Постанова № 27238751, 31.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.12 Справа № 5027/372/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Костів Т.С.

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від позивача: з'явився,

від відповідачів 1,2: не з'явились;

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м.Київ в особі Чернівецької філії Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м.Чернівці від 20.09.2012р. №670 (вх.№272 від 24.09.2012р.)

на рішення господарського суду Чернівецької області від 03.09.2012 року,

суддя Бутирський А.А.,

у справі № 5027/372/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м.Київ в особі Чернівецької філії Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м.Чернівці

до відповідача-1: приватного підприємця Ткачука Василя Ярославовича, м.Чернівці

до відповідача-2: спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковест", м.Чернівці

про стягнення 275066,75грн.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.09.2012 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк задоволено повністю та стягнено солідарно з приватного підприємця Ткачука Василя Ярославовича та спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Буковест" на користь публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" - 254654,79 грн. основного боргу, 20411,96 грн. пені та 5501,34 грн. судового збору; у частині стягнення 254654,79 грн. основного боргу та 20411,96 грн. пені виконання рішення розстрочено на 18 місяців рівними частинами (по 15281,49 грн. щомісячно).

Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору в позивача виникло право на стягнення заборгованості за кредитом та пені за простроченим кредитом.

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення місцевого суду скасувати в частині розстрочення виконання рішення, а в частині солідарного стягнення з приватного підприємця Ткачука Василя Ярославовича та спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Буковест" на користь публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" - 254654,79 грн. основного боргу, 20411,96 грн. пені та 5501,34 грн. судового збору -залишити без змін, апелюючи тим, що місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, не врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідачів у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці.

Скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підставі яких суд мав би змогу розстрочити виконання рішення суду.

Скаржник покликається на те, що в рішенні суду не має посилань на те чи подані заяви про розстрочку виконання рішення суду, від кого вони подавалися та чи здійснена розстрочка за власною ініціативою суду.

Скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд солідарно стягнув з відповідачів суму заборгованості, а отже, відповідні докази обставин, що ускладнюють виконання рішення мають бути подані обома відповідачами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що баланс підприємства відповідача-2 досліджувався в судовому засіданні, що позивач не заперечував відомих йому фактів наявності боргових зобов'язань відповідача-2 перед позивачем. Також відповідач-2 вказує на те, що оскаржуване рішення фактично виконується, в підтвердження чого надає платіжне доручення про перерахування позивачу належної до сплати місячної суми.

В судове засідання повторно не з'явився відповідач-1 та відповідач-2, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2012 року у склад колегії для розгляду справи №5027/372/2012 введено замість судді Марка Р.І. суддю Костів Т.С. з підстав, зазначених у розпорядженні.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем-1 укладено кредитну угоду № 1708 (далі - договір), згідно якої позивач надає відповідачеві-1 кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року з лімітом 300000,00 грн.

Позивач свій обов'язок виконав, 01.07.2008 року та 02.08.2008 року надав відповідачеві-2 кредит у сумі 300000,00 гривень.

Між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки б/н від 17.11.2011 року , за яким останній зобов'язувався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачем-1 зобов'язань щодо повернення суми позики, сплати можливих штрафних санкцій, передбачених договором.

Як встановлено місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом, відповідач-1 кредит повернув не у повному обсязі, що призвело до виникнення боргу у сумі 254654,79 грн. Даний факт підтверджується актом звірки розрахунків заборгованості (а.с.79) та сторонами не оспорюється.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі порушення строків сплати процентів за кредитом, позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на вищевказані норми, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо солідарного стягнення з відповідачів 254 654,79 грн. основного боргу та 20 411,96 грн. пені.

У частині стягнення 254654,79 грн. основного боргу та 20411,96 грн. пені виконання рішення місцевий господарський суд розстрочив на 18 місяців рівними частинами (по 15281,49 грн. щомісячно), з чим не погоджується скаржник.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд передчасно дійшов висновку про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Крім того, зменшення розміру неустойки в порядку п.6 ч.1 ст.83 ГПК України є правом суду, а обставини застосування даних норм є оціночними та, водночас, потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням норм ст.ст.32-34ГПК України.

Відповідно до вимог статті 121Господарського процесуального кодексу України, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Місцевий господарський суд, надаючи відповідачам розстрочку виконання рішення виходив з того, що збитки відповідача-2 за перше півріччя 2012 року становлять 1 093 300,00 грн. В матеріалах справи наявний фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва СП «Буковест»(а.с.80), на підставі якого місцевий господарський суд розстрочив виконання рішення, однак з вищевказаного звіту не вдається можливим встановити збитки підприємства без належної економічної спеціальності. Відтак, суд приходить до того, що даний доказ не є належним та допустимим в розумінні ст.34 ГПК України.

Разом з тим, місцевий господарський суд солідарно стягнув заборгованість з відповідача-1 та відповідача-2. Отже, обставини, які б унеможливлювали виконання рішення суду у випадку стягнення заборгованості без розстрочки, мають стосуватися обох відповідачів.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ускладнюють виконання рішення відповідачем-1 та дана обставина не була досліджена при прийнятті рішення місцевим господарським судом.

Отже, відповідачами не наведено доказів у відповідності з нормами чинного законадавства, які дають підстави для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду.

З огляду на викладене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд неповно дослідив усі обставини справи, та відповідно прийшов до неправомірного висновку про задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк»в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" задоволено, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідачів солідарно.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м.Київ в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" від 20.09.2012р. №670 задоволити.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 03.09.2012 року у справі №5027/372/2012 скасувати в частині розстрочення виконання рішення на 18 місяців рівними частинами (по 15281,49 грн. щомісячно).

В частині солідарного стягнення з приватного підприємця Ткачука Василя Ярославовича та спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Буковест" на користь публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" - 254654,79 грн. основного боргу, 20411,96 грн. пені та 5501,34 грн. судового збору -залишити без змін.

Стягнути солідарно з приватного підприємця Ткачука Василя Ярославовича (ідентифікаційний код 2221111855, вул Тернавська,33, м.Чернівці) та спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Буковест" (ідентифікаційний код 25077759, вул.Коломийська,13а, м.Чернівці) на користь публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (ідентифікаційний код 05839888, вул.Смирнова-Ласточкіна,10а, м.Київ) 2 750,67 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят гривень шістдесят сім копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

Костів Т.С.

Повний текст постанови виготовлено 01.11.2012р.