Рішення № 27247551, 29.10.2012, Селидівський міський суд Донецької області

№ 543/4562/12

2/543/1514/12

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2012 р. м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта «1/3 Новогродівська»про відшкодування моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта 1/3 Новогродівська». 12.11.1999 р., 30.12.2005 р. з ним трапились нещасні випадки при виконанні трудових обовязків. Крім того, актом розслідування професійного захворювання від 07.06.2011 р. в нього було встановлено професійне захворювання. З 30.06.2011 р. визнаний інвалідом 3 групи, встановлено 65 % втрати професійної працездатності: 40 % по профзахворюванню та 25 % (5% і 20 %) по трудовим каліцтвам. Просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 72670 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, пояснив, що внаслідок отриманої травми було порушено його нормальні життєві звязки, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Перебуваючи на лікуванні не міг вести повноцінний образ життя, відчував фізичні страждання, біль, психологічний дискомфорт. Все це негативно позначалося і позначається на сьогоднішній день на його душевному стані, тому просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта «1/3 Новогродівська», який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 72670 грн. не визнав в повному обсязі. Надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги необґрунтовані та не підтверджені доказами і медичними висновками. Вважає, що документи, на які посилається позивач, не можуть бути доказами спричинення моральної шкоди, оскільки в них відсутній медичний висновок о спричиненні позивачеві моральної шкоди.

Представник третьої особи, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що документи, на які посилається позивач, а саме: довідка МСЕК та акт про розслідування професійного захворювання, є документами, що підтверджують тільки факт професійного захворювання і встановлення звязку з цим стійкої втрати професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. Відділення вважає посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди, безпідставними, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно акту № 115 від 15.11.1999 р. за формою Н-1, ОСОБА_1 12.11.1999 р. отримав травму під час роботи на ВП «Шахта «1/3 Новогродівська»ДП «Селидіввугілля». Згідно акту № 1 від 13.01.2006 р. за формою Н-1, ОСОБА_1 30.12.2005 р. отримав травму під час роботи на ВП «Шахта «1/3 Новогродівська»ДП «Селидіввугілля». Згідно акту від 07.06.2011 р. про розслідування професійного захворювання, ОСОБА_1 поставлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології, друга стадія, помірна течія. Легенева недостатність першої-другої ступені. Захворювання професійне, встановлено вперше.

Згідно первинної довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з них 5 % - трудове каліцтво від 12.11.1999 р., 20 % - трудове каліцтво від 30.12.2005 р., 40 % - професійне захворювання.

Суд, вислухав пояснення сторін, вивчив матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням здоров"я.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування працівникові моральної шкоди покладено на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що внаслідок отриманих травм було порушено нормальні життєві звязки позивача, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки в нього порушено опорно-рухливі функції, він відчуває постійний біль у спині, хребті, в суглобах. Це заподіює йому моральні страждання, тому що він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі внаслідок травм він зіткнувся з труднощами побутового плану. В теперішній час відчуває негативні наслідки травм, такі як: фізичний біль. Він продовжує хворіти, потребує лікування. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

При цьому судом враховується довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, якою позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності первинно, з них 5 % - трудове каліцтво від 12.11.1999 р., 20 % - трудове каліцтво від 30.12.2005 р., 40 % - професійне захворювання. А тому задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 72670 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача.

З огляду на вищевикладене, виходячи з принципу розумності та справедливості та враховуючи те, що згідно первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено 65 % втрати професійної працездатності, суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 19500 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що даний позов є позовом майнового характеру, оскільки вид позову визначається вимогою, а не субєктивним правом особи. Оскільки вимогу в даному позову можна оцінити і вона має ціну позову, то суд вважає, що зі сторін підлягає стягненню судовий збір в доход держави у розмірі, що передбачений ЗУ «Про судовий збір», як за вимогу майнового характеру. Крім того, суд вважає, що зазначені витрати необхідно розподілити між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, так як ЗУ «Про судовий збір»звільняє позивача від сплати судового збору тільки при поданні позовної заяви і не зазначає про звільнення від сплати судового збору при винесенні рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, ст.23,1167 ЦК України, ст.ст. 60, 79,81,88, 212-215 ЦПК України, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля»ВП «Шахта «1/3 Новогродівська»про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»ВП «Шахта «1/3 Новогродівська»на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 19500 (девятнадцять тисяч пятсот) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля»ВП «Шахта «1/3 Новогродівська»в доход держави судові витрати в розмірі 196 (сто девяносто шість) грн.. 20 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач УДКСУ у м.Селидове, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача (за ЄДРПОУ) 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001 «Судовий збір».

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судові витрати в розмірі 530 (пятсот тридцять) грн. 50 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700070, отримувач УДКСУ у м.Селидове, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код отримувача (за ЄДРПОУ) 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001 «Судовий збір».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя