Рішення № 27228261, 05.11.2012, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 403/11560/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шевцової Т.В.

при секретарі -Вовчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 та просила розірвати їх шлюб, визнати за нею право власності на ? частини домоволодіння набуте за час шлюбу та виділити домоволодіння у її власність з компенсацією ОСОБА_2 вартості його 1/2 частини домоволодіння, стягнути з Відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору/

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з Відповідачем ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбу з 24 грудня 1993 року і жила з ним однією родиною до серпня 2011 року.

Від шлюбу є діти - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на даний момент проживають разом із Позивачкою.

Однак спільне подружнє життя з Відповідачем не склалось через різні погляди на спільне життя та сімейні відносини, із-за чого постійно між ними виникали непорозуміння та сварки. Всі почуття на базі яких формується сім'я не збереглися, вони втратили почуття любові та поваги один до одного, почуття дружби та взаємодопомоги. Шлюбні відносини між ними припиненні, спільне господарство не ведеться. Подальше спільне життя є не можливим. Примирення неможливе. З питання щодо утримання та виховання дітей спору немає - між ними досягнуто згоди про їх утримання.

За час перебування у шлюбі з Позивачкою Відповідач набув права власності на домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Позивачка вважає, що зазначене домоволодіння є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Спільне користування будинком неможливе. Позивачка просить виділити їй домоволодіння в натурі для її з дітьми проживання, зі стягненням з неї на користь Відповідача компенсації вартості ? частини домоволодіння у розмірі 8 384,50 грн. Вартість компенсації 1/2 частини домоволодіння була визначена Позивачкою згідно п. 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, виходячи із інвентаризаційної вартості домоволодіння, зазначеної в Технічному паспорті реєстровий № 1515753 1 станом на 20.06.2006 р., яка складає 16 769 грн.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_6 позов визнав - проти розірвання шлюбу не заперечував, однак зазначив, що відповідач не заперечує від отримання коштів, але в більшому розмірі ніж заявлено позивачкою. Вважає, що сумою достатньою для компенсації вартості належної йому ? частини домоволодіння буде 10 000,00 грн., виходячи із вартості домоволодіння у розмірі 20 000,00 грн. у цілому.

Представники сторін в судове засідання надали заяву про розгляд справи без здійснення фіксації технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 24 грудня 1993 року сторони по справі зареєстрували шлюб у Ленінському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис №1462, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1.

Від шлюбу є діти - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчать свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з серпня 2011 року припинили шлюбні відносини та ведення сумісного господарства. Сімейні стосунки не склалися через різність характерів та поглядів на життя, із-за чого постійно між сторонами виникали непорозуміння та сварки. Спроби відновити стосунки та жити разом ні до чого не призвели. Родина розпалася остаточно, примирення неможливе.

Відповідно до ч.1 ст.110, ст.111, ч. 2 ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам інших дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що сім'я сторін розпалась остаточно та відновлювати її сторони не мають наміру, подружжя втратили почуття любові та поваги один до одного, проживають окремо, сумісне господарство не ведуть, подальше сумісне проживання та збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін та інтересам дітей, суд вважає за можливе розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Розглядаючи позовні вимоги в частині поділу спільного майна подружжя, суд виходить з того, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_7 13.06.2006 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2502, ОСОБА_2 набув права власності на домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності з даними Технічного паспорту Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»реєстровий № 15157531 від 20.06.2006 р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданим Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»№11407679 від 01.08.2006 р. право власності за ОСОБА_2 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано 01.08.2006 року.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач набув права власності на домоволодіння за час перебування у шлюбі з Позивачкою.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України та ст.60, ч. 1 ст. 61 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

У відповідності із п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.2 ст. 71 СК України).

Згідно роз'яснень, викладених у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, застосовуються положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Частинами 1, 2 ст. 364 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній часткові власності. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

При цьому, відповідно до вимог ч.3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно ч.8 ст. 6 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Виходячи з того, що діти залишилися на утриманні Позивачки, постійно проживають та зареєстровані з нею за адресою: АДРЕСА_1, спільне володіння та користування домоволодінням неможливе, а сам Відповідач не заперечує проти компенсації вартості належної йому ? частини домоволодіння, суд вважає, що існують всі підстави для припинення права Відповідача на ? частину спірного домоволодіння.

Відповідно до 4, 5 ст.71 СК України, присудження судом одному з подружжя грошової компенсації здійснюється за його згодою та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сторони дійшли згоди щодо розміру грошової компенсації частки Відповідача у даному спільному майні. Матеріали справи містять дані про сплату Позивачкою вартості ? частини спірного домоволодіння в розмірі 10 000 грн. на депозитний рахунок суду, що підтверджується квитанцією банку від 23.10.2012 року.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині також доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивача з відповідача слід стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись п.п. 22, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 6, 61, 69-72, 70-71, 110-112 СК України, ст.ст. 364, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 24 грудня 1993 року у Ленінському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис №1462 -розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити за ОСОБА_1 прізвище "ОСОБА_1".

Визнати домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 - спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, де кожному з них належить по 1/2 його частині.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 в цілому право власності на домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, припинивши власності ОСОБА_2 на домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частину домоволодіння з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 10 000 грн. 00 коп., які зберігаються на депозитному рахунку ТУ ДСА в Дніпропетровській області ОКПО 26239738 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області МФО 805012.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 321 грн. 90 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Особи, які не були присутні при оголошенні рішення, мають право оскаржити рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.В.Шевцова