Рішення № 27266584, 01.11.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р. Справа № 5010/1285/2012-28/92

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Корпорації "Енергоресурс-інвест"

вул. Зелена, 131, м. Львів, 79035

до відповідача:Комунального підприємства "Житловик"

вул. В.Стуса, 2, м. Бурштин, Галицький район, 77111

про стягнення 66357 грн. 77 коп. основного боргу;

5100 грн. 46 коп. пені; 4578 грн. 70 коп. інфляційних втрат

та трьох процентів річних в сумі 3430 грн. 61 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Дуб О.Р. - представник, (довіреність № 118 від 15.02.11,

посвідчення адвоката, свідоцтво № 948)

від відповідача:Лазоришин І.С. - юрисконсульт, (довіреність № 9 від 03.01.12)

ВСТАНОВИВ:

Корпорація "Енергоресурс-інвест" звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Житловик" про стягнення 66357 грн. 77 коп. основного боргу, 5100 грн. 46 коп. пені, 4578 грн. 70 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 3430 грн. 61 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 15-10/10 від 11.10.10 в частині здійснення розрахунку за виготовлений і поставлений товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 166357 грн. 77 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 15100 грн. 46 коп. пені, 4578 грн. 70 коп. інфляційних втрат та три проценти річних в сумі 3430 грн. 61 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.11.12.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов визнає в частині стягнення 66357 грн. 77 коп. основного боргу, 4578 грн. 70 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 3430 грн. 61 коп.; щодо стягнення 5100 грн. 46 коп. пені заперечує, в зв»язку з чим подав клопотання про застосування спеціальної позовної давності відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України (а.с. 15).

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.10.10 між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір № 15-10/10 ( а.с.8-9).

Пунктом 1.1 Договору виконавець зобов»язався виготовити і поставити, а замовник прийняти і оплатити теплогідроізольовані труби та елементи для теплових мереж, надалі продукцію, згідно відповідної Специфікації.

У відповідності до умов Договору, виконавець виготовив і поставив, а покупець отримав продукцію на загальну суму 66357 грн. 77 коп. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявними в матеріалах справи документами , а саме:

Специфікацією № 1 до договору № 15-10/10 замовлення № 1057.53 (а.с. 10);

накладною № 1014-2 від 14 жовтня 2010 року (а.с. 11).

При дослідженні зазначеної вище накладної судом встановлено, що вона підписана уповноваженими особами та скріплена печатками юридичних осіб, передача продукції здійснена в рамках Договору № 15-10/10.

Продукція отримана уповноваженою особою - Угрюмовим Юрієм Юрійовичем на підставі довіреності № 367 від 13 жовтня 2010 року (а.с. 12).

Дослідивши в сукупності подані позивачем в обгрунтування позовних вимог первинні бухгалтерські документи (накладну та довіреність на одержання товару), в яких належним чином зафіксовано та підтверджено здійснення господарської операції щодо отримання продукції відповідачем, суд прийшов до висновку, що наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи є доказом, що господарська операція виконана.

Ціна і порядок розрахунків визначені в розділах 4 та 5 Договору.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлену продукцію проводиться замовником з відтермінуванням оплати до 31.12.2010 року.

Замовник прийняті на себе договірні зобов»язання не виконав, суму заборгованості не сплатив.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 66357 грн. 77 коп., за отриману на підставі накладної продукцію, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та визнається представником відповідача в судовому засіданні, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості за отриману продукцію в сумі 66357 грн. 77 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 15-10/10 від 11.10.10 підтверджується матеріалами справи та визнається представником відповідача в судовому засіданні.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов»язання виникають нові додаткові зобов»язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, а три проценти річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов»язань.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 4578 грн. 70 коп. інфляційних втрат і трьох процентів річних в сумі 3430 грн. 61 коп. та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 3 ). Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 15-10/10 від 11.10.10 підтверджується матеріалами справи та визнається представником відповідача в судовому засіданні, вимоги позивача щодо стягнення 4578 грн. 70 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 3430 грн. 61 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 5100 грн. 46 коп. слід зазначити наступне.

01.11.12 представником відповідача в судовому засіданні, до винесення рішення судом, подано клопотання про застосування спеціальної позовної давності щодо стягнення пені відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України (а.с. 15).

Згідно приписів ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що за поставлену продукцію відповідач мав розрахуватися до 31.12.10 року, тобто останнім днем, коли мало бути виконано зобов»язання є 30.12.10, а з 31.12.10 починається прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, періодом за який пеня підлягає стягненню є з 31.12.10 по 30.06.11.

У відповідності до приписів п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення пені позивачем пропущено строк позовної давності в 1 рік, який, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня), отже вимога позивача про стягнення з відповідача 5100 грн. 46 коп. пені задоволенню не підлягає.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 175, 193, 232 ГК України, ст.ст. 258, 267, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Корпорації "Енергоресурс-інвест" до Комунального підприємства "Житловик" про стягнення 66357 грн. 77 коп. основного боргу, 5100 грн. 46 коп. пені, 4578 грн. 70 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 3430 грн. 61 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Житловик" (вул. В.Стуса, 2, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111; код 03346035) на користь Корпорації "Енергоресурс-інвест" (вул. Зелена, 131, м. Львів, 79035; код 30336890 ) -66357(шістдесят шість тисяч триста п»ятдесят сім) грн. 77 коп. основного боргу, 4578(чотири тисячі п»ятсот сімдесят вісім)грн. 70 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 3430(три тисячі чотириста тридцять) грн. 61 коп. та 1512 (одна тисяча п»ятсот дванадцять)грн. 93 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Корпорації "Енергоресурс-інвест" до Комунального підприємства "Житловик" про стягнення 5100 (п»яти тисяч сто)грн. 46 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 06.11.12