Ухвала суду № 27264624, 31.10.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/22029/12

(2-6053/12)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року м. Київ

31 жовтня 2012 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Українець В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання права власності на самочинне будівництво, перевіривши виконання вимог статті 121 ЦПК України,

в с т а н о в и в:

20 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на самочинне будівництво: літ «а», літ «а1»-прибудови, літ. «а2»-надбудови садибного (індивідуального) житлового будинку, загальною площею 68,6 кв. метри, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 відмовилась надати йому згоду на прийняття об'єкту в експлуатацію. Ним було подано заяву до Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у м. Києві про прийняття об'єкта в експлуатацію, проте 22 червня 2012 року Інспекція листом відмовила йому у вчиненні таких дій.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та надано строк на усунення її недоліків терміном п'ять днів з моменту отримання копії ухвали.

Відповідно до цієї ухвали позовна заява не відповідає вимогам пунктів 3, 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК, згідно яких позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Позовна заява не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги до відповідача, а саме: коли та в якій формі ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з проханням надати згоду на прийняття об'єкта в експлуатацію. Не зазначені докази, що підтверджують, як факт звернення до відповідача, так і факт відмови останньої надати згоду на введення об'єкта в експлуатацію, її обґрунтування з цього приводу; у позовній заяві не зазначено коли Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю у м. Києві відмовила позивачу у прийнятті об'єкта в експлуатацію. Посилання в позовній заяві на лист Інспекції від 22 червня 2012 року як на відмову, суперечить змісту цього листа, в якому Інспекції зазначила, що подані заява про прийняття об'єкта в експлуатацію та декларація не відповідають вимогам нормативно-правових актів та роз'яснила про можливість звернутися повторно, усунувши зазначені недоліки; відповідно в позовній заяві слід зазначити, коли повторно було звернення до Інспекції після усунення недоліків та чи отримана відмова Інспекції у прийнятті об'єкта до експлуатації після надання їй всіх необхідних документів.

Необхідність зазначення в позовній заяві таких даних ґрунтується на роз'ясненнях, викладених в п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30 березня 2012 року № 6, де зазначено, що при вирішення питання про відкриття провадження у справах за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти, суд має звертати увагу, чи зазначено у позовній заяві відповідно до вимог ст. 119 ЦПК обставини щодо звернення позивача до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин.

Вбачається, позовна заява повинна містити зазначення доказів, що Інспекція відмовила при наявності наданих їй документів у вирішенні питання про прийняття об'єкту до експлуатації. У позовній заяві також не зазначено причини, в результаті яких позивач подав декларацію, що не відповідає вимогам, встановленим додатками 1 та 2 Порядку, а відповідно має бути зазначено в чому виражається його порушене право Інспекцією до компетенції якої віднесено вирішення цього питання. Крім того, позивач ставить питання про визнання за ним права власності на самочинне будівництво, заявляючи позов лише до ОСОБА_2, не зазначаючи при цьому чи віднесено до її компетенції прийняття об'єкта до експлуатації.

У позовній заяві повинні бути зазначені докази, які підтверджують, що будівля відповідає державним будівельним стандартам, нормам і правилам; відповідність матеріалів, виробів і конструкцій, які використані при самочинному будівництві нерухомого майна, державним стандартам, технічним умовам та технологічним регламентам; забезпечення у створеній будівлі, споруді необхідної міцності, стійкості та експлуатаційної надійності (ч. 3 ст. 375 ЦК України). Викладення зазначених обставин необхідно суду, оскільки відповідно до частини другої ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києві від 24 вересня 2012 року відмовлено позивачу в розстроченні сплати судового збору. З огляду на наведене, ОСОБА_1 необхідно було доплатити судовий збір у розмірі 536 гривень на рахунок № 31212206700010, Банк отримувача: ГУ ДКУ у м. Києві, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, код банку отримувача (МФО): 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030001, отримувач коштів: УДК у Солом'янському районі м. Києві.

Ухвала судді Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року отримана представником позивача 16 жовтня 2012 року.

Станом на 31 жовтня 2012 року до суду не подано будь-яких заяв чи клопотань про поновлення чи продовження строку для усунення вказаних недоліків.

Згідно з ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Вбачається, що вимоги ухвали від 24 вересня 2012 року про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 не виконано, для виконання було достатньо часу, наслідки невиконання вимог ухвали були роз'яснені.

З огляду на наведене, позовну заяву необхідно визнати неподаною та повернути позивачеві.

Згідно квитанції № 12563.478.1 від 14 вересня 2012 року ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатив 1883 гривні через ПАТ КБ «ПриватБанк».

Згідно квитанції № ПН541812 від 17 липня 2012 року ОСОБА_1 при зверненні до суду сплатив 800 гривень через ПАТ «Терра Банк».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 вважати неподаною та повернути позивачеві.

Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Зобов'язати Управління державного казначейства у Солом'янському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 1883 гривні, внесені ним згідно квитанції № 12563.478.1 від 14 вересня 2012 року через ПАТ КБ «ПриватБанк»та 800 гривень, внесені ним згідно квитанції № ПН541812 від 17 липня 2012 року через ПАТ «Терра Банк»як судовий збір при подачі позову.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: