Рішення № 27223071, 23.10.2012, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№1512/449/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 р. року, Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Непоради М. П.

при секретарі - Яіцькой А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та компенсації моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси зі позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних та моральних збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, та, просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів 9 121,38 грн. в якості відшкодування матеріального збитку, судові витрати в розмірі 522,33 грн., судовий збір, стягнути зі ПрАТ «Страхова компанія «Статус»пені в розмірі 894,37 грн, та в якості відшкодування моральної шкоди стягнути з ПрАТ «СК «Статус»моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн.

У судове засідання зявились позивач ОСОБА_1 та його представник, відповідач ОСОБА_2

В судове засідання не з'явився представник відповідача ОСОБА_3 «СК «Статус», неодноразово сповіщався належним чином про час та місце слухання справи, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи за їх відсутністю до суду не надходило, у попередніх засіданнях надали суду вичерпні пояснення по суті заявлених позовних вимог, тому суд, відповідно до ст. 169 ЦПК України вважає можливим слухати справу за відсутності представника ПрАТ «СК «Статус».

У судовому засідання позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на те, що він своєчасно повідомив співпрацівників ПрАТ «СК «Статус»про дорожньо-транспортну пригоду, протягом трьох днів намагався подати заяву про страховий випадок, але приміщення, в якому була розташована ПрАТ «СК «Статус»було зачинений, та іншої адреси йому було невідомо.

Представник відповідача ПрАТ СК «Статус»у своїх запереченнях від 21.02.2012 року вих. № 282 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що дійсно, між ПрАТ «СК Статус»та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/5750057 від 27.08.2010 року (надалі Поліс), відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є а/м ОСОБА_4, д/н ВН ВН 6847 СР. Даний поліс є договором 1 типу, тобто застрахованою вважається відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю майну третіх осіб внаслідок експлуатації ТЗ будь-якою особою, що експлуатує його на законних підставах.

01.07.2011 року із заявою на виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Статус»звернувся ОСОБА_1

07.10.2011 року ПрАТ СК «Статус»листом від 1181 відмовило ОСОБА_5 у виплаті страхового відшкодування, так як ОСОБА_2 умови полісу ВЕ/5750057 від 27.08.2010 року не виконав стосовно повідомлення страховика про ДТП, при цьому невиконання ОСОБА_2 цих обов'язків позбавило страхувальника права на відшкодування шкоди за своєї винні дії страховою компанією «Статус»на підставі ст. 1194 ЦК України.

В своїх запереченнях представник відповідача ОСОБА_3 «СК «Статус» просить суд відмовити позивачу в частині вимог до ПрАТ «СК «Статус»в повному обсязі.

Заслухавши думку позивача та його представника, відповідача ОСОБА_2, доводи та пояснення сторін, наданих в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, встановивши дійсні правовідносини які виникли між сторонами справи, оцінивши всі докази зібрані у справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи.

Судом встановлено, що 29.06.2011 року в 07 год. 30 хв. на вул. Ак.Глушко в м. Одесі відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, та автомобіля ОСОБА_4, д/н НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2

Судом встановлено, що дорожньо транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 з боку ОСОБА_2, та постановою Київського районного суду м. Одеси від 25.08.2011 року ОСОБА_6 був визнаний винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КоАП України, та піддатий адміністративному стягненні у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідальна за шкоду особа звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини, відтак предметом доказування у деліктних зобовязаннях є наявність шкоди, протиправність поведінки, вина заподіювача шкоди, причинно наслідковий звязок. Данні факти за своїм характером є правоутворюючими.

Під час судового розгляду, обґрунтовано та доведено, що відповідач ОСОБА_2 є заподіювачем шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вина Відповідача ОСОБА_2 в скоєні адміністративного правопорушення встановлена та не підлягає доказуванню.

Згідно полісу ВЕ/5750057 від 27.08.2010 року ОСОБА_2 застрахував відповідальність перед третіми особами внаслідок заподіяння шкоди у ПрАТ «Страхова компанія «Статус».

Згідно Звіту № 130-09 наданого МП у вигляді ТОВ «Пале»вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю Крайслер, держномер ВН 1901 АО становить 8 227,01 грн.

Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, що завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обємі, особою, що завдала цю шкоду.

Згідно ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками визначаються втрати, які зазнала особа та доходи, які вона не отримала. Такі збитки повинні відшкодовуватись у повному обсязі.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що суд зобовязує винну особу відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, при цьому розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.4 Постанови, Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 22.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, оскільки розмір матеріальної шкоди не перевищує ліміту, зазначеного у полісі ВЕ/5750057 від 27.08.2010 року року, суд доходить висновку про необхідність стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Статус»матеріальні збитки, заподіяні позивачу ОСОБА_1 в розмірі 8 227,01 грн., та 477,90 грн. вартість за проведення експертного дослідження, та поштові витрати в сумі 39,65 грн. при цьому суд враховує той факт, що в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 довів суду, що він неодноразово робив спробу звернутись до ПрАТ «СК «Статус»із заявою про настання страхового випадку, на неодноразово звертався за вказаними телефонами страхової компанії із повідомленнями про страховий випадок, при цьому суд робить висновок, що вини ОСОБА_2 в несвоєчасному повідомленні немає.

Суд доходить до висновку що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 894,37 грн., слід задовольнити, оскільки у відповідності до п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. Умовами страхового полісу ВЕ/5750057 від 27.08.2010 року передбачено, що «за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, тому суд вважає за необхідне задовольнити заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 5 Постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи те, що позивач не довів суду в чому саме виразилася моральна шкода, чим це підтверджується та з чого він виходив коли просив суд стягнути саме 1 000,00 грн., суд доходить висновку про відмову в задоволенні в позовних вимогах в цій частині, при цьому виходячи із засад розумності та справедливості.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням вимоги ст.88 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 56, 88, 209, 212- 215, 218, 223 , ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1994 ЦК України, ст.ст. 22.1, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суд», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та компенсації моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»(м. Київ, проспект Возз'єднання, 15 офіс 109, ідентифікаційний номер 31201694) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 9 853 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 53 копійок, яка складається з вартості відновлюваного ремонту автомобілю марки Крайслер Себріна, держномер ВН 1901 АО, витрати на проведення експертного дослідження 477, 90 грн., пеню в розмірі 894,37 грн., судового збору в сумі 214,60 грн., поштові витрати 39,65 грн.

В решті частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя : Непорада М. П.