимог складання документів. Копію наказу про звільнення та трудову книжку вона отри мала 03 листопада 2011 року при особистому звернення до відділу кадрів. Отримавши трудову книжку, вона звернула увагу на те, що в наказі № 1754/ОС вказано, що вона звільнена з 03 жовтня 2011 року , але сам наказ був виданий 04 жовтня 2011 року, отже, на її думку, відповідач, не тільки не видав їй в день звільнення копію наказу про звільнення та трудову книжку, але й не заповнив її в день звільнення та видав наказ вже на наступний день після її звільнення, крім того, двічи притягнув її до дисциплінарної відповідальності наказом від 03 жовтня 2011 року та наказом від 04 жовтня 2011 року. Видаючи наказ 03 жовтня 2011 року, роботодавець звільнив її у період знаходження на лікарняному, бо в цей же день вона була госпіталізована на стаціонарне лікування до лікарні з інсультом. Відповідачу було відомо, що вона знаходиться на лікарняному, бо він за своєю ініціативою направив до лікарні запит, але зміни до наказу про її звільнення вніс тільки 20 червня 2012 року під час слухання справи у суді, таким чином накази від 20 червня 2012 року про внесення змін до наказу № 46/л-ос та зміну дати її звільнення з 14 листопада 2011 року, винесені на підставі наказу № 46/л-ос від 03 жовтня 2011 року, є такими, що суперечать трудовому законодавству та підлягають скасуванню. Діями відповідача були порушені її законні права на працю, такі дії відповідача завдали їй моральних страждань, оскільки , звільняючи її з роботи, роботодавець не врахував її 30-річний трудовий стаж роботи на ДП "Донецька залізниця", за який вона мала 27 подяк, заохочень та нагород, в т.ч. 2 нагороди Міністерства транспорту України та Укрзалізниці, з усіх 27 заохочень 17 вона отримала в період сумлінної праці у вагонному депо Маріуполь. Крім того, до моменту звільнення вона майже все життя пропрацювала на підприємствах «Донецької залізниці»і за цей час здобула певних життєвих та ділових зв'язків, почувала себе соціально захищеною, бо мала роботу та впевненість у завтрашньому дні, а протиправне звільнення з роботи у період її тимчасової непрацездатності призвело її до стану безпорадності, безвихідності та безнадійності, невпевненості у завтрашньому дні, спричинили психоемоційне перевантаження та депресію, призвели до гострих душевних переживань та мали наслідком загострення хронічної серцево-судинної хвороби, вона була вимушена знаходитися на стаціонарному лікуванні з перенесеним після цього інсультом, що призвело до ще більших моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації власного життя та покращення здоров'я, тому, враховуючи викладені обставини, просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень. У зв,язку з тим, що протиправними діями відповідача їй також було заподіяно і матеріальну шкоду, а саме незаконне звільнення викликало загострення хронічної хвороби, вона перенесла інсульт та знаходилась на лікуванні, була вимушена витрачати кошти на придбання ліків, сума яких склала 1970, 42 гривні, тому просить стягнути їх також з відповідача. Вважає, що нею не пропущено строк звернення до суду, бо наказ про звільнення від 03 жовтня 2011 року їй не вручався, як не вручалась і трудова книжка, звільнили її в день знаходження на лікарняному, трудову книжку та копію наказу вона отримала 03 листопада 2011 року та 29 листопада, тобто у місячний термін звернулась до суду, крім того, відповідач наказом від 20 червня 2012 року змінив дату її звільнення з 03 жовтня 2011 року на 14 листопада 2011 року, таким чином, строк звернення до суду нею не порушено та вимоги відповідача щодо застосування строку позовної давності безпідставні, а видання відповідачем наказів № 21/Л-ос від 20 червня 2012 року та № 684 від 20 червня 2012 року про зміну дати звільнення автоматично спростовує всі доводи щодо пропущення нею строку позовної давності.

Представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 у повному обсязі підтримала пояснення позивачки та просила задовольнити позовні вимоги в остаточній редакції.

