Постанова № 27236849, 23.10.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/2411/12

11:37

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участю:

секретаря судового засідання -Червоняк У. С.;

представника позивача -Пославського В.С. (довіреність від 20.10.12р.);

представника відповідача -Попової С.Г. (довіреність від 04.09.12р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТзОВ "Струминка" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про скасування рішення,-

СУТЬ СПОРУ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Струминка»до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року №0000520220.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 вересня 2012 року Державною податковою інспекцією у м.Чернівцях в результаті позапланової документальної перевірки ТзОВ «Струминка» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Варра Трейд»за лютий, квітень 2011 року та ТОВ «Компанія ТПВ»за листопад, грудень 2011 року, був складений акт перевірки за №917/22-3/25082523 (далі - Акт).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Чернівцях було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№000520220 від 19 вересня 2012 року, відповідно до якого ТзОВ «Струминка»було визначено податкове зобов'язання податку на додану вартість в сумі 74 778,25 грн.

На думку перевіряючих, позивач порушив п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 68195,0 грн. в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 19087,0 грн., квітень 2011 року в сумі 22783,0 грн., за листопад 2011 року в сумі 17333,0 грн., за грудень 2011 року в сумі 8992,0 грн.

Так, в акті перевірки відповідач зазначив, що операції по взаємовідносинах із ТОВ «Варра Трейд»та ТОВ «Компанія ТПВ» не мали реального характеру, а кошти перераховувалися без мети реального настання правових наслідків. А тому, відповідач зробив висновок, що договори укладені між ТзОВ «Струминка» та ТОВ «Варра Трейд» і ТОВ «Компанія ТПВ»є фіктивними, нікчемними і не породжуються юридичних наслідків, так як порушуються публічний порядок.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 є незаконними, а висновки, зазначені в акті перевірки є неправомірними у зв'язку з наступними обставинами.

Так, висновок ревізорів про відсутність документального підтвердження факту придбання та реалізації товарів спростовується наступним.

18 січня 2011 року між ТОВ «Варра Трейд», а з 16 вересня 2011 року між ТОВ «Компанія ТПВ»та позивачем були укладені договори купівлі-продажу, відповідно до яких контрагенти зобов'язувались поставити ТзОВ «Струминка» продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її в порядку та на умовах, що передбачені договором.

Реальність придбання ТзОВ «Струминка» товару документально підтверджено наступними доказами, а саме податковими накладними, видатковими накладними та документами про оплату поставленого товару.

Також позивач не погоджується з висновками перевіряючих стосовно відсутності права у ТзОВ «Струминка»на податковий кредит та відповідно на бюджетне відшкодування ПДВ, якщо постачальники відсутні за місцезнаходженням, не володіють достатньою кількістю основних засобів, відсутні складські приміщення тощо.

Так, з висновків Європейського суду з прав людини по справах Інтерсплав проти України, «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Супорт Центр проти Болгарії випливає, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної із незаконним отриманням бюджетного відшкодування. А також те, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Оскільки, умови договорів, що були укладені між ТзОВ «Струминка» та ТОВ «Варра Трейд», ТОВ «Компанія ТПВ» виконувалися в повному обсязі, не було будь-яких підстав для недовіри контрагентам.

Також позивач не погоджується з висновками перевіряючих про відсутність контрагентів за їх юридичними адресами, посилаючись на документи отримані під час проведення перевірки з інших органів податкової служби.

Так, станом на час укладення договорів купівлі-продажу товарів, та оформлення фінансово-бухгалтерських документів в Єдиному державному реєстрі були відсутні будь-які відомості щодо відсутності контрагентів за місцезнаходженням, а тому посилання податкового органу на вказані обставини є безпідставними та не обґрунтованими.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити їх.

Відповідач наддав до суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на норми законодавства відповідно до яких складено акт №917/22-3/25082523 від 05.09.2012 року за результатами якого, прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 року за №0000520220.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Струминка"відповідно до установчих документів створено внаслідок реорганізації ПФ "Струминка", зареєстрована виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 19.12.1997 року №1116-п та перереєстровано ліцензійно-реєстраційною палатою Чернівецької міської ради 08.10.1998 року за №ю1090301.

Також суд встановив, що ТзОВ "Струминка" взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 25.12.1997 року за №15889.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ "Струминка" знаходиться за адресою: 58000, м.Чернівці, вул.Коломийська, 9Д.

У період, який перевірявся, позивач був платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, плата за спеціальне використання води.

Крім того, в періоді, що перевірявся, ТзОВ "Струминка" займалось виробництвом та реалізацією ковбасних та м'ясних виробів.

На підставі направлення від 22.08.2012 року №001480, виданого державною податковою інспекцією у м.Чернівцях та відповідно до наказу ДПІ у м.Чернівцях від 22.08.2012 року №875 проведена позапланова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Струминка"з питань своєчасності, достовірності, повноти нрахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин ТОВ "Варра Трейд" за лютий, квітень 2011 року та ТОВ "Компанія ТПВ" за листопад, грудень 2011 року (а.с.9).

За результатами проведеної перевірки складено акт №917/22-3/25082523 від 05 вересня 2012 року в якому зафіксовані наступні порушення:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 68195,0 грн. в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 19087,0 грн., квітень 2011 року в сумі 22783,0 грн., за листопад 2011 року в сумі 17333,0 грн., за грудень 2011 року в сумі 8992,0 грн.

За наслідками перевірки ТзОВ ВКП "Струминка", податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року форми "Р":

- №0000520220 року, відповідно до якого ТзОВ "Струминка" було визначено податкове зобов'язання податку на додану вартість в сумі 74 778,25 грн., а саме: зобов'язання за основним платежем в сумі 68 195,00 грн. та сума штрафних санкцій в розмірі 6583,25 грн. (а.с.28).

Суд погоджується з позицією позивача, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення суперечать законодавству з питань оподаткування, та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому суд вважає, що адміністративний позов належить до задоволення.

По-перше, суд не погоджується з висновками перевіряючих щодо відсутності здійснення господарських операцій між ТзОВ "Струминка" та її контрагентами у зв'язку з наступним обставинами.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В ході судового розгляду справи суд дійшов висновку, що мало місце реальне придбання товарів позивачем та їх подальше використання в своїй господарській діяльності.

Так, суд встановив, що ТзОВ "Струминка" уклало договір купівлі-продажу з ТОВ "Варра-Трейд" №180102 від 18.01.2011 року (а.с.59-60).

Згідно з п.1.1 договору від 18.01.2011 року ТОВ "Варра-Трейд"зобов'язано продавати ТзОВ "Струминка"продукцію, а ТзОВ "Струминка"зобов'язана приймати і своєчасно оплачувати продукцію в строки і в розмірах передбаченими умовами договору.

Відповідно до п.4.1 даного договору ціна на продукцію узгоджується сторонами і вказується в національній валюті України (гривня) в товаросупровідних документах.

Також суд встановив, що ТзОВ "Струминка" уклало договір купівлі-продажу з ТОВ "Компанія ТПВ" №16/09/01 від 16 вересня 2011 року (а.с.61-62).

Згідно з п.1.1 договору від 16.09.2011 року ТОВ "Компанія ТПВ" зобов'язано продавати ТзОВ "Струминка" продукцію, а ТзОВ "Струминка" зобов'язана приймати і своєчасно оплачувати продукцію в строки і в розмірах передбаченими умовами договору.

Відповідно до п.4.1 даного договору ціна на продукцію узгоджується сторонами і вказується в національній валюті України (гривня) в товаросупровідних документах.

Крім того, відповідно до свідоцтва №100240556 та №100334937 про реєстрацію платника податку на додану вартість, суд встановив, що контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість (а.с.63-64).

Таким чином, між позивачем та його контрагентами були укладені типові договори купівлі-продажу. Згідно з даними договорами, вбачається перехід права власності на товар в момент підписання видаткової накладної про прийомку продукції.

Так, на виконання умов договору від 18.01.2011 року укладеного між ТзОВ "Струминка" та ТОВ "Варра-Трейд" були підписані наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна №6/04/04 від 06.04.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 27 666,67 (а.с.31);

- видаткова накладна №14/04/05 від 14.04.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 103 500,00 (а.с.34);

- видаткова накладна №25/02/03 від 25.02.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 49 968,48 (а.с.37);

- видаткова накладна №18/02/02 від 18.02.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 32743,68 (а.с.40);

Також на виконання умов договору від 16.09.2011 року укладеного між ТзОВ "Струминка" та ТОВ "Компанія ТПВ" були підписані наступні видаткові накладні:

- видаткова накладна №26/12/01 від 26.12.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 26350,00 (а.с.43);

- видаткова накладна №16/12/02 від 16.12.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 20400,00 (а.с.46);

- видаткова накладна №08/12/02 від 08.12.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 7200,00 (а.с.49);

- видаткова накладна №30/11/04 від 30.11.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 40500,00 (а.с.52);

- видаткова накладна №14/11/02 від 14.11.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 32400,00 (а.с.55);

- видаткова накладна №04/11/02 від 04.11.2011 року на суму (з врахуванням ПДВ) 31100,00 (а.с.58);

Як убачається з копій накладних, позивач придбавав у ТОВ "Варра-Трейд" та ТОВ "Компанія ТПВ" такий товар: окісти, лопатки , окорока свинячі.

Основним видом діяльності підприємства є виробництво та реалізація ковбасних та м'ясних виробів. Даний факт підтверджує також податковий орган в акті перевірки (а.с.11-12). Тобто, придбання позивачем вказаних вище товарів, повністю узгоджується, є логічним та відповідає основним видам його діяльності.

Крім того, факт здійснення господарської діяльності також підтверджується наданими позивачем ветеринарними довідками (а.с.104-114).

Так суд, відповідно до ветеринарних довідок В №2602375, №2602387, №2602410, №2602420, №2602432, №2602442, які видані ТОВ "Компанія ТПВ"лікарем ветеринарної медицини ОСОБА_3 встановив, що належні ТОВ "Компанія ТПВ": лопатка свиняча, окорок свинячий, ошийок свинячий направляються ТзОВ "Струминка"для реалізації при дотримані умов зберігання (а.с.104-109).

Відповідно до ветеринарних довідок Б №7855784, №7855816, №7855827, №7855876, №7855895 які видані ТОВ "Варра-Трейд"лікарем ветеринарної медицини ОСОБА_3 суд встановив, що належні ТОВ "Варра-Трейд": лопатка свинна, окіст свинний, окорок свинячий направляються ТзОВ "Струминка"для переробки (а.с.110-114).

Також суд становив, що за придбані товари проведено розрахунки з постачальником, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується податковими накладними, видатковими накладними та документами про оплату поставленого товару (а.с.29-58, 65-81).

Крім того, щодо реальності договорів, то суд вважає, що реальність настання правових наслідків, що обумовлена ними, підтверджується тим, що предметом договорів був продаж товару. На виконання договорів позивач реально придбав за обумовлену суму відповідний товар у постачальників, в зв'язку з цим сторони вчинили реальні дії і отримали для кожної з них настання відповідних правових наслідків. Доказів про визнання даних договорів недійсними сторони до суду не надали.

По-друге, суд не погоджується з позицією відповідача, що позивач не має права на податковий кредит, та відповідно на бюджетне відшкодування ПДВ оскільки постачальники відсутні за місцезнаходженням та не володіють достатньою кількістю основних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності, а саме: складських приміщень, транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів, у зв'язку з наступним.

Враховуючи зазначені вище висновки суду, суд вважає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи підтверджують реальність господарської операції ТзОВ "Струминка" з ТОВ "Варра-Трейд" та ТОВ "Компанія ТПВ".

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство, та відповідно мав право на включення до складу податкового кредиту по ПДВ вартість придбаної м ясної продукції у ТОВ "Варра-Трейд" та ТОВ "Компанія ТПВ".

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Крім того, станом на час укладення договорів купівлі-продажу товарів, та оформлення фінансово-бухгалтерських документів в Єдиному державному реєстрі були наявні відомості щодо контрагентів та їх місцезнаходження, а тому посилання відповідача на відсутність даних фактів є безпідставною та необґрунтованою. На підтвердження своєї позиції відповідач жодних доказів до суду не надав.

Так, відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже , на підставі викладених обставин, суд дійшов висновку, що податковий орган при проведенні перевірки надав неправильну оцінку первинним документам, які були йому представлені, та неправильно застосував норми податкового законодавства, внаслідок чого в акті зроблені помилкові висновки. А відтак -прийняті на підставі даного акту податкові повідомлення -рішення є відповідно незаконними.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України : "Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа".

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.2; ст.ст.7, 70, 71, ч.1 ст.94, 158-163 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 року №0000520220.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 747 (сімсот сорок сім) 78 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Постанова в повному обсязі складена 29 жовтня 2012 року.

Суддя О.Я.Бойко