Рішення № 27230898, 30.10.2012, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 1807/5581/12

Провадження № 2/1807/1393/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

судді Лебедько М.М.,

при секретарі Довгополій Н.О.,

представників ОСОБА_1,ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом ОСОБА_3 до Конотопської центральної районної лікарні, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: головний лікар Конотопської центральної районної лікарні ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушенного прогулу та відшкодування 8000 грн. моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Наказом головного лікаря Конотопської центральної районної лікарні № 145 від 02.08.1988р. ОСОБА_3 прийнятий на роботу лікарем - хірургом, а наказом № 88 від 23.08.2012р. звільнений з роботи на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України, тобто у зв"язку з виходом на роботу в нетрезвому стані.(а.с.6, 42)

03.10.2012р. ОСОБА_3 звернувся до суду зі вказаною вище позовною заявою і конкретизуючи вимоги просить поновити строк звернення до суду, скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі в якості лікаря-хірурга, стягнути середній заробітку за два місяці вимушенного прогулу, тобто з 23 серпня по 23 жовтня 2012р. та відшкодувати 8000грн. моральної шкоди.

Обгрунтовуючи вимоги тим, що з 01.08.1988р. працював у відповідача на посаді лікаря -хірурга. Наказом головного лікаря Конотопської центральної районної лікарні №88 від 23.08.2012 р. був звільнений з роботи на підставі п.7 ст. 40 КЗпПУ. З наказом не згоден, вважає такий незаконним через те, що підтвердження факту його перебування у нетверезому стані на робочому місці немає. В порушення чинного законодавства відповідач звільнив його в перід знахоження на лікарняному, а в день звільнення не видав належним чином оформлену трудову книжку, а оскільки такими діями порушені його законні права, що привело до маральних страждань то наряду зі скасуванням наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнненням середнього заробітку за перід з 23 серпня по 23 жовтня 2012 р. просить відшкодувати ще і 8000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача Михайленко Л.В. проти задоволення позову заперечує, стверджуючи, що позивач на протязі року за порушення трудової дисципліни два рази притягувався до відповідальності, а 09.08.2012 р. о 20.00 год. на роботу прийшов в нетрезвому стані, а тому наказом головного лікаря від 23.08.2012р. і був звільнений з роботи.

09.08.2012р. ухвалою Конотопського міськрайонного суду до участі в справі в якості третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору був залучений головний лікар Конотопської центральної районної лікарні ОСОБА_4, який будучи опівещеним у встановленому порядку про час і місце судового розгляду у судове засідання не з"явився, предоставив заяву про розгяд справи у його відсутність. (а.с. 46,99-100)

Суд заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи ввважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу № 145 від 02.08.1988 р. з 01.08.1988р. ОСОБА_3 прийнятий на роботу лікарем -хірургом.(а.с.6)

23.08.2012р. наказом № 88 від 23.08.2012р. звільнений з роботи за п.7 ст. 40 КЗпП України у зв"язку з виходом на роботу в нетрезвому стані.(а.с.42)

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетрезвому стані, у стані наркотичного або токсичного сп"яніння.

Представник відповідача ОСОБА_2 і свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, кожний окремо, пояснили, що 09 серпня 2012 р. о 20.00 год позивач на роботу прийшов в нетрезвому стані.

З наявних матеріалів справи, зокрема лікарняного листа, копії наказу вбачаєтся, що ОСОБА_3 з 13 серпня до 23 серпня 2012 р. знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіологічному віділенні Конотопській ЦРЛ, але 23серпня 2012 р., тобто в період його тимчасової непрацездатності був звільнений з роботи. (а.с.7,42)

В частині 3 ст. 40 КЗпП України однозначно зазначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Розширеному тлумаченню ця конкретна норма закону не підлягає.

Більше того, в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 р. № 9 роз"яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці ( ч.3 ст.40 КЗпП стосуються як передбачених статтями 40, 41КЗпП України, так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Як видно з цього роз"яснення в ньому прямо вказано про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності та конкретно зазначено, що це стосується як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України так і інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Суд звертає увагу і на те, що 13.08.2012р. засідання профсоюзного комітетету Конотопської ЦРЛ про надання попередньої згоди на звільнення позивача відбулося за його відсутності.

Самі по собі пояснення голови профсоюзного комітету Гуз Л.В., що про час і місце засідання профкому повідомила ОСОБА_3 не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки чинне законодавство (ч.3 ст. 43 КЗпП України) передбачає, що подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Між іншим в період засідання профсоюзного комітету позивач знаходився на лікуванні в кардіологічному віділенні Конотопської ЦРЛ, що загалом сторонами і не оспорюєтся.

Таким чином, у судовому засіданні достеменно встановлено, що звільнення з роботи позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, що і є підставою для задоволення його позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

Розірваний власником або уповноваженим ним органом трудового договору є правомірним лише за наявності передбачених законодавством підстав та за умови дотримання визначеного порядку звільнення працівника щодо кожної конкретної підстави.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Відповідач на недав суду доказів щодо своєчасного вручення позивачу зазначених документів. Суд не може вважати встановленим факт отримання позивачем трудової книжки 28.08.2012р., оскільки він не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, як і не знайшли свого підтвердження пояснення представника відповідача про вручення ОСОБА_3копії наказу про звільнення. Представник відповідача і свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, кожна окремо, суду пояснили, що трудова книжка була видана звільненому 28.08.2012р.

Однак їх поясненення не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки з 25 серпня по 11 вересня 2012р. ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в госпіталі, який розташований в населенному пункті Пуща Водиця Київскої області. (а.с.17)

За таких підстав суд вважає причини пропуску позивачем строку на звернення до суду за вирішенням трудового спору поважними, що є підставою для його поновлення.

Відповідно вимогам ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечуючи проти позову та вказуючи на те, що звільнення позивача з роботи здійснено у відповідності з нормами закону, представник відповідача не надав суду з цього приводу безспірних доказів і не довів в суді правильність звільнення.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає справу, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року №100, визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Однак позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за два місяці вимушеного прогула.

Згідно наданих відповідачем довідок, з якими погодився позивач, його заробітна плата за травень, червень 2012 р. (в липні знаходився у щорічній відпустці) становить 3911,97 грн. і 4145,20 грн. відповідно. Середньомісячний заробіток складає: (3911,97+ 4145,20): 2 = 4028,58грн. (а.с. 90,104, 105).

Відтак на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 8057, 17 грн. (4028,58грн. х 2).

Позивачем заявлені вимоги і щодо відшкодування йому моральної шкоди, яку оцінює в 8000 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що незаконним звільненням з роботи відповідач порушив трудові права позивача, що не могло не вплинути на його добробут та добробут його сім'ї, і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначені обставини свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, і виходить із принципів розумності, виваженості та справедливості. Тому, приймаючи до уваги зазначені обставини, враховуючи те, що факт поновлення позивача на роботі вже сам по собі частково відшкодовує моральну шкоду, суд вважає за необхідне вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 500 грн.

Згідно статуту, затвержденного рішенням Конотопської міської ради від 26 листопада 2011р., Конотопська центральна районна лікарня є юридичною особою. (а.с.74-78)

Отже позов пред"явлений до належної строни.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути 214 грн. 60 коп судового збору.

Керуючись ст. ст. 5-1, 21, п.7 ч. 1 ст. 40, ст. 232,233, 234, 235, 237-1 КЗпП України та керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Конотопської центральної районної лікарні задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Скасувати наказ головного лікаря Конотопської центральної лікарні від 23.08.2012р. № 88 про звільнення ОСОБА_3 з роботи.

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді лікаря -хірурга Конотопської центральної районної лікарні, з 23.08.2012р.

Стягнути з Конотопської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 серпня 2012 р. по 23 жовтня 2012 р. в сумі 8057( вісім тисяч п"ятдесят сім) грн. 17коп..

Стягнути з Конотопської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Стягнути з Конотопської центральної районної лікарні на користь держави 214 грн. 60 коп судового збору (Одержувач Державний бюджет Конотопського району. Код 37784555,банк одержувача: УДКСУ у Сумській області, МФО 837013, рахунок 31215206700141, призначення платежу: 22030001, код ЄДРПОУ: 26440771)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лебедько М. М.