Постанова № 27237503, 30.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2012 року 11:13 № 2а-12528/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Пархоменко О.О. (довіреність від 07.09.2012 р. № 158/6)

від відповідача - Литвинчук В.О. (довіреність від 15.08. 2012 р. № 82)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва ДПСтретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Київград»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002232210/9470 від 08.08.2012,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК-1»з позовом до ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002232210/9470 від 08.08.2012, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 77981,40 грн. за основним платежем та на 19495,35 грн. за штрафними санкціями, яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Київград»за період 01.03.2012 р. -31.03.2012 р.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на висновку експертизи, відповідно до результатів якої підписи, проставлені від імені керівника контрагента у видаткових накладних за липень 2011 року за відносинами з іншою особою, ймовірно виконані іншою особою. Крім того, як зазначає позивач, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що згідно системи автоматизованого співставлення, контрагент не включив суму ПДВ по відносинам з позивачем до складу податкових зобов'язань.

Виходячи з наведеного, як зазначає позивач, ДПІ прийшла до висновку про нікчемність угод, укладених між позивачем та його безпосереднім контрагентом та про відсутність у позивача права на формування спірних сум податкового кредиту.

Позивач зазначає, що відносно первинних документів за операціями, які мали місце між позивачем та його контрагентом у вересні 2011 року, не має жодних висновків експертизи щодо можливої підробки підписів.

При цьому, навіть ті доводи, на яких ґрунтується спірне рішення, як зазначає позивач, ґрунтуються на припущеннях щодо «ймовірності»підробки первинних документів контрагента за відносинами з іншою особою та ще й за інший період.

Позивач зазначає, що угоди стосовно виконання контрагентом підрядних робіт на об'єктах фактично виконані у вересні 2011 року, обидві сторони угоди мають відповідні ліцензії, операції відображені у бухгалтерському та податковому обліку та відповідно до вимог податкового законодавства позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту у березні 2012 р. за податковою накладною вересня 2011 року, у зв'язку з чим, як вважає позивач, він правомірно сформував спірні суми податкового кредиту, а спірні рішення не враховують обставин фактичних відносин позивача з його контрагентом та не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства.

Причини того, що податкова накладна, видана у вересні 2011 року, а податковий кредит відображений у березні 2012 року позивач пояснює тим, що спочатку відповідні суми ПДВ були задекларовані у декларації з ПДВ за вересень 2011 року, однак, на категоричну вимогу ДПІ з підстав невизнання декларації контрагента за цей період, зазначені суми податкового кредиту були відкориговані у сторону зменшення. Однак, у зв'язку з тим, що надалі стало відомо про те, що судовим рішенням визнано незаконним рішення ДПІ щодо невизнання податкової звітності контрагента, позивач знову задекларував відповідні суми ПДВ у складі податкового кредиту за березень 2012 р.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим та просить у задоволенні позову відмовити.

Направлена третій особі ухвала суду про залучення її якості третьої особи, яка направлена за визначеною в ЄДР, не вручена поштою з незалежних від суду причин та повернута суду за закінченням терміну зберігання, у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа не скористалась своїм правом на участь у судовому засіданні, в судові засідання не з'явилася, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, у зв'язку з чим та враховуючи встановлені строки розгляду справи, судом не встановлено підстав для відкладення розгляду справи та ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МЖК-1»(код з ЄДР 30606505; адреса: 02068, м. Київ, Дарницький район, вул. Г. Ахматової, 7/15, кв. 104-А) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Київград»(код з ЄДР 36564361; адреса: 02088, м. Київ, Дарницький район, вул. Дяченка, 12, офіс 119) за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р., тобто за період березня 2012 р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 20.07.2012 р. № 3475/2210/30606505 (далі -Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивач є платником ПДВ згідно свідоцтва від 22.03.2011 р.

Згідно з Актом перевірки для проведення перевірки дотримання позивачем податкового законодавства використано Акт від 24.11.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Київград»за липень -вересень 2011 р.

За даними податкової декларації з ПДВ за березень 2012 р. перевіркою встановлено, що позивачем по контрагенту ТОВ «Київград»до податкового кредиту з ПДВ у березні 2012 р. включено 77891,40 грн. за податковою накладною від 30.09.2011 р. № 30101.

