Постанова № 27237784, 18.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 жовтня 2012 р. № 2-а- 9193/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Підіпригора М.О.

відповідача Лисенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Трейд" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м.Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Трейд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Харкова Харківської області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення рішення від 25.04.2012 року № 0000051542; № 0000061542; від 07.06.2012 року № 0000111542; від 07.06.2012 року № 0000121542, № 0000131542; від 19.09.2012 року № 0001481542, № 0001491542; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ " Компанія Агро-Трейд" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1441903,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки прийняті відповідачем з порушенням норм чинного в Україні законодавства, на підставі висновків, які ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що викладені в актах перевірки позивача: від 17.04.2012 року акт № 298/15-404/33673050, від 23.05.2012 року № 671/221/33673050 , від 18.09.2012 № 2051/15-404/33673050При цьому, позивач зазначає, що ним з додержанням вимог Податкового кодексу України було визначено суми податкового зобов'язання, суми податкового кредиту, та як наслідок суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та суми податку на додану вартість заявлені (задекларовані) до бюджетного відшкодування у спірні періоди. Крім цього, позивач зазначив, що має належним чином оформлені первинні документи, які надають право відображати господарські операції в податковому та бухгалтерському обліку. Суми податку на додану вартість заявлені (задекларовані) до бюджетного відшкодування у спірні періоди були фактично сплачені позивачем контрагентам-постачальникам у попередніх податкових періодах. На підставі вищенаведеного позивач зазначає про те, що у державної податкової інспекції не було підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 1607314,00 грн. Внаслідок протиправних дій податкової інспекції було порушено право позивача на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, у строки, визначені законодавством України, а тому вимога про стягнення вказаних сум ПДВ з Державного бюджету України є належним способом захисту прав та інтересів позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги і доводи заявленого адміністративного позову у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення позиція, яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказав, що при проведенні перевірки позивача взятий до уваги висновок актів перевірок ДПІ на обліку у якому знаходиться контрагенти позивача, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, тобто, відповідач вважає, що позивач задіяний в ланцюгу взаємовідносин з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності.

Другий відповідач, Управління державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Харкова Харківської області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надав.

Заслухавши думку представників сторін про можливість подальшого розгляду справи, суд керуючись ст..ст.35,128 КАС України вважає, що другий відповідач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, що є підставою розгляду справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Трейд" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з ідентифікаційним кодом -33673050, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова. З 01 вересня 2005 року є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва № 100318055 від 01.09.05р., якому присвоєний індивідуальний податковий номер -336730520351.

17.04.2012 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року , яка виникла за рахунок від'ємного значення , що декларувалося у грудні 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 298/15-404/33673050, яким встановлені порушення п.п.14.1.18, 14.1.221,14.1.231 п.14.1 ст.14, пп.»а»п.185.1. ст..185, п.187.1 ст.187, п.193.1. -193.3 ст.193, п.198.6 ст.198., п.200.1.-200.2, 200.4 , п.200.17 ст.200, п.201.4-201.7 ст.201 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень на суму 237142 грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.24) по податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року на суму 1447613 грн. Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 25.04.2012 року № 0000051542, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 237142,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 118571,00 грн.; № 0000061542, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11447613,00 грн. Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст..56 ПК України, за результати якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с.175-182, т.1)

23.05.2012 року проведено перевірку підприємства за результатами якої складено акт № 671/221/33673050, яким встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.2.4 пп.7.2.3. п.7.2 п.п.7.3.1. п.7.3 , п.п.7.4.1 п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1. ст..185, п.187.1 ст.187, п.193.1. -193.3 ст.193, п.198.6 ст.198., п.200.1.-200.2, 200.4 , п.200.17 ст.200, п.201.4-201.7 ст.201 ПК України, ч.ч.1,5 ст.203,215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, вимог п.3 ст.5, п.1 ст.7 ГК України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 07.06.2012 року №000121542, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2959301 грн.; № 0000131542, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 580198,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 290269,00 грн.; № 0000111542, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у розмірі 713328,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 144147,00 грн. Листом відповідача від 20.08.2012 року № 5704/10/15-410 у податкове повідомлення рішення від 07.06.2012 року № 0000111542 внесено зміни , якими визначено суму штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. по визначених періодах. Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст..56 ПК України, за результати якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с.135-144, т.1)

18.09.2012 року фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо відображення правових відносин платника податків-постачальниками ТОВ «Воскресеньск-Агро»протягом листопада 2011 року, січня 2012 року, ТОВ АПК «Аріана-М»протягом грудня 2011 року, достовірності декларування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року. За результатами перевірки складено акт № 2051/15-404/33673050, яким встановлено порушення п.п.14.1.18, 14.1.221,14.1.231 п.14.1 ст.14, пп.»а»п.185.1. ст..185, п.187.1 ст.187, п.193.1. -193.3 ст.193, п.198.6 ст.198., п.200.1.-200.2, 200.4 , п.200.17 ст.200, п.201.4-201.7 ст.201 ПК України. Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 19.09.2012 року № 0001481542, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у розмірі 1005494,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 502747 грн.; №0001491542, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 645999 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до Довідки АА № 427273 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управління статистики у Харківській області видами діяльності ТОВ "Компанія Агро-Трейд" за КВЕД є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (51.21.0), вирощування зернових та технічних культур (01.11.0), посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0), інше фінансове посередництво (65.23.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0). Судом встановлено, що позивач, ТОВ "Компанія Агро-Трейд" у спірні періоди фактично здійснював такий вид діяльності як оптова торгівля сільськогосподарською продукцією та оптова торгівля паливно-мастильними матеріалами. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення в актах перевірки позивача.

На підставі договору оренди нерухомого майна № А-01/1201-01 від 01.01.12р. та актів перевірки позивача суд встановив, що позивач має офісні приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Дмитрівська, 31/35 на умовах оренди.

На підставі актів перевірки позивача суд встановив, що для зберігання сільськогосподарської продукції позивач, ТОВ "Компанія Агро-Трейд" не має власних складських приміщень, проте ТОВ укладені договори зберігання з відповідними суб'єктами господарювання, перелік яких наведений в актах перевірки позивача, зазначені обставини визнаються сторонами. Факт наявності у ТОВ "Компанія Агро-Трейд" трудових ресурсів для здійснення власної господарської діяльності не заперечується податковим органом та знайшло своє відображення у актах перевірки позивача.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Підпунктами 14.1.18 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Приписами підпунктів 14.1.181 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та

ПП «БС-Сервіс»укладено договір від 05.01.2011 року № 0501 технічного обслуговування та ремонту автомобілів позивача (п.4.1.1 Договору); ТОВ НВП «Інформвнесервіс»від 02.01.2008 року № 1458/Л договір інформаційного обслуговування відповідно до якого позивачеві надавалися послуги з інформаційного обслуговування, що здійснюється на основі Системи інформаційно-правового забезпечення Ліга: закон», в т.ч. передача позивачеві вказаних систем та їх подальше обслуговування (п.1.1.Договору); ТОВ «Лутугинский комбінат хлібопродуктів»договір комісії від 25.07.2010 року № КМ-10/1006-25; ТОВ «Ека-транс»від 12.01.2011 року № 05-01-11 договір надання послуг щодо перевалки (лабораторний аналіз, організація розвантаження з залізничного чи то автомобільного транспорту, приймання, розміщення , накопичення на ДП ГАК «Хліб України»Миколаївський портовий елеватор»з проведенням необхідних технологічних операцій, відвантаження та судна у обсягах, кількості та строках по цінам, обумовлених Договором зернових культур, тощо, що експортується за межі України- п.1.1. Договору); ТОВ «ТЕК Зектер»договір надання послуг з тренспортно - експедіційному обслуговуванню від 04.08.2011 року № 49-П; філією «Хлібна база №88»ДП «Полтавський комбінат хлібопродуктів»договорі складського зберігання зерна від 28.07.2011 року № 47/11-хб; ТОВ «Бориваж»договір надання послуг з перевалки, технологічного накопичення та експедируванню вантажів від 09.07.2010 року № Д/10-06;

ЧП «Інжениринговий центр «Біотехсервіс»договір поставки від 15.09.2010 року № БКП-01/1009-15, ТОВ «Золотое Руно М»договір поставки ПК-02/1201-11 від 11.01.2012 року, ТОВ «Нікотрейд»договір поставки від 26.07.2010 року № ПК-03/10007-26 ; від 11.08.2010 року № ПК-0/1008-11; ЧП «Щедро Ком»від 23.07.2010 року № ПК-25/1007-23, від 24.08.2010 року № ПК-17/1008-24; ТОВ «Івест ЛТД»договір поставки від 05.08.2010 року № ПК-06/1008-05; ТОВ «Атлантік Б»договір поставки від 22.09.2011 року № ПК-01/1109-22; ПП «АВС -Гранд»договір поставки від 21.09.2011 року № ПК-07/1109-21; ТОВ «Ковальзернотрейд»договір поставки від 23.07.2010 року № ПК-04/1107-23; ТОВ «Лідерпостач»договорі поставки від 17.11.2011 року № ПК -02/1111-17; ТОВ «Інтерагро союз»договір поставки від 09.11.2011 року № ПК -11/1111-09», ТОВ «Південний регіон»договір поставки від 16.09.2011 року № ПК-10/1109-16; ТОВ «Флорена плюс»договір поставки від 09.11.2011 року № ПК-12/1111-09 ; ТОВ АПК «Аля»договір поставки від 24.11.2011 року № ПК -01/1111-24; ТОВ «Гера-Драйф»договір поставки від 11. 11.2011 року № ПК-02/1111-11; ТОВ «Флорена-Плюс»договір поставки від 09.11.2011 року № ПК-12/1111-094; ТОВ «Селена-Юг»від 21.10.2011 року № ПК-01/1110-21; ТОВ «МІО»договір поставки від 16.09.2011 року № ПК-12/1109-16; ТОВ «Індастрі Девелопмент Менеджмент Груп»від 05.10.2011 року № ПК-01/111-05; від 18.11.2011 року № ПК-01/1111-18; ТОВ «Престиж-Декор»договорі поставки від 23.09.2011 року № ПК-02/1109-23; ПП «БС-Сервіс»укладено договори поставки від 05.01.2011 року № 050111; ТОВ «Кваркон»договори поставки від 19.10.2011 року № ПК-26/1110-19; від 11.11.2011 року № ПК-06/1111-11; ТОВ «Ферко»договір поставки від 23.09.2011 року № ПК-03/1109-23; ПК -02/1111-04 від 04.11.2011 року; ТОВ «Лотіан»від 17.11.2011 року № ПК-03/1111-17; ТОВ «Альянс-Співдружність»договори поставки від 29.07.2010 року № 7-КПвід 29.07.2010 року № 6-КП; ЧП «Влада Плюс»договір поставки від 15.04.2011 року № ПК-01/1104-15; ТОВ НКС «Торговий Дім Євростандарт»договір поставки від 29.04.2011 року № 377, ТОВ «Украгроком»договір поставки від 14.01.2011 року № 3/14-1-11, ТОВ Воскресенськ Агро»договори поставки від 10.11.2011 року № ПК-19/1111-10, від 24.11.2011 року № ПК-01/1111-24; ПП «Інтеренергобуд»договір поставки від 13.01.2012 року № ПК-07/1201-13; ТОВ «Аріана-М»договір поставки від 13.12.2011 року № ПК-07/1112-13, ТОВ «Бентобудсервіс»договір поставки від 26.01.2012 року № ПК-01/1201-26, ТОВ «ОДС-Груп»договір поставки від 05.12.2011 року № ПК-01/1112-05, відповідно до яких позивачу здійснювалася поставка сої, гречихи, пшениці, соняшника, дизельне паливо, продукти хімічного виробництва та обладнання для автомобілів (п.п.1.1. Договору).

