Постанова № 27225871, 01.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8999/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"01" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губської О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Маджар О.М.

за участю представника позивача, представника відповідача та третьої сторони, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Київської регіональної митниці, треті особи: Державна митна служба України, Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання нечинним рішення Київської регіональної митниці від 27.04.2012 року № 100190000/2012/312042/1, стягнення надмірно сплаченої суми мита та стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці, в якому просило визнати нечинним рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100190000/2012/312042/1 від 27 квітня 2012 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Нікея-ЛТД" надмірно сплачену суму мита у розмірі 17 882,92 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Нікея-ЛТД" надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 75 108,24 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Нікея-ЛТД" (Україна) (код ЄДРПОУ 33546858) та нерезидент компанія „ELECTRUM LIMITED" (Гонконг, Китай) уклали Контракт поставки товарів № NK 2010/1, згідно з умовами якого компанія „ELECTRUM LIMITED" продає, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Нікея-ЛТД" купує електротехнічну продукцію, вказану в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту (а.с. 18-21).

Відповідно до Додаткової угоди №4 від 01.11.2011 року до Контракту поставки товарів № NK 2010/1 від 07.09.2010 р. базисні умови постачання -CPT-Київ, Україна, згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року (а.с. 27).

Відповідно до Додаткової угоди №5 від 01.02.2012 року до Контракту поставки товарів № NK 2010/1 від 07.09.2010 року контракт діє до 31 грудня 2013 року (а.с. 28).

23.04.2012 року декларант позивача Приватне підприємство „НЄВ" подало відповідачу до митного оформлення товару - світильників загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначені для використання з люмінесцентними лампами, мають пластиковий корпус та пластиковий розсіювач серії 22: 22-1031 LPP-236 ABS/PS -4295 шт. -716 кор. Всього: 4295 шт. Торгівельна марка ELM Виробник: ELECTRUM LIMITED Країна виробництва: CN, вантажну митну декларацію №100190000/2012/316568 (а.с. 182).

За наслідками подання позивачем 23.04.2012 року до Київської регіональної митниці вантажної митної декларації №100190000/2012/316568 з метою здійснення митного оформлення товару, Київською регіональною митницею було відмовлено позивачеві у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про визнання митної вартості товару від 27.04.2012 № 100190000/2012/312042/1, в якому визначено митну вартість за резервним методом (метод 6). Митна вартість товару Позивача була збільшена з задекларованої декларантом 37838,95 дол. США до 82602,75 дол. США, що відповідає 7,23 дол. США за кілограм.

Згідно даних графи 33 оскаржуваного рішення, обставини прийняття цього рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості щодо світильників наступні:

1. Митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через відмову декларанта від подання додаткових документів для підтвердження митної вартості (калькуляція, копія ВМД країни відправлення) та наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

2. Метод 2 (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) не був використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта цінової інформації на ідентичні товари.

Метод 3 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використаний у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта цінової інформації на подібні товари.

Методи 4-5 не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

3. Було проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та проведено співставлення заявленого рівня митної вартості з митною вартістю товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

28.04.2012 року позивач відповідно до вимог Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 р. №230, подав відповідачу заяву на випуск товарів у вільний обіг під гарантійне зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, обравши в якості гарантійного зобов'язання сплату до державного бюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем. Листом Київської регіональної митниці №14/4-11/15933 від 28.04.2012 року було надано згоду на випуск товару позивача у вільний обіг (а.с. 55).

Після цього, позивач у порядку адміністративного оскарження 07.05.2012 р. оскаржив до контролюючого митного органу вищого рівня -Державної митної служби України (третя особа 1), рішення Відповідача про визначення митної вартості товарів №100190000/2012/312042/1 від 27.04.2012 року (а.с. 10-16).

Оскарження рішення відбувалося відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України та п.17 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, шляхом подання скарги № 97 від 07.05.2012 року, що була відправлена позивачем 07.05.2012 року цінним листом з описом вкладення, підтверджується копією квитанції і опису вкладення у цінний лист Ц 0100191186642 (а.с. 61, 62). ДМС України отримала скаргу позивача від 07.05.2012 року № 97 11.05.2012 року, що вбачається з результату пошуку за штрихкодовим ідентифікатором на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Так, Державною митною службою України, в порушення п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України вмотивоване рішення на скаргу платника податків не було прийнято та надіслано протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надане йому під розписку.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Відповідно до п.17 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, рішення про визначення митної вартості товарів може бути оскаржено до митного органу вищого рівня та/або суду.

Відповідно до п.40.1 ст.40 Податкового кодексу України (далі - ПК України) якщо законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів (обов'язкових платежів), використовуються правила, визначені в законі з питань митної справи.

На момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, закон з питань митної справи не передбачав інших правил оскарження рішення про визначення митної вартості товарів ніж порядок, визначений ст. 56 ПК України, дія якої поширюється на оскарження будь-яких рішень контролюючого органу, яким щодо мита та податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони відповідно до пп.41.1.2. п.41.1. ст.41 ПК України є митні органи.

Випуск товару у вільний обіг під обране декларантом гарантійне зобов'язання відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 р. № 230 не позбавляє відповідну особу права звернутися в суд з позовом про скасування рішення про визначення митної вартості товарів.

Відповідно до абз.2 п.56.9. ст.56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2012 року за вих. № 15/1-15.2-1/1067 Державна митна служба України надала позивачу відповідь на скаргу позивача № 97 від 07.05.2012 року (а.с. 53, 54). Відповідь була надана через 32 календарних дні з дня отримання скарги позивача № 97 від 07.05.2012 р.

Отже, пропуск 20-денного строку для прийняття вмотивованого рішення за скаргою платника податків на рішення про визначення митної вартості товарів є підставою визнання скарги позивача № 97 від 07.05.2012 р. задоволеною.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Державна митна служба не є відповідачем у даній адміністративній справі, її дії не є предметом розгляду в даній справі, а тому пропуск Державною митною службою України строку для надання відповіді на скаргу позивача не розглядається колегією суддів як підстава визнання нечинним рішення Київської регіональної митниці.

Відповідно до ч.1 ст.7 МК України 2002 р. законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, Митного Кодексу та законів України.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю»слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до статті 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Митні органи реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання, зокрема, здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.

Згідно статті 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Відповідно до статті 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до статті 60 Митного кодексу України перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України -це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Згідно із статтею 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до статті 86 Митного кодексу України митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Відповідно до ст.259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.261 МК України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Статтею 266 МК України передбачено методи, за якими здійснюється визначення митної вартості. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно зі ст.267 МК України 2002 р., проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст. 268 і 269 МК України 2002 р. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Разом з тим, доказів проведення процедури консультації сторонами до суду надано не було.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.ст. 268 і 269 МК України 2002 р. за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст. 271, або обчислена відповідно до вимог ст.272 МК України вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не було надано жодних доказів неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 МК України 2002 р. та абз. 4 п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, витребування додаткових документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Зазначені відповідачем неточності щодо вказаної різної вартості ввезеного товару у поданих позивачем документах не приймаються колегією суддів з огляду на те, що відповідачем було сплутано вартість товару за одиницю та вартість товару за кг.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами пояснень, відповідачем не було виявлено будь-яких неточностей чи розбіжностей у поданих декларантом позивача до митного оформлення документах, проте посадовою особою відповідача була висунута вимога про необхідність подання додаткових документів.

Разом з тим, за наслідками подання позивачем 23.04.2012 року вантажної митної декларації № 100190000/2012/316568 Київською регіональною митницею витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» додаткові документи для підтвердження митної вартості ввезеного товару.

Так, відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, чинного на час виникнення спірних правовідносин, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Названим пунктом Порядку передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Як вбачається із матеріалів справи, органом митної служби витребувано від позивача документи в межах названого переліку, зокрема, прайс-лист виробника, калькуляцію, експортну вантажно-митну декларацію країни відправника.

Разом з тим, витребувані документи не були надані позивачем у повному обсязі Київській регіональній митниці, що підтверджується відміткою представника позивача на зазначеній декларації 27.04.2012 року. Так, калькуляція фірми - виробника товару та копія вантажної митної декларації країни відправлення до митного органу позивачем надані не були.

Для забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження в частині надання митному органу додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів з урахування особливостей зовнішньоекономічної операції Державною митною службою України прийнято наказ від 19.10.2010 р. № 1242, яким затверджено Методичні рекомендації із застосування окремих положень порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження (далі -Методичні рекомендації).

Відповідно до Методичних рекомендацій, калькуляція фірми - виробника товару може бути витребувана митним органом, якщо товари ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства - виробники цих товарів та продавець і покупець, пов'язані між собою особи у розумінні МК України. У заповненій декларантом позивача декларації митної вартості зазначено, що Компанія „ELECTRUM LIMITED" не є пов'язаною з ТОВ „Нікея-ЛТД" у розумінні норм ст. 267 МК України. Відповідачем також не встановлено, що Компанія „ELECTRUM LIMITED" є пов'язаною з ТОВ „Нікея-ЛТД" у розумінні норм ст. 267 МК України. Відтак колегія суддів вважає, що вимога відповідача про надання позивачем калькуляції фірми - виробника товару була необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 272 Митного кодексу України 2002 року, посадова особа митного органу не може вимагати або примушувати будь-яку особу, яка не є резидентом, надавати для вивчення або дозволяти одержувати доступ до будь-якого рахунка чи інших записів для цілей визначення обчисленої вартості. Інформація, подана виробником товарів для цілей визначення митної вартості згідно з положеннями цієї статті, може бути перевірена в країні - виробникові товарів органами влади України за згодою виробника і за умови повідомлення заздалегідь уряду країни - виробника товарів та за відсутності заперечень проти такої перевірки. Калькуляція виробника та вантажна митна декларація країни-відправлення належать нерезиденту і відповідно до положень ст.272 МК України можуть бути надані ним за вільною згодою, а митний орган України не вправі вимагати їх від нерезидента, в тому числі через імпортера.

При цьому позивачем були надані докази того, що позивач просив свого контрагента надати необхідні документи (а.с. 118), проте з відповіді Electrum Limited вбачається, що вимога надання експортної митної декларації не відповідає міжнародним комерційним стандартам і суперечить Розділу 3 Кіотської конвенції (Міжнародна конвенція про спрощення та узгодження митних процедур).

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

За посиланням Київської регіональної митниці, при перевірці інформації, наведеної в вантажній митній декларації від 23.04.2012 року № 100190000/2012/316568, відповідачем проаналізовано інформацію, що містилась в товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України на товари, що ввозились на митну територію України у період, найближчий до митного оформлення.

Згідно із приписами статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. При цьому основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За посиланням відповідача, застосування Київською регіональною митницею при визначенні митної вартості товару попередніх п'яти методів було неможливо з огляду на ненадання позивачем на запит відповідача всіх необхідних документів, а також відсутністю ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за характеристиками, визначеними Митним кодексом України.

Так, метод 1 за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований відповідачем через відсутність підстав для підтвердження митної вартості згідно наданих документів до митного оформлення та неподанням декларантом додаткових документів.

Метод 2 - визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно із приписами статті 268 Митного кодексу України визначає характеристику ідентичних товарів. Під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.

