Рішення № 27266769, 30.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.10.12 р. Справа № 5006/8/117/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка

до відповідача: Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго",

м. Донецьк

про стягнення пені в сумі 1305,74 грн., 3 % річних в сумі 1038,35 грн., інфляційних нарахувань в сумі 416,71 грн.

за участю представників:

від позивача: Позняр С.В. - за довір. від 03.04.2012 р. № 59-12 «Д»

від відповідача: Степанович А.С. - за двір. від 10.07.2012 р. юр/4090

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Донецьк про стягнення пені в сумі 1305,74 грн., 3 % річних в сумі 1038,35 грн., інфляційних нарахувань в сумі

416,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 181 від 25.03.2002 р. з додатками та додатковими угодами до нього, акт прийняття-передавання товарної продукції за лютий 2011 р.

Відповідач надав суду відзив № Юр/5664 від 13.09.2012 р. в якому проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, посилаючись на недоведеність суми позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №181 від 25.03.2002 р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками.

Відповідно до п. 5 Договору, строк дії договору встановлений до 25.03.2005 р. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про відмову від Договору або його припинення.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Предметом Договору є умови поставки, порядок реалізації електроенергії та її використання на межі балансової приналежності електромережі між електропостачальною організацією (позивачем) та споживачем (відповідачем) (р. 1 Договору).

Порядок розрахунків за електроенергію узгоджений сторонами у розділі 4 Договору та у додатковій угоді від 06.05.2008 р. до договору № 181 від 25.03.2002 р. Так , п. 7 вказаної додаткової угоди передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію споживач здійснює на підставі наданих постачальником електричної енергії рахунків у 5-ти денний термін з дня їх отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач на виконання своїх зобов'язання за договором поставив відповідачу електроенергію у лютому 2011 р. та виставив відповідні рахунки на оплату, які отримані відповідачем, що підтверджено матеріалами справи та відповідачем у судовому засіданні.

Згідно заявлених вимог та пояснень позивача, спірні суми по даній справі нараховані у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості спожитої у лютому 2011 р. електроенергії.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на виконання належним чином відповідачем основного договірного зобов'язання по сплаті вартості спожитої у лютому 2011 р. електроенергії, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача за період з 01.09.2011 р. -30.09.2011 р. 3% річних в сумі 1038,35 грн. та інфляційні в сумі 416,71 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Таким чином, приписи даної норми права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складають:

інфляційні - 416,71 грн.

3% річних - 1038,35 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1038,35 грн. та інфляційних у сумі 416,71 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно пп. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.3. Договору на підставі закону України від 22.11.96 р. № 543-96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за кожний день прострочення платежу стягується в акцептному порядку пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач у відзиві заявив щодо застосування стоку позовної давності в частині стягнення з нього пені, нарахованої на суму боргу за лютий 2011р.

Позивач вважає, що строк позовної давності для нарахування пені, яка нарахована на суму боргу за лютий 2011 р. не сплив, посилаючись на той факт, що пеня нараховується за кожен день прострочення платежу протягом 6 місяців від дня прострочення основного грошового зобов'язання, отже і строк позовної давності спливає через один рік після здійснення такого нарахування (строк позовної давності починає свій перебіг за кожен день прострочення платежу окремо на кожну суму пені).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахуванні штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи той факт, що пеня виникає не одномоментно, а нараховується протягом певного часу (протягом шести місяців) перебіг позовної давності для нарахування суми пені також спливає за кожним нарахуванням окремо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені є необґрунтованими.

Факт наявності прострочення грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем по сплаті вартості за спожиту, в тому числі, у лютому 2011 р. електроенергії підтверджено відповідачем та доведено матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, судом з'ясовано, що в період, за який здійснено розрахунок пені на боргу за лютий 2011 р. (01.09.2011 р. по 07.09.2011 р.) сума боргу відповідачем погашена не була. Період нарахування позивачем визначено правомірно, з урахуванням приписів п. 6 статті 232 Господарського кодексу України та п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Тобто, подавши позов до суду 30.08.2012 р., позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за період з 01.09.2011 р. по 07.09.2011 р., нарахованої на заборгованість, яка виникла у лютому 2011 р.

Пеня перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору і складає 1305,74 грн.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 549, 551, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 231, 232, 233, 256, 258, 261, 267, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»,

м. Горлівка стягнення пені в сумі 1305,74 грн., 3 % річних в сумі 1038,35 грн., інфляційних нарахувань в сумі 416,71 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м. Донецьк, вул. Донецька , 38 ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11 ЄДРПОУ 00131268) 3% річних в сумі 1038,35 грн., інфляційні нарахування в сумі 416,71 грн., пеню в сумі 1305,74 грн., судовий збір в сумі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 05.11.2012 р.

Суддя Бокова Ю.В.