Рішення № 272456, 09.11.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.06 Справа 354/19-05

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж „Рокитнетепломережа”, смт Рокитне

про стягнення 10336,23 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

від позивача – Жигадло І. Б. (дов. № 255/10 від 18.09.2006 року)

від відповідача – Бондар І. Г. (дов. № 16 від 30.01.2006 року)

обставини справи:

Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж „Рокитнетепломережа” (далі-відповідач) про стягнення 10336,23 грн.

Представник позивача просить суд позов задовольнити оскільки відповідач в порушення статі 526 Цивільного кодексу України не виконав належним чином зобов’язання за договором № 06/04-1690-ТЕ-17 від 30.12.2004 року на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій укладеним між сторонами, а саме не сплатив в повному обсязі кошти за поставлений йому природний газ в сумі 6233,59 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язання 566,72 грн. пені, 2751,51 грн. інфляційних та три проценти річних в сумі 784,41 грн.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що основний борг повністю сплачено, що підтверджується платіжними дорученнями. Також відповідач заперечує проти стягнення пені та зазначає, що підприємство відповідача придбало газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Підприємство відповідача є державним комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунків за природний газ є надходження платежів між населення за комунальні послуги, а борг виник внаслідок заборгованості населення, бюджетних установ та організацій перед відповідачем. Заперечення з приводу стягнення інфляційних та 3% річних обґрунтовує тим, що ст. 625 Цивільного кодексу України не встановлено строк виконання зобов’язання тому на думку відповідача цей строк повинен визначатись відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України –шляхом направлення кредитором вимоги, яку відповідач не отримував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог та замовлення позову частково з наступних підстав.

Між позивачем (за договором-постачальник) та відповідачем (покупець) 30.12.2004 року було укладено договір № 06/04-1690-ТЕ-17 на постачання природного газу для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі договір). За умов договору постачальник зобов’язаний передати у власність покупцю в 2005 році природний газ, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити газ (п.1.1 договору). Постачальник передає покупцю в січні 2005 року, газ в обсязі 400 тис. куб. м. (п. 2.1 договору). Ціна за 1000,0 м2 газу з врахуванням вартості транспортування газу територією України становить –200,50 грн. (п. 5.1 договору). Сторони домовились, що ціна на газ вказана в договорі, змінюється нормативними актами уповноважених державних органів, наказами НАК „Нафтогаз України” і є обов’язковим для сторін за даним договором з моменту введення її в дію (п. 5.3 договору). Оплата здійснюється покупцем грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10,20 та 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця (п.6.1 договору). В разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п. 7.2 договору).

Сторонами 04.01.2005 року підписано додаткову угоду до договору. Умовами зазначеної додаткової угоди змінено обсяги поставки природного газу до 850,0 тис. куб. м. та ціну за 1000,0 куб. м. газу –241,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2005 року, від 28.02.2005 року та від 31.03.2005 року, позивач умови договору виконав належно, а саме передав відповідачу в період з січня по березень 2005 року природний газ в об’ємі 1077,042 тис. м3 на загальну суму 260105,64 грн.

Як зазначає позивач в результаті неналежного виконання зобов’язання зі сторони відповідача, а саме несвоєчасної та неповної оплати за отриманий природний газ за ним утворилась заборгованість в загальній сумі 6233,59 грн.

Представником відповідача надано докази на підтвердження погашення заборгованості в повному обсязі, а саме платіжне доручення № 285 від 30.08.2006 року (борг сплачено до подачі позову до суду) на суму 3533,59 грн. та платіжне доручення № 319 від 27.09.2006 року на суму 2700,00 грн.

Таким чином заборгованість в частині стягнення основного боргу повністю погашена відповідачем.

Додатково позивач нарахував відповідачу за прострочення виконання зобов’язання 566,72 грн. пені, 2751,51 грн. інфляційних та три проценти річних в сумі 784,41 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення фінансових санкцій.

Представник відповідача проти позову заперечує.

Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.

При вирішені спору судом враховано, що відповідач сплатив борг позивачу в сумі 6233,59 грн., отже в частині стягнення 6233,59 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1.1 ст. 80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, розмір яких складає 2751,51 грн. - інфляційних та 784,41 грн. - 3% річних, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Господарський суд приймає до уваги той факт, що підприємство відповідача - Комунального підприємства теплових мереж „Рокитнетепломережа” є комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за природний газ є надходження платежів від населення за комунальні послуги, заборгованість населення перед відповідачем за комунальні послуги станом на 01.05.2006 року становить 580000,00 грн., що встановлено в рішенні господарського суду Київської області від 08.06.2006 року у справі № 162/2-2006. Отже в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості отриманого від позивача газу відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням комунальних послуг. Підприємство відповідача не займається комерційною діяльністю і фінансується з бюджету територіальної громади, на даний час знаходиться в скрутному фінансовому становищі.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами п. 3 ст. 83 Господарського кодексу України встановлено, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи вищезазначене та конкретні умови справи, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені і стягнути з відповідача пеню в сумі 100,00 грн.

Таким чином позов підлягає задоволенню в частково.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж „Рокитнетепломережа” (09600, Київська область, Рокитнянський район, смт Рокитне, вул. Першотравнева, 15А, код 23576122, р/р 26003302 в Рокитному відділенні Ощадбанку № 2883, МФО 320252) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827, р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) –2751 (дві тисячі сімсот п’ятдесят одна) грн. 51 коп. - інфляційних, 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 41 коп. - 3% річних, 100 (сто) грн. 00 коп. - пені. та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 6233,59 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5. В частині стягнення 466,72 грн. - пені в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Карпечкін Т.П.

Рішення підписано

13.11.2006 року