Рішення № 27262549, 29.10.2012, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-1989/11

Номер провадження 2/2011/126/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2012 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Грищенко І. О.

при секретареві Самогньозд О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Харківська міська рада Харківської області, про поновлення порушеного права, поновлення межі земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди,

встановив:

10 грудня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом, в якому просить поновити її порушене право користування домоволодінням по АДРЕСА_1, розташованим на земельній ділянці площею 399 кв.м., поновити межу земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1, згідно технічної документації, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 не вчиняти перешкод при встановленні огорожі по межі між суміжними земельними ділянками, що знаходяться за адресами АДРЕСА_1, стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 10 277,00 грн., судові витрати у вигляді державного мита за подання позову в розмірі 102, 77 грн. та оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно договору купівлі-продажу від 25.04.2005 року, реєстровий номер 495 посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, вона придбала у ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 399 кв.м. У зв'язку із збільшенням площі придбаного житлового будинку шляхом добудови другого поверху, позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на житловий будинок. 25.04.2008 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова зазначений позов було задоволено у повному обсязі. Зазначене рішення набуло чинності. 17.08.2008 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»зареєструвало право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19201592.

Позивач не має можливості оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташовано належне їй на праві власності домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 зруйнував огорожу, що знаходилась на межі між земельними ділянками, на яких знаходяться домоволодіння відповідача та позивача за адресами АДРЕСА_1. Вартість зруйнованої відповідачем огорожі позивач оцінює у 10 277,00 грн., які вважає матеріальною шкодою , завданою йому з боку відповідача. Станом на цей час межі та огорожі між суміжними земельними ділянками, що знаходяться за адресами АДРЕСА_1 не існує, що фактично перешкоджає здійснювати догляд та технічно обслуговувати належну їй будівлю, оскільки доступ до стіни будівлі обмежено відповідачем. У зв'язку з тим, що правовстановлюючі документи на земельні ділянки позивача та відповідача, що знаходяться за адресами АДРЕСА_1 не оформлювались та межі зазначених земельних ділянок не встановлені в натурі, позивач замовив та отримав у СПДФО ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

З метою перевірки відомостей викладених у виготовленій СПДФО ОСОБА_5 технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, судом призначено судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.. засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

03.07.2012 року до суду надано висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1254 від 25.06.2012 року щодо меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні уповноважений представник позивача, який діє на підставі довіреності, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, пославшись на доводи зазначені в позовній заяві.

Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неправдиве зазначення позивачем обставин щодо встановлення межі та огорожі між суміжними земельними ділянками, що знаходяться за адресами АДРЕСА_1.

В судове засідання 29 жовтня 2012 року належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи уповноважений представник відповідача та відповідач не з"явилися. Відповідач подав до суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи через заміну адвоката.

Вказана причина неявки відповідача визнана такою, що без поважних причин, спрямована на затягування судового процесу та вирішення справи по суті, через що судом продовжено розгляд справи на підставі наявних доказів, що представлено стороною відповідача до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не сповістив. Відповідно до положень ст. 169 ЦПК України, судом прийнято рішення про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, спеціаліста ОСОБА_5 та експерта ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами, суд дійшов наступного.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог;

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими учасниками, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню;

Як встановлено судом, позивачем, згідно договору купівлі-продажу від 25.04.2005 року, реєстровий номер 495 посвідчений приватним нотаріусом ХДНО ОСОБА_3, придбано у ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями що розташовані в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, площею 399 кв.м. Вказана обставина підтверджується відповідними копіями договору купівлі-продажу та технічним паспортом домоволодіння.

У зв'язку із збільшенням площі придбаного житлового будинку шляхом добудови другого поверху, позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на житловий будинок. 25.04.2008 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова його позов було задоволено у повному обсязі. Зазначене рішення набуло чинності. 17.08.2008 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»зареєструвало право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями що розташовані в АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19201592. Рядом з домоволодінням позивача знаходиться домоволодіння відповідача за адресою АДРЕСА_1. Правовстановлюючі документи на земельні ділянки позивача та відповідача, що знаходяться за адресами АДРЕСА_1 до суду не надані. Згідно свідченням позивача, такі документи взагалі не оформлювались.

Відповідно до виготовленій на замовлення позивача СПДФО ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, відстань від будинку позивача до межі з земельною ділянкою відповідача складає один метр, а отже, протягом користування земельними ділянками позивачем та відповідачем не було дотримано меж встановлених технічною документацією, в наслідок чого відповідач перешкоджає позивачу здійснювати догляд та технічне обслуговування належної їй будівлю, оскільки доступ до стіни будівлі обмежено відповідачем.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1254 від 25.06.2012 року щодо меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, на підставі того що згідно п. 3.25 ДБН 360-92 «Для ухода за строениями и осуществления их текущего ремонта расстояние до соседней границы участка от наиболее выступающей конструкции стены следует принимать не менее 1,0 м. При этом должно быть обеспечено устройство необходимых инженерно-технических мероприятий, которые препятствуют стоку атмосферных осадков с кровель и карнизов строений на территорию смежных участков»встановлено що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1, згідно якої відстань від будинку позивача до межі з земельною ділянкою відповідача складає один метр, відповідає вимогам п. 3.25 ДБН 360-92.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними;

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків;

Положеннями ч. 1 ст. 91 ЗК України визначено, що одним із обов'язків власників земельних ділянок є обов'язок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

Зважаючи на наявність технічної документації в позивача, відповідно до якої вбачається невідповідність самочинно встановленої межі, й відсутність будь якої документації в відповідача, що б спростовувала доводи позивача, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 277,00 грн. , суд доходить висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено суду те, що саме дії відповідача спричинили шкоду позивачу, у чому це виражалось, наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, тобто спричиненням відповідачем шкоди позивачу, обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення шкоди, докази наявності такої шкоди для позивача.

Питання, щодо розподілу судових витрат, підлягає вирішенню в порядку ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 91, 106, 152 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення порушеного права, поновлення межі земельної ділянки, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Встановити межу між суміжними земельними ділянками, що знаходяться за адресами АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до виготовленої СПДФО ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди при встановленні огорожі по межі між суміжними земельними ділянками, що знаходяться за адресами АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму державного мита в розмірі 51 ( п"ятдесят одна) грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Особи, які були учасниками процесу, але не були присутні в залі суду під час проголошення судового рішення , в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: І.О.Грищенко