Сума ПДВ, визначена у зазначеній податковій накладній включена до складу податкового кредиту за березень 2012 р., що відображено у податковій декларації за цей період та у додатку № 5 до неї.

Окрім того, в Акті перевірки зазначається про наявність у ДПІ Акту від 24.11.2011 р. про неможливість зустрічної звірки по контрагенту позивача, в якому відображено висновки експерта НДКЦ при УМВС України на ПЗЗ щодо підписання керівником ТОВ «Київград»у липні 2011 року первинних документів за взаємовідносинами з ТОВ «Аква-Лідер», обставин взаємозв'язку якого (висновку) з підписанням контрагентом первинних документів та податкової накладної за взаємовідносинами з позивачем у вересні 2011 року, Акт перевірки не містить.

Зазначено про наявність розбіжностей в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, а саме ТОВ «Київград»не включено суму ПДВ у розмірі 77 981,40 грн. до складу податкових зобов'язань.

В контексті наведеного позивач зазначає, що зазначений довід ДПІ пов'язаний не з фактом недекларування контрагентом податкових зобов'язань, а з фактом невизнання ДПІ податкової декларації та невизнанням у зв'язку з цим реєстрації податкової накладної контрагента в Єдиному реєстрі податкових накладних, рішення щодо чого (невизнання податкової звітності контрагента) визнано незаконним згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2012 р. по справі № 2а-19068/11/2670.

Оскільки у контрагента відсутні ресурси для виконання спірних операцій, враховуючи те, що угоди є нікчемними, ДПІ приходить до висновку, що податкова накладна не має юридичної сили та не може бути підтвердженням податкового кредиту.

Виходячи з наведеного в сукупності, ДПІ в Акті перевірки приходить до висновку, що перевіркою встановлено порушення ст. 203, 215, 216 ЦК України, п. 198.6. ПК України з огляду на що ДПІ прийшла до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за березень 2012 р. на 77 891,40 грн.

Акт отриманий позивачем 01.08.2012 р. Позивачем 02.08.2012 р. подано заперечення до Акту перевірки та, відповідно до положень 44.6. ПК України, додано договір, первинні документи, податкова накладна, лист контрагента та вищезгадана постанова суду.

У відповіді на заперечення, ДПІ остаточно зосередила свої висновки на обставинах розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагента, викладених вище.

Саме на підставі цих висновків ДПІ 08.08.2012 р. прийнято оскаржуване рішення.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо фактичних взаємовідносин між позивачем та його контрагентом, під час розгляду справи встановлено наступне.

09.06.2011 року між ТОВ «МЖК-1»(Замовник) та ТОВ «Київград»(Підрядник) укладено договір № 53-07/СП на виконання загально-будівельних робіт у період з 09.07.2011 р. по 31.12.2011 р. Орієнтовна вартість робіт 2 000 000 грн. з ПДВ.

В даному випадку сторонами визнається та не заперечується, що об'єкти, на яких було обумовлено виконання робіт, належать позивачу, про що зазначено, зокрема, представником ДПІ у судовому засіданні.

На виконання договору сторонами за формою КБ-2в складено Акт № 1 приймання виконаних робіт від 30.09.2011 р. за вересень 2011 р. на об'єкті будівництва житлових будинків по пр. Червонозоряному 150-162, секція 2. Загальна вартість робіт -327 595,20 грн. з ПДВ 54 599,20 грн. В акті визначено та деталізовано переліки робіт, їх окрема вартість. До зазначеного акту сторонами договору складено та підписано Відомість ресурсів.

Окрім того, на виконання договору сторонами за формою КБ-2в також складено акт № 2 за вересень 2011 року щодо виконання робіт на тому ж об'єкті на суму 140 293,20 грн. у т.ч. ПДВ -23 382,20 грн. В акті визначено та деталізовано переліки робіт, їх окрема вартість. До зазначеного акту сторонами договору також складено та підписано Відомість ресурсів.

За формою КБ-3 сторонами складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року, де вартість виконаних робіт визначена у розмірі 467 888,40 грн. з ПДВ -77 981,40 грн.

