Ухвала суду № 27221706, 25.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/32302/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") звернулось до суду з позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Жмеринська ОДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року позов ДТГО "Південно-Західна залізниця" задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року апеляційну скаргу Жмеринської ОДПІ задоволено, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року скасовано. У задоволені позовних вимог ДТГО "Південно-Західна залізниця" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ДТГО "Південно-Західна залізниця" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДТГО „Південно-Західна залізниця" створене відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт", засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України і підпорядковане державній адміністрації залізничного транспорту України.

Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті, що здійснює забезпечення перевезень пасажирів і вантажу у визначеному регіоні транспортної мережі є Південно - Західна залізниця до складу якої, без статусу юридичної особи, входить Відокремлений підрозділ Жмеринська дистанція сигналізації та зв'язку ДТГО "Південно - Західна залізниця".

Жмеринською ОДПІ було проведено комплексну планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу Жмеринська дистанція сигналізації та зв'язку ДТГО "Південно - Західна залізниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 08.11.2010 року №1288/23/01070118.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000972301/0 від 15.11.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю у розмірі 8707,34 грн. в т.ч. - основний платіж 5804,89 грн., штрафні фінансові санкції 2902,45 грн.

Відповідно до Положення про відокремлений підрозділ Жмеринську дистанцію сигналізації та зв'язку ДТГО "Південно - Західна залізниця", Жмеринська дистанція сигналізації та зв'язку є відокремленим підрозділом Галузевої служби сигналізації та зв'язку ДТГО "Південно Західна залізниця" видом діяльності якого є:

- забезпечення підрозділів залізниці зв'язком для функціонування всієї інфраструктури залізниці;

- забезпечення оперативно-технологічним телефонним зв'язком безпосередньо для організації перевізного процесу та забезпечення руху поїздів;

- забезпечення загально-технологічним телефонним зв'язком для управління та взаємодії підрозділів залізниці;

- забезпечення телеграфним зв'язком для забезпечення документальності при управлінні, координації та взаємодії підрозділів залізниці і підприємств залізничного транспорту; каналами та лініями зв'язку для побудови автоматизованих систем, мереж, централізації автоматизованих робочих місць;

- забезпечення безпеки руху поїздів в тій частині, яка закріплена за галузевою службою сигналізації та зв'язку та на закріплених за дистанцією дільницях залізниці;

- якісне функціонування всіх пристроїв автоматики, телемеханіки та звязку на закріплених за дистанцією дільницях залізниці на рівні стандартів визначених чинним законодавством.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік робіт (послуг) та Порядку розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту" від 16 лютого 1998 року №173, даний перелік робіт належить до основної діяльності залізничного транспорту.

Ч. 1 ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

Ч. 1 ст. 67 Земельного кодексу України, яка визначає землі транспорту, передбачено, що до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Ст. 68 Земельного кодексу України передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та скріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Також, ст. 23 Закону України "Про транспорт" встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючи насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

З вищезазначеного можливо зробити висновок, що всі землі, якими користується залізниця є землями залізничного транспорту, тому землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані залізниці.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ІІ ВН 002788 від 17.12.1998 року, виданого Жмеринському відділку Південно Західної залізниці згідно рішення Жмеринської міської ради 16 сесії 24 скликання від 30.03.2004 року №264 "Про вилучення та надання земельних ділянок, затвердження землеустрою", земельні ділянки, якими користується ШЧ Жмеринка ПЗЗ перебувають у постійному користуванні Державного територіально галузевого об'єднання "Південно Західна залізниця".

Ч. 10 ст. 7 Закону України „Про плату за землю" передбачено, що податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті, за земельні ділянки, надані для залізниць.

Ст. 13 Закону України "Про плату за землю" зазначає, що підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, які містять систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель та який ведеться землевпорядними органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах.

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року (ст. 4 Закону від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ).

Ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік земель України за основним цільовим призначення та поділ їх на категорії

Ст. 65 Земельного кодексу України передбачено, що землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - це земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Ст. 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками.

Таким чином, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень здійснюють віднесення земель до тієї чи іншої категорії.

Відповідно до вимог ст.ст. 19, 116, 126 Земельного кодексу України, із змінами і доповненнями, набувачами права користування земельними ділянками за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть виступати громадяни та юридичні особи (підприємства, установи, організації).

Згідно з ч.2 ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, ограни місцевого самоврядування та органи державної влади, а відповідно до ч. 2 ст. 92 цього Кодексу набувачами права постійного користування із земель державної та комунальної власності є лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Отже, земельні ділянки у користування не можуть надаватись структурним підрозділам юридичних осіб, в т.ч. і структурним підрозділам залізниць. Проте, це не позбавляє юридичних осіб права розміщувати свої структурні підрозділи, філії чи представництва на відведених юридичним особам земельним ділянкам.

Відповідно до листа №10106/7/18-0617 від 12.07.1999 року Державної податкової адміністрації України, податок на земельні ділянки, надані залізницям, як статутним територіально-галузевим об'єднанням, що при централізованому управлінні здійснюють основну діяльність, в межах населених пунктів справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що податковим органом хибно зроблено висновок про заниження позивачем плати за землю, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000972301/0 від 15 листопада 2010 року підлягає скасуванню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року -скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров