Постанова № 27260485, 17.10.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2666/2012

17 жовтня 2012 року 18год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ганжа Юрій Леонідович,

відповідача: представник Ковальчук Володимир Сергійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства готель "Случ" Сарненської міської ради до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання рішення нечинними,ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство готель "Случ" Сарненської міської ради звернулося до суду з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000032340, №0000102340 від 17.01.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами виїзної позапланової перевірки з питання обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість, нарахування та сплати ПДВ за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року, під час якої орган державної податкової служби прийшов до висновків про перевищення підприємством за результатами 2008 року обсягів операцій поставки товарів (послуг), що призвело до виникнення в останнього обов'язку зареєструватись платником податку на додану вартість з 2009 року та здійснювати нарахування і сплату цього податку до бюджету, а також подавати податкові декларації.

Позивач з такими висновками органу державної податкової служби не згідний. Представник позивача вважає помилковим застосований податковим органом порядок визначення часу, з якого у підприємства виникли обов'язки реєструватись платником податку на додану вартість. Зазначив, що протягом 2008 року перебував на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, а тому за результатами господарської діяльності протягом даного періоду не міг стати платником податку на додану вартість. Вказав, що Закон України "Про податок на додану вартість" встановлює загальний порядок визначення моменту, з якого особа повинна зареєструватися платником податку на додану вартість, який настає для суб'єкта господарювання після перевищення рівня оподатковуваних операцій встановленого розміру у 300000,00 грн., починаючи з моменту переходу на загальну систему оподаткування. Доходи, отримані суб'єктом господарювання під час знаходження на спрощеній системі оподаткування, вже були оподатковані і тому не можуть використовуватися у будь-яких розрахунках, пов'язаних з обов'язком сплати інших податків.

Представник позивача додаткового пояснив, що при визначенні підприємству податкового зобов'язання за період січень-травень 2010 року, контролюючим органом не було враховано факт проведення підприємством самостійного донарахування такого податку за вказаний період зі сплатою штрафу у розмірі 5% від самостійно донарахованої суми ПДВ. Проведення такого донарахування та фактичної сплати відповідних сум підтверджується податковою декларацією з ПДВ за липень 2010 року та платіжними дорученнями. З огляду на наведене вище, також є неправомірним застосування до підприємства штрафу за неподання податкових декларацій за 16 податкових періодів.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, а саме вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті внаслідок виявлених в ході перевірки позивача порушень норм чинного законодавства, а саме було виявлено, що Комунальне підприємство готель "Случ" Сарненської міської ради допустило перевищення обсягу операцій з поставки товарів (послуг) за 2008 рік, у зв'язку з чим відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" підлягало обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість. Враховуючи те, що у підприємства загальна сума від здійснення операцій поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" протягом останніх 12 календарних місяців до 01.01. 2009 року сукупно перевищила 300000,00 грн., то підприємство з моменту припинення застосування спрощеної системи оподаткування за ставкою 10 % підпадало під визначення платника ПДВ, що підлягає обов'язковій реєстрації, і тому повинно було зареєструватися платником ПДВ на загальних підставах саме з 01.01.2009 року.

Крім того, представник відповідача зазначив, що Комунальне підприємство готель "Случ" повинно було подавати декларації з ПДВ починаючи з лютого 2009 року по травень 2010 року, що в порушення п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України не здійснювало та як наслідок повинно нести відповідальність у вигляді сплати штрафу.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство готель "Случ" з 10.05.1993 року зареєстроване як юридична особа та здійснює види діяльності за КВЕД-2010: 55.10 "Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування", 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна" (а.с. 8,10).

В період з 27.12.2011 року по 28.12.2011 року Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питання обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість, нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року, результати якої оформлено актом №619/23/21094229 від 28.12.2011 року (а.с. 13-16).

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0000032340 від 17.01.2012 року, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Комунальному підприємству готель "Случ" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 139608,35 грн., в тому числі 111686,68 грн. за основним платежем та 27921,67 грн. за штрафними санкціями (а.с. 12);

- форми "Р" №0000102340 від 17.01.2012 року, яким згідно з пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України Комунальному підприємству готель "Случ" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2720,00 грн. штрафних санкцій (а.с. 11).

В порядку передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України позивач звертався із скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення. Рішеннями про результати розгляду скарг податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с. 19-23).

Надаючи правову оцінку оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив з того, що в їх основу покладено висновки відповідача про порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, яке полягало у ненарахуванні і несплаті до бюджету податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2009 рік, січень-травень 2010 року, а також порушення позивачем п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, яке полягало у неподанні податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2009 року - травень 2010 року (16 звітних податкових періодів).

Наведені висновки ґрунтуються на твердженнях органу державної податкової служби про перевищення Комунальним підприємством готель "Случ" у 2008 році обсягів операцій з поставки товарів (послуг), внаслідок чого останній зобов'язаний був починаючи з січня 2009 року зареєструватися платником податку на додану вартість та починаючи з лютого 2009 року подавати податкову звітність з вказаного податку.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у 4 кварталі 2008 року Комунальне підприємство готель "Случ" перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, щомісяця сплачуючи єдиний податок за ставкою 10% від суми виручки.

15.01.2009 року підприємством подано до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції розрахунок сплати єдиного податку за IV квартал 2008 року, яким сума виручки за 2008 рік наростаючим підсумком визначена на рівні 554253,00 грн. (а.с. 35).

Відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Указ Президента України №727/98), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Згідно з п. 3 Указу Президента України №727/98, суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Пунктом 4 Указу Президента України №727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які обрали ставку єдиного податку 6%, підлягають реєстрації платниками податку на додану вартість та мають право на нарахування і сплату податку на додану вартість окремо від єдиного податку.

Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які обрали ставку єдиного податку 10%, нараховують і сплачують лише єдиний податок, до складу якого поряд з іншими податками і зборами включається також податок на додану вартість.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України №168/97-ВР), особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з п. 9.3 ст. 9 Закону України №168/97-ВР, особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Пунктом 9.4 статті 9 Закону України №168/97-ВР встановлено, що в разі якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Зазначеними положеннями Закону України №168/97-ВР встановлено підставу для обов'язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість, а саме - досягнення визначеної законом суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

В той же час, згідно з п. 11.42 ст. 11 Закону України №168/97-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, не мають права на нарахування податку, податковий кредит та складання податкових накладних, а також на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічно, пунктом 6 Указу Президента України № 727/98 передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Таким чином, у разі перебування юридичної особи на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 10%, така особа не стає платником податку на додану вартість, навіть в разі настання обставин, закріплених у пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України № 168/97-ВР. Винятком є перевищення таким платником єдиного податку встановлених Указом Президента України № 727/98 критеріїв: обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік 1 млн. грн. та/або середньооблікової кількості працівників - 50 осіб. В такому разі, суб'єкт малого підприємництва повинен перейти на загальну систему оподаткування та, як наслідок, зареєструватися платником податку на додану вартість з відповідними обов'язками нарахування та сплати даного податку до бюджету.

Позиція аналогічного характеру була викладена у листі Державної податкової адміністрації України №22703/7/16-1117 від 07.11.2007 року.

Оскільки, порушення позивачем у 2008 році вимог Указу Президента України №727/98, які дозволяють перебування на спрощеній системі оподаткування, відповідачем під час перевірки виявлено не було, то Комунальне підприємство готель "Случ" не мало підстав реєструватись платником податку на додану вартість та здійснювати нарахування і сплату до бюджету податку на додану вартість починаючи з січня 2009 року.

Тому, збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість за 2009 рік на загальну суму 72213,03 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000032340 від 17.01.2012 року є неправомірним.

Що стосується збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень - травень 2010 року на загальну суму 39473,65 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000032340 від 17.01.2012 року, то суд приходить до наступних висновків.

З січня 2009 року Комунальне підприємство готель "Случ" перейшло на загальну систему оподаткування. Після досягнення за результатами поточного року визначеної п. 2.3 ст. 2 Закону України №168/97-ВР суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), тобто з січня 2010 року, позивач повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2010 року Комунальне підприємство готель "Случ" отримало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість №100286250 від 03.06.2010 року, початок дії - 03.06.2010 року (а.с. 46, 59).

18.08.2010 року позивачем подано до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, в якій податкове зобов'язання поточного податкового періоду відкориговано з урахуванням операцій поставки товарів/послуг попередніх податкових періодів та визначено на рівні 55593,00 грн., а також самостійно нараховано штраф у сумі 2227,00 грн. у зв'язку з виправленням помилки (рядки 8.4, 27, 28) (а.с. 17-18, 36-37, 47-50).

Самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість позивачем сплачено в повному обсязі у строк встановлений законом, що підтверджується платіжними дорученнями: №252 від 04.08.2010 року на суму 55000,00 грн., №1 від 26.08.2010 року на суму 2820,00 грн. (а.с. 68).

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що в разі, якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Згідно з пп. "а" п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України №168/97-ВР, платники податку (в тому числі і ті, що визначені у ст. 2 цього Закону) відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, попри той факт, що першим податковим періодом для позивача є липень 2010 року, обов'язок нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету у нього виник з січня 2010 року.

Пунктом 5.6 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" №166 від 30.05.1997 року, що зареєстрований Міністерством юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054 (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Наказ Державної податкової адміністрації України №166), передбачено, що коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. При заповненні цього рядка обов'язковим є подання додатка 1 до податкової декларації, який заповнюється в розрізі контрагентів та податкових накладних. У рядку 8.4 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкових зобов'язань (ніж ті, що перелічені у рядках 8.1-8.3).

Пунктом 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон України №2181-ІІІ) встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Отже, самостійне визначення позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість із врахуванням операцій з поставки товарів (послуг) за період січень-червень 2010 року шляхом коригування податкових зобов'язань та заповнення рядка 8 податкової декларації за липень 2010 року, а також нарахування штрафу у розмірі 5% від суми недоплати позивачем здійснено за наявності підстав, визначених Законом України №168/97-ВР та у відповідності до вимог Наказу Державної податкової адміністрації України №166.

Тому, збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень - травень 2010 року на загальну суму 39473,65 грн. згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000032340 від 17.01.2012 року є неправомірним.

При цьому, суд не бере до уваги наведені представником відповідача доводи щодо безпідставності коригування позивачем податкових зобов'язань за січень-червень 2010 року та недоведеності факту самостійного нарахування штрафу по декларації за липень 2010 року.

28.09.2012 року позивачем подано до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2010 року, яким показники додатків №1 та №5 до податкової декларації за вказаний податковий період зменшено на обсяги постачання по контрагенту ТОВ "Рівневтормет" на 222928,12 грн., суми податку на додану вартість - на 44585,62 грн. та збільшено обсяги постачання і суми податку на додану вартість по кінцевим споживачам на зазначені суми, що підтверджено податковою накладною №42 від 30.06.2010 року (а.с. 74-77, 81).

Тому, податкове зобов'язання з податку на додану вартість позивачем збільшено обґрунтовано.

Суму нарахованого позивачем штрафу в розмірі 2227,00 грн. відповідачем відображено в картці особового рахунку позивача (а.с. 57-58).

Стосовно висновків відповідача про наявність у позивача обов'язку подавати податкові декларації з податку на додану вартість за період лютий 2009 року - травень 2010 року, які стали підставою для донарахування штрафних санкцій у сумі 2720,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000102340 від 17.01.2012 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 4.1 Наказу Державної податкової адміністрації України №166 передбачено, що декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному (податковому) періоді в нього податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, обов'язок подання податкових декларацій з податку на додану вартість та відповідальність за їх неподання може покладатися виключно на платника цього податку, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Положення аналогічного характеру закріплено в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань, пов'язаних з обов'язковою реєстрацією осіб як платників податку на додану вартість, що затверджена Наказом Державної податкової служби України №588 від 06.07.2012 року.

Оскільки у Комунального підприємства готель "Случ" був відсутній обов'язок реєструватись платником податку на додану вартість та здійснювати нарахування і сплату до бюджету податку на додану вартість у 2009 році, а за період з січня по травень 2010 року при визначенні податкового зобов'язання позивачем було самостійно донараховано такий податок за вказаний період зі сплатою штрафу у розмірі 5 % від самостійно донарахованої суми податку на додану вартість, то застосування до Комунального підприємства готель "Случ" штрафу за неподання податкових декларацій за 16 податкових періодів є неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень №0000032340 та №0000102340 від 17.01.2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 1423,28 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 215 від 25.06. 2012 року (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про донарахування податку на додану вартість (111686,68 грн.) і застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства (27921,67 грн.), яке оформлене податковим повідомленням-рішенням № 0000032340 від 17.01. 2012 року - визнати нечинним.

Рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафу (2720 грн.) за не подачу податкових декларацій, яке оформлене податковим повідомленням-рішенням № 0000102340 від 17.01. 2012 року - визнати нечинним.

Присудити на користь позивача Комунального підприємства готель "Случ" Сарненської міської ради із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1423 (одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 28 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.