Ухвала суду № 27225998, 31.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4042/12

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Пашковського Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокабель" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Електрокабель звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі акту перевірки № 691/22/23107953 від 04.05.2012 р. Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492350 від 22.05.2012 р., яким ТОВ "Електрокабель" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30681 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 2430 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (відповідача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв. Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника відповідача, а також враховуючи те, що його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Електрокабель" як юридична особа зареєстровано 30.05.2001 р. виконавчим комітетом Вінницької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а. с. 39).

3 19.04.2012 р. по 25.04.2012 р. Вінницькою ОДПІ було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Електрокабель" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Квік Дан" за період з 01.12.2012 р. по 30.09.2011 р. За результатами перевірки складено акт від 04.05.2012 р. № 691/22/23107953, в якому зафіксовано порушення: ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Електрокабель" завищено податковий кредит в деклараціях за 2011 рік по взаєморозрахунках із ТОВ "Компанія Квік Дан" з податку на додану вартість на суму 30681 грн.; п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ "Електрокабель" завищено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за 2011 рік по взаєморозрахунках із ТОВ "Компанія Квік Дан" на суму 30681 грн.; ст.ст. 202, 203, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ТОВ "Електрокабель" при придбанні товарів у ТОВ "Компанії Квік Дан" (а.с. 9-18).

На підставі складеного акту перевірки Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000492350 від 22.05.2012 р. (а.с. 8), яким ТОВ "Електрокабель" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30681 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 2430 грн. Висновки акту мотивовані тим, що правочини, укладені між ТОВ "Електрокабель" та ТОВ "Компанія Квік Дан" не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що Відповідно до п.п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "Електрокабель і ТОВ "Компанія Квік Дан" було укладено договір купівлі-продажу №030511 від 03.05.2011 року, за умовами якого ТОВ "Компанія Квік Дан" зобов'язується передати, а позивач - прийняти і оплатити кабельно-провідникову та електротехнічну продукцію. На підтвердження реальності і фактичності господарських операцій за укладеним договором, позивачем було надано, а судом першої інстанції - досліджено в судовому засіданні копії податкових, видаткових накладних, рахунків-фактур (а. с. 20-38), а також платіжних доручень (а.с. 67-71). Крім того, на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного товару позивачем були надані копії видаткових накладних (а.с. 72-86). Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку колегії суддів, спростовують твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом.

Апеляційний суд зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині неможливості фактичного здійснення діяльності ТОВ "Компанія Квік Дан" із посиланням на акт документальної перевірки від 02.12.2011 року №2005/236-37288477, з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до „Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.05 №34/5, нормативно-правовим актом визнається офіційний письмовий документ, ухвалений уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вони адресовані. Згідно з наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дтримання податкового, валютного та іншого законодавства" акт - це службовий документ, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За таких обставин апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо посилання на обставини, які відображені в актах перевірок, проведених Алчевською ОДПІ відносно контрагента позивача, оскільки розцінює їх як припущення. Також відповідачем не доведено обставини щодо діяльності ТОВ "Компанія Квік Дан", на які посилається податковий орган в поданій апеляційній скарзі, оскільки в ході судового розгляду належних доказів на підтвердження зазначених відповідачем фактів (копій актів перевірки, податкової звітності та інших документів) суду не надавалось.

Апеляційний суд відхиляє також доводи апеляційної скарги в частині нікчемності укладених договорів між ТОВ "Вінкорн" та ТОВ "ВЗПВ Вінтар", оскільки зазначене не є предметом розгляду у даній адміністративній справі.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства та не передбачено відповідальність платника податків за дії свого контрагента.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 листопада 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.