Представник відповідача- державного підприємства «Донецька залізниця»ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та пояснила, що позивачка працювала заступником начальника депо Маріуполь з кадрів, їй підпорядковувались робітники відділу кадрів та старший інспектор, які виконували її доручення, також вона повинна була стежити за вчасним та правильним виконанням усіх наказів та розпоряджень керівництва, підпорядковувалась ОСОБА_1 безпосередньо начальнику вагонного депо, працювала згідно до посадової інструкції, контролювала роботу відділу кадрів. . Згідно посадової інструкції, затвердженої начальником вагонного депо Маріуполь ОСОБА_4 17 лютого 2009 року, ОСОБА_1 відносилась до категорії «керівництво», відповідно до п.11 контролювала виконанні керівниками підрозділів, наказів, розпоряджень, з питань роботи з кадрів, а також відповідно до п.19 керувала роботою підпорядкованих їй підрозділів, тобто відділом кадрів; згідно до пп.1 п.4 посадової інструкції відповідала за неналежне виконання або не виконання своїх посадових обов'язків, що передбачені посадовою інструкцією, в межах визначених чинним законодавством України; згідно до п.9 посадової інструкції організовувала своєчасне оформлення приймання, переведення та звільнення працівників згідно з трудовим законодавством та інше. Позивачка повинна була ознайомити працівників зі зміною суттєвих умов праці та у разі відмови на перевід повідомити про подальше звільнення згідно до п.6 ст. 36 КЗпП України, за що була призначена відповідальною Наказом №185-Ц від 11.05.2011 року( порядок №1), та іншими наказами. Отже неналежне виконання наказів робітниками відділу кадрів виражається у недостатньому контролі за роботою відділу кадрів, порушенні вищевказаних пунктів посадової інструкції ОСОБА_1 як заступника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів. Дане неналежне виконання своїх посадових обов'язків та наказів керівництва тягне за собою грубе порушення своїх посадових обов'язків, що має підстави для звільнення з займаної посади за п.1 ст.41 КЗпП України На момент звільнення ОСОБА_1 підприємству було невідомо про рішення Приморського райсуду м. Маріуполя, яким було скасовано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності останньої, таким чином у відповідача були всі підстави про звільнення ОСОБА_1 з посади згідно до п.3 ст.40 КЗпП України. Рішення суду про скасування наказу керівництвом підприємства було отримано 18 жовтня 2011 року, тобто через 2 тижні після звільнення. Наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності скасовано, але її бездіяльність та неналежне виконання наказів керівництва є грубим порушенням з боку заступника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів, що дає підстави для зміни формуліровки звільнення, а саме ОСОБА_1 необхідно звільнити за п.1 ст.41 КЗпП України. Крім того, представник відповідача зазначила, що дійсно ОСОБА_1 з 03 жовтня 2011 року до 11 листопада 2011 року знаходилась на лікарняному, однак відповідач на момент звільнення позивачки про це не знав. В ході слухання справи відповідачем було встановлено даний факт, крім того, позивачка додала до справи копію лікарняного листа, у зв'язку з чим наказом від 20 червня 2012 року підприємство внесло зміни до наказу від 03 жовтня 2011 року №46/Л-ос про звільнення і дата звільнення позивача з 03 жовтня 2011 року змінена на 14 листопада 2011 року . Відповідач прийняв всі заходи щодо сплати лікарняного листа за цей період та такі кошти були переведені на карту позивачки в вересні-жовтні 2012 року. Позивач в обґрунтування своєї заяви про збільшення позовних вимог в частині незаконності наказу від 20 червня 2012 року №46/Л та наказу від 20 червня 2012 року №21/Л-ос не надав жодного посилання на будь-яку норму діючого законодавствам взагалі, а ґрунтується лише припущеннями. Крім того, зазначила, що відшкодування моральної шкоди заявлене позивачкою безпідставно та задоволенню не підлягає, оскільки позивачкою не доведено винних дій з боку залізниці та причинний зв'язку із наслідками.

Представник відповідача ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, суду пояснив, що згідно наказу від 16 жовтня 2001 року №551-Ц «Про затвердження рекомендованих типових штатів структурний-підрозділів залізниць»назва посади залежить від контингенту працюючих у структурному депо, у помічника керівника підприємства з кадрів та соціальних питань, і у начальника відділу кадрів, і у заступника начальника структурного підрозділу з кадрів однакові обов'язки та права, різниця тільки у назві посади ОСОБА_1 фактично була заступником начальника депо з кадрів. Наказ № 185-Ц наказом генерального директора «Укрзалізниці»та носить загальний характер для усіх залізниць, які входять до складу «Укрзалізниці»; наказ має два додатки, а саме: Порядок №1 Про використання автоматизованої системи відбору кандидатів на вакантні робочі місця працівників поїзних бригад, та Порядок №2 Про використання автоматизованої системи формування поїзних бригад. Згідно до наказу № 185-Ц від 11 травня 2011 року було дано вказівку про затвердження та введення в дію з 01 липня 2011 року Порядку використання автоматизованої системи відбору кандидатів на вакантні робочі місця працівників поїзних бригад та Порядку використання автоматизованої системи формування поїзних бригад. Так, на підставі наказу № 185-Ц було видано наказ №303/Н за підписом начальника «Донецької залізниці», згідно до якого ОСОБА_1 було призначено відповідальною у вагонному депо Маріуполь за підбір кандидатів на вакантні посади працівників поїзних бригад у вагонному депо Маріуполь. На підставі вищевказаних наказів було видано наказ № 638 за підписом начальника вагонного депо Маріуполь, а також доповнення до наказу № 638 - наказ № 713, згідно до яких визначалось коло відповідальних осіб за виконання наказу № 185-Ц та причетних наказів до нього. ОСОБА_1 отримувала від нього, як від начальника вагонного депо Маріуполь усі накази, розпорядження та вказівки, які стосуються роботи відділу кадрів, а після цього позивачка надавала їх до відділу кадрів за колом причетних осіб. Згідно до наказу від 11 травня 2011 року №185-Ц необхідно було затвердити та ввести в дію з 01 липня 2011 року Порядок № 1 Про використання автоматизованої системи відбору кандидатів на вакантні робочі місця працівників поїзних бригад, та Порядок №2 про використання автоматизованої системи формування поїзних бригад. Згідно до Порядку № 1 відповідальними особами за підбір кандидатів на вакантні посади працівників поїзних бригад та за роботу з автоматизованою системою визначаються наказом начальника залізниці з числа працівників кадрового підрозділу ЛВЧД, ЛВЧ, ВЧ. Згідно до вищевказаного наказу змінювались суттєві умови праці, а саме: змінювалась назва посади, тарифна ставка тощо. Наказ про звільнення ОСОБА_1 їй було вручено в день звільнення після засідання профкому, але вона відмовилась від підпису про ознайомлення з цим наказом, доки його не прочитає. ОСОБА_1 після отримання копії наказу та його оригіналу пішла до кабінету для ознайомлення та зачинилась у ньому. Про отримання копії наказу свідчить акт про відмову від підпису про ознайомлення. Наказ про звільнення ОСОБА_1 було узгоджено зі службою кадрів, але узгоджено тільки оригінал, а не копії.

Представник відповідача Дмитренко О.А., яка діяла на підставі довіреності, підтримала доводи відповідачів та доповнила, що оскільки наказ № 185-Ц дає вказівки щодо роботи керівного складу Укрзалізниці та залізниць, які входять до її складу, то прізвища ОСОБА_1 там і не може бути. Також в наказі № 185-Ц дається завдання про затвердження та введення в дію Порядку використання автоматизованої системи відбору кандидатів на вакантні робочі місця працівників поїзних бригад та порядку використання автоматизованої системи формування поїзних бригад, а також про внесення змін та доповнень про вдосконалення організації роботи заробітної плати та введення нових тарифних ставок та посадових окладів працівників залізничного транспорту». Тобто всіх працівників поїзних бригад треба було перевести на одні посади: начальник пасажирського поїзду та провідник пасажирського вагону, на підставі чого підвищується заробітна плата та взагалі стан працівників. Це переведення потрібне для виконання наказу №185. Також позивачка посилається на те, що перевід здійснюється відповідно до КЗпП України, однак при зміні істотних умов праці у разі відмови працівника його потрібно звільнити згідно діючого законодавства. ОСОБА_1 жодного з працівників, які не були переведені, не попередила про майбутнє звільнення або не перевела на іншу посаду, тобто не виконала наказів керівництва та ці дії було проведено після її звільнення. Крім того зазначила, що позивачкою було пропущено строк для звернення до суду, поважної причини пропуску строку суду вона не довела, а навпаки, у судовому засіданні пояснила суду, що наказ вона отримала при звільнення з підприємства, отже це є підставою для відмови у задоволенні позову. Згідно до наказу від 20 червня 2012 року № 21/Л було змінено лише дату звільнення позивачки, підставою для чого став її листок непрацездатності, але 03 жовтня .2011 року позивачка знала про причину звільнення, їй було надано наказ про звільнення ще 03 жовтня 2011 року, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями свідків. Також зазначила, що наказ про звільнення від 03 жовтня 2011 року №46/Л не скасовано, а внесено зміни лише в частині дати звільнення. Просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Допитана у якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що дійсно 03 жовтня 2011 року розглядалось питання про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України. Вона обрана заступником голови профкому. Із 12 членів профкому були присутні 8-9. На комісії були також присутні заступник начальника пасажирської служби ОСОБА_7, помічник начальника пасажирської служби з кадрів ОСОБА_8, юрисконсульт пасажирської служби ОСОБА_5Для прийняття рішення про надання дозволу на звільнення були надані відповідні накази, акти перевірки, які підтверджували порушення ОСОБА_1 Конкретно в суді не може пояснити, за що було звільнено ОСОБА_1 та що конкретно вона порушила.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона обрана головою профкому вагонного депо Маріуполь та на момент розгляду питання про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1по п.3 ст.40 КЗпП України, вона знаходилась у відпустці, але була присутня при засіданні комісії, були заслухані пояснення всіх бажаючих, а також ОСОБА_1 ОСОБА_1 говорила, що наказ про оголошення їй догани скасовано рішенням суду. Може охарактеризувати ОСОБА_1 з поганої сторони, зазначила, що на позивачку постійно скаржились до керівництва «Донецької залізниці», «Укрзалізниці», також з її боку було багато порушень з кадрових питань,

Свідок ОСОБА_10, допитана в судовому засіданні, суду пояснила, що на момент звільнення ОСОБА_1 працювала у вагонному депо Маріуполь старшим інспектором відділу кадрів, підпорядковувалась начальнику депо Маріуполь та помічнику начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів. 03 жовтня 2011 року під кінець робочого дня ОСОБА_1 викликали на засідання профспілкового комітету з приводу дачі згоди на звільнення на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України. На засідання позивачка пішла десь о 15годині 45 хвилин, а повернулась о 16- 16.05 годин та сказала, що профком дав згоду на її звільнення, після чого їй стало погано. Приблизно о 16 годині 45 хвилин у двері у коридорі роздався стук, вона відкрила двері та побачила начальника вагонного депо ОСОБА_4, юриста пассажирської служби ОСОБА_7, начальника відділу кадрів ОСОБА_8, яка тримала наказ про звільнення ОСОБА_1 за підписом начальника пасажирської служби Донецької залізниці.З роботи ОСОБА_1 пішла десь біля п,ятої години вечора, бо на неї викликали міліцію. На момент звільнення ОСОБА_1 наказ №185-Ц та причетні до нього, виконані були в неповному обсязі, виконання цих наказів було завершено вже після звільнення ОСОБА_1, строки виконання наказів встановлені не були, в усній формі начальник відділу кадрів встановила строк до листопада 2011 року. На момент звільнення ОСОБА_1 всі провідники були переведені, крім тих, хто знаходився у відпустці по догляду за дитиною. В кінці вересня 2011 року з «Укрзалізниці»була проведена перевірка АСУ кадри, перевіряли також документацію, перевіряючи були задоволені, робота по переводу була закінчена

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що до 01 липня 2011 року необхідно було перевести всіх провідників, у них змінювалися суттєво умови праці, режим роботи.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_12 суду пояснив, що працював юристом вагонного депо Маріуполь. 03 жовтня 2011 року до нього зайшла ОСОБА_1 та сказала, що о 15 годині 30 хвилин її викликали на засідання профкому для надання згоди на її звільнення за ч.3 ст. 40 КЗпП України, про це її письмово попередили в той же день. Повернулась ОСОБА_1 з засідання профкому о 16 годині 20 хвилин та сказала, що профком надав згоду на її звільнення та сьогодні її зібралися звільняти на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України. ОСОБА_1 стало погано, він закрив двері та став надавати їй першу допомогу. Біля 17 години прийшла комісія, яка стала намагатися вручити Дзюбі, яка була з ними, копію наказу про звільнення ОСОБА_1, потім стали їх разом із ОСОБА_10 виганяти з кабінету, погрожуючи міліцією.

Суд, вислухавши думку сторін, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.232 КЗпП України, безпосередньо у районних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі, незалежно від підстав звільнення.

Підставою для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП є систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення трудової дисципліни.

Систематично порушуючими трудову дисципліну визнаються працівники, що мали дисциплінарне чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Частиною 2 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).

Статтею 43 КЗпП передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника на підставах, передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП, може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. При цьому право на звернення до виборного органу первинної профспілкової організації для отримання згоди на розірвання трудового договору з працівником має власник або уповноважений ним орган.

Судом встановлено, що згідно наказу №47Л від 12 листопада 2003 року, виданого начальником служби пасажирського господарства ОСОБА_13, ОСОБА_1 призначено на посаду помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань з 12 листопада 2003 р. з окладом 865грн. місяць (а.с.7).

Згідно посадової інструкції помічника начальника з кадрів та соціальних питань, затвердженої 17 лютого 2009 року начальником пасажирського вагонного депо Маріуполь, помічник начальника з кадрів та соціальних питань належить до професійної групи «Керівники». Призначення на посаду помічника начальника з кадрів та соціальних питань здійснюється наказом керівника служби пасажирського господарства з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України. Помічник начальника з кадрів та соціальних питань підпорядковується безпосередньо начальнику вагонного депо. До обов,язків позивачки, крім іншого, згідно пункут 11, входило контролювання виконання керівниками підрозділів, наказів, розпоряджень з питання роботи з кадрами (а.с.19--20).

Згідно доповнення до посадової інструкції помічника начальника з кадрів та соціальних питань, затвердженого 29 червня 2011 року начальником вагонного депо Маріуполь ДП «Донецька залізниця» ОСОБА_4, посадову інструкцію доповнено п.21, а саме зобов,язання виконувати обов'язки згідно Порядку використання автоматизованої системи відбору кандидатів на вакантні робочі місця працівників поїзних бригад, затвердженого наказом Генерального №185/Ц від 11.05.2011 року (а.с.20).

Згідно із штатним розписом пасажирського вагонного депо Маріуполь, посада помічника начальника вагонного депо з кадрів та соціальних питань відноситься до «керівництва», відділ кадрів складається із двох штатних одиниць: старшого інспектора з кадрів та інспектора з кадрів( а.с.79).

Згідно листа № 74 від 03 жовтня 2011 р. заступника голови профкому ОСОБА_6, ОСОБА_1 запрошено на засідання профсоюзного комітету 03 жовтня 2011 р. о 15-30 годині з приводу розгляду питання, по клопотанню начальника пасажирської служби ОСОБА_14 про дачу згоди на її звільнення за ст.40 п. 3 КЗпП України. (а.с. 60).

Згідно виписки з протоколу №8 від 03 жовтня 2011р. засідання профкому вагонного депо Маріуполь, було надано згоду на звільнення за ст..40 п.3 КЗпПУ помічника з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1 (а.с.86)

Згідно наказу №46/Л-ос від 03 жовтня 2011 року, виданого начальником служби пасажирського господарства ОСОБА_14, ОСОБА_1 звільнено 03 жовтня 2011 року з посади помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків. Даний наказ погоджено з начальником служби кадрів державного підприємства «Донецька залізниця»відповідно до наказу №540/н від 05 вересня 2001р. «Про заходи щодо поліпшення якісного складу робітників з кадрів»(а.с. 8-10).

Згідно наказу (розпорядження) №1754/ОС від 04 жовтня 2011 р. про припинення трудового контракту, виданого начальником вагонного депо ОСОБА_4, ОСОБА_1 звільнено 03 жовтня 2011 року з посади помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків (а.с.9).

Актом, складеним 03 жовтня 2011 року у довільній формі, було зафіксовано намагання відповідача відібрати пояснення від позивачки ОСОБА_1 та вручити копію наказу про звільнення на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України та зафіксовано вручення копії наказу ( а.с.85 т.1)

В той самий час, суд звертає увагу на той факт, що Генеральним директором «Укрзалізниці»27 серпня 2008 року було підписано наказ № 362-Ц, яким затверджено нормативна документація та практичний посібник щодо оформлення службової документації із кадрового діловодства та трудових відносин та встановлено, яким чином повинен бути оформлений акт та які реквізити мати ( а.с. 35-41 т.2)

Відповідачем вимоги відомчого наказу не виконані

Згідно розпорядження №273/45 від 04 жовтня 2011 року, виданого начальником вагонного депо Маріуполь ОСОБА_15, на підставі наказу №46/Л-ос від 03 жовтня 2011року, старшому інспектору Дзюбі було доручено провести встановленим порядком оформлення звільнення помічника начальника з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1 У разі невиконання даного розпорядження притягнути до дисциплінарної відповідальності старшого інспектора відділу кадрів. (а.с.47).

Згідно журналу реєстрації наказів по особовому складу, розпочатого 03 жовтня 2011 р., наказ від 04 жовтня 2011 року про звільнена за систематичне невиконання трудових обов'язків з 03 жовтня 2011 року ОСОБА_1 було зареєстровано 04 10 2011 року (а.с.52).

Згідно записів у трудовій книжці, серія БТ-І № 4056196, та яка належить ОСОБА_1, в ній зроблені записи, відповідно до наказів №47Л від 12 листопада 2003р., №46/Л-ос від 03 жовтня 2011 р. та №1754/ОС від 04 жовтня 2011 р. , крім того, трудова книжка має низку записів про оголошення 18 подяк та грошових заохочень позивачки за час роботи на посаді помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань за сумлінну працю у відповідача. (а.с. 11-16).

Згідно Книги обліку руху трудових книжок та вкладишів до неї, розпочатої 13 травня 2002 року, ОСОБА_1 03 листопада отримала трудову книжку (а.с.49-51).

На запит відповідача, 04 листопада 2011 року головний лікар вузлової лікарні станції Маріуполь повідомив, що ОСОБА_1 була госпіталізована в неврологічне відділення лікарні 03 жовтня 2011 року о 18 годині 05 хвилин ( а.с.112).

Згідно листка непрацездатності серія АВ №863644 виданого Вузловою лікарнею ст.Маріуполь Донецької області ОСОБА_1 з 03 жовтня 2011 р. по 11 листопада 2011р. знаходилась на стаціонарному лікуванні з приводу загального захворювання (а.с.18).

Згідно наказу №21/Л-ос від 20 червня 2012 р. начальника пасажирської служби ОСОБА_14 , у зв,язку з тим, що позивачка знаходилась на лікарняному, внесено зміни до наказу № 46/-ос від 03 жовтня 2011 року в частині зміни дати звільнення ОСОБА_1 з 14 листопада 2011р. (а.с.138).

Наказом № 684 від 20 червня 2012 року продубльований наказ № 21/Л-ос від 20 червня 2012 року начальника пасажирської служби начальником вагонного депо Маріуполь ( а.с.141).

Згідно рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 19 вересня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Донецька залізниця»про визнання пункту наказу незаконним та його скасування - задоволено. Накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення визнано незаконним та скасовано п.1 наказу №82/Л від 08 червня 2011 року начальника пасажирської служби ДП «Донецька залізниця»(а.с.23).

Статтею 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом , не потребують доказування.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 19 листопада 2011 року встановлені наступні обставини, які приймаються судом як такі, що не підлягають доказуванню та мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи. Рішенням суду встановлено, що наказ Генерального директора «Укрзалізниці»№ 185-Ц від 11 травня 2011 року «Про затвердження порядку використання автоматизованої системи відбору кандидатів на вакантні робочі місця працівників поїзних бригад»затверджується та вводиться в дію 1 липня 2011 року. На підставі даного наказу був прийнятий наказ начальника вагонного депо Маріуполь № 638 від 23 травня 2011 року, де п.2 було встановлено строк до 30 травня 2011 року працівникам відділу кадрів внести необхідні доповнення до посадових інструкцій відповідальних працівників за використання автоматизованої системи відбору кандидатів на вакантні місця робітників похідних бригад і автоматизованої системи формування поїзних бригад та відповідно до посадової інструкції помічника начальника з кадрів та соціальних питань, затвердженої начальником вагонного депо маріуполь17 лютого 2009 року, помічник начальника з цих питань належить до професійної групи «керівники»та за посадою не відноситься до робітників відділу кадрів, якими є старший інспектор та інспектор з кадрів. Скасовуючи наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд встановив, що ОСОБА_1 було піддано дисциплінарному стягненню не за неналежний контроль за діями працівників відділу кадрів, а за дії, які вона не повинна виконувати ( а.с.24-25).

Ухвалою від 21 листопада 2011 року Апеляційним судом Донецької області апеляційну скаргу ДП «Донецька залізниця»відхилено. Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 19 вересня 2011р. залишено без змін (а.с.25). Ухвалою Вищого спеціалізованого суд з розгляду цивільний та кримінальних справ від 22 грудня 2011 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Донецька залізниця»( а.с. 138).

Таким чином, суд приходить до висновку, що при застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі наказу № 46/Л-ос від 03 жовтня 2011 року відповідач послався, як на підставу звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України, на наказ № 82/Л від 08 червня 201 року, яким ОСОБА_1 притягувалась до дисциплінарної відповідальності за невиконання того ж наказу від 11 травня 2011 року № 185-Ц , але відповідач в той самий час знав, що даний наказ було оскаржено до Приморського суду м. Маріуполя, представник відповідача був присутній в залі суду та давав пояснення, заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та його наступна неявка в судові засідання та на оголошення рішення по справі свідчить, на думку суду, про неналежне виконання стороною по справі своїх обов,язків представника відповідача та наявність рішення суду від 19 вересня 2011 року повинно було бути враховано при прийняття наказу 03 жовтня 2011 року, крім того, про наявність такого рішення суду заявляла і ОСОБА_1 на засіданні профкому вагонного депо Маріуполь та члени профкому цей факт до уваги не прийняли.

Судом в ході слухання справи достовірно встановлено, що позивачка не ухилялась від виконання своїх посадових обов,язків, намагалась виконати свої посадові обов,язки у відповідності до вимог посадової інструкції, проводила відповідну роботу з переведень та просила допомоги у начальника вагонного депо у сприянні переведень працівників, які від цього ухилялися.

Так, згідно доповідної на ім.,я начальника вагонного депо Маріуполь від 02 серпня 2011р від в.о. помічника начальника депо з кадрів та соціальних питань ОСОБА_10, 325 провідників та 12 начальників поїзних бригад не з'явилася на 03 серпня 2011р. у відділ кадрів для укладення контрактів робітників поїзних бригад (а.с.62).

Такі ж доповідні на ім.,я начальника вагонного депо Маріуполь були складені 10 вересня 2011 року та 30 вересня 2011 р. помічником начальника депо з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1, якими встановлений строк по закінченню роботи по переведенню провідників пасажирських вагонів та начальників поїздів згідно наказу Генерального директора Укрзалізниці №185-Ц від 11 травня 2011р. до 15-00 години 09 вересня 2011р та у зв,язку з тим, що низка працівників ухилялась від оформлення переведень, позивачка ОСОБА_1 неодноразово зверталась до начальника вагонного депо Маріуполь з проханням прийняти відповідні заходи щодо цих працівників (а.с. 66,68-70), до цих доповідних додавався список працівників резерву провідників, які не з'явилися для переоформлення документів згідно змін до штатного розпису (наказ №185-Ц від 11 травня 2011р.) (а.с. 67).

Згідно довідки старшого інспектора по кадрам вагонного депо Маріуполь, станом на 07 вересня 2011 року 236 праціваників вагонного депо не переведені на відповідні посади відповідно до наказу № 185-Ц від 11 травня 2011 року ( а.с.111), а низка працівників, згідно даних журналу реєстрації наказів по особовому складу, була переведена ( а.с.176 ).

В той самий час відповідач суду не довів, яким чином він сприяв позивачці виконувати свої функціональні обов,язки, яким чином він відреагував на доповідні ОСОБА_1 та яку практичну допомогу їй надав, а з в рахуванням того, що позивачка з 16 червня 2011 року по 25 червня 2011 року, а також з 18 липня 2011 року по 09 серпня 2011 року, та з 12 вересня 2011 року по 16 вересня 2011року знаходилась на лікарняних, тобто не працювала з поважних причин, відповідачем суду не доведено, яким чином було організовано виконання наказів у вагонному депо у її відсутності, хто цю роботу виконував і яким чином.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пп. 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 зазначеної постанови, за передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року. Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення, а не фактична наявність сукупності застосованих заходів дисциплінарного стягнення.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивачка ОСОБА_1 не була належним чином ознайомлена з наказом від 17 червня 2011 року № 293-Ц «Про підвищення годинних тарифних ставок та посадових окладів», на який посилається відповідач у наказі № 46/Л-ос від 03 жовтня 2011 року та який також був підставою для звільнення позивачки ОСОБА_1 на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, наказ № 46/Л-ос від 03 жовтня 2011 року хоча і містить посилання на перевірку Головного управління кадрової і соціальної політики «Укрзалізниці»бази АСУ пасажирської служби Донецької залізниці від 07 вересня 2011 року, але позивачці результати цієї перевірки надані не були, як не були вони надані і суду в ході слухання справи, таким чином, як були встановлені ці порушення, яким чином вони були оформлені та які наслідки мали, відповідач суду не довів.

При таких конкретних обставинах суд приходить до висновку, що наказ № 46/Л-ос від 03 жовтня 201 року не містить суті порушення, наслідків такого порушення, обгрунтування такого заходу дисциплінарного стягнення, як звільнення. При цьому відповідач не врахував значний безперервний стаж попередньої роботи ОСОБА_1, стаж роботи у відповідача на займаній посаді, наявність великої кількості подяк та заохочень під час роботи у відповідача, відсутність дисциплінарних стягнень за попередній час, що унеможливлює звільнення за ч.3 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, наказ начальника пасажирської служби державного підприємства «Донецька залізниця»№ 46/л-ос від 03 жовтня 2011 року про звільнення помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1, наказ начальника вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця»№ 1754/ос від 04 жовтня 2011 року про звільнення помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1, наказ начальника пасажирського служби державного підприємства «Донецька залізниця»№ 21/л-ос від 20 червня 2012 року про зміну дати звільнення помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1, наказ начальника вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залзіниця»№ 684 від 20 червня 2012 року про зміну дати звільнення помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1 визнаються незаконними і підлягають скасуванню, а ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань державного підприємства «Донецька залізниця» з 12 листопада 2011 року.

Суд не може погодитись з позицією відповідача, що в діях позивачки ОСОБА_1 є ознаки одноразового грубого порушення трудових обов,язків і суд може змінити формулювання підстав для звільнення ОСОБА_1

Така позиція відповідача суперечить його ж позиції у судових процесах, де відповідач доводив суду, що ОСОБА_1 на законних підставах була звільнена на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України і мала систематичне невиконання своїх посадових обов,язків.

Крім того, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п. 1 ст. 41 КЗпП) трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, його заступниками, тощо. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, судам рекомендовано виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, шкоди, яку ним завдано (могло бути завдано).

Судом достовірно встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки грубого порушення трудових обов,язків, а також навмисне невиконання таких обов,язків та відповідачем не доведено яку шкоду було завдано діями ОСОБА_1 чи могло бути завдано.

Також суд не може погодитись з позицією відповідача, що позивачкою ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду.

Згідно із ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки та у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених статею 233 цього Кодексу, районний суд може поновити ці строки відповідно до ст. 234 КЗпП України.

Обставинами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була звільнена 03 жовтня 2011 року, але в день звільнення знаходилась на лікарняному до 11 листопада 2011 року. Відповідач за власною ініціативою вніс зміни до наказу № 46/Л-ос від 03 жовтня 2011 року та вказав, що датою звільнення ОСОБА_1 вважати 14 листопада 2011 року. Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду 29 листопада 2011 року, таким чином строк звернення до суду, передбачений ст.. 233 КЗпП України, нею не пропущений.

Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. А відповідно до ч. 1 ст. 97 цього Кодексу оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці.

Суд, відповідно до норм та роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при визначенні середнього заробітку керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (із наступними змінами та доповненнями).

Так, за п. 8 указаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як зазначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі -Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати нараховуються шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, -на кількість календарних днів за цей період.

Якщо протягом періоду вимушеного прогулу на підприємстві було підвищено посадові оклади й тарифні ставки (у т. ч. за посадою працівника, якого було незаконно звільнено), то згідно з пунктом 10 Порядку № 100 проводиться коригування заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення на коефіцієнт підвищення посадових окладів і тарифних ставок.

Згідно вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним оpган зобов'язаний в день звільнення видати пpацівникові належно офоpмлену тpудову книжку і пpовести з ним pозpахунок у стpоки, зазначені в статті 116 KЗпП України, а саме при звільненні пpацівника виплата всіх сум, що належать йому від підпpиємства, установи, оpганізаціїї, пpовадиться в день звільнення. Якщо пpацівник в день звільнення не пpацював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пpед'явлення звільненим пpацівником вимоги пpо pозpахунок( стаття 117 КЗпП України).

Згідно з ч.4 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідач надав суду довідки про середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці роботи з розрахунком середньогодинного заробітку за останні два місяці та проти цих розрахунків не заперечувала позивачка.

Згідно довідки №273/163 від 22 травня 2012р. вагонного депо Маріуполь посадовий оклад ОСОБА_1 у серпні 2011р., вересні 2011р. складав 3176грн. (а.с.118)

Згідно довідки №276 від 03 серпня 2012р. начальника ВЧД Маріуполь ОСОБА_15, середня заробітна плата ОСОБА_1 за місяць за період з серпня 2011р. по вересень 2011р. становить 4550грн.72коп.

Середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 за серпень- вересень 2011 року складає 25, 93 гривні ( а.с. 193)

Середньогодинна заробітна плата позивачки ОСОБА_1 складає та з в рахуванням застосування коефіцієнту підвищення тарифних ставок ( а.с.143 т.1, 51-52 т.2) в листопаді 2011 року -26,67 гривен ( 3,5 %), в травні 2012 року -28,0 гривень ( 5%), в жовтні 2012 року 29, 40 гривень( 5%) , таким чином станом на 01 жовтня 2012 року середній заробіток позивачки ОСОБА_1 за період з 12 листопада 2011 року по 01 жовтня 2012 року склав 47871, 11 гривень.

Середній заробіток позивачки з 01 жовтня 2012 року по 23 жовтня 2012 року, тобто по дату винесення рішення судом, склав 3998, 40 гривень ( 136 нормо-часів х 29, 40 гривень), таким чином середня заробітна плата, яка підлягає стягненню з відповідача -державного підприємства «Донецька залізниця» на користь позивачки ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає 47871,11+ 3998, 40 = 51 869, 51 гривня.

Крім того, відповідачем проведено нарахування та виплати по лікарняному листку ОСОБА_1 за період її непрацездатності з 03 жовтня 2011 року до11 листопада 2011 року ( а.с.53-55 т.2) у зв,язку з цим позивачем та її представником було зменшено розмір позовних вимог в цій частині .

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснює, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або

є правовою підставою для покладання на відповідача обов'язку відшкодувати уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Порушення трудового законодавства, а саме його припустився відповідач, звільняючі без належних підстав позивачку, порушили її життєві зв,язки, привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків, вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, у зв,язку з чим вона була вимушена захищати свої права у суді, але заявлений позивачкою розмір 15000 гривень, на думку суду, є завищеним, тому суд стягує з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 2000 гривень, бо вважає його сорозмірним тим душевним стражданням, які їй заподіяв відповідач неправомірним звільненням та задовольняє позові вимоги щодо стягнення моральної шкоди частково.

Згідно із вимогами ст.. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ставлячи питання щодо стягнення з відповідача витрат на лікування у розмірі 1970, 42 гривні, позивачка не довела причинний зв,язок між загостренням хронічної хвороби, яку мала, витратам, зв,язаним з її лікуванням та протиправними діями відповідача, таким чином недоведеність протиправних дій та причинного зв,язку з настанням таких наслідків, як загострення хронічної хвороби, унеможливлюють стягнути витрати за лікування з відповідача, тому в цій частині в задоволені позовних вимог позивачки ОСОБА_1 суд відмовляє.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2011 року, № 3674-VI " Про судовий збір», статті 5, від сплати судового збору звільняються: позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Частиною 3 статті 88 ЦПК України передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином , з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1відсотка від задоволеного розміру позовних вимог майнового характеру, а саме 518, 70 гривень, а також за задоволення позову немайнового характеру у розмірі 107, 30 гривень, а всього 626 гривень.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України , суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1.поновлюється на роботі, то в силу ст. 367 ЦПК України та ст. 235 КЗпП України рішення суду в частині поновлення на роботі й стягнення заробітної плати в межах місячної заробітної плати необхідно допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 233ё 235, 237-1 КЗпП України , постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року с наступними змінами та доповненнями, яким затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, Пленумом Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст.. 10, 11, 60, 61, 212-215, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця»- задовольнити частково.

Наказ начальника пасажирської служби державного підприємства «Донецька залізниця»№ 46/л-ос від 03 жовтня 2011 року про звільнення помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1 визнати незаконним і скасувати.

Наказ начальника вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця»№ 1754/ос від 04 жовтня 2011 року про звільнення помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати.

Наказ начальника пасажирського служби державного підприємства «Донецька залізниця»№ 21/л-ос від 20 червня 2012 року про зміну дати звільнення помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1 визнати незаконним і скасувати.

Наказ начальника вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залзіниця»№ 684 від 20 червня 2012 року про зміну дати звільнення помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1 визнати незаконним і скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань державного підприємства «Донецька залізниця» з 12 листопада 2011 року.

Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця»( код ЕДРПОУ 01074957, м. Донецьк, вул.. Артема, 68 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в суммі 51 869, 51 грв ( п,ятьдесят одна тисяча вісімсот шістдесят дев,ять гривень п,ятьдесят одна копійка).

Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця»( код ЕДРПОУ 01074957, м. Донецьк, вул.. Артема, 68 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 2000 ( дві тисячі) гривень.

Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця»( код ЕДРПОУ 01074957, м. Донецьк, вул.. Артема, 68 ) на користь держави судовий збір у розмірі 626 ( шістьсот двадцять шість) гривень.

У задоволені решти позовних вимог -відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника начальника вагонного депо Маріуполь з кадрів та соціальних питань державного підприємства «Донецька залізниця»і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Курбанова Н. М.