Постанова № 27259575, 25.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/10719/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Дворникова М.С.

при секретарі Воловик Ю.В.

за участю:

представника позивача: Мартиненко Н.Л.;

представника відповідача: Суліми Л.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до НДІ гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» про стягнення різниці між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам, та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів в розмірі 133206,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (далі - УПФУ в Київському районі м. Донецька), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки "Респіратор" (далі - НДІГС "Респіратор") про стягнення різниці між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам, та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів в розмірі 135899,95 грн.

Відповідно до клопотання від 25.10.2012р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 133206,49 грн. (т. 1, а.с. 214). При цьому позивач надав розрахунок ціни позову на суму 143889,61 грн. (т.1, а.с. 247-249) та пояснив, що відповідач частково сплатив заборгованість, у зв'язку з чим ціна позову складає 133206,49 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував нормами Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 № 1977-XII (далі - Закон № 1977-XII), та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372. Зазначив, що відповідно до повідомлень про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно з Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і суму пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів з 26.03.2012р. по 26.06.2012р., відповідач повинен був сплатити позивачу 50-ти відсоткову різницю між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам, та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів в розмірі 133206,49 грн., але до теперішнього часу цього обов'язку не виконав, у зв'язку з чим УПФУ в Київському районі м. Донецька звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких позові вимоги визнав частково, зокрема, у сумі 33129,21 грн. (т.1, а.с. 89-91), зазначивши при цьому, що його обов'язок сплачувати до УПФУ в Київському районі м. Донецька 50-ти відсоткову різницю між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам, та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, виникає тільки після 23.06.2003р., оскільки до зазначеної дати, в тому числі починаючи з 1968р., НДІГС "Респіратор" входив в систему Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України, який фінансувався на 100% за рахунок коштів державного бюджету.

Крім того, на думку відповідача, позивач безпідставно застосував Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. N 372 (далі - Порядок № 372) при розрахунку зобов'язань починаючи з 1968 року, тобто відносно осіб, які оформили пенсії до 24.03.2004р. (дати прийняття вказаної постанови). Відповідач вважає, що цей Порядок може застосовуватись тільки стосовно осіб, які звернулися до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 24.03.2004р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти задоволення позову в повному обсязі заперечував та зазначив, що обов'язок НДІГС "Респіратор" по сплаті різниці між сумою пенсій, призначеної як науковим працівникам, та сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, перед УПФУ в Київському районі м. Донецька складає 33129,21 грн. відповідно до наданому їм розрахунку (т. 1, а.с. 226-231).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається будь-яка з цих пенсій за їх вибором.

Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів (стаття 24 Закону N 1977-XII).

Відповідно до частини 9 цієї ж статті різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів II - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

З наведеної правової норми вбачається, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету лише для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

При цьому, відповідно до пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Таким чином, для віднесення наукової установи (організації) до "державної бюджетної" у розумінні частини дев'ятої статті 24 Закону N 1977-XII, необхідно, щоб ця установа повністю, тобто на 100%, утримувалась за рахунок державного бюджету чи місцевого бюджету.

Як вбачається з наданого відповідачем, мовою оригіналу: "Положения о Всесоюзном научно-исследовательском институте горноспасательного дела (ВНИИГД) Министерства угольной промышленности СССР" від 1969 року, починаючи з цього року кошти Інституту утворювалися за рахунок коштів, які відраховувались на утримання воєнізованих гірничорятувальних частин.

Разом з цим, Інститут знаходився на самостійному балансі, наділявся у встановленому порядку основними і оборотними засобами і здійснював у відповідності з законом володіння, користування і розпорядження майном, що знаходилось у його віданні; відповідав за своїми обов'язками в межах того майна, на яке діючим законом може бути звернуто стягнення (пункти 28-31 Положення - т. 1, а.с. 97).

Статтею 24 діючого на той час Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. встановлено наступні види юридичних осіб: державні підприємства та інші державні організації, що перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за ними основні і оборотні засоби та самостійний баланс; установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів (за винятками, встановленими законом); державні організації, що фінансуються за рахунок інших джерел і мають самостійний кошторис і самостійний баланс; колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та їх об'єднання, інші громадські організації, а також у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, підприємства і установи цих організацій та їх об'єднань, що мають відокремлене майно і самостійний баланс; державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації; інші організації у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР.

Таким чином, безпосереднє володіння, користуванні і розпорядження, яке здійснюється підприємством як юридичною особою, а також наявність самостійного балансу, є юридичним вираженням (кваліфікуючими ознаками) його госпрозрахункової самостійності, що у свою чергу передбачає можливість вчинення правочинів (наприклад, надання за гроші певних послуг).

У розділі 5 статуту Науково-дослідницького інституту гірничорятувальної справи (далі - Інститут) затвердженого Міністерством вугільної промисловості України 06.04.1995р., зазначено, що джерелом фінансування і формування майна Інституту могли бути будь-які джерела, які не суперечать цьому статуту і не заборонені законодавчими актами України (т. 1, а.с. 189).

Відповідно до пункту 1.3. вказаного статуту Інститут входив у систему Державної воєнізованої Гірничорятувальної служби галузі (далі - ДВГРС) (п. І.І. статуту).

Згідно з пунктом 15 Положення про Державну воєнізовану гірничорятувальну службу у вугільній промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 5 листопада 1992 р. N 608 основна діяльність ДВГРС здійснюється на некомерційній основі. ДВГРС фінансується за рахунок державного бюджету, коштів і майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, а також коштів, які надходять за виконані аварійно-рятувальні, технічні та виробничо-профілактичні роботи як компенсація вартості отриманих державних послуг.

Відповідно до змін і доповнень до статуту Інституту від 20.05.2001р., останній діяв на засадах господарського розрахунку (т. 1, а.с. 216).

Таким чином суд доходить висновку, що у період з 1969р. по 2001р. Інститут фінансувався за рахунок державного бюджету лише частково. Інша часта його фінансування та формування майна відбувалась за принципами господарського розрахунку.

Даний висновок підтверджується також листом генерального директора Інституту від 18.01.2002р. № 03/58, де відображена питома вага бюджетного фінансування по періодах (т. 1, а.с. 217-218).

При цьому суд не приймає до уваги довідку про юридичний статус і форму фінансування НДІГС "Респіратор" від 19.11.2003 № 05/1437, підписану директором цього підприємства, згідно з якою у період з 17.12.1968р. по 04.06.2003р. Всесоюзний науково-дослідницький інститут гірничорятувальної справи, а в подальшому (з 01.01.1992р. по 04.06.2003р.) - Науково-дослідницький інститут гірничорятувальної справи "Респиратор" на 100% фінансувався з державного бюджету, оскільки вона суперечить вищенаведеним положенням установчих документів Інституту, листу 18.01.2002р. № 03/58 та довідкам про науковий стаж працівників, які підписані однією і тією самою особою - ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 203, т. 2, а.с. 28).

Згідно з пунктом 4 Порядку № 372 у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Відповідно до преамбули статуту НДІГС "Респіратор" (відповідача у справі) від 05.06.2003р. цей Інститут заснований на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 30.04.2003р. № 209 "Про реорганізацію НВО "Респіратор", НДІГС та Дирекції заводу, що будується, по виготовленню індивідуальних засобів для шахтарів в м. Ровеньки Луганської області" і належить до сфери управління Міністерства палива та енергетики України (т. 1, а.с. 192). Факт правонаступництва підтверджується також довідками про науковий стаж працівників, виданих відповідачем (т. 2, а.с. 7, 8, 28).

Отже, НДІГС "Респіратор" (відповідач у справі) є правонаступником НДІГС "Респіратор", який існував у період з 01.01.1992р. по 04.06.2003р. Останній, у свою чергу, декілька разів змінював назву за період з 17.12.1968р. по 01.01.1992р. (т.1, а.с. 217-218).

Як було зазначено, до відповідача заявлені вимоги про стягнення витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно з Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і суму пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з 26.03.2012р. по 26.06.2012р. У зв'язку з цим твердження відповідача про неправомірність застосування до спірних правовідносин Порядку № 372 є безпідставними.

Доводи відповідача щодо арифметичних помилок, допущених у розрахунку позивача, які обумовлені включенням до цього розрахунку особи, яка не оформила наукову пенсію, зокрема, ОСОБА_4, спростовані позивачем шляхом надання відповідної довідки (т. 2, а.с. 1), а також інших довідок про призначення наукових пенсій по спірним особам.

Таким чином суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до НДІ гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» про стягнення різниці між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам, та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 133206,49 грн. - задовольнити.

Стягнути з НДІ гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» (83048, м. Донецьк, вул. Артема 157, ЄДРПОУ 00174102) різницю між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам, та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 133206 (сто тридцять три тисячі двісті шість) гривень 49 (сорок дев'ять) копійок на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25 жовтня 2012 року.

Повний текст постанови складений 31 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дворников М.С.