На виконання умов договору позивачеві виписані податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи, та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за період, що підлягав ревізії. Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказам Державної податкової адміністрації від 25.01.2011 року № 41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість"), від 08.10.1998 року № 469, від 21.12.2010 року № 969, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень, виписок по рахункам, реєстрів кредитних платежів, встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару та взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30 листопада 1999 р. № 29; актами виконаних робіт.

Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, зі змісту яких вбачається, що пунктом розвантаження є ДП ДАК «Хліб України»Миколаївський портовий елеватор», ТОВ «Нікморсервіс Ніколвєв»склад № 7, ТОВ «ЗКП «Інтерваготранс», з якими у підприємства укладено договори надання послуг щодо перевалки, зберіганню та відвантаженнюзернових, зернобобових та масленічних культур;

Подальша реалізація товарів, придбаних у контрагентів, підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, виданими підприємством позивачем на адресу ТОВ «Енергосинтез 2006»,ДП «Семаль»ТОВ «Агрипон-Норд», ТОВ «Вікторія Агро», ТОВ «Нові мости», СТОВ «Дружба», ТОВ «Прохорське», СТОВ «Злагода», дорученнями на отримання ТМЦ, ВМД № 003427

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання у контрагентів товару, оскільки останнім виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи.

Вивчивши акти перевірки позивача суд дійшов висновку, що Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС не спростовано встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів та не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновки інших органів податкової служби, в яких на обліку знаходяться контрагенти позивача, та які викидані в актах перевірки контрагентів позивача.

Однак, з положень статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи податковим органом не подано суду доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок № 984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок № 985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, в актах перевірки позивача суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару (робіт, послуг) в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Суд також зауважує, що відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в актах, висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти податкової інспекцій, на обліку в яких знаходиться контрагент контрагента позивача. Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону. Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення -рішення не поклав.

Суд також зауважує, що системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі за текстом Порядок № 1232), суд доходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів не можуть бути визнані належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Компанія Агро-Трейд" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1441903,00 грн., суд зазначає, що вони також підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За правилами, встановленими ст. 200 Кодексу, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно зі ст. 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач з додержанням вимог чинного в Україні законодавства, визначив та заяви до бюджетного відшкодування суми ПДВ, які фактично були сплачені в ціні товару (послуг) постачальникам в попередніх податкових періодах на загальну суму 1441903,00 грн. Податкові повідомлення-рішення ДПІ від 25.04.2012 року № 0000051542; № 0000061542; від 07.06.2012 року № 0000111542; від 07.06.2012 року № 0000121542, № 0000131542; від 19.09.2012 року № 0001481542, № 0001491542, якими позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ всього на суму1441903,00 грн. були прийняті ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з порушенням норм чинного в Україні законодавства, внаслідок чого є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, суд приходить до висновку, що саме внаслідок протиправних дій відповідачів позивачу не було, у встановлені законодавством строки, відшкодовано суми ПДВ у розмірі 1441903,00 грн., які були з додержанням вимог чинного податкового законодавства, заявлені позивачем до бюджетного відшкодування та сплачені контрагентам-постачальникам у попередніх податкових періодах.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1441903,00 грн., та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Трейд" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м.Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів - задовольнити

Скасувати податкові повідомлення рішення Західної МДПІ у м.Харкові Харківської області ДПС від 25.04.2012 року № 0000051542; № 0000061542; від 07.06.2012 року № 0000111542; від 07.06.2012 року № 0000121542, № 0000131542; від 19.09.2012 року № 0001481542, № 0001491542

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ " Компанія Агро-Трейд" ( 61052, м.Харків, пров. Сімферопольській,6, офіс 201/7, код ЄДРПОУ 33673050 суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1441903 (один мільйон чотириста сорок одна тисяча дев'ятсот три) грн.00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ " Компанія Агро-Трейд" ( 61052, м.Харків, пров. Сімферопольській,6, офіс 201/7, код ЄДРПОУ 33673050) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 23.10.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.