Ухвала суду № 27221667, 25.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/27411/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача Гореліков І. В.

представник відповідача Зайцев В. С.

розглянувши касаційну скаргу касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "БілоцерківМаз" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємство "БілоцерківМаз" (далі -ТОВ НВП "БілоцерківМаз") звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -Білоцерківська ОДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2011 року позов ТОВ НВП "БілоцерківМаз" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2011 року залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Білоцерківська ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ТОВ НВП "БілоцерківМаз".

ТОВ НВП "БілоцерківМаз" надало письмові заперечення на касаційну скаргу Білоцерківської ОДПІ.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Білоцерківською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ НВП «Білоцерківмаз»за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року.

Під час проведення перевірки, було встановлено порушення позивачем ст.ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами і доповненнями, щодо встановлених термінів розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами.

За результатами перевірки було складено акт №3016/232/31907458/198 від 23.09.2010 року.

На підставі вказаного акта перевірки Білоцерківською ОДПІ було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000180220/3296 від 06.10.2010 року у розмірі 1274301,72 грн.

Під час адміністративного оскарження вказаного рішення, відповідачем було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0000200220/3638 від 02.11.2010 року та податкове повідомлення-рішення №0000010220/30 від 12.01.2011 року, при цьому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000180220/3296 від 06.10.2010 року було залишено без змін.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений ч. 1 цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

У преамбулі зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон України №2181) зазначено, що цей Закон Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків та зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування. Тобто цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

У ст. 1 Закону України №2181 податкове зобов'язання визначено, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, зазначені цим Законом або іншими Законами України (п.1.2).

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, як форма акта ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких наведений у статтях 14,15 Закону України від 25.06.1991 року №1251-Х11 «Про систему оподаткування» (до 01.01.2011 року), та у статтях 9,10 Податкового Кодексу України (з 01.01.2011 року). У зазначених нормах штрафні (фінансові) санкції (нарахування пені), застосовані відповідачем, не визначені як податок або збір (обов'язків платіж), а тому обов'язок позивача зі сплати штрафних(фінансових) санкцій за порушення норм Закону не належить до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

Ст. 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

З огляду на це, такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених ст. 250 зазначеного Кодексу для застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У той же час, застосування санкцій за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, повинно здійснюватися податковим органом шляхом прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою "С" згідно з додатком 8 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253.

Отже, ухвалення рішення за формою "С", (що має місце по даній справі при прийнятті відповідачем рішень від 06.10.2010 року та від 02.11.2010 року) повинно відбутися протягом строків, установлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

по контракту №01/04/2008 від 09.05.2008 року з фірмою Rosenlew Ltd.«(Фінляндія) порушення виникло 22.12.2008 року.

по контракту №14/04/06-06 від 14.04.2006 року ТОВ НВП "Білоцерківмаз" з TOB «Промзапчасть», Росія де порушення виникло 01.04.2009 року.

по контракту № 15/01/08-01 від 15.01.2008 року з ТОВ «ТД БілоцерківМАЗ-Поволжье», порушення виникло 05.02.2009 року.

по контракту №12/12/06-01 від 2006 року з ТОВ «ТД БілоцерківМАЗ», Бєлгород, порушення виникло 08.02.2009 року, 12.02.2009 року та 17.02.2009 року.

по контракту № 19/05/08-03 від 19.05.2008 року з TOB «АгроФінансГруп», Росія виникло 07.01.2009 року, 09.03.2009 року.

ТОВ НВП "Білоцерківмаз" звернулося до Господарського суду Київської області з позовами до ТОВ «БілоцерківМАЗ», Бєлгород, ТОВ «ТД БілоцерківМАЗ-Поволжье», TOB «АгроФінансГруп», Росія про стягнення заборгованості.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 02.11.2009 року ТОВ «БілоцерківМАЗ»було відмовлено у прийнятті зазначених позовних заяв. Постановами Київського міжобласного апеляційного Господарського суду від 23.12.2009 року, 24.12.2009 року та від 26.01.2010 року зазначені ухвали були скасовані та справу передано на розгляд до Господарського суду Київської області.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.62 ГПК України, ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Відповідно до абз.2 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у разі прийняття до розгляду судом, позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

За таких обставин, нарахування пені по контрактам ТОВ НВП "Білоцерківмаз" з ТОВ «ТД БілоцерківМАЗ-Поволжье», ТОВ «ТД БілоцерківМАЗ», Бєлгород, та з TOB «АгроФінансГруп», Росія зупиняється з 02.11.2009 року (день первісного звернення позивача до господарського суду).

Судами встановлено, що по контрактам з ТОВ «ТД БілоцерківМАЗ», Бєлгород та з TOB «АгроФінансГруп», Росія порушення виникли у січні-березні 2009 року та пеня розраховувалася за квітень, червень, серпень-вересень 2009 року та штрафні санкції були застосовані у жовтні 2010 року, тобто поза межами строку, встановленого ст.250 ГК України.

Що стосується нарахування пені за контрактом позивача з ТОВ «ТД БілоцерківМАЗ», Бєлгород, за жовтень 2009 року та лютий 2010 року та за контрактом з TOB «АгроФінансГруп», Росія, за лютий 2010 року, враховуючи те, що порушення тривали у січні-березні 2009 року, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що така мала бути нарахована за період з дня виникнення порушення і до 02.11.2009 року (день первісного звернення позивача до господарського суду).

Білоцерківською ОДПІ пеня по вказаним вище контрагентам позивача була нарахована по лютий 2010 року без достатніх на це підстав і такий розрахунок також склав суму штрафних (фінансових) санкцій, зазначених в оспорюваних рішеннях винесених відповідачем, суди, також, вірно зазначили, що розрахунок штрафних санкцій є виключною компетенцією податкового органу і суд не наділений правом розраховувати такі санкції, а відтак вважає за необхідне скасувати повністю оспорювані рішення відповідача.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181, Інструкцією про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженою наказом ДПА України № 93 від 0З.03.1998 року та Наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 року «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій»не передбачено право податкового органу на повторне прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) санкцій та податкового повідомлення-рішення на таку ж суму та на підставі того ж акту перевірки, якщо скарга не задоволена.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про скасування рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0000200220/3638 від 02.11.2010 року та податкового повідомлення-рішення №0000010220/30 від 12.01.2011 року, прийнятих податковим органом за результатами адміністративного оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000180220/3296 від 06.10.2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров