Ухвала суду № 27231212, 18.10.2012, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2012 року. Справа № 2- 435/11

п/с № 2/407/118/2012

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі Кудіній Н.І.

з участю:

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(ПАТ «Альфа-Банк») про визнання недійсним умов договору в порядку захисту прав споживачів,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 20.04.2011 року, позивач, керуючись ст.ст.3,110,118 ЦПК України, ст.ст.15,16,235 ЦК України, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.2,10,12 Закону України «Про третейські суди», прохає:

- визнати недійсним третейське застереження викладене в пункті 10 кредитного договору № 500165288 від 04.09.2008 року, що спори за цим договором підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз», згідно до його Регламенту;

- визнати, що згідно до умов кредитного договору № 500165288 від 04.09.2008 року, він отримав від ПАТ «Альфа - Банк», кредит в розмірі 3500 гривень України, а не 1150,08 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в вересні 2008 року він отримав від відповідача ПАТ «Альфа-Банк», згідно до кредитного договору № 500165288 від 04.09.2008 року, 3 500 гривень, на строк до 04.03.2010 року. На цей час, він вже сплатив на користь відповідача згідно до розрахункових документів, близько 5000 гривень, тобто повернув відповідачу отриманий від нього кредит з відсотками.

В свою чергу, відповідач повідомляє його, що у нього на цей час, ще залишається заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі близько 6 000 гривень, і він буде звертатися до третейського суду, щодо стягнення з нього цієї заборгованості.

Однак умови кредитного договору № 500165288 від 04.09.2008 року, не відповідають вимогам закону, а тому він вважає, що по - перше, третейське застереження викладене в пункті 10 кредитного договору, повинне бути визнане недійсним, а по друге, він вважає, що в судовому порядку повинний бути визнаний факт, що він укладав з відповідачем кредитний договір саме у валюті України, тобто гривнях, а не в доларах США, як на цьому наполягає відповідач.

Підставами визнання недійним третейського застереження є наступне.

Пунктом 10 кредитного договору № 500165288 від 04.09.2008 року, передбачено, що спори за цим договором підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», згідно до його Регламенту.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про третейські суди»третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, визначеній законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди»третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди»третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмові формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Однак він не був ознайомлений з Регламентом Постійнодіючого Третейського суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз», а також, всупереч вимогам ст. 10 Закону України «Про третейські суди», цей Регламент не був опублікований.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди», якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, Регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

Відповідно до п. 10 частини 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору є несправедливими умовами договору , що можуть бути визнані недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, що мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про третейські суди»третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Згідно зі ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативноправові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Передача спору на розгляд третейських судів відповідно до Закону України «Про третейські суди»допускається лише за взаємною згодою осіб, які усвідомлюють правові наслідки прийнятого таким судом рішення та добровільно погоджуються на виконання рішення такого суду.

Отже, при укладенні кредитного договору, він не усвідомлював своїх прав та обов'язків, інших суттєвих умов стосовно обставин, які мають значення при його укладанні, тобто при укладанні договору неправильно сприйняв умови третейської угоди, які мають істотний характер, що вплинуло на його волевиявлення, при відсутності якого угода не була б укладена.

За загальними правилами цивільного законодавства правочин є дійсним, якщо він відповідає умовам дійсності правочину, до яких відносяться: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми правочину вимогам закону; реальність правочину, тобто його спрямованість на настання правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

ІІід недійсним правочином розуміють дії фізичних або юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність чинних дій вимогам закону.

Підставою недійсності правочину згідно зі ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, б ст. 203 цього кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про третейські суди»третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання. Отже однією з обов'язкових умов третейської угоди є предмет спору, який передається на розгляд третейського суду. Відповідно до частини 7 ст. 12 цього закону у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Крім того, як витікає із визначення третейської угоди, що наведені в ст. 2 Закону України «Про третейські суди», «предметом»такої угоди є домовленість про передачу спору на розгляд третейського суду, тобто істотною умовою має бути наявність спору у сторін. У випадку його відсутності відпадає необхідність укладати третейську угоду. Але у третейському застереженні, яке оскаржується, не визначений предмет спору. За таких умов воно є недійсним згідно з ч. 7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди».

Також в самому кредитному договорі, відсутній його підпис як сторони цього договору, що легко вбачиться з його змісту, а саме з бланку договору, який спочатку не передбачав його підпису як сторони договору. Тобто оскільки крім іншого кредитний договір ним взагалі не підписаний, це є також додатковою підставою для визнання третейського застереження не дійсним.

Підставами вважати, що спірний кредитний договір був укладений між їхніми сторонами у валюті України, тобто в гривнах, а не в доларах США, є наступне.

Як вбачається з пункту 1 спірного кредитного договору № 500165288 від 04.09.2008 року, йому був наданий відповідачем кредит в розмірі 1 150 доларів 08 центів США, які потім начебто за його заявою були відповідачем продані, а йому був виплачений еквівалент цієї суми у валюті України, тобто гривнях. Однак, насправді, ніякої продажі доларів США, відповідач не робив, а передав йому одразу гривні України, тому що ніяких підстав йому брати у відповідача кредит в доларах США не було і бути не могло, тим більше одразу під час оформлення кредитного договору прохати відповідача продати долари і передати йому гривні.

Позивач вважає кредитний договір від № 500165288 від 04.09.2008 року, удаваним правочином, та таким, що порушує його права як споживача, а тому до спірного договору повинні бути застосовані правила, що застосовуються до кредитних договорів, валютою яких є національна валюта України, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України відповідно якої законним платіжним засобом на території України, є грошова одиниця України.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України. Стаття 3 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" № 15-93 від 1993р. (надалі „Декрет") передбачає, що національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.

Через вищезазначене, позивач вважає те, що відповідач усвідомлював, що факт видачі йому в кредит начебто іноземної валюти носить формальний характер, а насправді ця валюта виступає не як засіб платежу, а як еквівалент валюти України. Тому спірний договір є удаваним правочином, бо він та відповідач насправді уклали між собою договір кредитування в валюті України, що не суперечить законодавству України, але замаскували його під договір кредитування в іноземній валюті, який суперечить вищезгаданому Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№ 15-93 від 1993р.

Крім іншого, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. З ЦК України принципу справедливості Умови спірного кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача кредитних послуг, тобто позивача. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на нього, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 ЦК України.

Закон України «Про захист прав споживачів» зокрема частина друга ст. 18 передбачає, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Також його права порушуються спірним договором, бо, через коливання курсу долару до національної валюти України він в теперішній час вимушений сплачувати значно більшу суму в гривнях, ніж ту яку фактично отримав від банку.

Відповідно до ч.2 ст. 235 ЦК України, якщо, правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правочином, який вони насправді вчинили.

Крім цього як він вже вказував вище, у кредитному договорі, відсутній його підпис як сторони цього договору, що легко вбачається з його змісту, а саме з бланку договору, який з самого початку не передбачав його підпис як сторони договору.

Згідно до ч.2 ст.118 ЦПК України, Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Позивач в судове засідання не зявився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.16) Разом з тим, раніше в судовому засіданні позивач надав пояснення, що, коли він оформляв кредит, йому було повідомлено, що кредит можуть надати в доларах. Кредит було оформлено в доларах, але він міг зняти кошти лише в гривнях і зняв по картці за один раз 3500.00 грн. Йому було вручено копію договору та копію графіка погашення кредиту. Він систематично сплачував кредит, було порушення строків на один чи два місяці. Оскільки курс долара мінявся, то збільшувалися вимоги банка. В місті Вільногірську банкоматів Альфа-Банку не було. Йому пояснили, що на картці кошти будуть тільки в гривнях. Умови договору, що кредит в доларах і потрібно повертати кредит в доларах, що курс долара міг мінятися, він усвідомлював. При оформленні договору йому потрібні були кошти лише в гривнях.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги та їх обгрунтування підтримав в повному обсязі. З його додаткових пояснень витікає, що позивач не підписував договір з відповідачем про продажу доларів, отриманих за договором кредиту, і фактично отримав гривні, а не долари. Позивач отримав 3500 грн. і фактично погасив цю суму та нараховані проценти. Відповідач, оформляючи договір кредиту в доларах, не вказав, яким чином позивач зможе отримати кошти в доларах, враховуючи, що в м. Вільногірську, немає ні банкоматів ні відділень Альфа-Банку. Згідно п.14 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», третейські суди не можуть з 2011 року розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Відповідач не надав документів на підтвердження того, що позивач, взагалі, отримав будь-які кошти від банку. Проте позивач добровільно визнав, що отримав за договором кредиту лише 3500 грн., отримання решти суми не доведено.

Представник відповідача в судове засідання не зявився та надав заяву про розгляд справи за його відсутності, де зазначив, що позов не визнає та підтримує письмові заперечення на позов, що раніше були долучені до справи. (а.с.115) Згідно письмових пояснень ( а.с.27-29), зазначено, що в провадженні Вільногірського міського суду Дніпропетровської області знаходиться позовна заява ОСОБА_3 (далі - Позивач) до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(далі - Відповідач) про визнання недійними умов кредитного договору. Відповідач не погоджується з вимогами, що заявлені в позовній заяві позивача, та вважає їх неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

1.Стосовно дотримання законодавства України при здійсненні кредитування у валюті та необхідності отримання індивідуальної ліцензій для цього, слід зазначити наступне:

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі - ОСОБА_4 про банки) кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону про банки визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі - Декрет).

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України, який в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010рр.) від 07.10.2010 року чітко зазначив, що судам слід враховувати, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

На підставі вищевказаного, відповідач вважає аргументи та вимоги позивача щодо порушень при отриманні валютного кредиту неправомірними, що підтверджується копію банківської ліцензії ЗАТ «Альфа-Банк»№61 від 03.12.2001р., дозволом №61-4 від 25.06.2007р.

2. Відносно волевиявлення сторін при укладенні договору, то слід зазначити, що позивач добровільно і самостійно звернувся до установи банку із запитом на отримання кредиту саме в доларах США, що підтверджується кредитним договором, до того ж підписуючи кредитний договір з відповідачем позивач погоджувався з усіма його умовами, у тому числі з валютою кредитування, про що свідчить його підпис на кредитному договорі.

Також наголошуємо, що всі пункти кредитного договору підписувалися за взаємною згодою сторін, позивач отримав ті умови кредитного договору, за якими самостійно звернувся до відповідача.

Слід зазначити, що позивач отримав кредит саме у іноземній валюті - доларі США, що підтверджується кредитним договором, а також виписками по особовим рахункам позивача, які додані до матеріалів справи. Зі сторони ПАТ «Альфа-Банк»не було і не могло бути жодного приховування факту надання кредиту в доларі США, адже така операція є повністю законною, про вже зазначалося вище.

3. Стосовно порушень Закону України «Про захист прав споживачів», слід зазначити, що у позовній заяві не зазначено достеменних доказів таких порушень, до того ж в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009- 2010рр.) від 07.10.2010 року, підготовлених Верховним судом України, вказано, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

4.Стосовно невідповідності форми та умов договору вимогам законодавства відповідач вважає такі твердження повністю безпідставними та звертає увагу суду на те, що кредитний договір складається з декількох частин:

Перша частина (оригінал надано суду)оферта, тобто пропозиція Позичальника-Позивача до Банку щодо отримання кредиту на відповідних умовах, дана частина містить підпис Позивача- Позичальника та всі необхідні реквізити.

Друга частинаакцепт Банку, тобто погодження Банком пропозиції Позичальника-Позивача щодо отримання кредиту на узгоджених умовах (саме цю частину Позивач додав до матеріалів справи).

Також невід'ємною частиною кредитного договору (про що вказано в договорі, підписаному Позивачем) є Загальні умови кредитування фізичних особі в ЗАТ «Альфа-Банк», затверджені наказом №825 від 18.10.2007р., (надані суду).

