Постанова № 27236926, 10.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2012 року 12:07 № 2а-10596/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртурінвест»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000292312 від 12.012012за участю представників сторін:

від позивача: Карпухно П.М.

від відповідача: Диба Ю.Д.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.10.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 12.01.2012 року № 0000292312, яким позивачу - ВАТ «Укртурінвест»збільшено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата юридичних осіб на 5638326,54 грн., у тому числі за основним платежем - 4680068,86 грн., штрафні (фінансові) санкції - 958257,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зі сторони Позивача відсутні порушення норм податкового законодавства, а винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні Позивач наполягає на задоволення позовних вимог.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що наявність податкового боргу зобов'язує податкову службу вчинювати дії спрямовані на його погашення, одним з яких є обов'язок надіслання податкової вимоги, що податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим у дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, що зобов'язання з їх оплати залишається виключно платником і підлягає перерахуванню ним до бюджету, а також той факт.

Представник Відповідача наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Укртурінвест»з питань повного обчислення та своєчасності сплати орендної плати за землю за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011р.

За результатом перевірки складено Акт від 27.12.11 №1669/23- 12/05518300.

Під час перевірки встановлено порушення ст.2, ст.5 Закону України від 03.07.92 №2535-ХІІ «Про плату за землю»(далі - Закон №2535), п.288.1, п.288.2 ст.288 Податкового кодексу України, а саме: занижено грошові зобов'язання з орендної плати за землю за період грудень 2008 року - вересень 2011 року.

На підставі Акту перевірки Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 року №0000292312, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата юридичних осіб на 5638326,54 грн., у тому числі за основним платежем - 4680068,86 грн., штрафні (фінансові) санкції - 958257,68 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Київською міською радою на підставі рішення від 10.12.98 №75/176 та договору від 28 липня 2000 року (зареєстровані в Головному управлінні земельних ресурсів 23.01.01 за №82-6-00014) передано в оренду позивачу строком на 49 років земельну ділянку площею 0,4721 га (кадастровий номер 82127002) за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12. Згідно з угодою від 07.04.2004 про внесення змін до договору оренди площа земельної ділянки становить 0,3952 га. Цільове призначення - для завершення будівництва, експлуатації та обслуговуванню будівлі по наданню додаткових послуг бізнесменам. Розмір річної орендної плати становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.2.2 договору).

Згідно з даними держаного земельного кадастру на підставі договору оренди користувачем земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12 є ВАТ «Укртурінвест», дата початку 23.01.01, дата закінчення права - 23.01.50. Нормативна грошова оцінка згідно з довідкою від 17.10.2007 №Ю-06926 становить 27101185,80 грн., площа земельної ділянки - 3951,51 кв.м.

Податковим органом зазначено, що Позивачем порушено вимоги ст.288 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) занижено орендну плату за землю на загальну суму 4 680 068.86 грн., в тому числі по періодам (з урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПКУ): за грудень 2008 року - 115 719,18 грн., (за даними платника - 364,23грн., за даними перевірки - 116083,41 грн.); за 2009 рік - 1 599 701,98 грн. (за даними платника - 5035,11 грн.. за даними перевірки - 1 634 737,10 грн.); за 2010 рік - 1694084.40 грн. (за даними платника - 5332.18 грн.. за даними перевірки - 1699 416,60 грн.); за І півріччя 2011 року - 847 042,21 грн. (за даними платника - 2666,08 грн., за даними перевірки - 849708,29 грн.); за III квартал 2011 року - 423 521,10 грн. (за даними платника - 1333,04 грн., за даними перевірки - 424 854,14 грн.).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»(надалі по тексту Закон №1251) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як зазначено в ст.2 Закону №2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 5 Закону №2535 передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно із ст.13 Закону №2535 підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.14 Закону №2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суми земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року) подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Частиною 2 статті 17 Закону №2535 передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до ст.27 Закону №2535 контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Згідно з п.288.1 ст.288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до п.288.2 - 288.4 ст.288 ПКУ, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з п.288.7 ст.288 ПКУ податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У відповідності до п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетною відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування - податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПКУ).

Згідно з п.п. 123.1 ст.123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, залишеної суми бюджетного відшкодування.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення (п.7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).

Пунктом 13 договору оренди земельної ділянки від 28 липня 2000 року передбачено підстави припинення дії вказаного договору: закінчення терміну, на який укладено цей договір; одержання Орендарем земельної ділянки у власність; дострокового розірвання цього договору за згодою сторін; примусового вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, визначеному законодавством України; ліквідації юридичної особи - Орендаря; дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

Згідно з п. 15 договору перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

Також, згідно з умовами договору Орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку Орендодавцеві у стані, придатному для її подальшого використання, після припинення або розірвання цього договору.

Як свідчать обставини справи, на момент проведення перевірки платником податків не надано документів, які підтверджують факт розірвання (припинення) договору оренди та повернення земельної ділянки Орендодавцеві.

Згідно з вимогами пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання або не своєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54,3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Податковим органом було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 № 0000292312 Позивачу.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук