Постанова № 27236866, 18.10.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2012 року /11:50/ Справа № 2а-2191/09/0870

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Буряковій А.В., за участю прокурора Стешенка В.Є., представника позивача Хамзіна Т.Р., представника відповідача Міщенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Логіка»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000462302/0/20605/10/23 від 30.12.2008 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Логіка» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000462302/0/20605/10/23 від 30.12.2008 року.

В позовній заяві позивач зазначив, що за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки позивача, на підставі акту перевірки від 19.12.2008 року № 2550/23/33869210, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000462302/0/20605/10/23 від 30.12.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) за платежем з податку на прибуток у сумі 6 812138,43 грн. Зазначає, що зазначене податкове повідомлення рішення є незаконним, оскільки попередніми договорами до договорів купівлі-продажу квартир, які укладалися між позивачем та фізичними особами, було передбачено такий вид забезпечення по договору, як забезпечувальний платіж. Вважає, що забезпечувальні платежі, отримані від фізичних осіб, згідно попередніх договорів, не можна розглядати в якості внесеного задатку. Господарські операції по придбанню робіт та послуг, які безпосередньо пов'язані з будівництвом будинку, тобто витрати на придбання будівельно-монтажних робіт, отримання технічних умов, земельні роботи, випробувальні роботи, проектні роботи та таке інше, до укладання з фізичними особами основних договорів, не є витратами підприємства, пов'язаними з отриманням прибутку. Таким чином, витрати безпосередньо пов'язані з будівництвом будинку, не будуть враховуватися до складу валових витрат, оскільки до укладання основного договору та переходу права власності на квартири до фізичних осіб, вони не є витратами, пов'язаними з власною господарською діяльністю підприємства позивача.

В податковому обліку для цілей оподаткування прибутку підприємства, в склад валових доходів включається вся сума переданих у власність фізичним особам квартир відповідного періоду, лише після того, як позивачем будуть укладені основні договори, будинок буде зданий в експлуатацію та квартири перейдуть у власність фізичних осіб, тобто у тому періоді, коли укладено основний договір та складено первинні документи - акти прийому-передачі квартир.

Представником позивача в ході судового розгляду справи було подано доповнення до позовної заяви, згідно якого позивач просив доповнити позовні вимоги та визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000102302/1/390/10/23 від 11.03.2009р. на суму 278615,60 грн. та № 0000462302/1/329/10/23 від 11.03.2009р. на загальну суму 6292028,13 грн. прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки від 06.02.2009 року № 245/23/33869210. Зазначає, що податкове повідомлення рішення № 0000462302/020605/10/23 від 30.12.2008р. було оскаржене підприємством в адміністративному порядку шляхом подачі скарги до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя. За результатами розгляду скарги ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняте рішення № 2865/10/25-47 від 27.02.2009р. (з урахуванням проведеної додаткової позапланової виїзної перевірки та складеного акту перевірки від 06.02.2009 року № 245/23/33869210, призначеної в зв'язку з поданою скаргою), згідно якого скасоване податкове повідомлення - рішення № 0000462302/0/20605/10/23 від 30.12.2008р. в частині 230962,00 грн. нарахованого податку на прибуток та у відповідній частині штрафної санкції, застосованої з посиланням на п.п. 17.1.3 ЗУ № 2181, на 92384,80 грн., і штрафної санкції, застосованої з посиланням на п.п. 17.1.6 ЗУ № 2181, на 196763,5 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишене без змін; збільшено розмір штрафної санкції згідно з п.п. 17.1.3 ЗУ № 2181 на 278615,60 грн., та винесені податкові повідомлення - рішення № 0000102302/1/390/10/23 від 11.03.2009р. на суму 278615,60 грн. та № 0000462302/1/329/10/23 від 11.03.2009р. на загальну суму 6292028,13 грн.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позову наполягав, з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що позивачем обґрунтовано та правомірно не було віднесено до валових доходів суми забезпечувальних платежів, отриманих від фізичних осіб за попередніми договорами.

Представник Відповідача проти задоволення позову заперечувала, надала письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що ТОВ «КК «Логіка» за період з 25.10.05 р. по 30.06.08 р. були укладені попередні договори з фізичними особами на придбання жилого приміщення, а саме квартир в багатоповерховому будинку в м. Запоріжжя по вулиці Товариській, 70. Згідно з умовами попередніх договорів - сторони зобов'язуються в майбутньому укласти договір купівлі-продажу (основний договір) та домовились вважати істотними умовами основного договору, що продавець - ТОВ «КК «Логіка» і покупець - фізична особа, в твердження серйозності намірів, покупець зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок продавця забезпечувальний платіж.

Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, яке видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на твердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Згідно з типовим договором про завдаток грошова сума, сплачена боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, має статус завдатку. Зазначає, що забезпечувальний платіж, який сплачувався фізичними особами по попередньому договору, не підпадає під визначення п.7.9.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», а повинен включатися до складу валового доходу. У разі, якщо підприємство будує будівлю з метою подальшого продажу, то така будівля кваліфікується як товар. У цьому випадку витрати платника податку по придбанню матеріалів відносяться до складу валових витрат та проводиться розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». Отже, податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно. Просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 03.11.2008 року по 12.12.2008 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.10.2005 року по 30.06.2008 року.

За результатами перевірки складений акт від 19.12.2008 року № 2550/23/33869210 (а.с. 48, Том 1).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «КК «Логіка»:

- п. 5.9 ст. 5 Закону Україні "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 г. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) підприємством невірно визначено балансову вартість запасів на кінець звітних періодів, занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 3821208 грн., у тому числі по періодах:

-2005 рік на суму 13197 грн.;

-1 квартал 2006 року на суму 30120 грн.;

-1 півріччя 2006 року на суму 60146 грн.;

-3 квартали 2006 року на суму 71670 грн.;

-2006 рік на суму 149368 грн.;

-1 квартал 2007 року на суму 9285 грн.;

-1 півріччя 2007 року на суму 27395 грн.;

-3 квартали 2006 року на суму 618253 грн.;

-2007 рік на суму 1563583 грн.;

-1 квартал 2008 року на суму 3758427 грн.;

-1 півріччя 2007 року на суму 2095060 грн.

На підставі акту перевірки від 19.12.2008 року № 2550/23/33869210 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби було прийняте податкове повідомлення-рішення від № 0000462302/0/20605/10/23 від 30.12.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахування штрафних (фінансових) санкцій) за платежем з податку на прибуток у сумі 6812138,43 грн. (а.с. 102, Том 1).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від № 0000462302/0/20605/10/23 від 30.12.2008 року, позивачем начальнику ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя було подано скаргу від 30.12.2008 року № 593 на податкове повідомлення-рішення (а.с. 105, Том 1).

У період з 26.01.2009 року по 03.02.2009 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби було проведено додаткову виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.10.2005 року по 30.06.2008 року.

За результатами перевірки складений акт від 06.02.2009 року № 245/23/33869210 (а.с. 142, Том 1).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «КК «Логіка»:

1)пп.5.2.1 п.5.2 та п. 5.9 ст. 5 Закону Україні "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством невірно визначено балансову вартість запасів на кінець звітних періодів, занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 3590246 грн., у тому числі по періодах:

- 2005 рік на суму 13197 грн.;

- 1 квартал 2006 року на суму 30120 грн.;

- 1 півріччя 2006 року на суму 60146 грн.;

- 3 квартали 2006 року на суму 71670 грн.;

- 2006 рік на суму 149368 грн.;

- 1 квартал 2007 року на суму 9285 грн.;

- 1 півріччя 2007 року на суму 27395 грн.;

- 3 квартали 2006 року на суму 618253 грн.

- 2007 рік на суму 1332621 грн.

За результатами розгляду скарги позивача від 30.12.2008 року № 593 ДПІ у Ленінському районі, ґрунтуючись на висновках акту перевірки від 06.02.2009 року № 245/23/33869210, прийняте рішення про результати розгляду скарги № 2865/10/25-47 від 27.02.2009р., згідно якого

скасоване податкове повідомлення - рішення № 0000462302/0/20605/10/23 від 30.12.2008р. у частині 230962,00 грн. нарахованого податку на прибуток та у відповідній частині штрафної санкції, застосованої з посиланням на п.п. 17.1.3 ЗУ № 2181, на 92384,80 грн., і штрафної санкції, застосованої з посиланням на п.п. 17.1.6 ЗУ № 2181, на 196763,5 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишене без змін; збільшено розмір штрафної санкції згідно з п.п. 17.1.3 ЗУ № 2181 на 278615,60 грн. (а.с. 108, Том 1).

З урахуванням результатів розгляду скарги, були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000102302/1/390/10/23 від 11.03.2009р. на суму 278615,60 грн. та № 0000462302/1/329/10/23 від 11.03.2009р. на загальну суму 6292028,13 грн. (а.с.176-177, Том 1).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0000462302/1/329/10/23 від 11.03.2009р., позивачем начальнику ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя було подано скаргу від 24.03.2009 року № 91 на податкове повідомлення-рішення (а.с. 178, Том 1).

Рішенням від 10.04.2009 року № 4601/10/25-47 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000462302/1/329/10/23 від 11.03.2009р., скаргу позивача - без задоволення (а.с. 182, Том 1).

Суд вважає висновки, які викладені в Акті перевірки від 06.02.2009 року № 245/23/33869210 обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000102302/1/390/10/23 та № 0000462302/1/329/10/23 від 11.03.2009р., прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства з наступних підстав.

В акті вчинено запис, що підприємство ТОВ «КК «Логіка» не відобразило суми отриманих оплат по попереднім договорам від фізичних осіб у показниках рядку декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 14928839 грн., також перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 25.10.2005 по 30.06.2008 встановлено йогозаниження на загальну суму 15150369 грн.

ТОВ «КК «Логіка» за період з 25.10.05 р. по 30.06.08 р. були укладені попередні договори (нотаріально посвідчені) з фізичними особами на придбання жилого приміщення, а саме квартир в багатоповерховому будинку в м. Запоріжжя по вулиці Товариській, 70. Згідно з умовами попередніх договорів - сторони зобов'язуються в майбутньому укласти договір купівлі-продажу (основний договір) та домовились вважати істотними умовами основного договору, що продавець - ТОВ «Логіка» і покупець - фізична особа, в підтвердження серйозності намірів, покупець зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок продавця забезпечувальний платіж (а.с. 59-79, Том 2).

Пунктом 4 Попередніх договорів, зазначено, що на момент підписання Основного договору сума забезпечувального платежу зараховується продавцем в рахунок загальної вартості відчужуваного приміщення згідно з Основним договором.

Як встановлено судом, при проведенні перевірки, в бухгалтерському обліку отримання забезпечувального платежу від фізичних осіб-підприємством відображалося такими бухгалтерськими проводками: Дт 311 «Поточний рахунок в національній валюті» Кт 681 «Розрахунки по авансам отриманим».

Згідно листа підприємства (вих. № 576 від 12.12.2008р.) - «бухгалтерською проводкою Дт 31 Кт 681 відображені суми забезпечувальних платежів, перерахованих фізичним особам по договорам попередньої купівлі житла. Вищевказані грошові кошти використані на оплату робіт, послуг, пов'язаних з будівництвом дому по вул. Товариська, 70» (а.с. 126, Том 1).

Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України - завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Згідно з Типовим договором про завдаток, грошова сума, сплачена боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, має статус завдатку.

Другим пунктом статті 570 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідно до норм п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями відповідача стосовно того, що завдаток, отриманий платником податку у грошовій формі, який виступає гарантією укладання договору купівлі-продажу нерухомості, повинен включатися до валового доходу такого платника податку відповідно до норм пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зазначена позиція висвітлена також в листі ДПА України від 12.04.2007 року за № 4047/5/15-0215 «Щодо деяких питань оподаткування».

ТОВ "Логіка" (замовник) було укладено з ТОВ "Компанія Будальянс" (виступає як генеральний Підрядник) договір №39 від 01.06.2006 року на будівництво житлового будинку по вул. Товариська, 70, м. Запоріжжя.

Згідно з умовами договору №39 від 01.06.2006 року - «Замовник» доручає, а "Генпідрядник" приймає на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи, по будівництву житлового будинку №70 по вулиці Товариська у мікрорайоні Бородинський в м. Запоріжжі (далі Об'єкт) , в обумовлений цим договором термін, згідно з проектно-кошторисною документацією, графіком виконання робіт, вимогами техніки безпеки, охорони праці, та спільно з Замовником ввести Об'єкт в експлуатацію. Орієнтовна дата введення об'єкту в експлуатацію - 1 квартал 2009 року.

Згідно додаткової угоди № 1к від 01.02.2007 року до контракту № 39 від 01.06.2006 року - «Сторони домовилися вважати Контракт довгостроковим».

В бухгалтерському обліку витрати, пов'язані з будівництвом житлового будинку по вулиці Товариська 70 ТОВ "КК "Логіка" відображено такими бухгалтерськими проводками: Дт 151 "Капітальне будівництво будинку" Кт 621 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 37 "Розрахунки з різними дебіторами".

На рахунку 151 «капітальне будівництво» відображені витрати, пов'язані не тільки з виконанням робіт та послуг, а й з придбанням товарно-матеріальних цінностей.

Згідно ст. 876 Цивільного кодексу України - «Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором».

Пояснення позивача щодо того, що витрати пов'язані з будівництвом будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська 70 не включаються до складу валових витрат, так як до укладання основного договору та переходу прав власності на квартири в будинку до фізичних осіб, вони не є витратами, пов'язаними з власною господарською діяльністю підприємства, суд не бере до уваги, оскільки, як встановлено судом, будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська 70, у період його будівництва перебував у власності позивача, що підтверджується також наданим до матеріалів справи основним договором купівлі-продажу від 12.05.2010 року однієї з квартир цього будинку, де зазначено, що квартира в будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська 70 належить продавцю (ТОВ «КК «Логіка») на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

При цьому п. 5.9 Закону визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р., запаси - це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Суд зазначає, у разі, якщо підприємство будує будівлю (споруду) з метою подальшого продажу, то така будівля кваліфікується як товар. У цьому випадку витрати платника податку по придбанню матеріалів відносяться до складу валових витрат та проводиться розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до пункту 5.9 Закону.

Якщо платник податку здійснює будівництво з метою продажу і при цьому залучає до виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядні організації, то вартість виконаних робіт, в тому числі і субпідрядними організаціями, відноситься на валові витрати такого платника відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону.

В порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підприємством невірно визначено балансову вартість запасів на кінець звітних періодів, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3821208 грн.

В судовому засіданні експерт, яка проводила судово-економічну експертизу, зазначила, що підприємством позивача некоректно складалися бухгалтерські проводки стосовно заліку коштів, які надходили в якості забезпечувального платежу від фізичних осіб.

В матеріалах справи міститься висновок судово-економічної експертизи № 41/446, яка призначалася на підставі Ухвали суду від 01.10.2009 року, по тесту якої зазначено, що грошові кошти, отримані на розрахунковий рахунок підприємства від фізичних осіб для будівництва квартир (житлового будинку) повинні були відображатися в бухгалтерському обліку ТОВ «КК «Логіка» бухгалтерським записом: по Дт рахунку 31 «Рахунки у банках» з Кт рахунка «Цільове фінансування та цільові надходження» (а.с. 115-116, Том 2). Позивач, в свою чергу, користувався наступною проводкою: Дт 311 «Поточний рахунок в національній валюті» Кт 681 «Розрахунки по авансам отриманим».

Отримання завдатку від фізичних осіб підприємство відображало в декларації з податку на прибуток по строчці 01.3 «Доходи від виконання довгострокових договорів».

Відповідно до підпункту 7.10.5, підпункту 7.10.7, підпункту 7.10.8, пункту 7.10 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств'", дохід виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальної договірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту. Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду з сумах, визначених п.п. 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті. Для цілей оподаткування суми авансів або передплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ "КК "Логіка" доходи від виконання довгострокового договору оподатковувала не відповідно до пункту 7.10 статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств'". Підпунктом 7.10.2 пункту 7.10 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що під терміном «довгостроковий договір (контракт)» слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення матеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «інжиніринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, що такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Як зазначено в акті, у замовників будівництва житла - фізичних осіб, відсутні основні фонди, тому попередні договори ТОВ «КК «Логіка» з фізичними особами, не відповідають ознакам довгострокового договору та суперечать вимогам п. 7.10 зазначеного Закону.

Відповідно до п.16.4. статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно винесені податкові повідомлення - рішення № 0000102302/1/390/10/23 від 11.03.2009р. на суму 278615,60 грн. та № 0000462302/1/329/10/23 від 11.03.2009р. на суму 6292028,13 грн., у зв'язку з чим зазначені податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, а відтак, позовні вимоги про їх скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Логіка» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000102302/1/390/10/23 та № 0000462302/1/329/10/23 від 11.03.2009 року - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Л.О.Нестеренко