Постанова № 27260462, 11.10.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2012 р. Справа № 2a-1870/7312/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Вангородської Ю.В.,

представників позивача - Плужнікової Л.Ю., Савченка Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Рембудсервіс "Комфорт-П" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про часткове визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПП Рембудсервіс «Комфорт-П», звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Сумах, який уточнив під час розгляду справи та остаточно просив визнати частково протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем, а саме:

- від 22.08.2012 р. №0000432230/0/37966, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 380687 грн. в частині донарахування податку на прибуток всього на суму 379 123 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011р. на суму 76 026 грн., за 3 квартал 2011р. на суму 217 142 грн., за 4 квартал 2011р. на суму 85 955 грн.;

- від 22.08.2012 р. №0000442230/0/37964, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 403457,50 грн., з яких за основним платежем - 322766 грн. в частині донарахування податку на додану вартість всього на суму 322 662 грн., в тому числі: за липень 2011р. на суму 64 418 грн., за серпень 2011р. на суму 34 407 грн., за вересень 2011р. на суму 84 108 грн., за жовтень 2011р. на суму 127 327 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що податкові повідомлення-рішення в частині оскарження були прийняті відповідачем у зв'язку з визнанням останнім угоди між позивачем та його контрагентом - постачальником нікчемною та безтоварною. Вказані висновки відповідач зробив на підставі висновків зустрічних перевірок, однак позивач зазначає, що чинне законодавство не передбачає відповідальність платника податків за протиправні дії його контрагента та інших контрагентів в ланцюгу постачальників. В свою чергу позивачем в повній мірі було підтверджено фактичність виконання спірної господарської угоди з поставки товарів, а тому він правомірно формував свій податковий кредит та валові витрати.

Також позивач зазначає, що в 2 кварталі 2011 року ним при оформленні звітної декларації була допущена арифметична помилка, однак в наступному звітному періоді позивач усунув дану помилку, однак відповідач дану обставину не врахував під час проведення перевірки.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі з вищевикладених підстав.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі, свою позицію виклав в запереченні в якому зазначив, що правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підтверджується як висновками акту перевірки позивача так і матеріалами зустрічних перевірок.

В останнє судове засідання представник відповідача не з'явився, в передостанньому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених в запереченні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ДПІ у м. Сумах з 17.07.2012 р. по 06.08.2012 р. було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. приватного підприємства Рембудсервіс «Комфорт-П». За результатами перевірки було складено Акт від 13.08.2012р. № 2196/2230/31499335/36.

Відповідно до висновків вказаного акту встановлені порушення позивачем:

- п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.12 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ч.І, ч.2 ст.228, п.2,п.1 ст. 215, ч.1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 380687 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ч.І, ч.2 ст.228, п.2,п.1 ст. 215, ч.1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 322766 грн.;

- абз. «а» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, абз. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого нарахований податок на доходи фізичних осіб в сумі 1050 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.08.2012р. № 0000432230/0/37966, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 380687 грн. та від 22.08.2012р. № 0000442230/0/37964, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 403457,5 грн., з яких за основним платежем - 322766 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 80691,50 грн.

Позивач частково не погоджується з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, а саме просить скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 22.08.2012 р. №0000432230/0/37966, в частині донарахування податку на прибуток всього на суму 379 123 грн., в тому числі: за 2 квартал 2011р. на суму 76 026 грн., за 3 квартал 2011р. на суму 217 142 грн., за 4 квартал 2011р. на суму 85 955 грн.;

- від 22.08.2012 р. №0000442230/0/37964, в частині донарахування податку на додану вартість всього на суму 322 662 грн., в тому числі: за липень 2011р. на суму 64 418 грн., за серпень 2011р. на суму 34 407 грн., за вересень 2011р. на суму 84 108 грн., за жовтень 2011р. на суму 127 327 грн.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки та пояснень представника відповідача, підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині, що є предметом оскарження є те, що позивач, в порушення вищевказаних норм, безпідставно зависив витрати та податковий кредит на суму 1613313 грн. та 338129 грн. ПДВ у зв'язку з придбанням товару (будівельних матеріалів) у ФОП ОСОБА_3 Дану позицію відповідач обґрунтовує висновками актів перевірки ДПІ у м. Сумах ФОП ОСОБА_3 (від 09.12.2011 року №8952/17-1016/2423903957/180, від 03.02.2012 року №667/17-1016/2423903957/18), якими не підтверджено взаємовідносини між ФОП ОСОБА_3 та позивачем.

Відповідач, в акті перевірки позивача та в судовому засіданні, зазначає, що вищевказаними актами було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 визнано «транзитером», так як в ланцюгу поставки товару до ФОП ОСОБА_3 товар не поставлявся, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні, а тому, як зазначає відповідач, усі операції купівлі - продажу ФОП ОСОБА_3 не спричиняли реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача» (т.1 а.с.19).

Окрім того, відповідачем було встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 06.2 «адміністративні витрати» рядка 06 декларації «інші витрати» за 2 квартал 2011 року на суму 35050 грн. в результаті допущеної арифметичної помилки.

Суд, задовольняючи позовні вимоги, свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд задовольняючи позовні вимоги свою позицію обґрунтовує наступним.

Так, відповідач в акті перевірки зазначає, що угода між позивачем та ФОП ОСОБА_3 мала безтоварний характер, оскільки фактично позивач товар не отримував, а отримував лише податкову вигоду направлену на ухилення від сплати податків.

Однак, відповідно до матеріалів справи, позивачем (покупець) 10 січня 2011 року з ФОП ОСОБА_3 (продавець) був укладений договір купівлі - продажу №02-11, відповідно до розділу №1 якого, продавець продає покупцю будівельні матеріали, доставку товару здійснює покупець власним транспортом зі складу продавця.

На виконання вказаного договору позивачем був придбаний товар (будівельні матеріали) відповідно до видаткових накладних на загальну суму 1613313 грн. та 338129 грн. ПДВ (т.4 а.с.88-184).

Оплата товару була здійснена в безготівковій формі з рахунку позивача на користь ФОП ОСОБА_3, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача (т.2 а.с.52-128).

На поставлений товар ФОП ОСОБА_3 були виписані належним чином оформлені податкові накладні на вищевказані суми придбаного товару (т.3 а.с.214-250, т.4 а.с.1-12).

Придбаний позивачем товар, транспортом який належать йому на праві власності (камаз д.н. НОМЕР_1, газ д.н. НОМЕР_2, зил д.н.НОМЕР_3), отримував Савченко Є.П. (директор позивача).

На вимогу суд, ФОП ОСОБА_3 були надані суду копії доручень, на підставі яких видавався придбаний позивачем товар, позивачем наданий журнал реєстрації виданих доручень, який має відповідні записи про видачу вказаних доручень (т.4 а.с.82-88,18-32).

На весь придбаний та транспортований товар були складені товарно-транспортні накладні (т.2-3), відповідно до змісту яких, вантажовідправником є ФОП ОСОБА_3, вантажоодержувачем - позивач, пункт навантаження: АДРЕСА_2.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01 січня 2011 року, ФОП ОСОБА_3 орендував нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 106,8 м.кв. для ведення своєї підприємницької діяльності (т.2 а.с.48).

Також, на підтвердження використання придбаних будівельних матеріалів у власній господарській діяльності, позивачем були надані форми КБ-3 та «Підсумкові відомості ресурсів» (т.1 а.с.72-250).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 щодо поставки товару.

Оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та його контрагентом не підтвердженні жодними доказами, що містять предмет доказування, суд вважає правочини такими, що не можуть бути визнані нікчемними.

Відповідно до п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями .

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто, видана позивачу податкова накладна його контрагентом, це і є перша подія, яка дає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на реальність вчинення зазначеної угоди між позивачем та ФОП ОСОБА_3, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення відповідача в даній частині, винесені з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Щодо іншого порушення, а саме: завищення задекларованих підприємством показників у рядку 06.2 «адміністративні витрати» рядка 06 Декларації «інші витрати» за 2 квартал 2011 року на суму 35050 грн. в результаті допущеної арифметичної помилки, суд погоджується з наявністю даної помилки, оскільки і сам позивач не заперечує останньої, так як вона виникла внаслідок занесення замість 3894 грн. суми 38944 грн.

Однак, відповідачем, при обчисленні донарахувань за вказаним порушенням, було проігноровано приписи п. 54.3.2. ст.54 ПК України.

Відповідно до п. 54.3.2. ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Так, у ході перевірки було встановлено, що у 2-му кварталі 2011р. ТОВ «Комфорт П» зависило витрати на суму 35050 грн., у зв'язку із арифметичною помилкою у додатку АВ до декларації за 2-й квартал 2011р., а саме у рядку 06.2.11 було зазначено суму відрахувань на соціальні заходи 38944 грн., хоча фактично відрахування повинні бути зазначені на суму 3894 грн.

Дана помилка в свою чергу збільшила суму адміністративних витрат (рядок 06.2 декларації) з суми 25977 грн. до 61027грн. за вказаний період, що призвело до завищення в цілому витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 04 декларації) і зменшило об'єкт оподаткування (рядок 07 декларації) та як результат - було занижено податок на прибуток (рядок 11 декларації) на суму 8061 грн. (35050x23%).

Особливості справляння податку на прибуток підприємств, визначаються підрозділом 4 розділу XX Податкового кодексу України, п. 1 якого визначено, що Розділ III цього Кодексу, положеннями якого визначається порядок обрахування та сплати податку на прибуток підприємств, застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктами 2 та 3, п.п.4 розділу ХХ ПК України визначено, що з дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу (податок на прибуток підприємств) платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

У 2-3-му кварталі 2011р. вищевказана помилка була врахована позивачем при формуванні додатку до декларації АВ рядок 06.2.11 - внески на соціальні заходи зазначено суму 7707 грн. (3894 грн. - за 2-й кв. 2011 р. + 3813 грн. - за 3-й кв. 2011р.).

Дане виправлення дало змогу правильно сформувати адміністративні витрати у сумі 47890 грн. (рядок 06.2 декларації) за 2- 3-й квартал 2011р.

Таким чином, за підсумками 2-3-го кварталу, витрати, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування ( рядок 04 Декларації), визначені вірно (без завищення 2-го кварталу), що в результаті вплинуло на правильне зазначення об'єкту оподаткування (рядок 07 Декларації) та відповідного нарахування податку на прибуток.

Але, у ході перевірки, посадові особи відповідача, в порушення п. 54.3.2. ст.54 ПК України, проводили перевірку тільки з метою виявлення порушень, які впливають на збільшення податкових зобов'язань та не встановлюючи переплат сум, як це зазначено вище, у зв'язку з чим, не врахували даного факту та збільшивши податок на прибуток за 2-й квартал 2011р. не перевірили правильність складання додатку АВ за 2-3-й квартал 2011р.

Оскільки фактично порушення мало місце в 2 кварталі 2011 року та було усунено в 3 кварталі 2011 року, то позивач повинен був нести відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, однак вказані санкції відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не були застосовані.

У зв'язку з викладеним, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі 2204 грн., шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Рембудсервіс "Комфорт-П" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про часткове визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення від 22.08.2012р. № 0000432230/0/37966 в частині донарахування податку на прибуток за основним платежем на суму 379 123 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення від 22.08.2012р. № 0000442230/0/37964 в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем на суму 322 662 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 80 665,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сумах (Покровська площа, 2, м. Суми, Сумська область, 40000, ідентифікаційний код 21102740)) на користь Приватного підприємства Рембудсервіс "Комфорт-П" (вул. Жукова, 2/1, кв. 59,м. Суми,Сумська область,40000, ідентифікаційний код 31499335) судовий збір у розмірі 2204 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2012 року