Таким чином, вказані аргументи та документи повністю підтверджують факт належного укладення кредитного договору Позивачем із Відповідачем, та спростовують його твердження про порушення законодавства.

Згідно з наданих Банком документів, зокрема кредитного договорувбачається введення Позивачем в оману суду щодо відсутності підпису позивача на кредитному договорі.

5.Статтею 12 Закону України «Про третейські суди», передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди»передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Жодних зауважень чи застережень у позивача на момент укладення та підписання вказаного договору кредиту не було. Підписання договору кредиту засвідчило намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені у договорі, волевиявлення позивача було вільним та таким, що відповідає його внутрішній волі.

Оспорюваний пункт договору є складовою частиною договору і підписуючи його позивач погодився на умови, в ньому викладені, позивач знав про порядок розгляду спорів у третейському суді і про Регламент третейського суду, не вважав це порушенням своїх прав і погоджувався з цим при підписанні договору.

Відповідач вважає, що третейське застереження у договір кредиту між позивачем і відповідачем включене на законних підставах і є діючим, а умови договору, у тому числі і про третейське застереження, були узгоджені сторонами та підписані добровільно, жодних заперечень при підписанні договору від позивача не надходило.

Стосовно обмеження права на судовий захист, відповідач зазначив, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про третейські суди»та ст. 17 Цивільного процесуального кодексу України, сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Ці випадки зазначені в ст.6 Закону України «Про третейські суди».

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, оскільки, гарантуючи право на судовий захист збоку держави, Конституція України водночас визначає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Вказане конституційне право не може бути скасоване або обмежене.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

З урахуванням наведеного не можна погодитися з твердженням позивача про те, що укладення сторонами третейської угоди (третейського застереження) є порушенням прав позивача, оскільки така угода (застереження) не є відмовою від права на звернення до суду, а одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Окрім того, постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»у п. 2 зазначає, що договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Вказане положення Пленуму підтверджено матеріалами Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009- 2010рр.) Верховного суду України від 07.10.2010р.

Керуючись вищевикладеним та на підставі ст.192, 1054 Цивільного кодексу України, ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», представник відповідача прохає, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»про визнання умов кредитного договору недійсними відмовити повністю, розгляд справи, в цілому, провести без присутності представників ПАТ «Альфа-Банк».

Із показань свідка ОСОБА_5 витікає, що вона працювала в Альфа-Банку в 2008-2009 роках близько 8 місяців кредитним спеціалістом і згідно довіреності Альфа-Банку (а.с.32-37), укладала договори з клієнтами від імені банку. Звільнена була за скороченням штатів. Місце роботи було в м. Вільногірську в магазині «Фокус». Спочатку складалася заявка, потім надавався пакет документів і картка. Кредитування йшло в доларах і продуктових кредитах. Кредитування йшло тільки в доларах, навіть тоді, коли зверталися громадяни з проханням надати кредит в гривнях. Весь розрахунок проходив в доларах, а клієнт міг зняти кошти в гривнях. Повернення кредиту також в доларах по відповідному курсу гривні до долара. Клієнт міг отримати і долари, але яким чином вона пояснити не може. Вона знає, що розрахунки велися в доларах, а кредит надавався в гривнях. Гроші в м. Вільногірську можливо було зняти через банкомати банку Аваль. З питанням про отримання кредиту в доларах ніхто не звертався.

Згідно двох квитанцій від 28.10.2010 р., позивачем, ОСОБА_3, сплачено судовий збір 08.50 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 37.00 грн. (а.с. 1)

Згідно копії, та оглянутого в судовому засіданні оригінала, кредитного договору № 500165288 від 04.09.2009 року № 500165288, між ЗАТ «Альфа-Банк», від імені якого виступає ОСОБА_5, та ОСОБА_3, за пропозицією останнього, укладено кредитний договір, згідно п. 1 якого: кредит надається в сумі 1150.08 доларів (одна тисяча сто пятдесят доларів 08 центів). Мировичі, Гурійського району, Волинської області, значиться зареєстрованим ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17); згідно п. 2. зазначено: кредит надається шляхом перерахування за реквізитами на картковий рахунок Клієнта № 26250000035751 у ЗАТ «Альфа-Банк»МФО 300346; згідно п.6: остаточна дата повернення кредиту 04.03.2010 р.; згідно п.7: платежі з повернення кредиту здійснюється згідно Додатку №1, щомісячно 4 числа рівними частинами в сумі 86.00 доларів. (а.с.5, 38)

Згідно копії паспорта на імя ОСОБА_3, 02.05.1978 р. н., він зареєстрований за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, з 28.10.2008 р. (а.с.17,43-44)

Згідно виписки з особових рахунків з 04.09.2008 року по 05.09.2008 року ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 1150,08, вихідний залишок 1150.08, еквівалент 5578.23(а.с. 30-31)

Згідно копії довіреності ЗАТ «Альфа-Банк», з виключною метою забезпечити виконання нижченаведеними особами та кожної з них окремо своїх посадових обовязків, що визначені трудовим договором, за довіреністю № 246/08 від 12.03.2008 року довірив спеціалісту ОСОБА_5, укладати та підписувати від імені банку: кредитні договори з фізичними особами, договори добровільного страхування та інші (а.с. 32-37)

Згідно копії, та оглянутому в судовому засіданні оригіналу, договору про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента, за пропозицією, ОСОБА_3 сторони домовилися (п.1.2) про відкриття карткового рахунку (валюта рахунку гривня), ліміт картки від 1010 грн. до 75750 грн. (п.1.4). (а.с.39)

Згідно копії, та оглянутого в судовому засіданні оригінала, заяви на відкриття поточного (карткового рахунку в ЗАТ «Альфа-Банк», на імя ОСОБА_3, зазначено прохання відкрити поточний рахунок у доларах США на його імя, відкрито особовий рахунок 26250000035751; підписи керівника, що дозволяє відкрити рахунок та головного бухгалтера відсутні. (а.с.40)

Згідно копії, та оглянутого в судовому засіданні оригіналу, Додатку № 1 до Договору про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента, зазначено додаткові платні послуги та процентні ставки. (а.с.41,45)

Згідно копії, та оглянутого в судовому засіданні оригіналу, графіка платежів та розрахунків сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (додаток № 1 до договору № 500165288) зазначено строки та суми сплати повернення кредиту в доларах США з урахуванням процентної ставки. ((а.с.46-47)

Згідно копії, та оглянутого в судовому засіданні оригіналу, зазначені анкетні дані ОСОБА_3 та текст розяснення умов договору кредиту. (а.с.48)

Згідно копії тарифів ЗАТ «Альфа-Банк»передбачено послуги та їх вартість, що ОСОБА_3 з ними ознайомлений під підпис. (а.с.50)

Згідно копії, та оглянутого в судовому засіданні оригіналу, заяви на відкриття поточного (карткового рахунку в ЗАТ «Альфа-Банк», на імя ОСОБА_3, зазначено прохання відкрити поточний рахунок у гривнях на його імя, особовий рахунок не зазначено; підписи керівника, що дозволяє відкрити рахунок та головного бухгалтера відсутні. (а.с.51)

Банком надані копії банківських ліцензій та дозволів, згідно яких він має право здійснювати банківські операції з іноземною валютою. (а.с.52-62)

Згідно п.14 ч.1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). { Частину першу статті 6 доповнено пунктом 14 згідно із Законом N 2983-VI ( 2983-17) від 03.02.2011)

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 2983-VI ( 2983-17 ) від 03.02.2011 р., зазначено: 1. ОСОБА_4 набирає чинності через десять днів з дня його опублікування. 2. Після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

Суд не приймає заперечення відповідача, що викладені в п. 3 Пояснень (а.с.27-29), що застосування Закону України «Про захист прав споживачів»до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору; після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування, оскільки позивачем наразі і оспорюється питання щодо надання йому достатньої інформації щодо вирішення можливих спорів з відповідачем, окрім того, Верховний Суд робив узагальнення до набрання чинності Законом України від 3 лютого 2011 року N 2983-VI, за яким внесено доповнення п. 14 до ч.1 ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Суд вважає, що позивач обґрунтував свої вимоги як за обставинами справи так і відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п. 10 частини 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору є несправедливими умовами договору, що можуть бути визнані недійсними.

Суд вважає, що позивач при укладенні кредитного договору не усвідомлював своїх прав та обов'язків, інших суттєвих умов договору стосовно укладання третейського застереження, оскільки обєктивно не мав можливості сприйняти умови третейської угоди тому, що не був ознайомлений з Регламентом постійно діючого третейського суду, який, відповідно до ст.12 закону України «Про третейські суди», є невідємною частиною третейської угоди. Окрім того, суд змушений звернути увагу на те, що всі документи складені дрібним шрифтом, що викликає сумнів в тому, що чи мав позивач взагалі можливість ознайомитися зі всіма перерахованими в договорі кредиту умовами.

Суд не приймає заперечень відповідача, оскільки ним не надано даних про те, що позивач був ознайомлений з Регламентом постійно діючого третейського суду, в п. 10 кредитного договору зазначено, що підписанням даної пропозиції позивач підтверджує, що будь-які спори в зв'язку з наданням, обслуговуванням або поверненням кредиту підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійнодіючого Третейського суду при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Такий порядок призначення третейського суду встановлюється для кожного спору, що може виникнути в зв'язку наданням, обслуговуванням або поверненням кредиту. Якщо від однієї із сторін третейського розгляду не надійде письмових заяв про інше, то розгляд спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами спору письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін. При цьому будь-яких даних про те, що позивач був ознайомлений з Регламентом третейського суду, або йому повідомлено, де і коли цей Регламент опубліковано, в договорі не зазначено, адреса третейського суду не зазначена.

Згідно ст.12 ЗУ «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

Оскільки позивач при укладенні кредитного договору не був ознайомлений з Регламентом конкретно зазначеного в кредитному договорі постійно діючого третейського суду, не був повідомлений про те , де і коли цей Регламент був опублікований, то є підстави вважати третейську угоду між позивачем та відповідачем, що укладена у вигляді третейського застереження в кредитному договорі, недійсною.

Згідно статті 203 ЦІК України: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 204 ЦКА України, передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьої цієї статті установлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За загальним правилом, встановленим ст.216 ЦК, основним наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону (ст.203 ЦК та інші) і визнається недійсним, є двостороння реституція. Двостороння реституція полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину. Згідно ч. 5 цієї статті, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою; суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно ст. 236 ЦК України: 1. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. 2. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Враховуючи вимоги вищезазначених правових норм, стосовно недійсності правочинів, та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позивач, всупереч умов кредитного договору, мав за мету отримати суму кредиту, саме, в гривнях України, а не в доларах США, про що свідчить те, що відповідач не надав доказів того, що позивач, взагалі, отримав будь-яку суму кредиту не тільки в доларах США, а і в гривнях України, а із показань свідка ОСОБА_5 витікає, що кредитний договір оформлявся в доларах, але клієнти могли отримати кредит лише в гривнях; в даному випадку позивач добровільно визнав, що одноразово отримав кредит в сумі 3500 грн. та виплатив цю суму банку, включаючи нараховані проценти, на суму близько 5 тис. грн. Згідно документів, наданих банком, відсутні дані стосовно не тільки отримання кредитних коштів відповідачем, але відсутні дані і про погашення ним кредиту. Оскільки банк не надав доказів на спростування пояснень позивача, що він отримав кредит в гривнях на суму 3500 грн. та фактично виплатив цей кредит з процентами на суму близько 5 тис. грн., то суд приймає ці твердження позивача як доведені.

Враховуючи викладене та те, що відповідач не надав документів на підтвердження того, що позивач отримав за договором кредиту, кошти в будь-якому розмірі, а саме, в доларах США, а позивач добровільно визнає факт, що мав намір отримати кредит в гривнях і фактично ним за договором кредиту було отримано одноразово кошти в сумі 3500.00 грн., враховуючи показання свідка ОСОБА_5, є підстави вважати, що фактично між сторонами був укладений договір кредиту в гривнях, а не в доларах США, тобто має місце удаваний правочин.

Згідно ст. 235 ЦК України: 1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. 2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ст. 524 ЦК України: 1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. 2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ст. 533 ЦК України, 1. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. 2. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. 3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 1051 ЦК України: 1. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Таким чином слід визнати, що між сторонами був укладений, фактично, договір про надання кредиту позивачу в гривнях, а не в доларах США, і на суму 3500.00 грн., яку добровільно визнає позивач, і повертати суму боргу він також був зобовязаний здійснювати за договором в гривнях, доказів, стосовно надання іншого розміру кредиту та в доларах США, відповідач не надав, про що свідчить невиконання відповідачем ухвали суду від 31.05.2011 р. про витребування доказів (а.с.20), та не були виконані п.п. 1 і частково п.5, та п.6. - на виконання яких надано документи про продажу доларів США на суму 714.57 грн. для оплати договору страхування.

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки вони суперечать фактичним обставинам надання кредиту позивачу та обставинам укладення договору кредиту. Відповідач звертає увагу суду на те, що кредитний договір складається з декількох частин: - першої частини - оферти, тобто пропозиції Позичальника-Позивача до Банку щодо отримання кредиту на відповідних умовах, дана частина містить підпис Позивача-Позичальника та всі необхідні реквізити; - другої частини - акцепту Банку, тобто погодження Банком пропозиції Позичальника-Позивача щодо отримання кредиту на узгоджених умовах (саме цю частину Позивач додав до матеріалів справи). В той же час відповідач сам не приймає до уваги, що оферта і акцепт були складені банком і обмежували можливість позивача зазначити, що він бажає укласти договір кредиту в гривнях України, а не в доларах США, про це свідчать і показання свідка ОСОБА_5, звідси закономірно виникає висновок, що позивач, щоб отримати кредит в гривнях України, супроти своєї волі змушений був підписати договір про надання йому кредиту в доларах США. Доказів того, що відповідач надавав можливість позивачу укласти кредитний договір в гривнях України, відповідач не надав, тобто твердження позивача, що він мав намір отримати за договором кредиту гривні, а не долари, не спростовані.

Відповідач зазначає, що невід'ємною частиною кредитного договору (про що вказано в договорі, підписаному Позивачем) є Загальні умови кредитування фізичних особі в ЗАТ «Альфа-Банк», затверджені наказом №825 від 18.10.2007р., (надані суду), проте в договорі відсутні дані що ці загальні умови були вручені позивачу, зазначено лише, що він, начебто, з ними ознайомлений, копія їх йому не вручалася.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі, та про покладення судових витрат у справі на відповідача, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір», та про повернення позивачу витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37.00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215,218, 222,223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним третейське застереження, викладене в пункті 10 кредитного договору № 500165288 від 04.09.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3, що спори за цим договором підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз», згідно до його Регламенту.

Визнати, що згідно до умов кредитного договору № 500165288 від 04.09.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_3, останній отримав від ПАТ «Альфа - Банк» кредит в розмірі - 3500 гривень України, а не - 1150,08 доларів США.

Судові витрати у справі в виді: судового збору 214.60 грн. покласти на відповідача, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», юридична адреса: 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, р/р 37396000000004, стягнувши з нього на користь позивача, ОСОБА_3, 02.05.1978 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, і/к № НОМЕР_1, що мешкає АДРЕСА_1 та зареєстрований за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, - 08.50 грн. для відшкодування судових витрат в виді оплати судового збору; та в дохід держави України, додатково, судовий збір 206.10 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 37.00 грн. повернути позивачу ОСОБА_3, через Управління Державної казначейської служби України у м. Вільногірську, Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37996805, надавши йому за його заявою оригінал квитанції від 28.10.2010 року, після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення протягом двох днів, з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам.

Головуючий суддяШаповал Г.І.