Постанова № 27236670, 31.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 жовтня 2012 р. № 2-а- 11242/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченко А.В.

При секретарі -Алавердян Е.А.

За участі сторін:

представника позивача -Межерицького А.А.

представник відповідача -не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дослідний електромонтажний завод»до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ПАТ «Дослідний електромонтажний завод», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області ДПС, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182210 від 07.09.2012 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість у розмірі 537,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 268,5 грн., на загальну суму 805,5 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що Державною податковою інспекцією у Зміївському районі м. Харкова проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Кариатида групп»за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Зміївському районі Харківської області було складено акт № 641/22/00110237 від 27.08.2012 року.

В ході проведеної перевірки було зроблено висновок про відсутність об'єкту оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення абз. б) п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 537,2 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на суму 537,2 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Кариатида груп». Також, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кариатида груп»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ «Промтехноопт», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року.

Таким чином, правочини укладені від імені ТОВ «Кариатида груп»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного правочині укладені між позивачем та ТОВ «Кариатида груп»є нікчемними.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення -рішення №0000182210 від 07.09.2012 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість у розмірі 537,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 268,5 грн., на загальну суму 805,5 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним, через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а тому суд приходить до висновку про розгляд справи за його відсутності.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Публічне акціонерне товариство «Дослідний електромонтажний завод»пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво.

Публічне акціонерне товариство «Дослідний електромонтажний завод»взято на податковий облік 05.10.1995 року в державній податковій інспекції у Зміївському районі Харківської області за №2 і станом на даний час перебуває на обліку державній податковій інспекції у Зміївському районі Харківської області ДПС. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Зміївському районі м. Харкова проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Кариатида групп»за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Зміївському районі Харківської області було складено акт № 641/22/00110237 від 27.08.2012 року.

В ході проведеної перевірки було зроблено висновок про відсутність об'єкту оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг), які підпадають під визначення абз.б) п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 537,2 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на суму 537,2 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Кариатида груп».

Також, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кариатида груп»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ «Промтехноопт», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року.

Таким чином, правочини укладені від імені ТОВ «Кариатида груп»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного правочині укладені між позивачем та ТОВ «Кариатида груп»є нікчемними.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення -рішення №0000182210 від 07.09.2012 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість у розмірі 537,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 268,5 грн., на загальну суму 805,5 грн.

Суд зазначає, що приписами підпунктів 14.1.181 ст.14, п.198.3, ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім того, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 Господарського кодексу України). Це означає, що здійснення господарських операцій суб'єктом підприємницької діяльності передбачає досягнення певної ділової мети, економічної вигоди. При цьому презумується отримання вигоди у сфері господарювання, а відтак отримання вигоди у сфері оподаткування не може розцінюватися як самостійна ділова мета підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що інформація щодо платників податку на додану вартість є доступною інформацією.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «ДЕМЗ»для належного декларування було залучено ТОВ «Кариатида групп», видом діяльності якого є посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника.

ТОВ «Кариатида групп»має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності серія АВ № 481917, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, а саме Держмитслужбою. Строк дії вказаної ліцензії - з 28.09.2009 року по 28.09.2014 року, тобто на момент вчинення операцій з ПАТ «ДЕМЗ»ТОВ «Кариатида групп»була ліцензованим суб'єктом господарювання в сфері надання послуг митного брокера.

Суд вказує, що у відповідності до ст. 81 Митного кодексу України (в редакції 2002 року, чинній на момент здійснення операцій) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно зі ст. 87 Митного кодексу України (у редакції 2002 року) : антами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що перемішуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники) .Згідно зі ст. 88 Митного кодексу України обов'язком декларанта є здійснення декларування товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ст. 176 Митного кодексу України (в редакції 2002 року) митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент. Від імені цього підприємства декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо).

На підтвердження виконання господарських операцій були виписані наступні первинні документи: на підставі рахунку № 153/1 від 25.05.2011 року ПАТ «ДЕМЗ»і ТОВ «Кариатида групп»було підписано акт виконаних робіт № 153 від 30.05.2011 року на суму 3223,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 537,2 грн.), згідно з яким були надані послуги (роботи) по митному брокерському обслуговуванню (оформлення вантажної митної декларації № 807070006/2011/428025). Також ТОВ «Кариатида групп»було виписано податкову накладку № 35 від 30.05.2011 року на суму 3223,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 537,2 грн.). Крім того, у розділі 54 «Підпис і прізвище декларанта»Вантажної митної декларації № 428025 від 25.05.2011 року проставлена печатка ТОВ «Кариатида групп»і зроблено підпис посадової особи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський-облік та звітність в Україні"

визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" -бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р. із змінами і доповненнями визначено порядок складання первинних документів, а саме "Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Також суд вказує, що відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та вказаними контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів позивачем , оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів (договорів підряду), укладених позивачем з ТОВ «Кариатида групп», в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Проте, в зазначеному Акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дослідний електромонтажний завод»до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області ДПС №0000182210 від 07.09.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 05 листопада 2012 року.

Суддя А.В. Зінченко