Рішення № 27240604, 31.10.2012, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-3959/12

(№2609/14089/12)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 року. Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Прохоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом Державного підприємства «Проектний інститут «Укрметротунельпроект»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП «Проектний інститут Укрметротунельпроект»відшкодування матеріальної шкоди 43615,47 грн., а також судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 працював у ДП «Проектний інститут Укрметротунельпроект»водієм автомашини підприємства «Форд Мондео», 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_1.

02.11.2011 року о 08.30. год. на вул. Васильківській, 19 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Форд Мондео», д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, власником якого є ДП «Проектний інститут Укрметротунельпроект»та автомобіля «Шкода», д.н. НОМЕР_2, внаслідок чого вищевказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2011 року ОСОБА_1 визнано винним у вищевказаній ДТП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Внаслідок вищевказаної ДТП, автомобіль позивача «Форд Мондео», 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 28.09.2011 року.

Вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коєфіціента фізичного зносу складових підтверджено звітом про оцінку автомобіля №15/03/12 і становить 67101,59 грн., з урахуванням ПДВ, при цьому: вартість частин та матеріалів, що підлягають заміні складає 47911,67 грн.; вартість матеріалів складає 1984,97 грн.; вартість ремонтно-відновлювальних робіт складає 8800,28 грн.; вартість фарбувальних робіт складає 3369,39 грн.

Величина ВТВ, яку визначено на підставі звіту становить 0,00 грн. Значення коефіцієнту фізичного зносу 0,5.

Всього розмір матеріального збитку, заподіяного позивачу становить 43615,47 грн.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували посилаючись на те, що позивач, як на підставу для відшкодування матеріальної шкоди посилається на договір про повну матеріальну відповідальність, укладений між ДП «Проектний інститут Укрметротунельпроект»та ОСОБА_1

Перелік посад, що заміщаються, та (або) роботи, що виконуються робітниками, з якими підприємством можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність затверджений Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради профспілок від 28.12.1977 року №447/24.

Зазначили, що у вказаному Переліку посада водія як особи, з якою може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а також і робота, яку виконує на підприємстві водій, не передбачені.

Таким чином, договір на повну матеріальну відповідальність не може бути підставою для стягнення з ОСОБА_1 завданої внаслідок ДТП шкоди.

На підставі вищевикладеного просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо , що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «Проектний інститут «Укрметротунельпроект»на посаді водія автомобіля «Форд Мондео», д.н. НОМЕР_1 у період з 27.09.2011 року по 15.12.2011 року, що підтверджується наказами №135 ос від 27.09.2011 року та №№191 ос від 15.12.2011 року.

02.11.2011 року о 08.30 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Форд Мондео», д.н. НОМЕР_1, по вул. Васильківській, 19 в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався дистанції до автомобіля «Шкода», д.н. НОМЕР_2, внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до пошкоджень обох транспортних засобів. В діях водія ОСОБА_1 вбачається порушення п.п. 13.1 ПДР України.

Автомобіль «Форд Мондео», д.н. НОМЕР_1, належить на праві власності ДП «Проектний інститут Укрметротунельпроект».

Внаслідок ДТП автомобілю «Форд Мондео», д.н. НОМЕР_1, що належить ДП «Проектний інститут Укрметротунельпроект», завдано механічних пошкоджень.

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2011 року ОСОБА_1 визнано винним у вищевказаній ДТП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії водія ОСОБА_1 вочевидь не відповідали вимогам ПДР України, а тому він, як особа, що керував автомобілем «Форд Мондео», д.н. НОМЕР_1, внаслідок чого позивач поніс значні матеріальні збитки, є єдиною винною особою дії якої призвели до ДТП.

Відповідно до звіту №15/03/12 про оцінку розміру матеріального збитку, завданої власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Експерт-центр ТАНДЕМ»02.11.2011 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Форд Мондео», д.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 43615,47 грн.

