Рішення № 27238434, 31.10.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2012 р. Справа № 5016/1579/2012(1/82)

м. Миколаїв

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

/04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 51/

До першого відповідача: Миколаївської міської ради /54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20/

До другого відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нівен"/54001, м. Миколаїв, вул. Набережна, буд. 5/11 кв. 32, 42/

про: визнання недійсним рішення.

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача:Шевцова Т.М. дов. від 12.12.2011р.Від 1-го відповідача:Горобченко О.В. дов. від 08.09.2011р.Від 2-го відповідача Представник не з'явився ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", яке є правонаступником ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот», звернулось до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним рішення Миколаївської міської ради № 18/26 від 11.05.2000р. в частині вилучення земельної ділянки загальною площею 6750 кв.м. у АТ "Миколаївський річковий порт" та надання її Спільному Українсько-Австрійському підприємству "Нівен", а саме пунктів 3.11, 4.10, 7.14 вказаного рішення. Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні 1-м відповідачем норм статей 27, 31-32 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, оскільки згода на відчуження землі надана особою, яка не мала на це повноважень, проект відведення не погоджений з користувачем земельної ділянки, на переданій Спільному Українсько-Австрійському підприємству "Нівен" земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності.

1-й відповідач позов не визнає з тих підстав, що дана справа не підвідомча господарському суду, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з заявою про захист його порушеного права. Оспорюване рішення прийняте на підставі заяви позивача.

2-й відповідач належним чином повідомлений про дату,час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення від 08.10.2012р.(а.с.99). Правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відзиву на позов не скористався, в судове засідання не прибув. Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відсутності представника 2-го відповідача.

Розглянувши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та 1-го відповідача - суд

в с т а н о в и в:

11.05.2000р. Миколаївською міською радою було прийнято рішення № 18/26, пунктами 3.11, 4.10, 7.14 якого вирішено вилучити у Акціонерного товариства «Миколаївський річковий порт»земельну ділянку площею 6750 кв.м. по вул. Проектній, 1 (підстава: клопотання АТ «Миколаївський річковий порт»від 07.02.2000р. № 114 про відмову від частки земельної ділянки); надано Спільному Українсько-Австрійському підприємству «Нівен»в постійне користування земельну ділянку площею 6750 кв. м. для складання, сортування та відвантаження лісоматеріалів по вул. Проектній, 1 із земель водного транспорту; залишено в постійному користуванні АТ «Миколаївський річковий порт»земельну ділянку площею 465139 кв.м., у тому числі площа затону-ковша (водна акваторія) 14988 кв. метрів та в сумісному постійному користуванні із Спільним Українсько-Австрійським підприємством «Нівен»площею 6334 кв. метри для під'їзду до цеху по переробці деревини по вул. Проектній, 1.

Обґрунтовуючи вимоги щодо визнання недійсним вищевказаного рішення, позивач посилається на те, що клопотання АТ «Миколаївський річковий порт»від 07.02.2000р. № 114 про відмову від частки земельної ділянки, на підставі якого було прийнято оскаржуване рішення, було підписано головою правління Юреско І.І., який не мав на зазначені дії відповідних повноважень, правлінням товариства рішення щодо відмови від користування земельною ділянкою площею 6750 кв. м. по вул. Проектній, 1 не приймалося

Позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

За змістом статей 13, 14 Конституції України , статті 11 Цивільного Кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного Кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного Кодексу України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

В зв'язку з вищезазначеним, суд відхиляє доводи 1-го відповідача щодо непідвідомчості даного спору господарському суду.

Згідно з частиною 1 ст. 31 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Як вбачається з державного акту на право постійного користування від 30.09.1999р., землекористувачем земельної ділянки за адресою вул. Проектна, 1 на момент прийняття 1-м відповідачем оскаржуваного рішення було АТ «Миколаївський річковий порт».

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв станом на 11.05.2000р. юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом (положенням).

Підпунктом 8.4.1 Статуту відкритого акціонерного товариства «Миколаївський річковий порт», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 03.03.1995р., який діяв на момент підписання головою правління Юреско І.І. листа № 114 від 07.02.2000р. та прийняття Миколаївською міською радою рішення № 18/26 від 11.05.2000р., встановлено, що виконавчим органом товариства, який здійснював керівництво його поточною діяльністю, є правління.

Умовами підпункту 8.4.2. Статуту передбачено, що до компетенції правління входять всі питання діяльності товариства, крім тих, які цим Статутом віднесені до компетенції інших органів товариства.

Підпунктами 8.4.3., 8.4.4. Статуту встановлено, що правління товариства обирається на 3 роки відкритим голосуванням загальними зборами та складається з 7 членів та 2-х кандидатів у члени правління. До складу правління входить, крім інших, - голова правління.

Згідно пунктів 8.5., 8.5.1. Статуту роботою правління керує голова, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства в межах компетенції і прав, делегованих йому цим статутом.

Пунктом 8.5.2 Статуту встановлено, які саме дії може вчиняти голова правління товариства без доручення, а саме всі дії по виконанню рішення вищого органу товариства, представляє товариство в його відносинах з третіми сторонами, веде переговори та укладає будь-які угоди від імені товариства, підписує юридичні акти, що стосується діяльності товариства, видає доручення, відкриває рахунки в банках, підписує колективний договір з трудовим колективом та несе відповідальність за його виконання, видає накази про укладення трудових договорів і контрактів з працівниками товариства та про їх звільнення на підставі КЗПП України.

З викладеного вбачається що голова правління реалізує будь-які свої повноваження в межах прийнятих правлінням рішень, оскільки повноваження голови правління витікають лише з керівництва правлінням товариства.

Правлінням товариства рішення щодо відмови від користування земельною ділянкою площею 6750 кв. м. по вул. Проектній, 1 не приймалось.

Як вбачається з підпункту 8.2.1. пункту 8.2. Статуту вищим органом товариства є загальні збори акціонерів.

Відповідно до підпункту 8.2.2. пункту 8.2. Статуту до компетенції загальних зборів акціонерів належить визначення основних напрямків діяльності товариства.

Пунктами 2.2., 2.3.2. Статуту встановлено, що метою діяльності товариства є переробка вантажів, здійснення перевезень вантажів та пасажирів, створення умов для розвитку конкуренції, забезпечення управління економічними методами, ефективне використання вантажного флоту, вантажно-розвантажувальних машин, складів, будинків і споруд та іншого майна товариства, предметом діяльності товариства є виконання вантажно-розвантажувальних робіт на вантажних дільницях порту, пристанях, клієнтурних причалах, приймання і зберігання вантажів.

Як вбачається з листа від 07.02.2000 № 114, голова правління Товариства Юреско І.І. просить вилучити та відвести СУАП «Нівен»земельну ділянку площею 6750 кв. м. вздовж 6-го вантажного причалу на території Миколаївського річкового порту довжиною 135 м та шириною 50 м.

Відповідно до пункту 2.6. Наказу Державного комітету статистики України від 22 лютого 2001 року № 102 «Про затвердження Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою № 2-вод «Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних»причал - це гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо.

Таким чином, голова правління Юреско І.І. вийшов за межі повноважень правління, визначених Статутом товариства та одноособово відмовився від одного з основних напрямків діяльності товариства зі здійснення вантажно-розвантажувальних робіт на вантажних дільницях порту, що відповідно до Статуту є виключною компетенцією загальних зборів.

Відповідно до статті 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., який діяв в період прийняття оспорюваного рішення, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки та вразі вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Приймаючи оспорюване рішення № 18/26 від 11.05.2000р. про вилучення земельної ділянки у позивача, 1-й відповідач порушив вищевказані положення Земельного кодексу, оскільки підстави для вилучення, тобто примусового припинення права землекористування в розумінні статей 31, 32 Земельного кодексу України, відсутні.

Крім того, при прийнятті оспорюваного рішення 1-м відповідачем порушено частину 1 статті 321 Цивільного кодексу України, відповідно якої право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні: на вилученій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно позивача, а саме територія складу вантажного району. Вказане нерухоме майно було передано позивачу на підставі наказу Фонду держмайна України від 10.11.1992 року №477 та ввійшло до переліку нерухомого майна, що передається у власність Акціонерного товариства «Миколаївський річковий порт».

Згідно п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пункт 1 ст. 155 Земельного кодексу України передбачає, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, рішення Миколаївської міської ради № 18/26 від 11.05.2000р. в частині вилучення земельної ділянки загальною площею 6750 кв.м. у АТ "Миколаївський річковий порт" та надання її СУАП "Нівен", а саме пункти 3.11, 4.10, 7.14 вказаного рішення слід визнати недійсними, оскільки вказане рішення було прийнято відповідачем на підставі клопотання АТ «Миколаївський річковий порт»від 07.02.2000р. № 114 про відмову від частки земельної ділянки, яке було підписано головою правління Юреско І.І. без відповідних повноважень та з порушенням приписів Земельного та Цивільного кодексів України.

Суд відхиляє доводи 1-го відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права з огляду на наступне:

статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

При цьому припис статті 261 Цивільного кодексу України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На правовідносин, що склалися між позивачем та 1-м відповідачем поширюються положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності, тобто три роки.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до передавального акту від 29.02.2012р. позивач є правонаступником всього майна, всіх майнових та немайнових прав та обов'язків ДП «Миколаївський річковий порт» АСК «Укррічфлот». При здійсненні позивачем інвентаризації переданого майна, правовстановлюючих документів, позивач звернувся до голови комісії з припинення ДП «Миколаївський річковий порт»АСК «Укррічфлот»Сербінова В.П. з листом щодо надання інформації та копій відповідних правовстановлюючих документів, що підтверджують право на користування (власність) на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомості - територія складу вантажного району причалу № 6 (споруда № XIV), що належить на праві власності АСК «Укррічфлот»та розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Проектна, 1.

У відповідь на вказаний запит позивач отримав лист №544-1 від 13.07.2012р., в якому було зазначено, що вказана у запиті земельна ділянка, на якій розміщений об'єкт нерухомості - споруда № XIV не знаходилася у користуванні ДП «Миколаївський річковий порт»АСК «Укррічфлот»та вибула із користування Акціонерного товариства «Миколаївський річковий порт»ще у 2000 році відповідно до рішення Миколаївської міської ради № 18/26 від 11.05.2000р.

Отже, позивач взнав про його порушене право в липні 2012 року, звернувся з позовом до суду 13.08.2012 року, тобто в межах строку, встановленого статтями 257, 261 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги матеріалами справи підтверджені, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Миколаївської міської ради № 18/26 від 11.05.2000р. в частині вилучення земельної ділянки загальною площею 6750 кв.м. у АТ "Миколаївський річковий порт" та надання її Спільному Українсько-Австрійському підприємству "Нівен", а саме пункти 3.11, 4.10, 7.14 вказаного рішення.

Стягнути з Миколаївської міської ради /54027, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 20, код 26565573 / на користь Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" /04071, м.Київ, вул.Нижній Вал, 51, код 00017733 / судовий збір в сумі 1073,00 грн.

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.І. Васильєва

повний текст рішення складено та підписано 02.11. 2012 р.