Рішення № 27238054, 01.11.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р. Справа № 5010/1229/2012-3/85

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ,76004

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_2

про стягнення неустойки

за участю представників сторін:

Від позивача: Челах А.В. - представник, (довіреність № 2306/01-20/67-в від 03.01.12р.)

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради заявив позовну вимогу до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення неустойки.

Ухвалою від 26.09.12 порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 23.10.12 о 10:00 год.

Ухвалою від 23.10.12 відкладено слухання справи на 01.11.12 о 10:00 год., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача.

В судове засідання 01.11.12 представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне. 31.05.12 між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (далі - Орендодавець) та Підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №ДО-3148/Т площею 62,5 кв.м., розташованого на першому поверсі в будинку за адресою: АДРЕСА_3 для використання під здійснення звукозапису та ремонту апаратури.

На підставі угод №УО-1348/т-3 від 18.03.2008 року, №УО-1348/т-6 від 02.03.2009 року термін дії Договору продовжено на період до 28.02.2010 року, а угодою №УО-1348/т-1 від 21.01.2008 року збільшено площу орендованих приміщень з 62,5 кв.м до 91,7 кв.м.

Враховуючи систематичне порушення орендарем умов Договору оренди, виконавчий комітет листом №287/01-12/48-в від 10.02.2010 року повідомив орендаря про припинення договору оренди нежитлових приміщень з 28.02.2010 року та запропонував йому звільнити займані приміщення та передати актом прийому-передачі в термін до 28.02.2010 року та сплатити заборгованість з орендної плати та орендну плату за користування приміщеннями по день оформлення акту передачі приміщень. Позивач стверджує, що невиконання Відповідачам зазначеної вимоги стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24 червня 2010 року по справі №18/53 зобов'язано підприємця ОСОБА_1 звільнити орендоване нежитлове приміщення площею 91,7 кв.м., розташоване на першому поверсі в будинку по АДРЕСА_3 та передати його по акту прийому-передачі виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради та стягнуто з останнього на користь виконавчого комітету заборгованість з орендної плати в розмірі 60446 грн. 63 коп., пеню у сумі 3095 грн.11коп., 689грн. 47 коп.- державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Пунктом 2.4 Договору сторони визначили, що після закінчення дії цього Договору, у тому числі у разі його припинення в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, або у випадку іншого розірвання Договору, включаючи розірвання Договору внаслідок істотної зміни обставин (ст.652 Цивільного кодексу України), набрання законної сили рішення суду про визнання цього договору недійсним, неукладеним або про застосування наслідків нікчемної угоди, Орендар повертає Орендодавцеві Приміщення у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії Договору, в тому числі, у разі недосягнення між Сторонами цього Договору угоди щодо строків повернення Приміщень.

Передача Приміщень від Орендаря до Орендодавця після припинення дії цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі Приміщень, що підписується повноважними представниками Орендаря і Орендодавця. Якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення приміщень, він сплачує Орендодавцю неустойку, нараховану згідно з п.5.1.3 цього Договору.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Проте, як стверджує Позивач, орендар в 20-ти денний строк майно не повернув.

Господарським судом Івано-Франківської області було видано наказ на примусове виконання рішення №1620 від 25.08.2010 року про зобов'язання підприємця ОСОБА_1 звільнити орендоване нежитлове приміщення площею 91,7 кв.м., розташоване на першому поверсі в будинку по АДРЕСА_3 та передати його по акту прийому-передачі виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради.

Даний виконавчий документ було виконано тільки 15.06.2011 року, що підтверджується актом державного виконавця від 15.06.2011 року та постановою про закінчення виконавчого провадження. Тобто орендовані приміщення згідно договору оренди №ДО-3148/Т від 31.05.2007 року були повернуті тільки 15.06.2011 року.

Відповідно до п.5.1.3. Договору, сторонами погоджено, що у випадку невиконання Орендарем обов'язку щодо повернення Орендодавцеві Приміщень відповідно до вимог п.2.4 цього Договору, він сплачує Орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої і нарахованої згідно із цим Договором з врахуванням суми ПДВ, за період безпідставного користування Приміщенням. Враховуючи те, що Відповідач не виконав обов'язку щодо своєчасного повернення приміщень після закінчення Договору та здійснював користування річчю без відповідних правових підстав, Орендодавець 01.03.2010 року до моменту повернення приміщень (15.06.2011 року) нарахував неустойку в сумі подвійного розміру орендної плати в розмірі 142151 грн. 06 коп.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату і місце судового засідання. Відповідач також не подав суду відзиву на позовну заяву і жодних доказів, які б підтверджували належне виконання ним договірних зобов'язань.

За таких обставин, виходячи з матеріалів справи суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. Ст. 526 ЦК України вказує на те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Відповідно до матеріалів справи, між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення №ДО-3148/Т від 31.05.2007 року. Через систематичне порушення орендарем умов даного договору, виконавчий комітет листом №287/01-12/48 від 10.02.2010 року повідомив орендаря про припинення договору 28.02.2010 року та запропонував звільнити займані приміщення та передати актом прийому-передачі в термін до 28.02.2010 року, а також сплатити заборгованість з орендної плати та орендну плату за користування приміщеннями по день оформлення акту передачі приміщень. Відповідач даних вимог не виконав, тому Позивач звернувся до господарського суду, який рішенням по справі №18/53 від 24.06.2010 року зобов'язав ОСОБА_1 звільнити орендоване приміщення і сплатити заборгованість з орендної плати в розмірі 60446 грн. 63 коп., пеню в сумі 3095 грн. 11 коп., 689 грн. 47 коп. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також господарським судом було видано наказ на примусове виконання рішення №1620 від 25.08.2010 року про зобов'язання підприємця ОСОБА_1 звільнити орендоване нежитлове приміщення площею 91,7 кв.м. та передати його по акту прийому-передачі виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради. Даний виконавчий документ було виконано 15.06.2011 року, це підтверджується актом державного виконавця від 15.06.2011 року та постановою про закінчення виконавчого провадження. таким чином, орендовані приміщення згідно договору оренди №ДО-3148/Т від 31.05.2007 року були повернуті 15.06.2011 року.

Згідно ч.2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Відповідно до п.5.1.3 Договору, сторонами погоджено, що у випадку невиконання Орендарем обов'язку щодо повернення Орендодавцеві Приміщень відповідно до вимог п.2.4 цього Договору, він сплачує Орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої і нарахованої згідно із цим Договором з врахуванням суми ПДВ, за період безпідставного користування Приміщенням. З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не звільнив орендовані ним приміщення після того, як Позивач повідомив його листом про припинення договору, тобто він мав можливість зробити це добровільно з наступного дня після закінчення Договору між сторонами, тобто з 01.03.2010 року. Таким чином, з 01.03.2010 року (з дня коли Договір між сторонами було припинено) по 15.06.2011 року (день, коли приміщення були повернуті і це, в даному випадку, підтверджується актом державного виконавця) Відповідач безпідставно користувався приміщеннями. Наслідком цього стало нарахування Позивачем неустойки в сумі подвійного розміру орендної плати в розмірі 142 151 грн. 06 коп. Позивач подав суду копію претензії, з якою звертався до Відповідача з вимогою сплати неустойки, а також надав суду картку розрахунку та оплати неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень.

Таким чином вимога позивача щодо стягнення неустойки в розмірі 142151 грн. 06 грн. визнається судом обгрунтованою, а отже підлягає задоволенню.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, який підлягає задоволенню. Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 43, 44, ч.5 ст.49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, реєстраційний номер ФПО 20010077100 на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76004, код ЄДР 04054346 неустойку в розмірі 142151 грн. 06 коп. (сто сорок дві тисячі сто п'ятдесят одна грн. 06 коп.)

та судовий збір в розмірі 2843 грн. 02 коп. (дві тисячі вісімсот сорок три грн. 02 коп.)

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.11.12

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Гандзюк Л.Д. 02.11.12