Рішення № 27222724, 30.10.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

30 жовтня 2012 року 2/0538/2413/2012

Рішення

Іменем України

30.10.2012 місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Козлов Д.О.,

при секретарях Яшкові М. М., Корольовій Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про визнання недійсним протоколу засідання комісії РЕМ по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією для населення, 3-я особа: Інспекція Держенергонагляду в Донецькій області, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним протоколу засідання комісії РЕМ по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією для населення від 2 лютого 2010 року № 140 абонентської служби Маріупольського РЕМ. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 29 грудня 2009 року рейдовою бригадою Новоазовського району електричних мереж був складений акт від 29 грудня 2009 року № 0089354 про порушення ним Правил користування електричною енергією побутовим користувачем, яким є позивач. На підставі вказаного акту абонентським відділом Маріупольського РЕМ в відповідності до вимог Правил користування електричною енергією для населення прийнято рішення, протокол від 2 лютого 2010 року, а яким позивача зобовязано до сплати 8035,15 грн. штрафу. Посилається, що він не був запрошений на засідання комісії по розгляду актів за порушеннями правил користування електроенергією для населення, не отримував копію даного протоколу, не конкретизовано особу відносно якої накладено санкції. Посилається на те, що оскарження дій по накладенню штрафів провадиться у судовому порядку. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 10 листопада 20120 року, за яким позивача було зобовязано до сплати нарахованого згідно з актом виявленого порушення суми штрафу в розмірі 8035,15 грн., не було вирішено питання про законність протоколу комісії від 2 лютого 2010 року. В обґрунтування вказаного посилається на те, що договір про надання послуг у нього із відповідачем був відсутній. При перевірці позивачем супротиву металевої полоси, яка згідно до формулювання у акті від 29 грудня 2009 року, використовувалась як штучний нуль, працівниками КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», яке має дозвіл на проведення вказаних робіт, не було виявлено порушення, та не є контуром заземлення. Вказує, що обладнання додаткового контуру заземлення з метою зєднання його з металевим корпусом електричного приладу для забезпечення його безпеки не відноситься до поняття штучного нуля. Листом Державної інспекції енергонагляду вказано, що під час перевірки прилад обліку електроенергії позивача був сфазований правильно. Посилається, що обсяг використання до 29 грудня 2009 року та після цього позивачем не змінювався, що може свідчити на користь вірності його тверджень. На підставі переліченого просить суд визнати недійсним протокол засідання комісії від 2 лютого 2010 року про накладення не нього штрафу в розмірі 8035,15 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги повністю, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, додавши, що під час засідання 2 лютого 2010 року він разом із матірю, яка також є співвласницею домоволодіння по вулиці Макаренко 10-А, де було виявлено актом від 29 грудня 2009 року порушення правил користування електричною енергією, перебували 2 години у Орджонікідзевському відділенні пенсійного фонду України, тому не мали змогу бути присутніми на засіданні 2 лютого 2010 року комісії РЕМ. Вважає, що оскільки при складенні акту про порушення правил користування електричною енергією від 29 грудня 2009 року та при винесенні протоколу засідання комісії від 2 лютого 2010 року були суттєві порушення, як рейдовою бригадою так і членами комісії, що склали протокол 2 лютого 2010 року, то просить суд визнати недійсним протокол засідання комісії РЕМ від 2 лютого 2010 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 8035,15 грн.

Представник відповідача ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», що діє на підставі довіреності, ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в обґрунтування своїх заперечень надала письмові заперечення на позов, де вказувала, що між сторонами по справі склались фактично договірні відносини по наданню та отриманню за плату електричної енергії позивачем. Посилається також, що оскаржувані дії працівників ПАТ «Донецькобленерго» за нарахування збитків оформлені протоколом засідання комісії не можуть бути предметом розгляду справи, бо не мають обовязків характер для учасників правовідносин. У судовому засіданні також додала, що надані докази з перевірки правильності використання електроенергії позивачем були проведені через тривалий час після складення акту та оскаржуваного ним засідання. До того при вказаних перевірках не були присутніми представники відповідача. Додала, що обставини виявленого порушення користувачами домоволодіння 10-А по вулиці Макаренко в м. Маріуполі були дослідженні при розгляді судів першої та апеляційної інстанції у 2010 та 2011 роках. Рішення комісії не було оскаржено до цього моменту позивачем. Відхилила доводи позивача, що протокол засідання не є документом прямої дії нарівні з актом про виявлене право рушення правил користування електроенергією, тому є лише претензією по відношенню до користувачів електроенергії. На підставі того, що позивач відмовився отримувати на місці копію протоколу, вона була йому відіслана 21 лютого 2010 року поштою. Вказувала, що для кворуму у засіданні комісії необхідно щоб було присутніми 3 члена комісії, яка засідає увесь день за графіком. На підставі того, що спосіб захисту, який вибрав позивач, не передбачений законодавством, по суті виявленого порушення вже було прийнято рішення судом, яким було встановлено наявність неправомірних дій позивачем, то необхідно відмовити йому у задоволенні у позові.

Представник 3-ї особи, інспекції Держенергонагляду в Донецькій області, до судового засідання не зявились повторно за невідомих суду причин, про час та місце були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, що зявились, вивчивши письмові докази, вважає, що у позові ОСОБА_1 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

На підставі ст. 25 Закону України «Про електроенергетику» споживачі електричної енергії мають право на підключення до електричної мережі у разі виконання правил користування електричною енергією.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на такій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії.

При цьому судом зясовано, що між сторонами склались фактичні договірні відносини з постачання та споживання електричної енергії, що не заперечувалось сторонами по справі, оскільки факт підключення користувача до енергопостачання та відкриття особового рахунку є фактичним укладенням договору між постачальником та споживачем електроенергії, що не суперечить також положенням, закріпленим у ст. ст. 626-631 ЦК України Глави 52 «Поняття та умови договору».

Рішенням 10 листопада 2010 року Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя за позовом ВАТ «Донецькобленерго» було встановлено, що 29 грудня 2009 року користувачами електроенергії, які мешкають у будинку 10-А по вул. Макаренко в м. Маріуполі, було виявлено факт розкрадання електроенергії (самовільне підключення електроустановки до електричної мережі поза приладу обліку електроенергії за допомогою штучного нуля), що було зафіксовано у акті № 0089354. Суд при цьому відхилив доводи ОСОБА_1 з приводу налаштування заземлення саме з метою безпечної експлуатації електроводонагрівача, який фактично не експлуатувався з моменту придбання.

Рішенням суду апеляційної інстанції від 20 січня 2011 року залишено без змін обставини встановлені судом першої інстанції за рішенням від 10 листопада 2010 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України. Споживач енергії несе відповідальність за шкоду, заподіяну енергопостачальнику внаслідок невідповідності технічного стану електроустановок споживача та/або схеми живлення споживача вимогам нормативно-технічних документів, згідно з умовами договору. Споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку.

Згідно до ст. 27 вказаного Закону правопорушеннями в електроенергетиці є, крім іншого, крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Суд при цьому відхиляє доводи позивача щодо можливості оскарження протоколу засідання комісії від 2 лютого 2010 року на підставі ст. 27 Закону України «Про електроенергетику», де вказано, що оскарження дій щодо накладення штрафів провадиться у судовому порядку, бо вказана норма стосується безпосередньо штрафів, що накладаються відповідними державними установами у сфері регулювання енергетики, енергетичного нагляду на підставі актів перевірок. Вказане також підтверджується нормою, закріпленою у вказаній статті, за якою суми стягнених штрафів зараховуються до Державного бюджету України.

Тобто у судовому порядку за ст. 27 вказаного Закону передбачено можливість оскарження рішень державних контролюючих органів.

Відповідно до п. 48 «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі за текстом - Правила) передбачено відповідальність споживача електричної енергії, серед якої споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Суд погоджується з доводами позивача, що останній мав можливість сам організувати проведення заміру параметрів якості електричної енергії згідно до п. 52 Правил за допомогою організації, яка має відповідні повноваження або дозволи, але лише у разі відмови енергопостачальника проводити такі заміри.

Однак наведені як докази невірності факту розкрадання ним електроенергії матеріали послідуючих перевірок суд не бере до уваги, оскільки вони були проведені позивачем через значний проміжок часу, та оскільки факт розкрадання ним електроенергії був встановлений рішенням судів 10 листопада 2010 року та 20 січня 2011 року.

На підтвердження доводів представника відповідача щодо того, що протоколи засідання комісії РЕМ з розгляду актів про порушення правил користування електроенергією населенням не є актами прямої дії, а вони є різновидом претензії, підтверджується відповідним розділом Правил (оформлення претензії).

Так згідно до п. 53 у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з 3 (трьох) уповноважених представників енергопостачальника.

При цьому споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів, однак його участь згідно цих Правил не обовязковою.

Відповідно до п. 53 Правил рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року № 562 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією».

У судовому засіданні позивач не заперечував проти правильності нарахувань представниками відповідача вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, що також було підтверджено рішеннями суду від 10 листопада 2010 року та від 20 січня 2011 року.

На підтвердження того, що протокол засідання комісії є актом непрямої дії вказує п. 53 Правил, за якими в разі відмови споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду, де вирішується спір по суті.

Так в судовому засіданні було встановлено, що на засіданні комісії РЕМ, за протоколом № 140 від 2 лютого 2010 року, на виконання наведених правових норм, було визначено розмір нарахувань за позаоблікове використання електроенергією споживачами, які мешкають у буд. 10-А по вулиці Макаренко в м. Маріуполі, у відповідності до п. 2.7 згаданої Методики, що становить суму 8035,15 грн., що підтверджуються розрахунком, який мається у матеріалах справи.

Таким чином суд вважає, що на вимогу п. 53 Правил енергопостачальник скористався наданим йому правом вирішити спір у судовому порядку, за яким було підтверджено факт розкрадання електроенергії споживачами електроенергії.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підставі змісту ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою передбачено конкретно виражені способи захисту цивільних прав та інтересів.

На підставі вказаних норм судом встановлено, що спосіб захисту, обраний позивачем, не передбачений законодавством серед способів захисту цивільних прав та інтересів, бо акт про виявлене порушення Правил від 29 грудня 2009 року та протокол засідання від 2 лютого 2010 року про нарахування суми штрафу на підставі вказаного порушення є лише фіксацією правопорушення.

Оскарження дій представників відповідача щодо складання протоколу засідання комісії з вимогою до споживача електроенергії сплатити суму штрафу, який не встановлює для позивача будь-яких обовязків крім рекомендації сплатити нараховані збитки, що є різновидом претензії, тому такий спосіб захисту не передбачений законодавством.

На підставі переліченого протокол засідання комісії від 2 лютого 2010 року як доказ серед інших доказів був досліджений при ухвалені рішень судами першої та апеляційної інстанції від 10 листопада 2010 року та від 20 січня 2011 року при вирішенні даного спору між сторонами.

Вказані висновки суду також підтверджуються сталою практикою Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви ВАТ «Донецькобленерго» від 6 червня 2011 року про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, де ВСУ було викладено правові позиції, які застосовуються також і до спірних правовідносин.

Зважаючи на викладене для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд не вбачає законних підстав, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі ст. ст. 3, 4, 11, 15, 16, 626-631, 714 ЦК України, ст. ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією для населення, затвердженим Постановою КМУ від 26 липня 1999 року № 1357, Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електроенергією, затвердженою постановою НКРЕ України від 4 травня 2006 року № 562, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 212, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про визнання недійсним протоколу засідання комісії РЕМ по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією для населення, 3-я особа: Інспекція Держенергонагляду в Донецькій області, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, які не були присутні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя