Рішення № 27256338, 24.10.2012, Хотинський районний суд Чернівецької області

Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 2-621/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2012 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області в складі

головуючого судді Єфтеньєва О.Г.

при секретаріШинкарюк О.В.

за участю сторін по справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «виробниче комерційне товариство «Арго»про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування збитків, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, вихідної допомоги, моральної шкоди та визнання недійсним наказу про звільнення, зміну формулювання звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до товариства з

обмеженою відповідальністю «виробниче комерційне товариство «Арго»про стягнення

компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування збитків, середньої заробітної

плати за час затримки розрахунку, вихідної допомоги, моральної шкоди та визнання недійсним

наказу про звільнення, зміну формулювання звільнення.,-

Просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ Виробничо - комерційне товариство „ Арго " ( код ЄДРПОУ 22836526 ) на її користь, заборгованість по заробітній платі, компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати; середній заробіток за весь час затримки розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку, відшкодовані збитки у розмірі 594 грн. 86 коп.. вихідну допомогу - 3-х місячний середній заробіток у зв'язку з розірванням трудового договору за п. З ст. 38 КЗпП України, заподіяну моральну шкоду 50000грн.

Також просила визнати недійсним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю „ Виробничо -комерційне товариство „ Арго " №73 к від 19.04.2012 року в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи по п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором та замінити формулювання звільнення ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю „ Виробничо - комерційне товариство „ Арго " на: звільнення з роботи за п. З ст. 38 КЗпП України за власним бажанням в зв'язку з невиконанням законодавства про працю , умови трудового чи коллективного договору .

Посилається на те, що наказом №49 від 21.01.2004 року вона була прийнята на роботу в ТзОВ ВКТ „ Арго " на посаду пакувальниці.

Наказом №76-к від 30.01.2007 року вона, була переведена на посаду начальника зміни цеху №2х . 01.12.2011 року вона, вийшла на роботу з невикористаної в повному обсязі відпустки по догляду за дитиною до 6 років в зв'язку з матеріальними труднощами і працювала на посаді начальника зміни до 19.04.2012 року . 19.04.2012 року була звільнена з роботи згідно наказу №73-к від 19.04.2012 року по п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором . )

ТзОВ ВКТ „ Арго " систематично і грубо порушувало трудове законодавство по відношенню до неї.

Вказує, що за період роботи грудень 2011 - квітень 2012 року ТзОВ ВКТ „ Арго " проводило нарахування заробітної плати , про що свідчать розрахункові листи . За цей період відповідач створив заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1, заробітну плату виплачував нерегулярно і не в повному обсязі. Про це свідчать Судовий наказ Хотинського райсуду від 19.03.2012 року , листи з територіальної Державної інспекції з питань праці від 31.05.2012 року за № 024-М64/13-23 та від 08.06.2012 року за № 024-Я63/1/13-23 , корінці банкоматів.

ОСОБА_2 з питань праці від 08.06.2012 року підтверджує , що ТзОВ ВКТ „ Арго " не нарахувало компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати , як того вимагає ст. 34 Закону України „ Про оплату праці " та ст.1 Закону України „ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ", де передбачено , що підприємства всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати , у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу

Вказує, що з приводу порушення вимог чинного законодавства і невиплати заробітної плати 09.02.2012 року керівник ТзОВ ВКТ „ Арго " притягнений до адміністративної відповідальності. 12.03.2012 року прокуратурою Чернівецької області порушено кримінальну справу стосовно Генерального директора ТзОВ ВКТ „ Арго " за ознаками складу злочинів , передбачених ч. 2 ст.175 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України ( невиплата заробітної плати та службове підроблення).

Після цього керівництвом ТзОВ ВКТ „ Арго " був розроблений договір позики для працівників підприємства на заборговані кошти по заробітній платі. На начальників змін , в тому числі наЯцюк В.Г. , здійснювався адміністративний тиск для підписання ними та їх підлеглими даного документу , змушували проводити „ роз'яснювальні бесіди " серед робітників . В пункті 2.2 даного договору про позику , позикодавець мав внести готівку в касу або на розрахунковий рахунок позичальника , що мав підтвердити платіжний документ . Але підприємство не видавало готівку працівникам , не переводило на їх особисті рахунки кошти для внесення позичальнику та не видавали ніяких платіжних документів працівникам , які підписали дану угоду . Договір позики позивач не підписувала .

Згідно наявного розрахункового листа за березень 2012 року з ОСОБА_1 на користь ТзОВ ВКТ „ Арго " проведено відшкодування збитків на суму 594 грн. 86 коп. При цьому порушено ст. 130 і ст. 136 КЗпП України .

На посаді начальника зміни ОСОБА_1 не являлась матеріально відповідальною за період роботи грудень 2011 - квітень 2012 року , не було договору про матеріальну відповідальність між ОСОБА_1 та ТзОВ ВКТ „ Арго " . З наказом по підприємству про матеріальну відповідальність ОСОБА_1 не була ознайомлена і не підписувала відповідний акт . Керівництво підприємства не повідомило яку саме шкоду заподіяла ОСОБА_1 , а видало розпорядження про відшкодування збитку, про що позивач дізнався безпосередньо з розрахункового листа.

Вказує, що 19.03.2012року Хотинський районний суд за позовом прокурора Хотинського району видав судовий наказ за № 2 н - 213 про стягнення з ТзОВ ВКТ „ Арго " на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 5599 грн. 03 коп., який не виконаний станом на 19.07.2012 року , як свідчить лист Державної виконавчої служби №1750/05-12 від 19.07.2012 року . 11.04.2012 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до керівництва ТзОВ ВКТ „ Арго " щодо звільнення з роботи за ч. З ст. 38 КЗпП України в зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати і з заявою про видачу довідок про помісячну заборгованість по заробітній платі, про середньомісячну заробітну плату, про розмір вихідної допомоги при звільненні. Керівництво підприємства відмовило у реєстрації даних заяв, в розірванні трудового договору у вказаний строк ( 11.04.2012 року ) за ст. 38 КЗпП України та у видачі будь - яких довідок

стосовно заробітної плати з порушенням ст. ст. 38 , 49 КЗпП України та ст. 15 Закону України ., Про звернення громадян " .

Після відмови у прийнятті заяв ОСОБА_1 надіслала вказані заяви на адресу підприємства заказним листом через Укрпошту . Про це свідчать : квитанція про оплату заказного листа від 11.04.2012 року, опис поштового вкладення від 11.04.2012 року поштове повідомлення про вручення від 13.04.2012 року. На заяві про звільнення від 11.04.2012 року стоїть відповідь Генерального директора ТзОВ ВКТ „ Арго " від 18.04.2012 року „ Відмовити " без посилання на Закон , викладенням мотивів відмови і роз'яснення порядку оскарження прийнятого рішення . В зв'язку з затримкою відповіді на мої заяви щодо звільнення і видачу довідок, я ще два рази посилала вказані заяви через пошту . Заяву про видачу довідок керівництво підприємства проігнорувало і не розглядало, оскільки на заяві немає відповіді взагалі.

Внаслідок цього вона не може долучити до позовної заяви довідки з місця роботи про наявну помісячну заборгованість , про середньомісячну заробітну 'плату , розмір допомоги при звільненні.

В подальшому їй стало відомо , що 19.04.2012 року вона була звільнена з роботи по п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків , покладених трудовим договором .

Зазнаначає, що вона не порушувала обов'язки , покладені на неї посадовою інструкцією , трудовим договором, немає жодних доказів вказаних порушень, немає даних щодо участі профспілки підприємства в розгляді вказаних порушень. В адміністрації ТзОВ ВКТ „ Арго " не було підстав для звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків , покладених трудовим договором .

При її звільненні, ТзОВ ВКТ „ Арго " не провело розрахунок за відсутності спору щодо розміру заборгованості, не повідомило про належні при звільненні виплати . порушивши ст. 116 КЗпП України і не надало копію наказу про звільнення , як вимагає ст. 47 КЗпП України.

Вказує, що грубе порушення її конституційних прав щодо отримання винагороди за

працю створило неприємний душевний тягар ще під час роботи на ТзОВ ВКТ „ Арго ".

Незаконне позбавлення її та її сім'ї з двома неповнолітніми дітьми засобів до існування ,

числені зухвалі порушення трудового законодавства по відношенню до неї, спроба ТзОВ ВКТ

Арго"' заволодіти її коштами за допомогою фінансово сумнівної позики, незаконним

проведеням відшкодування збитків її спричинили числені душевні переживання і страждання .

Моральна шкода обумовлена втратою реальних доходів, матеріальними труднощами,

позбавленням можливості вирішувати багаточислені сімейні та побутові питання, які

потребували матеріальних затрат . Внаслідок її неспроможності забезпечити себе і своїх дітей

у неї виник подавлений душевний стан , який відобразився на її життєвій активності, вона до

цього часу змушена застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя. Постраждала

її репутація серед працівників виробництва і знищено її кар'єрне зростання . Завдану моральну

шкоду ОСОБА_1 оцінює в 50000 грн.