За посиланням відповідача, метод 2 не був застосований відповідачем з огляду на те, що в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби України за період 90 днів, що передували митному оформленню, не було митних оформлень ідентичних товарів за визначеними Митним кодексом України характеристиками. Разом з тим, незрозуміло, з якими товарами було здійснено порівняння митної вартості товарів позивача, якщо в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби України не було митних оформлень ні ідентичних, ні подібних товарів за визначеними Митним кодексом України характеристиками. Так, відповідачем здійснено співставлення рівня заявленої митної вартості товарів (3,31/кг) із рівнем митної вартості світильників, митне оформлення яких вже здійснено за останні 90 днів. При цьому, мінімальна митна вартість товару становила 6,28 USD/ кг, друга після мінімальної на рівні 7,23 USD/кг. Відповідачем оскаржуваним рішенням вартість товару визначено на рівні 7,23 USD/кг.

Статтею 269 Митного кодексу України передбачалось визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. При цьому, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник.

Метод 3 не був застосований відповідачем з огляду на те, що в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби України за період 90 днів, що передували митному оформленню, не було митних оформлень подібних товарів за визначеними Митним кодексом України характеристиками (якість, країна, виробник).

Методи 4 та 5 не були застосовані відповідачем з огляду на ненадання позивачем необхідних документів для застосування таких методів.

За таких обставин судом досліджено питання неможливості застосування відповідачем попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару та підстави застосування Київською регіональною митницею шостого «резервного»методу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.1.3. наказу Державної митної служби України від 19.10.2010 р. № 1242 „Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 268, 269 Митного кодексу 2002 р. з обов'язковим зазначення номера та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо.

У рішенні про визначення митної вартості товарів від 27.04.2012 року № 100190000/2012/312042/1 відсутній висновок відповідача про те, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару. Відповідно до ч.3 ст. 265 МК України, у разі наявності такого висновку митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.05.2009 р. № 506 (опис графи 33 рішення) при застосуванні шостого резервного методу посадова особа митного органу повинна була зазначити в оскаржуваному рішенні докладну інформацію, на підставі якої ухвалено це рішення, джерела інформації, які використовувалися митним органом, і їх реквізити.

Відповідно до п. 3 глави 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 р. № 602 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 р. за № 669/16685) під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зазначено жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого п.3 глави 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.06.2009 р. № 602.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в разі визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів і не стягнення коштів з бюджету, що зараховані в бюджет після митного оформлення товарів, не досягаються завдання адміністративного судочинства і адміністративне судочинство не виконує свою основну функцію -відновлення становища, яке існувало до порушення права.

З копії Декларації митної вартості № 100190000/2012/402732, вбачається, що позивачем було сплачено мито в розмірі 32 999,39 грн., та податок на додану вартість у розмірі 138 597,42 грн.

Так, відповідно до п. 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 року № 25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України в місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Таким чином, не пізніше наступного дня з моменту митного оформлення товарів, кошти, внесені платником податків для сплати мита і податку на додану вартість, визначеного з митної вартості цих товарів, перестають обліковуватися на рахунках митних органів і перераховуються до державного бюджету України.

А отже, до відносин між сторонами, Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справляння яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення надмірно сплачених сум мита та податку на прибуток.

Оцінюючи всі наведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи і дійшов невірного висновку щодо правомірності дій відповідача.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Вищевикладене спростовує висновки суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду скасуванню із постановленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Київської регіональної митниці, треті особи: Державна митна служба України, Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання нечинним рішення Київської регіональної митниці від 27.04.2012 року № 100190000/2012/312042/1, стягнення надмірно сплаченої суми мита та стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2012 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Київської регіональної митниці, треті особи: Державна митна служба України, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання нечинним рішення Київської регіональної митниці від 27.04.2012 року № 100190000/2012/312042/1, стягнення надмірно сплаченої суми мита та стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість -задовольнити.

Визнати нечинним рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100190000/2012/312042/1 від 27 квітня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (код ЄДРПОУ 33546858) надмірно сплачену суму мита у розмірі 17 882,92 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 92 копійки).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (код ЄДРПОУ 33546858) надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 75 108,24 грн. (сімдесят п'ять тисяч сто вісім гривень 24 копійки).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (код ЄДРПОУ 33546858) сплачену суму судового збору у розмірі 962,10 грн. (дев'ятсот шістдесят дві гривні 10 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.