До матеріалів справи в контексті наведеного надано додатки «Договірна ціна»на 01.06.2011 р., на 01.08.2011 р., на 01.09.2011 р. (по секції № 2) та відомості ресурсів до них.

29.09.2011 р. на користь контрагента позивачем сплачено 250 000 грн. з ПДВ., 22.09.2011 р. -64 114,80 грн., 06.10.2011 р. -100 000 грн. та 114888,40 грн., 13.07.2011 р. -57000 грн. та 70000 грн., 07.07.2011 р. -68000 грн., 08.07.2011 -65000 грн., 20.09.2011 -60000 грн.23.09.2011 р. -58 000 грн., 26.09.2011 - 57933,20 грн.

30.09.2011 р. ТОВ «Київград»на адресу ТОВ МЖК-1»виписано податкову накладну № 30101 на суму 467888,40 грн. у т.ч. ПДВ -77981,40 грн., яка містить посилання на вищевказаний договір та номенклатуру поставки «БМР по об'єкту пр. Червонозоряний, 150-162, ж/б № 2».

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши наступні положення Податкового кодексу України: п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг)), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку покупця видати покупцю підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну та щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо відповідальності платника у разі не підтвердження сум податку), п/п. 16.1.2., 16.1.3. (щодо обов'язку платника вести облік доходів і витрат, складати звітність, і т.і.), п. 44.1. (щодо ведення обліку), а також проаналізувавши положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Зокрема, щодо основного доводу ДПІ в обґрунтування спірного рішення відносно того, що контрагент не подавав звітність (не декларував зобов'язання за відносинами з позивачем) за вересень 2011 року, слід зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2012 р. по справі № 2а-19068/11/2670 за позовом ТОВ «Київград»до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про визнання незаконним рішення, яка залишена без змін згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 р., встановлено, що ТОВ «Київград»31.10.2011 р. подало до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкову звітність з податку на додану вартість за серпень 2011 р. та вересень 2011 року. Однак, листом від 05.12.2011 р. № 66109/19/33-25 ДПІ повідомила підприємство про те, що податкові декларації не вважаються податковою звітністю, оскільки можуть подаватися лише за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису або на електронних носіях.

Згідно із зазначеною постановою суду, яка в силу ст. 254 КАС України набрала законної сили, визнано незаконним рішення ДПІ щодо невизнання в якості податкової звітності податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Київград»за серпень та вересень 2011 року, де в останній, як вбачається з матеріалів справи, були задекларовані податкові зобов'язання за взаємовідносинами з позивачем.

Відтак, в силу положень ч. 1 ст. 72 КАС України є встановленим той факт, що ТОВ «Київград»подало декларацію з ПДВ за вересень 2011 року та, відповідно, діяло добросовісно, виконуючи свій податковий обов'язок задекларувало податкові зобов'язання за відносинами з позивачем, що спростовує доводи ДПІ відносно зворотного.

Оскільки доводи ДПІ в обґрунтування спірного рішення, ґрунтуються саме на недекларуванні контрагентом податкових зобов'язань по відносинам з позивачем, що спростовується вищенаведеними висновками суду, у т.ч. щодо незаконності дій ДПІ щодо невизнання податкової звітності контрагента, вже лише з цих підстав спірне рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

При цьому, сукупність досліджених під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення операцій або ж для висновку про нездійснення спірних операцій та висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкова накладна видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкової накладної, реєстрація якої в Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовується відповідачем, є правомірною.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що в Акті перевірки та під час розгляду справи ДПІ не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В контексті доводів та заперечень сторін, під час розгляду справи також встановлено, що позивач є власником ліцензії АГ575148 строком дії з 22.03.2011 до 22.03.2016 р. на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що підтверджується офіційними відомостями ДП «Інформаційно-ресурсний центр».

Відносно контрагента позивача ТОВ «Київград»також встановлено під час розгляду справи, що зазначене товариство є власником ліцензії АВ515380 строком дії з 08.06.2010 до 08.06.2013 р. на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, копії якої разом з переліком дозволених видів робіт залучено до справи.

Наявність, зокрема, у контрагента позивача ліцензії на здійснення видів діяльності, у т.ч. тих, що передбачалися договором та зазначені в актах приймання робіт, вказує на наявність у цієї особи необхідних ресурсів, наявність яких перевіряється органом ліцензування під час видачі ліцензії. Під час розгляду справи з боку ДПІ не надано доказів визнання протиправними дій/рішень органу ліцензування у зв'язку з видачею ліцензії контрагента, неправомірності видачі ліцензії, та не спростовано відомості щодо наявних у контрагента ресурсів, необхідних для видачі ліцензії та, відповідно, для виконання спірних операцій.

Відносно наведеного та щодо наявності у контрагента відповідного персоналу, до матеріалів справи надано відомості ТОВ «Київград»щодо наявності у розпорядженні підприємства персоналу (арматурник, бетоняр, електрозварник, стропальник, плиточник, штукатур, маляр та інших професій будівельної сфери) загалом у кількості 86 осіб, відомості щодо чого не спростовані відповідачем та не доведено недостатності зазначених трудових ресурсів для виконання спірних операцій.

Відносно технічних ресурсів, до матеріалів справи залучено відомості ТОВ «Київград»щодо наявності у користуванні цього підприємства автомобілів вантажних, машин та механізмів, що використовуються у будівельній сфері загалом в кількості 47 одиниць, відомості щодо чого не спростовані ДПІ під час розгляду справи та не доведено недостатності цих виробничо-технічних ресурсів для виконання спірних операцій.

При цьому, під час розгляду справи з боку ДПІ, в контексті доводів Акту перевірки, не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які на думку ДПІ були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. З боку ДПІ не було також надано податкової звітності контрагента з аналізу якої б вбачалось відсутність таких ресурсів у контрагента позивача.

В контексті наведеного під час розгляду справи не надано податкової звітності контрагента (ф. ДФ-1), з податку на прибуток, з екологічного податку, з якої б вбачалось відсутність у спірний період (вересень 2011 року) у контрагента трудових та інших ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій.

Під час розгляду справи ДПІ не надано доказів, актів обстежень тощо відносно відсутності контрагента у спірний період за своїм місцезнаходженням. Можлива відсутність контрагента в інші періоди сама по собі не свідчить про невиконання спірних операцій у спірний період та про порушення позивачем податкового законодавства.

В даному випадку відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств -контрагентів позивача на підставних осіб.

Більш того, у Висновку ДПІ зазначено про встановлення причетності директора та засновника ТОВ «Київград»до реєстрації та діяльності підприємства.

З пояснень директора та засновника ТОВ «Київград», які надані ДПІ, вбачається, що підприємство зареєстровано з метою здійснення господарської діяльності. Директор у поясненнях підтверджує підписання нею податкової звітності, здійснення підприємством будівельної діяльності, фактичне здійснення господарських операцій.

Під час розгляду справи ДПІ не надано висновків експертів, у т.ч. проведеної в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки первинних документів та податкової накладної за спірними операціями, складених у вересні 2011 року.

Надані ж висновки експерта ґрунтуються дослідження первинних документів за відносинами з іншою особою та за інший період. При цьому, як вбачається з цих висновків, експерт не дійшов однозначного висновку про можливу підробку зазначених документів та податкової звітності, зазначивши про ймовірність виконання підписів не директором контрагента, а іншою особою. Ґрунтуючись на цьому, ДПІ по суті діяла на підставі припущень відносно первинних документів періоду виконання спірних операцій (вересня 2011 року), що вказує на необґрунтованість спірного рішення та неврахування всіх обставин, які мали значення для прийняття спірного рішення.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», є достовірними.

Відтак, відомості щодо директора контрагента позивача, та, відповідно, щодо наявності у нього відповідних повноважень, є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій та розгляду справи.

Суд також зазначає, що ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надала рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем, по суті, не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на формування витрат та податкового кредиту, сформованих за операціями з цим контрагентом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні та допустимі докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-1»(код з ЄДР 30606505; адреса: 02068, м. Київ, Дарницький район, вул. Г. Ахматової, 7/15, офіс 104-А) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС № 0002232210/9470 від 08.08.2012.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 01.11.2012 р.