Постанова № 27237459, 30.10.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 2-а-4085/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Омельченко Т.Й.,

представника відповідача - Браташової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тягінське хлібоприймальне підприємство" до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тягінське хлібоприймальне підприємство" (далі - позивач, ТОВ "Тягінське хлібоприймальне підприємство") звернулось з адміністративним позовом до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - Бериславська МДПІ, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 р. № 0000771600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 6050 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1512 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги і пояснила, що спірне податкове повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин позивача з ТОВ "Херсон ПАК" у березні 2012 року, висновки відповідача про нікчемність угоди з цим контрагентом зроблені з перевищенням повноважень та за неповного дослідження господарських операцій. Зазначила, що позивач придбав у ТОВ "Херсон ПАК" послуги з оформлення карантинного сертифікату сої. Позивач надавав до перевірки документи на підтвердження придбання зазначених послуг: договір, додаток до договору, податкову накладну, акт виконаних послуг, рахунок на оплату, платіжне доручення. Товариством виконані всі вимоги Податкового кодексу України щодо відображення податку на додану вартість за вказаною операцією у складі податкового кредиту з ПДВ, а тому у відповідача не було підстав для виключення цієї операції з податкового кредиту та складання спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, вказавши на те, що ТОВ "Херсон ПАК" не має необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а тому не могло надати позивачу послуги з оформлення карантинного сертифікату, у зв"язку з чим ТОВ "Тягінське хлібоприймальне підприємство" неправомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 6050 грн. по відносинах з цим контрагентом.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Тягінське хлібоприймальне підприємство" як платник податків перебуває на податковому обліку в Бериславській МДПІ та є платником податку на додану вартість.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 22.06.2012 р. № 187/15/30039765 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Тягінське хлібоприймальне підприємство" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за квітень 2012 року.

Відповідно до вказаного акту перевірки Бериславською МДПІ встановлено, що позивач частину податкового кредиту з податку на додану вартість березня 2012 року у сумі 6050 грн. сформував за наслідками господарських відносин щодо придбання послуг у ТОВ "Херсон ПАК". ТОВ "Херсон ПАК" не декларує наявність трудових ресурсів, складських приміщень, автотранспортних засобів для здійснення будь-якого виду діяльності.

Відповідач вважає, що під час перевірки встановлено невідповідність задекларованих позивачем у податковому обліку наслідків господарської операції від ТОВ "Херсон ПАК" фактичним обставинам. Позивач декларував взаємовідносини з цим постачальником з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. За висновком відповідача в ході перевірки не підтверджено надання послуг від ТОВ "Херсон ПАК" позивачеві, що свідчить про порушення вимог п.201.11 ст.201 ПК України у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту по цій операції.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ПК України).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 12.03.2012 р. між ТОВ "Херсон ПАК" та ТОВ "Тягінське хлібоприймальне підприємство" укладено договір з сертифікації вантажу № 01/09-15/179. Предметом даного договору є забезпечення проведення карантинного огляду та ветеринарного дослідження вантажу, видача карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв (ф-2), реєстрація їх у службі ПГВСКН. Додатком 1 від 12.03.2012 р. до договору визначено вартість послуг.

На виконання вказаного договору ТОВ "Херсон ПАК" надало позивачу послуги з оформлення карантинного сертифікату.

Факт отримання послуг підтверджується рахунком на оплату № 57 від 12.03.2012 р., податковою накладною № 99 від 13.03.2012 р., актом наданих послуг № 101 від 13.03.2012 р., копією сертифіката.

Позивач повністю розрахувався з ТОВ "Херсон ПАК" за надані послуги, що підтверджується копією платіжного доручення від 12.03.2012 р. № 104

У акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Крім того, суд також звертає увагу, що чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність, а також не визначено ознак, які вказують на здійснення господарської діяльності підприємством за юридичною чи податковою адресою.

Недекларування постачальниками товарів та послуг трудового та матеріального потенціалу або орендних відносин може свідчити про заниження ними об'єктів оподаткування, що не спростоване та не з'ясоване відповідачем під час складання акту перевірки.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів щодо безтоварності господарських операцій за участю позивача, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

За приписами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлена податкова накладна, ним сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості наданих послуг, належним чином оформлені та здані до Бериславської МДПІ податкові декларації, тобто, позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує Бериславська МДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки Бериславської МДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Бериславська МДПІ не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ТОВ "Тягінське хлібоприймальне підприємство" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 р. № 0000771600 обгрунтованими.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 06.07.2012 р. № 0000771600.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тягінське хлібоприймальне підприємство" (код ЄДРПОУ 30039765) судовий збір у сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 листопада 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1