Постанова № 27238406, 25.10.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2012 № 5011-9/9745-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Алданової С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Лук`янчук А.В. - дов. № 884 від 05.09.2012р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

"Страхова компанія "Альфа страхування"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 28.08.2012р.

у справі № 5011-9/9745-2012 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Страхова компанія "Еталон" (позивач)

до Приватного акціонерного товариства

"Страхова компанія "Альфа страхування" (відповідач)

про відшкодування шкоди в порядку регресу 25 622, 20 грн.

В судовому засіданні 25.10.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2012р. для розгляду справи № 5011-9/9745-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Алданова С.О.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.08.2012р. у справі № 5011-9/9745-2012 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" 25 662, 22 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 609, 50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Господарського суду м. Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2012р. у справі № 5011-9/9745-2012 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, оскільки, на думку апелянта, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" він відшкодовує вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, на що місцевий суд не звернув увагу та помилково стягнув з відповідача вартість відновлювального ремонту.

Одночасно апелянт вважає, що позивачем не було вжито всіх заходів досудового врегулювання спору та порушено умови Закону стосовно строків прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 25.10.2012р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання апеляційної інстанції 25.10.2012р. представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2010р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" як страховиком, та Єрміним Олександром Вікторовичем, як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №140000-06200391 (надалі - Договір), відповідно до умов якого страховиком було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Mitsubishi", д.н. ВС 8847 ВС. Строк дії договору з 30.09.2010р. по 29.09.2011р.

Згідно довідки ВДАІ в м.Львів № 8778345 від 09.03.2011р., 23.02.2011р. о 09 год. 15 хв. в м.Львів на вул. Св. Юра відбулась ДТП за участю застрахованого автомобіля "Mitsubishi", д.н. ВС 8847 ВС, під керуванням Єрміна О.В. та автомобіля "ГАЗ", д.н. ВС 1716 СН, під керуванням Заяць Б.В.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 22.03.2011р. у справі № 3-750/2011 Заяць Б.В. визнано винною у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Відповідно до висновку № 3569/11 автотоварознавчого дослідження, складеного 16.03.2011р. судовим експертом Холодцовим Д.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, тобто матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Mitsubishi", д.н. ВС 8847 ВС, в результаті його пошкодження при ДТП, становить 18 962,41 грн., а вартість відновлювального ремонту цього ж автомобіля, становить 26 337, 20 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором №140000-06200391 від 24.09.2010р.., на підставі страхового акту № 42-24705 від 11.05.2011р., виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 25 622, 20 грн. згідно платіжного доручення № 386 від 12.05.2011р. на суму 10 622, 20 грн. та № 3881 від 07.06.2011р. на суму 15 000, 00 грн., належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 18 181, 15 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Зайця Б.В. - водія автомобіля "ГАЗ", д.н. ВС 1761 СН, на момент ДТП була застрахована відповідачем, що підтверджується Полісом № АА/0597508 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Термін дії полісу з 19.02.2011р. до 18.02.2012р., тип полісу - 3.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 0 (нуль) грн.

Вина особи, яка керувала автомобілем "ГАЗ", д.н. ВС 1761 СН, під час ДТП, встановлена у судовому порядку.

Листом від 07.06.2012р. вих. №01-04-0879 позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 25 622, 20 грн., яка залишена останнім без задоволення.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №140000-06200391 від 24.09.2010р., перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ "Страхова компанія "Крона" до АТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 4 526, 80 грн.

Задовольняючи позов повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що на підставі ст.1191 ЦК України позивач набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат щодо відновлювального ремонту автомобіля ""Mitsubishi", д.н. ВС 8847 ВС, в розмірі 25 622, 20 грн.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на положення ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої відповідач відшкодовує не вартість відновлювального ремонту автомобіля "Mitsubishi", д.н. ВС 8847 ВС, а витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, тобто матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Mitsubishi", д.н. ВС 8847 ВС, в результаті його пошкодження при ДТП, який становить 18 962, 41 грн.

Оскільки позивачем надано суду висновок № 3569/11 автотоварознавчого дослідження від 16.03.2011р., відповідно до якого встановлено вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, тобто вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Mitsubishi", д.н. ВС 8847 ВС, в результаті його пошкодження при ДТП, що становить 18 962,41 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню саме 18 962,41 грн. (з урахуванням франшизи у розмірі 0 грн., встановленої Полісом №АА/0597508), у відповідності до положень ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Місцевим господарським судом мотивовано своє рішення про задоволення позову з посиланням на ст. 1191 ЦК України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що будь - які домовленості між позивачем та його страхувальником по договору КАСКО щодо визначення розміру збитку та суми страхового відшкодування, не створює для відповідача правових наслідків, оскільки спеціальним законом, який регулює відносини між позивачем та відповідачем є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у відповідності до ст.29 якого і проводиться виплата відповідачем позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.

Що стосується посилань апелянта на те, що позивачем не було вжито всіх заходів досудового врегулювання спору та порушено умови Закону стосовно строків прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.

Листом від 07.06.2012р. вих. №01-04-0879 позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 25 622, 20 грн., яка залишена останнім без задоволення.

Положення чинного Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову до особи, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002р. № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язують страховика (відповідача) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

При цьому зазначені положення Закону не обмежують позивача у захисті свого права на отримання виплаченого потерпілому страхового відшкодування в порядку регресу шляхом подачі позову до суду до спливу 90 - денного строку, наданого страховику (відповідачу) для прийняття рішення щодо заяви позивача на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування", з підстав, викладених у ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2012р. у справі № 5011-9/9745-2012 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст.49 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1191, 03 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 209, 24 грн. судового збору, сплаченого відповідачем при поданні апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2012р. у справі №5011-9/9745-2012 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.08.2012р. у справі № 5011-9/9745-2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 30968986) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул.Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд, код ЄДРПОУ 20080515) 18 962 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн. 41 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1191 (одна тисяча сто дев'яносто одна) грн. 03 коп. судового збору.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити".

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул.Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (01025, м.Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 30968986) 209 (двісті дев'ять ) грн. 24 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 5011-9/9745-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 29.10.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Алданова С.О.