Постанова № 27260622, 31.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 р. № 2а- 10772/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Укртехнологія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними

встановив:

Позов заявлено ПП "Укртехнологія"до ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень №0007072305, №0007082305 від 28.12.2011 року та №000972305 від 20.01.2011 року. У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, пославшись на те, що відносини з ТОВ «Тех-агроремпоставка»мали реальний характер, що підтверджується документами, долученими до матеріалів справи, а при прийнятті рішення відповідачем невірно застосовані норми матеріального права.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що вказані рішення винесені на підставі перевірки, якою встановлено факт відсутності реального вчинення господарських операцій за жовтень-листопад 2010 року з ТОВ "Тех-Агропоставка" в результаті чого збільшено суму податкового зобов'язання на загальну суму 16523,75 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

На підставі наказу ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова від 29.11.2011 року № 2526, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Тех-Агроремпостач" за жовтень-листопад 2010р., їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт від 12.12.2011 року № 5913/2305/31437771, яким встановлено порушення п.п 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 п.п 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.2.1 п. 7.2. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст..3, 5, п.п.4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 28.12.2011 року № 0007082305, яким підприємству збільшеного грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7343,75 грн., в тому числі основний платіж 5875,00 грн., та штрафні санкції 1468,75 грн.; № 0007072305, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 7344, 00 грн.; від 20.01.2012 року № 0000972305, яким донараховано штрафні санкції з податку на прибуток підприємств у розмірі 1836 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" укладено договори: договір купівлі продажу № 28-10-1 від 28 жовтня 2010 року, згідно якого продавець зобов'язується оплатити придбання контейнерів поліпропіленових та договір від 11.10.2011 року № 11-10-1 щодо надання маркетингових послуг з дослідження ринку паливних гранул України.

На виконання вказаних договорів позивачеві надані податкові накладні від 28.10.2010 року № 59444, від 11.11.2010 року № 6249, від 20.10.2010 року № 5762, на підставі яких підприємством сформований податковий кредит та визначені суми валових витрат за відповідні періоди.

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 28.10.2010 року №8, від 11.11.2010 року № 14 та виписок банку встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними 11-11-1 від 11.11.2010 року, № 28-10-1 від 28.10.2010 року, карткою складського обліку товарів Із пояснень представника позивача встановлено, що придбані у контрагента контейнери використовувалися для фасування паливних гранул лузги соняшника та транспортувалися особистим транспортом керівника підприємства-позивача на підтвердження чого суду надані договори купівлі продажу №58 від 11 жовтня 2010 року ТОВ «Полінбуд».

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ «ТЕх-Агроремпоставка»та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом за договором купівлі продажу № 28-10-1 від 28 жовтня 2010 року необґрунтованими.

Щодо договору про надання маркетингових послуг від послуг від 11.10.2011 року № 11-10-1, суд зазначає наступне. Приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Тобто звіт про виконання робіт має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результат, котрий замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Тех-агроремпоставка»укладений договір від 11.19.2010 року № 11-10-1 на надання маркетингових послуг з дослідження ринку паливних гранул України. Згідно п. 1.2 означеного договору результатом останнього є акт приймання-передачі виконаних робіт договору, робота передається в електронному вигляді в одному екземплярі.

На підтвердження реальності виконання договору позивачем надано суду податкова накладна від 20.10.2010 року № 5762 , акт надання послуг від 20.10.2010 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін, рахунок -фактура від 11.0.2010 року № 11-10-1. Дослідивши вказані документи суд зазначає, що акт не містить чіткого, деталізованого переліку наданих послуг, що в свою чергу унеможливлює можливість встановити зв'язок витрат на послуги з господарською діяльністю підприємства. Акт носить загальний характер: містить лише загальний опис послуги, не відображає інформації щодо можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкту досліджень, інформації про потенційних споживачів, попиту на продукцію тощо, тобто не просліджується конкретного персонального підходу до завдання по договору.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, про необґрунтованість витрат на маркетингові послуги за договором, укладеними позивачем з ТОВ «Тех-агроремпоставка»та недоведеність використання їх результатів у подальшій господарській діяльності, а тому вони не можуть бути віднесені на результати господарської діяльності позивача, оскільки відсутні самі обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про правомірність висновку акту перевірки стосовно порушень позивачем приписів ст.3,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст..ст.3,4 п.7.3 , п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» по вказаному договору та вважає, що в цій частині позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.01.2012 року № 000972305 суд зазначає, що вказаним рішенням до позивача на підставі п.п. 54.3.1 -54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 ПК України застосовані штрафні санкції за порушення ст..3, 5, п.п.4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію. Відповідальність у разі визначення контролюючим органом грошового зобов'язання з підстав, зазначених у підпункті 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

З цього приводу суд зауважує, що до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року. Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

З урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України, а починаючи із 6 серпня 2011 року за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень № № 0007072305, 0007082305 та від 20.01.2012 року № 000972305 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за основними платежами та нарахуванню штрафних санкцій по договору № 28-10-1 від 28.10.2010 року, укладеному ПП " Укртехнологія" з ТОВ "Тех-агроремпоставка". В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 160-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Укртехнологія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - задовольнити частково

Скасувати податкові повідомлення рішення від 28.12.2011 року № № 0007072305, 0007082305 та від 20.01.2012 року № 000972305 в частині збільшення суми грошових зобов'язань за основними платежами та нарахуванню штрафних санкцій по договору № 28-10-1 від 28.10.2010 року, укладеному ПП " Укртехнологія" з ТОВ "Тех-агроремпоставка".

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПП "Укртехнологія" (61164, м.Харків, пр. леніна,80 ,кв.74, код ЄДРПОУ 31427771) судовий збір у розмірі 82 (вісімдесят дві) гривні 62 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 05.11.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.