Будь -яких доказів які б викликали сумнів у повноті, ясності, правильності висновку, чи доказів пов'язаних з недостатньою професійною кваліфікацією оцінювача, сторонами надано не було, а тому суд вважає його вірним та обґрунтованим і таким, що не суперечить матеріалам справи, поясненням сторін і може бути взятим до уваги судом при ухваленні рішення.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП в сумі 43615,47 грн.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилався на договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладений між ДП «Проектний інститут Укрметротунельпроект»та ОСОБА_1

Відповідно до умов договору працівник, що обіймає посаду водія безпосередньо пов'язану зі зберіганням матеріальних цінностей, обробкою та отриманням, матеріальних цінностей та автомобіль «Форд Мондео», д.н. НОМЕР_1, - ОСОБА_1, взяв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством, установою, організацією матеріальних цінностей, і у зв'язку з викладеним зобов'язався: дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або для інших цілей матеріальних цінностей підприємства, установи, організації і вживати заходів щодо запобігання шкоди; своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства, установи, організації про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати, надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки ввірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

Однак, вказаний договір на повну індивідуальну матеріальну відповідальність не може бути підставою для стягнення з відповідача ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 43615,47 грн., з огляду на наступне.

Статтею 134 КЗпП України передбачені випадки повної матеріальної відповідальності працівника, зокрема, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

У відповідності до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданим їм цінностей.

Посади, що заміщаються, та (або) роботи, що виконуються робітниками, з якими підприємством можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, передбачаються відповідним Переліком, затвердженим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради профспілок від 28.12.1977 року №447/24.

У вищезазначеному Переліку, посада водія, як особи, з якою може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність, а також і робота, яку виконує на підприємстві водій, не передбачені.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»від 29.12.1992 року №14, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить особа до категорії працівників, з якими згідно ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір.

Статтею 134 КЗпП України встановлені і інші випадки повної матеріальної відповідальності працівника. Серед таких випадків передбачені завдання шкоди діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; завдання шкоди працівником, який був у нетверезому стані; завдання шкоди умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробі (продукції), в тому числі при їх виготовлені, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; та інші випадки повної матеріальної відповідальності.

Проте, під жодний з випадків, встановлених ст. 134 КЗпП України, діяння відповідача ОСОБА_1 не підпадають, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Таким чином, підстав для застосування повної матеріальної відповідальності для вирішення даної справи по суті немає.

В свою чергу, у відповідності до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Статтею 136 КЗпП України встановлено, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками -за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача ДП «Проектний інститут «Укрметротунельпроект»матеріальної шкоди в розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку відповідача в сумі 1616,41 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення)»затверджено порядок для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 працював на посаді водія в ДП «Проектний інститут «Укрметротунельпроект»з 28.09.2011 року по 16.12.2011 року, та його дохід за вказаний період складає 5369,88 грн.

Відповідно до вимог вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення)»для обчислення середньомісячного заробітку відповідача враховуються два останніх повних відпрацьованих місяців -жовтень та листопад 2011 року.

Середній дохід добровільно застрахованої особи обчислюється виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.

Таким чином, розрахунок середньої заробітної плати наступний: 2284,69 грн. (заробітна плата за жовтень 2011 року) + 948,13 грн. (заробітна плата за листопад 2011 року) = 3232,82 грн.;

3232,82 грн. / 2 = 1616,41 грн.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими при з'ясуванні обставин справи по суті.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судових витрат, які складаються з суми судового збору 214,60 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись Переліком, затвердженим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради профспілок від 28.12.1977 року №447/24, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення)», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»від 29.12.1992 року №14, ст.ст. 22, 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 134, 135-1, 136 КЗпП України, ст.ст. 10, 27, 30, 57-58, 61, 88, 169, 208-209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Державного підприємства «Проектний інститут «Укрметротунельпроект»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, працює у ПАТ «Експрес Банк»водієм, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25 на користь Державного підприємства «Проектний інститут Укрметротунельпроект», код ЄДРПОУ 01388443, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 21, к. 1, матеріальну шкоду в сумі 1616,41 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, працює у ПАТ «Експрес Банк»водієм, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25 на користь Державного підприємства «Проектний інститут Укрметротунельпроект», код ЄДРПОУ 01388443, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 21, к. 1, витрати по сплаті судового збору в сумі 214,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя