Ухвала суду № 27266239, 17.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 жовтня 2012 р. № 5015/1417/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Селіваненка В.П.,суддів:Добролюбової Т.В., Подоляк О.А., Могил С.К., Удовиченка О.С.,розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2012у справі№ 5015/1417/11за позовомвідкритого акціонерного товариства "Львівобленерго"досуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_6простягнення 92 905,86 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.12.2011 у справі № 5015/1417/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012, у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_6 про стягнення 92 905,86 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2012 у даній справі рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2012 у справі № 5015/1417/11, в якій просить зазначену постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 10.03.2011 у справі № 22/42/10, від 21.04.2011 у справі № 7/31, від 28.01.2009 у справі № 32/156-6/33, від 18.07.2012 у справі № 5015/5826/11, від 19.04.2007 у справі № 2-26/11223-2006 та від 04.02.2010 у справі № 23/170.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 23.05.2012 у справі № 5015/1417/11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про стягнення вартості недоврахованої електроенергії, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.96 № 28 (далі -Правила), зафіксованого в акті про порушення, та, відповідно, підстав для нарахування недорахованої електроенергії, оскільки такий факт (підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що є власністю споживача, поза розрахунковими засобами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку) повинен бути встановлений актом про розмежування у відповідності до вимог пункту 2.1. Правил.

Водночас у постановах від 10.03.2011 у справі № 22/42/10 та від 21.04.2011 у справі № 7/31, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій стосовно задоволення позову про стягнення суми недорахованої електричної енергії, виходячи з того, що:

- судами попередніх інстанцій встановлено факт вчинення відповідачем правопорушення у галузі електроенергетики (споживання електроенергії поза засобами обліку та безоблікове підключення до електромереж), при цьому акт про порушення, на підстав якого здійснено нарахування спірної суми, складено відповідно до Правил, а розрахунок відповідає Методиці визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженійї постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 04.05.2006 № 562 (справа № 22/42/10);

- матеріалами справи підтверджено факт самовільного підключення до електромережі, а відповідачем не надано обґрунтованих заперечень на спростування вказаних обставин (справа № 7/31).

У постанові від 04.02.2010 у справі № 23/170, на яку також здійснює посилання заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення заборгованості за договором поставки, оскільки поставка товару за товарно-видатковими накладними здійснювалась позивачем саме за договором та в його межах.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постанови від 28.01.2009 у справі № 32/156-6/33, від 18.07.2012 у справі № 5015/5826/11, від 19.04.2007 у справі № 2-26/11223-2006, на які посилається заявник, також не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки предмети позовів у зазначених справах у порівнянні зі справою, про перегляд якої просить заявник, не є подібними, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України. Так, у справі № 5015/1417/11 предметом позову є стягнення вартості недоврахованої електроенергії, тоді як предметом позову у справі № 32/156-6/33 є зобов'язання укласти договір про постачання електричної енергії, у справі № 5015/5826/11 - визнання недійсним інвестиційного договору; у справі № 2-26/11223-06 -визнання договору оренди комунального майна неукладеним.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 5015/1417/11 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити публічному акціонерному товариству "Львівобленерго" у допуску справи № 5015/1417/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяВ.Селіваненко Судді: Т.Добролюбова О.Подоляк С.Могил О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)