Ухвала суду № 27225168, 24.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4678/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0001102353 про донарахування податку на додану вартість у сумі 12333 грн.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 09.11.2011 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»є юридичною особою, зареєстроване 13.06.1996 року Миронівською районною державною адміністрацією Київської області.

У вересні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.09.2011 року № 328/23-011/00951770.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97-ВР), п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201. , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні сум податкового кредиту по взаємовідносинах з TOB «Віртус Транс» у сумі 12333 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перелічені порушення пов'язуються з придбанням позивачем у TOB «Віртус Транс»товару - пшениці впродовж періоду, який перевірявся. На думку посадових осіб відповідача TOB «Віртус Транс»як постачальник мав відносини з третіми особами, які були його постачальниками, і вони мали ознаки фіктивної діяльності. Операції з поставки товарів, робіт (послуг) від TOB «Віртус Транс»мають ознаки «безтоварних», а отже, є нікчемними.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0001102353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 12333 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач придбав у TOB «Віртус Транс»товар - пшеницю. Придбання товару здійснювалось на виконання умов угоди, на підтвердження чого видано ряд податкових накладних та товарно-транспортних накладних протягом листопада 2010 року. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника.

У листопаді 2010 року TOB «Віртус Транс»видав позивачу податкові накладні на загальну суму - 74000, в т.ч. ПДВ - 12333, 33 грн.

У рахунок оплати за отриманий товар позивачем було перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками.

Поставка і транспортування товарів здійснювалась TOB «Віртус Транс»на склади позивача, факти поставок товару оформлялися видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача та які наявні в матеріалах справи.

Крім того, факт поставки товару підтверджується ще й журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки товарів позивачу з боку TOB «Віртус Транс»та оплати їх вартості підтверджується банківськими виписками, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між TOB «Віртус Транс»та його контрагентами, а в подальшому між позивачем і TOB «Віртус Транс», є безпідставним.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Що стосується нікчемності правочинів, укладених між TOB «Віртус Транс»та його контрагентами, то колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

У відповідності до чинного законодавства України, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи, передбачено єдиний порядок визнання правочину недійсним - судовий порядок.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220,частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 Цивільного кодексу України).

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, … (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.121990 року).

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Жодних посилань на відповідні судові рішення, якими правочини TOB «Віртус Транс»з його контрагентами були б визнані недійсними, акт перевірки позивача не містить.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вийшов за межі наданих йому законом повноважень (оскільки визнав недійсними правочини, які підлягають визнанню недійсними лише в судовому порядку), а також діяв не у спосіб, що визначений статтею 83 Податкового кодексу України (оскільки висновки про недійсність правочинів не підтверджуються відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили). Також, при оформленні результатів перевірки позивача, відповідачем було порушено вимоги пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, а саме - не прийнято у встановлений даною правовою нормою строк податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів приходить до висновку про безпідставність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0001102353 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.