Постанова № 27237100, 22.10.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2012 року 2а-4152/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Акопової Т.Ю.,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МП "Перспектива"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю МП "Перспектива" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 15.08.2012 № 0003631503, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 113895,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28473,78 грн.;

від 15.08.2012 № 0003641503, згідно з яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 76742,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування податкового кредиту та заявленої до відшкодування позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни за надані послуги, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі послуги контрагентами фактично не надавались, позивач не мав на меті отримання послуг у дійсності, а правочини уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Крім того, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивач невірно (із запізненням) заявив до бюджетного відшкодування певні суми податку на додану вартість, адже таке право в нього існувало в попередніх податкових періодах. На підставі такого висновку податковий орган зменшив суму бюджетного відшкодування в податкових періодах, визначених позивачем із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, та збільшив такий же показник суму бюджетного відшкодування у відповідних попередніх податкових періодах із застосуванням наслідків, передбачених пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, про добровільну відмову платника податків від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування на банківський рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - послуги надано контрагентами в повному обсязі та оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач стверджував, що він правильно сформував податковий кредит, визначив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та заявив її до відшкодування на свій розрахунковий рахунок у банку, тому просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з'явився представник позивача. Представник податкового органу до суду не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи дані обставини, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача - суб'єкта владних повноважень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю МП "Перспектива" є юридичною особою, що зареєстрована 18.04.2006 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво машин та устаткування для металургії; виробництво верстатів для оброблення металу; виробництво машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших групувань; посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям.

У липні 2012 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень - травень 2012 року (акт перевірки від 03.08.2012 № 485/12-3/13729895).

У наслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 37153,10 грн., у тому числі: в травні 2011 року - на 20003,10 грн.; у червні 2011 року - на 3550,00 грн.; у листопаді 2011 року - на 13600,00 грн.;

пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суму бюджетного відшкодування на загальну суму 76742,00 грн., у тому числі: за лютий 2012 року - на 40531,00 грн.; за березень 2012 року - на 1068,00 грн.; за квітень 2012 року - на 35143,00 грн.;

завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача в банку на загальну суму 76742,00 грн., у тому числі: заявлену в березні 2012 року в сумі 40531,00 грн.; у квітні 2012 року - в сумі 1068,00 грн.; у травні 2012 року - в сумі 35143,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, які здійснювалися ним на підставі договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" та Приватним підприємством "Арісто Авто", згідно з якими вказані контрагенти надавали позивачу послуги (виконували роботи) по обробці деталей для автомобілів.

На думку посадових осіб податкового органу, ніякі послуги вказаними контрагентами фактично не надавались (роботи не виконувались), оскільки ці юридичні особи не мають адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань, а правочини укладено між ними і позивачем з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Такі висновки посадових осіб відповідача ґрунтуються не на власних даних, одержаних внаслідок перевірки фінансово-господарських документів позивача, а на цитуванні тверджень посадових осіб іншого податкового органу - Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області щодо нікчемності правочину, викладених в акті від 18.10.2011 № 314/23-50/33641076, складеному за результатами перевірки Приватного підприємства "Арісто Авто", яким згаданий контрагент не надав певних фінансово-господарських документів (а.с. 28, 29). А щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" - на аналітичних даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, згідно з якими виявлено розбіжність між податковою звітністю позивача та контрагентів.

Як убачається з акта перевірки (а.с. 29), податкова декларація Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" за листопад 2011 року (від 20.12.2011 № 9012748747) визнана податковим органом "недійсною", тому сума податку на додану вартість, що сплачена позивачем цьому контрагенту у складі ціни придбаних послуг, та включена до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, на думку податкового органу, є не підтвердженою.

Крім того, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивач невірно заявив до бюджетного відшкодування за лютий 2012 року суму 40531,00 грн., за березень 2012 року - 1068,00 грн.; за квітень 2012 року - 35143,00 грн., що разом становить суму 76742,00 грн. На думку податкового органу, ці суми позивач повинен був заявити до відшкодування в лютому, березні та квітні 2012 року (на один місяць раніше), таким чином, в ці звітні податкові періоди він занизив суми належного йому бюджетного відшкодування.

Дана обставина стала підставою для збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень та квітень 2012 року на підставі рішення податкового органу, що призводить до застосування наслідків, передбачених пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України про добровільну відмову платника податків від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування на банківський рахунок.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 15.08.2012 № 0003631503, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 113895,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28473,78 грн.;

від 15.08.2012 № 0003641503, згідно з яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 76742,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт отримання послуг та оплати їх вартості, а також зробив спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містить дані про контрагентів позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

Позивач є виробником автомобільних деталей, які виготовляються методом порошкової металургії та у подальшому доробляються механічним способом іншими підприємствами на замовлення позивача.

У серпні 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" (виконавець) укладено договір від 02.08.2011 № 0208/11, згідно з яким виконавець зобов'язувався за плату надати послуги (виконати роботи) з доробки деталей (згідно з кресленнями оцинкувати, калібрувати, зняти задирки, просвердлити отвори, відшліфувати торці, нарізати різьбу, зняти фаски, пропитати деталі маслом тощо), а саме: держача № 097, повзуна № 393, планки № 890.

Загальна вартість послуг (робіт) за вказаним договором (з урахуванням додаткової угоди) становила 81600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13600,00 грн. Вказана сума визначалась сторонами виходячи з ціни за доробку кожної деталі за штуку (держача № 097 - 1,02 грн./шт., у т.ч. ПДВ - 0,17 грн., кількість - 80000 шт.)

Факт надання послуг (виконання робіт) підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 36, актом приймання продукції (товарів) за кількістю від 07.11.2011, які складені та підписані уповноваженими представниками сторін, а також довіреністю посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" на отримання товарно-матеріальних цінностей (держачів у кількості 80000 шт.)

В оплату за надані послуги (виконані роботи) позивач на підставі рахунку-фактури від 01.11.2011 № 0111/25 перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" кошти в сумі 81600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13600,00 грн. Факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копією платіжного доручення від 08.12.2011 № 270 та банківською випискою по рахунку позивача.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг (робіт) податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" податкову накладну від 11.11.2011 № 36 на суму 81600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13600,00 грн.

Суму податку на додану вартість (13600,00 грн.), підтверджену зазначеною податковою накладною, позивач включив до складу податкового кредиту за листопад 2011 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп" є юридичною особою, що зареєстрована 25.03.2009 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності вказаної юридичної особи є: діяльність у сфері інжинірингу; інші монтажні роботи; організація перевезення вантажів.

У квітні 2011 року між позивачем (замовник) і Приватним підприємством "Арісто Авто" (виконавець) укладено договір від 26.04.2011 № 2604-1, згідно з яким виконавець зобов'язувався за плату надати послуги (виконати роботи) з доробки деталей (згідно з кресленнями зняти задирки, просвердлити отвори, відшліфувати торці, нарізати різьбу, зняти фаски, пропитати деталі маслом тощо), а саме: відбійного кільця № 03.370.07.62, фланця № 51-01601-0007, повзуна № 51012033.

Загальна вартість послуг (робіт) за вказаним договором (з урахуванням додаткової угоди) становила 199638,60 грн., у т.ч. ПДВ - 33273,10 грн. Вказана сума визначалась сторонами виходячи з ціни за доробку кожної деталі за штуку (відбійне кільце № 03.370.07.62 - 2,58 грн., у т.ч. ПДВ - 0,43 грн., кількість - 1970 шт.; фланець № 51-01601-0007 - 4,26 грн., у т.ч. ПДВ - 0,71 грн., кількість - 20000 шт.; повзун № 51012033 - 1,26 грн., у т.ч. ПДВ - 0.21, кількість - 23600 шт.; фланець № 007 - 4,26 грн., у т.ч. ПДВ - 0.71 грн., кількість - 5000 шт.; держач № 091 - 1,30 грн., у т.ч. ПДВ - 0,22 грн., кількість - 5000 шт.; держателя № 097 - 0,65 грн., у т.ч. ПДВ - 0,11 грн., кількість - 80000 шт.).

Факт надання послуг (виконання робіт) підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.05.2011 № 123 та від 01.07.2011 № 45, які складені та підписані уповноваженими представниками сторін вказаних актів.

В оплату за надані послуги (виконані роботи) позивач на підставі рахунків-фактури від 26.04.2011 № 2604/29 та від 02.06.2011 № СФ-0206/29 перерахував на рахунок Приватного підприємства "Арісто Авто" кошти в загальній сумі 199638,60 грн., у т.ч. ПДВ - 33273,10 грн. Факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень від 07.06.2011 № 109, від 30.06.2011 № 137 та банківськими виписками по рахунку позивача.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг (робіт) податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від Приватного підприємства "Арісто Авто" податкові накладні від 20.05.2011 № 123 та від 30.06.2011 № 88 на загальну суму 199638,60 грн., у т.ч. ПДВ - 33273,10 грн.

Суму податку на додану вартість (33273,00 грн.), підтверджену зазначеною податковою накладною, позивач включив до складу податкового кредиту за травень та червень 2011 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень та червень 2011 року.

З приводу юридичної особи контрагента - Приватного підприємства "Арісто Авто" судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Приватне підприємство "Арісто Авто" є юридичною особою, що зареєстрована 31.08.2005 Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією, стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності вказаної юридичної особи є: технічне обслуговування та ремонт автомобілів підприємствами; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям.

Під час судового розгляду справи представником позивача також було надано копії первинних документів, які підтверджували подальше використання та реалізацію у господарській діяльності результатів робіт (послуг), виконаних (наданих) його контрагентами (продаж виготовлених деталей на підставі Договору комісії від 01.07.2010 № 2010/2, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіге Україна" (комісіонер), рамочного договору від 10.02.2012 № В21332, укладеного з компанією MAN Nutzfahrzeuge AG (Німеччина), контракту від 16.04.2011, укладеного з компанією MTU Onsite Energy GmbH (Німеччина), а також копії експортних вантажних митних декларацій).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, в даній справі податковий орган зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки до складу податкового кредиту позивач включив суми податку, сплачені контрагентам у складі ціни за надані послуги, за нікчемними господарськими операціями (на думку податкового органу, ніякі послуги (роботи) контрагентами фактично не надавались). Крім того, зменшення та одночасне збільшення позивачу суми бюджетного відшкодування пов'язується зі зміною податковим органом періодів, в яких у позивача виникло право на бюджетне відшкодування.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про відсутність факту виконання робіт (надання послуг), а також від наявності у позивача права самостійно визначати податковий період, в якому заявляти до бюджетного відшкодування суми ПДВ, включені до складу податкового кредиту.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти надання позивачу послуг (виконаних робі) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено позивачем у податковому обліку та у податковій звітності; суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сформовано та заявлено до відшкодування позивачем правомірно.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари чи послуги позивачем не придбавались у контрагентів.

Суд зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт надання послуг (робіт) позивачу з боку його контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-Груп", Приватного підприємства "Арісто Авто" документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг (робіт) не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

З приводу зміни податковим органом податкових періодів, в яких позивач заявив сплачені суми ПДВ до бюджетного відшкодування, та одночасного зменшення і збільшення суми бюджетного відшкодування в податкових періодах, відповідно задекларованому позивачем та визначеному податковим органом, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.6 Податкового кодексу України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктами 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Положеннями пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пунктів 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Системний аналіз пунктів 200.1, 200.4, 200.6 та 200.7 статті 200 Податкового кодексу надає підстави для висновку, що бюджетному відшкодуванню у звітному (податковому) періоді підлягає лише частина від'ємного значення, розрахованого згідно з вимогами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, та/або сума залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то в разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах (підпункт "а" пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України).

Під час судового розгляду справи позивач на підтвердження правомірності і правильності визначення ним показника бюджетного відшкодування за березень, квітень, травень 2012 року надав копії податкових декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень 2012 року (з додатками), з яких убачається, що він послідовно здійснював декларування від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у звітних (податкових) періодах та заявляв до бюджетного відшкодування в наступних податкових періодах лише ту частину від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій позивачем у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, та/або суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідач не зважаючи на вимоги суду, викладені в ухвалі від 13.09.2012, жодних розрахунків та пояснень з приводу суті помилок, яких припустився позивач під час визначення суми бюджетного відшкодування та періодів, в яких у нього таке право виникло, суду не надав. Відсутні такі відомості й в акті перевірки від 03.08.2012 № 485/12-3/13729895.

Таким чином, податковий орган не виконав вимог, передбачених частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, і не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Водночас, позивач належними та достатніми доказами спростував твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг з боку контрагентів та неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, а також про неправильне визначення сум бюджетного відшкодування за березень, квітень, травень 2012 року та необхідність декларування цих же сум у лютому, березні та квітні 2012 року.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби:

від 15.08.2012 № 0003631503, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю МП "Перспектива" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 113895,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28473,78 грн.;

від 15.08.2012 № 0003641503, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю МП "Перспектива" збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 76742,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МП "Перспектива" витрати по сплаті судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "29" жовтня 2012 р.