Рішення № 27240322, 30.10.2012, Сімферопольский районний суд Автономної Республіки Крим

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 118/5993/12

30.10.2012 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі головуючого судді Кулішова А.С., при секретарі судового засідання Синельщікові О.А., за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим про визнання права власності на будинок і господарські споруди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Первомайської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим про визнання права власності на будинок і господарські споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Вимоги мотивовано тим, що батькові позивача, ОСОБА_3, радгоспом «Зоря» продано будинок за вищевказаною адресою, в 1978 році вартість будинку сплачено повністю, відомості про що внесено до погосподарської книги. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 будинком продовжує володіти позивач. У зв'язку із цим позивач заявляє про давність володіння і просить застосувати до спірних відносин положення статті 344 ЦК України, визнавши за ним право власності на вищевказаний будинок і господарські споруди за набувальною давністю.

Позивач і його представник в судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення по суті спору.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, направив заяву про розгляд справи за відсутності представника.

В судовому засіданні допитано у якості свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які надали пояснення про відомі їм обставини, що стосуються предмету спору. Зокрема, свідки пояснили, що позивач проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 з народження (1966 рік), до 2003 року в будинку також приживав батько позивача. Позивач та його батько протягом усього часу безперервно користувались будинком, утримували його, робили необхідний ремонт.

Заслухавши позивача та його представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із довідкою радгоспу «Зоря» (а.с. 7) будинок за адресою: АДРЕСА_1 продано ОСОБА_3 за 2000 карбованців, вартість будинку сплачена повністю.

В технічному паспорті на домоволодіння у розділі «документи, що підтверджують право особистої власності» міститься відмітка: «запис у по господарській книзі №13, стор. 63 за 1984 рік».

З положень пункту 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР 19.01.1976 року N 1/5 вбачається, що запис в погосподарській книзі є належним підтвердженням приналежності жилого будинку (частини будинку) в сільському населеному пункті певній особі.

Таким чином, судом встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1, дійсно належав на праві власності спадкодавцю ОСОБА_3, не зважаючи на відсутність документів, які посвідчують право власності, входить до складу спадщини і є спадковим майном після смерті ОСОБА_3

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті спадщину у встановленому законом порядку прийняв позивач, інший спадкоємець, ОСОБА_6, відмовилась від спадщини на користь позивача. Даних про інших спадкоємців, які прийняли спадщину матеріали спадкової справи не містять.

Оформити спадкові права в порядку, встановленому статтею 1297 ЦК України позивач об'єктивно не може, через відсутність відповідних відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину з огляду на приписи пункту 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року N 296/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно наявності підстав для визнання за ним права власності в порядку набувальної давності.

Так, відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом (пункт 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Наявність підстав для набуття права власності на спірний будинок за набувальною давністю (добросовісне заволодіння, відкритість і безперервність володіння більше 10 років) повністю підтверджується матеріалами справи.

Суд не може задовольнити позов в частині вимог про визнання правіа власності на господарські споруду, оскільки позивачем не конкретизовано, про які саме господарські споруди йдеться, не визначено правових підстав набуття ОСОБА_3 або позивачем права власності на такі споруди.

Відсутність в матеріалах справи відповідних даних перешкоджає визначити правовий статус таких споруд.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Тому правила статті 376 ЦК України про наслідки самочинного будівництва застосовуються і до об'єктів, побудованих до набрання чинності ЦК України (пункт 30 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»).

За таких обставин заявлений позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Первомайської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим про визнання права власності на будинок і господарські споруди задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим.

В судовому засіданні 30.10.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено 05.11.2012 року.

Суддя