Рішення № 27233974, 05.11.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/11100/2012 року

Провадження № 2/0907/5724/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2012 рокум. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіБабій О.М.

секретаряСивухіної Ю.Ю.

з участю представника позивача по договору від 16.07.2012 року ОСОБА_1І, представника відповідача по довіреності від 06.08.2012 року ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.К.» про зміну формулювання в наказі про звільнення причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки належних при звільненні розрахункових та за час вимушеного прогулу з 03.10.2011 року по 22.09.2012 року та в звязку з неповерненням трудової книжки в розмірі 9199 грн. 50 коп., стягнення витрат на правову допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.К» про стягнення 4634 грн. 90 коп. заробітної плати за серпень-грудень 2011 року, стягнення компенсації за невикористану відпустку в розмірі 521 грн. 41 коп., стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, зобовязання повернути трудову книжку.

В процесі розгляду справи представником позивача неодноразово уточнялись позовні вимоги, відповідно до останньої заяви про уточнення позовних вимог позивач просить поновити строк звернення до суду з заявою про визнання наказу про звільнення незаконним, визнання наказу №456/11-к/3 від 23.12.2011 року про звільнення у звязку з прогулом без поважних причин незаконним, змінити формулювання в наказі про звільнення причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки належних при звільненні розрахункових та за час вимушеного прогулу з 03.10.2011 року по 22.09.2012 року та в звязку з неповерненням трудової книжки в розмірі 9199 грн. 50 коп., стягнення витрат на правову допомогу.

Уточнення позовних вимог викладені в п.1 та 2 заяви про уточнення позовних вимог від 29.10.2012 року суд не приймає, оскільки позивачем фактично доповнюється предмет позовних вимог, а даній стадії розгляду справи це не допускається, оскільки суд вже перейшов до розгляду справи по суті.

Щодо вимог заяви про уточнення позовних вимог в частині зміни формулювання в наказі про звільнення причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки належних при звільненні розрахункових та за час вимушеного прогулу з 03.10.2011 року по 22.09.2012 року та в звязку з неповерненням трудової книжки в розмірі 9199 грн. 50 коп., стягнення витрат на правову допомогу, то суд приймає таку зміну позовних вимог, оскільки позивач фактично зменшив позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.10.2012 року підтримав з мотивів викладених в позовній заяві та в заявах про уточнення позовних вимог. Суду пояснив, що позивачу тільки після звернення з позовною заявою до суду 22.09.2012 року було надіслано трудову книжку та проведено розрахунок при звільненні всупереч вимогам статей 47 та 116 Кодексу законів про працю. Згідно розрахунково-платіжних відомостей за серпень та вересень 2011 року позивачу було нараховано по 787 грн. 50 коп. заробітної плати. Відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати належних при звільненні розрахункових та за час вимушеного прогулу з 03.10.2011 року по 22.09.2012 року у звязку з неповерненням трудової книжки в розмірі 9199 грн. 50 коп. згідно розрахунку який додається. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила вимоги позову. Суду пояснила, що оскільки вимоги про отримання трудової книжки та проведення розрахунку при звільненні від позивача відповідач не отримував, то частковому задоволенню підлягає вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки належних при звільненні розрахункових та за час вимушеного прогулу з 18.07.2012 року по 22.09.2012 року та в звязку з неповерненням трудової книжки.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона працює в компанії «Т.Д.К.», офіс-менеджером, з відповідачем перебуває в трудових відносинах. ОСОБА_3 працював в компанії, звільнився, був звільнений, заяв про звільнення від ОСОБА_3 вона не отримувала. Пояснення першому заступнику начальника Територіальної державної інспекції праці з питань праці в Івано-Франківській області ОСОБА_5 вона фактично писала під тиском. Жінка, яка відбирала ці пояснення не представилась, прийшла в офіс і почала розпитувати про роботу, про ОСОБА_3 На час написання пояснення вона почувала себе погано, в неї був низький тиск, написала вона те, що їй фактично продиктували. В обовязки офіс-менеджера входить відповідати на дзвінки, шукати кандидатів на посади торгових представників. Проект наказу про звільнення ОСОБА_3 вона не складала, оскільки всі документи оформляються в центральному офісі в Тернополі. Про факт тиску на неї працівником державної установи в правоохоронні органи свідок не зверталась. Ніяких журналів вхідної кореспонденції нею не ведеться.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка ОСОБА_4, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_3 працював в ТзОВ «Т.Д.К.», даний факт сторонами не заперечується, а тому відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

В позовній заяві позивач вказує, що 15.09.2011 року він вирішив звільнитись з ТзОВ «Т.Д.К.» за власним бажанням, про що подав в Івано-Франківську філію ТзОВ «Т.Д.К.» заяву. Однак копії вказаної заяви до матеріалів справи позивачем не додано. Представник відповідача в судовому засіданні факт отримання такої заяви відповідачем заперечила. Позивач доказів того, що відповідач отримав таку заяву суду не надав.

Факт написання заяви про звільнення за власним бажанням позивач підтверджує письмовими поясненнями ОСОБА_4, яка працює в компанії «Т.Д.К.» офіс-менеджером (а.с.55). Однак, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 вказала, що дані пояснення вона писала під тиском працівника Інспекції праці.

Згідно доповідної записки керівника торгового відділу ОСОБА_6, ОСОБА_3 був відсутній на робочому місці 03.10.2011 року (а.с.16).

Відповідно до наказу директора ТзОВ «Т.Д.К.» ОСОБА_7 від 04.10.2011 року (а.с.17) було створено комісію для зясування причин відсутності працівника ОСОБА_3 на робочому місці.

08 листопада 2011 року було складено акт про відсутність на робочому місці 03.10.2011 року ОСОБА_3 (а.с.20). Даний акт позивач отримав особисто 23.11.2011 року (а.с.21).

Листом №453 від 19.10.2011 року директор ТзОВ «Т.Д.К.» просив надати пояснення ОСОБА_3 про причини його відсутності на робочому місці з 03.10.2011 року по 19.10.2011 року (а.с.18). Відповіді позивача на вказаний лист та акт від 08.11.2011 року в матеріалах справи немає.

Факт відсутності ОСОБА_3 на робочому місці підтверджується актами від 23.11.2011 року, 07.12.2011 року, 21.12.2011 року (а.с.67-69).

Відповідно до наказу №456/11-к/3 від 23.12.2011 року позивача ОСОБА_3 було звільнено з посади торгового представника ТзОВ «Т.Д.К.» у звязку з прогулом без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.22).

Листом від 23.12.2011 року позивачу запропоновано зявитись для отримання трудової книжки та розрахунків у звязку з припиненням трудових відносин (а.с.23).

Наказ та лист було направлено позивачу згідно запису №1334 в журналі вихідної кореспонденції 2009-2011 роки., однак в графі адреса одержувача навпроти прізвища ОСОБА_3 записано м. Тернопіль, хоча позивач проживав в м. Івано-Франківську (а.с.25).

З наказом про звільнення позивач ознайомлений не був, що є грубим порушенням законодавства про працю. Однак позивачем наказ про звільнення не оскаржується.

Представник відповідача не заперечила, що позивачу не було виплачено заробітну плату за серпень та вересень 2011 року, а також компенсацію за невикористану відпустку в день звільнення та не було видано трудову книжку, як того вимагає ч. 1 ст. 47 КЗпП України.

Згідно листа представника відповідача (а.с.85) тільки 22 вересня 2012 року ТзОВ «Т.Д.К.» відправило на адресу ОСОБА_3 трудову книжку та переказ 1953 грн.11 коп. коштів заробітної плати за серпень та вересень 2011 року та за не використану відпустку.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивача правомірно було звільнено на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул. Тому не підлягають до задоволення вимоги позивача про зміну формулювання в наказі про звільнення причин звільнення.

Що стосується вимоги позивач про стягнення середнього заробітку за час затримки належних при звільненні розрахункових та за час вимушеного прогулу з 03.10.2011 року по 22.09.2012 року та в звязку з неповерненням трудової книжки в розмірі 9199 грн. 50 коп., то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в с. 116 цього Кодексу.

Відповідно до с. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предвлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Відповідач вказаних вимог статті не виконав, а провів розрахунок з позивачем тільки 22.09.2012 року, коли справа вже знаходилась на розгляді в суді. Крім того, відповідачем не оспорювався розмір сум, які підлягали виплаті позивачу при звільненні.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Позивачем ставиться вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки належних при звільненні розрахункових та за час вимушеного прогулу з 03.10.2011 року по 22.09.2012 року та в звязку з неповерненням трудової книжки в розмірі 9199 грн. 50 коп

Заявлені вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки належних при звільненні розрахункових та за час вимушеного прогулу з 03.10.2011 року по 22.09.2012 року та в звязку з неповерненням трудової книжки в розмірі 9199 грн. 50 коп. підлягають частковому задоволенню за період з 23.12.2011 року по 22.09.2012 року.

Оскільки позивача правомірно звільнено у звязку з прогулом, однак не проведено розрахунок при звільненні та не повернуто трудову книжку, то з відповідача слід стягнути на користь позивача:

7123 грн. 40 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2011 року по 22.09.2012 року;

7123 грн. 40 коп. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за період з 23.12.2011 року по 22.09.2012 року.

Згідно розрахунково-платіжної відомості за серпень-вересень 2011 року (а.с.28-29), заробітна плата позивача становила 787 грн. 50 коп.

Середній заробіток за вказаний період становить 787 грн. 50 коп. ((787,50+787,50)/2=787,50).

Згідно розрахунково-платіжної відомості за серпень-вересень 2011 року (а.с.28-29) загальна кількість відпрацьованих днів за серпень-вересень 2011 року 44 дні.

Середній заробіток за один день 35 грн. 80 коп. ((787,50+787,50)/44=35,8).

Час за який проводиться нарахування середнього заробітку з 23.12.2011 року по 22.09.2012 року становить 8 днів грудня 2011 року, 8 місяців з 01.01.2012 року по 31.08.2012 року та 15 робочих днів (вересень 2012 року).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23.12.2011 року по 22.09.2012 року становить 7123 грн. 40 коп.:

8 днів грудня * 35,8 грн. =286,40 грн.;

8 місяців*787,5 грн.=6300 грн.;

15 робочих днів вересня*35,8 грн.=537 грн.

286,40+6300+537=7123 гр. 40 коп.

Аналогічна сума середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки також підлягає стягненню, період стягнення один і той же.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обовязок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн., то суд виходить з наступного.

Витрати на правову допомогу, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України належать до витрат, повязаних з розглядом судової справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з оригіналу квитанції №035567 від 318.07.2012 року (а.с.58), позивач сплатив 1000 грн. на правову допомогу. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 774 грн. 32 коп. витрат понесених ним на правову допомогу.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому судові витрати по справі слід покласти на відповідача, з урахуванням правового статусу позивача, що передбачає його звільнення від оплати судових витрат.

На підставі наведеного, відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, п. п. 2,5,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст.. 27 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 40, 47 ч.1, 116, 117, 235 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 60 ч.1 та 4, 79 п.2 ч.3, 84 ч.1, 88 ч.1 та 3 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.К.» про зміну формулювання в наказі про звільнення причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки належних при звільненні розрахункових та за час вимушеного прогулу з 03.10.2011 року по 22.09.2012 року та в звязку з неповерненням трудової книжки в розмірі 9199 грн. 50 коп., стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.К.», юридична адреса якого 46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд №32 «а», код ЄДРПОУ 31914491 в користь ОСОБА_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 7123 грн. 40 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2011 року по 22.09.2012 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.К.», юридична адреса якого 46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд №32 «а», код ЄДРПОУ 31914491 в користь ОСОБА_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 7123 грн. 40 коп. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за період з 23.12.2011 року по 22.09.2012 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.К.», юридична адреса якого 46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд №32 «а», код ЄДРПОУ 31914491 в користь ОСОБА_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 - 774 грн. 32 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.К.», юридична адреса якого 46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд №32 «а», код ЄДРПОУ 31914491 - в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 -214 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Довідка: рішення виготовлено в повному обсязі 02 листопада 2012 року.

СуддяБабій О.М.