Ухвалою Хотинського районного сууд Чернівецької області від 01.10.2012 року позовна заява ОСОБА_1 до ТзОВ ВКТ „ Арго " в частині стягнення заборгованості по заробітній платі залишено без розгляду, за заявою представника позивача.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідданні позов підтримала в повному обсязі, за виключенням позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі з товариства, та посилалась на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідачаа ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та посилаючись на те, що зазначені вимоги не можуть бути задоволені, а факти викладені в позовній заяві, не відповідають фактичним обставинам справи на нормам чинного законнодавства України.Зазначив, що обвинувачення та вимоги позивача є неправомірними та не обгрунтованими, твердження ОСОБА_1 в позові на порушення з сторони ТзОВ ВК "Арго" чинного законодавства України недоведеними та безпідставними.

Враховуючи відсутність доказів, які б належним чином були оформленні та доведені позивачем, а це основа предмету позову просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її вимог до ТзОВ ВК "Арго", як необгрунтованих не підтверджених обставинами справи та відповідними і належними доказами.

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, будучи допитані в судовому засіданні в якості свідків покзали, що вони працювали на ТзОВ ВКТ "Арго" разом з позивачкою, адміністрацією ТзОВ ВКТ "Арго" часто порушувались законодавство про працю. Так, в 2011 та 2012 роках заробітна плата на підприємстві не виплачувалась в повному обсязі і двічі на місяць, склалась заборгованість по заробітній платі. ОСОБА_1 зобовязували виходити на роботу в позаробочий час і при цьому дана робота їй не оплачувалась.

Вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 про до ТзОВ ВКТ "Арго" в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, відшкодування збитків, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, вихідної допомоги та визнання недійсним наказу про звільнення, зміну формулювання звільнення - слід задовольнити, а позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди - слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що наказом №49 від 21.01.2004 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в ТзОВ ВКТ „ Арго " на посаду пакувальниці.

Наказом №76-к від 30.01.2007 року ОСОБА_1 була переведена на посаду начальника зміни цеху №2х . 01.12.2011 року ОСОБА_1 вийшла на роботу з невикористаної в повному обсязі відпустки по догляду за дитиною до б років в зв'язку з матеріальними труднощами і працювала на посаді начальника зміни до 19.04.2012 року .

19.04.2012 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи згідно наказу №73-к від 19.04.2012 року по п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором.

Згідно п.З ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 01.10.2012 року, в забезпечення доказів по справі, судом були витребувані з ТзОВ ВКТ "Арго" документи, що стосуються ОСОБА_1, а саме:

-довідку про заборгованість по заробітній платі;

-довідку про середньомісячну заробітну плату;

-довідку про розмір вихідної допомоги при звільненні;

-довідку про розмір грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки;

-копію наказу №49 від 21.01.2012 року про прийом на роботу;

-копію наказу №76 від 30.01.2012 року про переведення на посаду начальника зміни;

-копію наказу про звільнення № 73 к від 19.04.2012 року;

-копію наказу про оголошення догани № 75 від 18.04.2012 року;

-копію наказу про оголошення догани №77 від 19.04.2012 року;

-копію трудового договору;

-копію посадової інструкції;

-копію акту про відсутність на робочому місці без поважних причин від 11.04.2012 року;

-копію акту про відсутність на робочому місці без поважних причин від 19.04.2012 року;

-копію акту про відмову від надання пояснень від 20.04.2012 року;

-розпорядження про відшкодування збитку в роззмірі 594 гри.86 коп. із заробітної плати за березень 2012 року.

Вказаан ухвала суду неодноразово була направлена судом до ТзОВ ВКТ "Арго", ухвала суду була отримана завчасно товариством, про те, ця ухвала суду так і не була виконана товариством, на адресу суду не були надані вказані документи.

Крім того, на звернення суду не були надані докази наявності рішення профкому ТзОВ ВКТ "Арго" з приводу надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з зайнятої нею посади в

товаристві, хоча на товаристві існував профком та ОСОБА_1 була членом профкому та платила членські взноси щомісяця.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи незаконно, а тому наказ товариства з обмеженою відповідальністю «виробниче комерційне товариство «Арго»№ 73 К від 19.04.2012 року в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи по п.З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором слід визнати недійсним.

Згідно судових наказів Хотинського районного суду від 31 липня 2012 року та 19 березня 2012 ртоку в товариства існувала заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1

З матеріалів справи, показів свідків вбачається, що ТзОВ ВКТ "Арго" не дотримувалось

законодавства про працю, зокрема і стосовно ОСОБА_1,

Відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем по справі не одноразово порушувалось законодавство про працю відносно ОСОБА_1

ОСОБА_1, в зв"язку з порушеннями законодавства про працю, звернулась до ТзОВ ВКТ "Арго" із заявою про звільнення її з товариства на підставі ч.З ст. 38 КЗпП України.

Відповідачем по справі, не була задоволена вказана заява ОСОБА_1, хоча представник відповідача визнав той факт, що ОСОБА_1 зверталось з нею до товариства.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що слід змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 з товариства з обмеженою відповідальністю «виробниче комерційне товариство «Арго»на: звільнення з роботи за п.З ст. 38 КЗпП України за власним бажанням в зв'язку з невиконанням законодавства про працю, умови трудового чи колективного договору.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно ч.І ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ ВКТ "Арго" не погасила заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 та не провело розрахунок по заробітній платі і по сьогоднішній день.

Розрахунок середньої заробітної плати позивача судом' здійснювався на підставі Постанови КМУ від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Виходячи з характеру роботи позивача, середній заробіток слід розраховувати виходячи із розміру заробітної плати двох останніх повних місяців роботи позивача перед звільненням (лютий, березень місяць 2012 року) та кількості календарних днів у цих місяцях, помножити на кількість днів затримки виплати заробітної плати, тобто компенсація за час затримки розрахунку становить34565,55 гривні.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1. 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові

виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Розрахунок середньої заробітної плати позивача судом здійснювався на підставі Постанови КМУ від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Суд на підставі вище викладеного, важає, що позовну вимогу про виплату вихідної

дропомоги у розмірі 3-х місячної середньої заробітної плати у зв"язку із звільненням ОСОБА_1

по ч.З ст. 38 КЗпП України слід задовольнити.і

Виходячи з розміру середньої заробітної плати, товариство повинно виплатити ОСОБА_1 вищевказану вихідну допомогу в розмірі 16880,58 грн.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Згідно ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу або за заявою прокурора.

Судом встановлено, що в березні 2012 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТзОВ ВКТ "Арго" 594, 86 грн. в рахунок відшкодування збитків.

В матеріалах справи відсутні докази, яґкі б вказували підстави стягнення з ОСОБА_1 594, 86 грн. в рахунок відшкодування збитків, наявність відповідного рішення чи розпорядження адміністрації підприємства. ТзОВ ВКТ "Арго" не надало доказів підставності стгнення цієї суми в рахунок відшкодування збитків.

Відповідач по справі не надав доказів, а свідки в суді показали, що ОСОБА_1 не була матеріально відповідальною особою і з нею договір про матеріальну відповідальність не укладався.

Таке стягнення відшкодування збитків здійснено із порушенням ст.ст. 130, 136 КЗпП України.

Таким чином, суд вважає, що вказану незаконно стгнуту сумузбіитків слід стгнути з ТзОВ ВКТ "Арго" на користь позивачки, оскільки добровільно товариство не погодилось зробити такі дії.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 34 Закону України " Про оплату праці" та ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати", суд вважає, що з товариства слід стягнути на корсить позивача 27,9 грн. компенсації втрати частини заробітної плати в зв"язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до ч.І ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд погоджується з мотивами позивача з приводу отримання ним моральних страждань.

Зважаючи на характер і обсяг моральних страждань понесених позивачем, виходячи з принципів розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення в сумі 5000 грн.

Суд вважає, що в задоволенні ползовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині слід відмовити.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 38, 40, 43, 44, 47, 116, 130, 139, 149, 237-1 КЗпП України, ст. 15,24,34 ЗУ "Про оплату праці", ст.1 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати", ст.ст. 4, 8, 15, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦП К України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним наказ товариства з обмеженою відповідальністю «виробниче комерційне товариство «Арго»№ 73 К від 19.04.2012 року в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи по п.З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором.

Змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 з товариства з обмеженою відповідальністю «виробниче комерційне товариство «Арго»на: звільнення з роботи за п.З ст. 38 КЗпП України за власним бажанням в зв'язку з невиконанням законодавства про працю, умови трудового чи колективного договору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «виробниче комерційне товариство «Арго»на користь ОСОБА_1 компенсацію у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку з 19 квітня 2012 року і до дня постановляння рішення суду -24 жовтня 2012 року в сумі 34565 гривні 55 копійок та 5000 гривень відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «виробниче комерційне товариство «Арго»на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі - 27 гривень 90 копійок..

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «виробниче комерційне товариство «Арго»на користь ОСОБА_1 відшкодовані збитки у розмірі 594 гривень 86 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «виробниче комерційне товариство «Арго»на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв'язку з розірванням трудового договору за п. З ст. 38 КЗпП України у розмірі 16880 грн. 58 коп.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «виробниче комерційне товариство

"Арго" на користь держави судовий збір в розмірі 737 грн. 39 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Чернівецької області може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Хотинський районний суд Чернівецької області.

Суддя: ОСОБА_8

З оригіналом згідно.

Суддя: