Вирок № 27227897, 23.10.2012, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

копія/Справа № 2221/1140/12

1/2221/121/12

ВИРОК

Іменем України

23 жовтня 2012 року Ярмолинецький районний суд Хмельницької області -

головуючий-суддя Баськов М.М.

за участю:

секретаря Кочмарської О.М.

прокурора Яковенка О.В.

захисників ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ярмолинці кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області, останнє місце проживання АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з початковою загальною освітою, невійськовозобов'язаного, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

- 15.09.2000 р. вироком Жмеринського міського суду Вінницької області за ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції 1960р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна;

- 19.05.2004 р. вироком Жмеринського районного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ст. 395 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

- 12.06.2009 р. вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці, ухвалою Верховного Суду України від 18.03.2010 р. вирок змінено, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- 22.08.2012 р. вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 місяців;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1, цигана, громадянина України, з початковою загальною освітою, невійськовозобов'язаного, неодруженого, на утриманні четверо малолітніх дітей, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України судимості не має,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

встановив:

3 травня 2012 року в нічний час ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою та за пропозицією останнього з метою вчинення крадіжки металобрухту на автомобілі АЗЛК-2140 реєстраційний номер НОМЕР_1, який на той час перебував у користуванні ОСОБА_4, приїхали до складського приміщення СТОВ "Хорост-Плюс", що в с. Кадиївка Ярмолинецького району Хмельницької області.

2

Там, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 через вікно проник в складське приміщення, звідки таємно викрав металобрухт вагою 110 кг, вартістю 242 грн., який вони разом з ОСОБА_4, який чекав на вулиці, завантажили на автомобіль і завезли на господарство ОСОБА_4, що в с. Кадиївка, чим завдали підприємству матеріального збитку на вказану суму. Наступного дня підсудні реалізували викрадений металобрухт в смт. Ярмолинці, за що отримали грошові кошти в сумі 233 грн., які витратили на власні потреби.

Підсудний ОСОБА_4 по суті пред'явленого обвинувачення винним себе визнав повністю, не заперечував факт вчинення крадіжки за обставин, як про це вище вказано, щиро розкаявся та показав, що 03.05.2012 року вечором його брат ОСОБА_3 розповів, що знайшов металобрухт і запропонував поїхати з ним, при цьому брат йому сказав, що ніяких проблем не буде. В нічний час на його автомобілі вони приїхали до складу, що знаходиться в полі, брат через вікно заліз всередину приміщення, а він залишився на вулиці. З приміщення складу брат через вікно передавав йому металобрухт. Викрадений металобрухт вони відвезли до його господарства, а наступного дня, ранком, завезли викрадене на пункт прийому металобрухту, який знаходиться неподалік ст. Ярмолинці. Там вони здали даний металобрухт, за що отримали гроші в сумі понад 200 грн.

Підсудний ОСОБА_3 по суті пред'явленого обвинувачення винним себе визнав повністю, не заперечував факт вчинення крадіжки за обставин, як про це вище вказано, щиро розкаявся та показав, що на початку травня 2012 року вечором він запропонував брату, в якого він на той час проживав, поїхати до приміщення ферми та взяти звідти металобрухт, на що той погодився. Там він через вікно заліз всередину приміщення, а брат чекав його на вулиці. Через це ж вікно він передавав металобрухт, який вони завантажили на машину і відвезли на господарство брата. Наступного дня вони здали викрадене на пункт прийому металобрухту, частину грошей витратили на продукти харчування та цигарки, а іншу частину він взяв собі, так як мав намір їхати в м. Жмеринку.

Враховуючи, що підсудні визнали недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ними не оспорюються, з'ясовано, що підсудні правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз'яснено, що вони в такому випадку позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, - суд відповідно до ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України розглянув справу за правилами, передбаченими даними нормами.

Показання підсудних є достовірними, узгоджуються з матеріалами справи.

Таким чином, дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання підсудних суд вважає їх щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_3 суд вважає вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів, до злочину, передбаченого ст. 395 КК України.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4, не встановлено.

Суд не враховує як обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_4, вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів, так як судимість за попередній злочин, за який він був засуджений, погашена.

Суд враховує, що ОСОБА_4 щиро розкаявся, відсутні негативні характеристики щодо нього за місцем його проживання, в нього на утриманні перебуває четверо малолітніх дітей. З урахуванням особи підсудного, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення

3

волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробовуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд враховує, що ОСОБА_3 щиро розкаявся, відсутні негативні характеристики щодо нього за останнім місцем його проживання, проте раніше неодноразово судимий за корисливі злочині. З урахуванням особи підсудного, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ними нових злочинів.

Судові витрати підлягають стягненню із підсудних, питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, що призначено за даним вироком, більш суворим, що призначено за попереднім вироком, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 10 (десять) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 23 жовтня 2012 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 покарання, відбуте ним за попереднім вироком, з 15 травня 2012 року по 22 жовтня 2012 року включно.

Запобіжний захід, який обраний ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили залишити без змін -тримання під вартою.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Запобіжний захід, який обраний ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судові витрати по справі (одержувач платежу -НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області, р/р 31258272210321, МФО 815013 код №25575309, призначення платежу -"за дослідження 2") в сумі 411,60 грн. - по 205,80 грн. з кожного.

Речові докази по справі:

- автомобіль АЗЛК-2140 реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 та знаходяться в нього на зберіганні -залишити ОСОБА_5;

- відрізок скла, два відрізки лопасті до комбайна, металевий стержень, які належать СТОВ "Хорост-Плюс" та знаходиться на зберіганні в Ярмолинецькому РВ УМВС України в Хмельницькій області -повернути СТОВ "Хорост-Плюс".

- металобрухт, який належить СТОВ "Хорост-Плюс" та знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 -повернути СТОВ "Хорост-Плюс".

4

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя підпис

Копія вірна:

Суддя М.Баськов